Постанова 4851 № 520/1098/26

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 р. Справа № 520/1098/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Семененко М.О., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 , головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 17.02.26 року по справі № 520/1098/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі третя особа, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просила суд: - Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови застосувати під час обчислення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) показник середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2022-2024 р.р., що становить 15 057,09 грн, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV . - Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2022-2024 р.р. (15 057,09 грн), відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV з дати призначення пенсії за віком 01.11.2025. - Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в справі, зокрема витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 8 000 гривень 00 копійок та суму сплаченого судового збору 1 064 гривень 96 копійок. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення. З виходом за межі позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.12.2025р. №025350007370. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2025р. про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 р.р. з урахуванням висновків суду по даній справі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 520/1098/26 залишено без змін. До Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, в якій вона просить суд: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в справі, зокрема витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 8 000 гривень 00 коп. Відповідачем подано заяву, в якій він просить суд апеляційної інстанції відмовити позивачу в ухваленні додаткового рішення, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в справі на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 8 000 гривень 00 коп. в повному обсязі. Зауважив, що позивачем у сукупності не надано належних та допустимих доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі. Третя особа правом на подання заперечень щодо заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу не скористалася. У відповідності до ст.ст. 252, 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяву розглянуто у порядку письмового провадження. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши обґрунтованість заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що дана заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Аналіз зазначених норм вказує, що КАС України передбачає можливість прийняття додаткового судового рішення, серед іншого, у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Відповідно до приписів ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Положення ч.ч. 1 та 2 статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Так, ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. З аналізу вищевказаної норми слідує, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 (Клієнт) та ОСОБА_2 (Адвокат) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №06/06/2025 від 06.06.2025. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розмір гонорару, що належить до сплати адвокату, або надання правової допомоги безкоштовно, визначається сторонами обопільно, з урахуванням Правил адвокатської етики і положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», і закріплюється у Додатку «Протокол визначення розміру гонорару», який є невід`ємною частиною Договору. Пунктом 3.2 Договору встановлено, що гонорар сплачується адвокату на умовах та у порядку, передбаченому Додатком до Договору. Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції представником позивача до заяви про ухвалення додаткового судового рішення було надано наступні документи: 1) копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №06/06/2025 від 06.06.2025;. 2) копію Додатку №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №06/06/2025 від 17.03.2026; 3) копію Детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги. 4) копія Акту приймання-передачі наданих послуг №20/05/2026 до Договору про надання правової допомоги №06/06/2025 від 06.06.2025; 5) ордер на надання правничої (правової) допомоги Крутовій Л.М. 6) завірену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Яковенко О.Г. Згідно з п. 1.1. Договору АДВОКАТ зобов`язується за дорученням КЛІЄНТА надавати йому юридичні послуги, визначені у п. 2.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 2.1. АДВОКАТ надає КЛІЄНТУ наступні послуги: 2.1.1. Консультування КЛІЄНТА з усіх правових питань, що виникають у КЛІЄНТА при користуванні своїми правами, виконанні своїх обов`язків та захисті законних інтересів. 2.1.2. Підготовка юридичних документів, в тому числі, але не виключно, процесуальних. 2.1.3. Представництво інтересів КЛІЄНТА в судових органах, в якості представника. 2.1.4. Представництво КЛІЄНТА в державних органах, інших офіційних державних установах та організаціях у т.ч. подання до них заяв, запитів, скарг тощо, застосовуючи всі передбачені законом засоби для захисту прав та охоронюваних законом інтересів, а також отримання від відповідних державних органів, установ та організацій всіх документів адресованих Клієнту, в тому числі тих, що містять персональні дані КЛІЄНТА. Сторони погодили Протокол визначення розміру гонорару при розгляді справи в суді апеляційної інстанції до Договору №06/06/2026 від 06.06.2026 року, яким досягнули згоди про розмір гонорару, що належить до сплати Адвокату, який становить 8000,00 грн, з розрахунку 1000,00 грн за одну годину надання послуг. Сторони також погодили строк підписання Акту приймання-передачі наданих послуг та строк сплати гонорару. Сторони склали Акт приймання-передачі наданих послуг №20/05/2026 від 20.05.2025 до Договору про надання правової допомоги № 06/06/2025 від 06.06.2025, яким погодили, що Виконавець надав, а Замовник прийняв правову допомогу в частині захисту прав та представництва інтересів Замовника в Другому апеляційному адміністративному суді, з питань, що пов`язані із розглядом справи №520/1098/26. Сторони погодили, що Виконавцем станом на 20.05.2026 надані наступні послуги: - консультація Клієнта, погодження умов та складання Протоколу визначення розміру гонорару до Договору про надання правової допомоги - 1 год.; - ознайомлення та вивчення правової позиції Апелянта - 3 год.; - здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики Верховного суду з подібних питань - 1 год.; - складання відзиву на апеляційну скаргу - 3 год.;. - складання інших заяв по суті справи, клопотань та/або заяв з процесуальних питань (за необхідності) 3 год. Всього разом: 8 000,00 грн. Колегія суддів зазначає, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 р. по справі №340/4492/22 (адміністративне провадження № К/990/12857/23) судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої -четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям. Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат слід враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Слід також враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Суд апеляційної інстанції зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань. Аналізуючи зміст наданих позивачу в суді апеляційної інстанції послуг, слід вказати, що фактично результатом представництва інтересів позивача у суді апеляційної інстанції стало складання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та заяви про ухвалення додаткового рішення. З урахуванням характеру спірних правовідносин та особливостей їх правового регулювання, а також оцінюючи наданий представником позивача розрахунок витрат на професійну правничу допомогу крізь призму критеріїв об`єктивного визначення вартості адвокатських послуг і вимог, передбачених частиною п`ятою статті 134 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн є необґрунтованою. Такий висновок ґрунтується на невідповідності зазначеної суми складності справи, обсягу наданих послуг та характеру правового супроводу під час її розгляду в суді апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів враховує, що правова позиція представника позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, за своїм змістом та обґрунтуванням переважно дублює доводи, наведені у позовній заяві та підтримані під час розгляду справи судом першої інстанції. Відзив не містить нових складних правових аргументів, не потребував проведення додаткового аналізу значного обсягу доказів чи судової практики та фактично був спрямований на підтримання раніше сформованої правової позиції. Крім того, представник позивача брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, був обізнаний з обставинами справи, змістом позовних вимог, запереченнями відповідача та правовими аспектами спору. За таких обставин підготовка відзиву не вимагала значного обсягу аналітичної, правотворчої чи технічної роботи, а тому заявлений до відшкодування розмір витрат на надання відповідної правничої допомоги не є співмірним фактичному обсягу виконаних адвокатом робіт та часу, необхідному для їх виконання. Крім того, колегія суддів зазначає, що подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до процесуального законодавства є правом, а не обов`язком учасника справи. Витрати часу на консультацію клієнта, погодження умов та складання Протоколу визначення розміру гонорару до Договору про надання правової допомоги не можуть бути повною мірою віднесені до витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, оскільки такі дії мають організаційний характер та стосуються оформлення договірних відносин між адвокатом і клієнтом. Заявлені одна година на здійснення юридичного та аналітичного аналізу законодавства, пошук і вивчення судової практики Верховного Суду фактично дублюють роботу, яка вже була виконана під час підготовки та подання позовної заяви. Матеріали справи не свідчать про виникнення нових правових питань чи зміну судової практики, що потребували б проведення додаткового самостійного дослідження на стадії апеляційного перегляду. Посилання представника позивача на необхідність витрачання трьох годин на ознайомлення та вивчення правової позиції апелянта колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки апеляційна скарга не містить нових обставин справи, нових доказів або складних правових аргументів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи судом першої інстанції. Наведені в ній доводи стосуються тих самих спірних правовідносин та правових питань, що були викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву. Колегія суддів відзначає, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Разом з тим, стосовно розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, проаналізувавши зроблені представником позивача розрахунки, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1 000,00 грн., які, на переконання колегії суддів, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 1 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №520/1098/26 - задовольнити частково. Ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Семененко М.О. Судді Подобайло З.Г. Чалий І.С.