Постанова Харківський апеляційний суд № 638/22121/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/22121/24 Номер провадження 22-ц/818/572/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 липня 2025 року в складі судді Малахової О.В. по справі № 638/22121/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 11 грудня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 181869-КС-007 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Товариством 11 грудня 2023 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту, а відповідач прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення договору на умовах, визначених офертою. ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему направлено одноразовий ідентифікатор на номер телефону, що зазначений ним в анкеті в особистому кабінеті, котрий ним було введено. Вказало, що товариство свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн шляхом перерахування на його банківську картку. Відповідно до пункту 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Крім того, укладеним між сторонами кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів. Надалі 19 квітня 2024 року між товариством та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, відповідно до умов якої надано позичальнику додатково кредит у розмірі 45 000,00 грн. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 181869-КС-007 про надання кредиту належним чином не виконав, лише частково сплатив кошти на загальну суму 113 238,25 грн, у зв`язку з чим станом на 03 листопада 2024 року у нього утворилась заборгованість в розмірі 279 091,22 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту 73 257,53 грн; суми прострочених платежів за процентами 203 598,00 грн та за комісією 2235,69 грн. Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 181869-КС-007 про надання кредиту від 11 грудня 2023 року у розмірі 279 091,22 грн та сплачений судовий збір у розмірі 3349,09 грн. 02 грудня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив задовольнити позовні вимоги частково, не заперечуючи проти стягнення з нього суми боргу за тілом кредиту і залишку по відсоткам загалом у розмірі 216 223,08 грн з урахування часткової сплати комісії у розмірі 15 764,31 грн. Зазначив, що сума відсотків за відсотковою ставкою у розмірі 2% на день нарахована безпідставно. Спочатку мала застосовуватись знижена процентна ставка за договором, а з 21 березня 2024 року згідно вимог чинного законодавства відсоткова ставка має складати не більше 1,5% на день. До відзиву долучив контррозрахунок заборгованості. Крім того, просив відмовити у стягненні з нього суми комісії, визнавши умови договору про стягнення комісії нікчемними, оскільки її стягнення суперечить вимогам закону та практиці Верховного Суду. Вказав, що відсутня досудова вимога. Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 липня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 181869-КС-007 про надання кредиту від 11 грудня 2023 року у розмірі 200 488,79 грн, з яких: 47 792,60 грн заборгованість за тілом кредиту, 152 696,19 грн - за відсотками, а також сплачений судовий збір у розмірі 2405,86 грн. Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача. Суд вважав, що після 21 березня 2024 року процентна ставка за договором не могла перевищувати 1,5% згідно ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», тому погодився із викладеним ОСОБА_1 контррозрахунком заборгованості (47 792,60 грн за тілом кредиту, 168 460,50 грн за процентами). Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення комісії суд виходив з того, що відповідна умова кредитного договору є нікчемною. Оскільки зі сплачених ОСОБА_1 коштів на погашення кредиту суму в розмірі 15 764,31 грн зараховано на погашення комісії, то її слід зарахувати на погашення відсотків за кредитом, отже розмір заборгованості за відсотками становить 152 696,19 грн (168 460,50 15 764,31), а загалом 200 488,79 грн (47 792,60 + 152 696,19). На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 31 липня 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду змінити в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме збільшити суму стягнення з 200 488,79 грн до 279 091,22 грн, в решті рішення суду залишити без змін; здійснити розподіл судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року, тоді як кредитний договір був укладений 11 грудня 2023 року. Не слід ототожнювати поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку(ки) в день, які встановлені в кредитному договорі, укладеному сторонами. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою, визначеною у ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t * 100%, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК загальний розмір кредиту; t строк кредитування у днях. Для визначення розміру загальних витрат за споживчим кредитом потрібно додати суму процентів за користування кредитом до суми комісії за надання кредиту. У випадку дотримання позичальником орієнтовного графіку платежів та застосування зниженої процентної ставки в день у розмірі 0,56254923: 48 750,00 (сума процентів за кредитним договором) + 11 250,00 (сума комісії за надання кредиту) = 60 000,00. Відповідно, денна процентна ставка становить 0,47 процента з розрахунку: (60 000,00/75 000,00)/169 днів * 100% = 0,47% (що менше ніж 1%). Аналогічно, денна процентна ставка за додатковою угодою становить 0,42 процента з розрахунку (53 139,17/74 057,53)/169 днів * 100%=0,42%. Відсотки нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам ЦК України, умовам договору про надання кредиту та Правилам. Штрафні санкції не нараховувались. Відповідачем встановлений графік погашення заборгованості не виконувався, внаслідок чого з восьмого дня прострочення п`ятого платежу почалось нарахування процентів за стандартною ставкою - 2,00000000%, а саме з 25 травня 2024 року по 04 жовтня 2024 року включно. Таким чином, проценти за користування кредитом у загальній сумі 203 598,00 грн включають в себе: нараховані за зниженою (пільговою) процентною ставкою 0,56254923% в день - у сумі 8 733,05 грн у період з 11 грудня 2023 року по 24 травня 2024 року плюс нараховані за стандартною процентною ставкою 2,00000000% в день - у сумі 194 864,95 грн у період з 25 травня 2024 року по 04 жовтня 2024 року (включно). У кредитному договорі ТОВ «Бізнес Позика» встановлено комісію саме за надання кредиту, а не за його обслуговування, та Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, тож вимоги в цій частині також є правомірними. Також, комісія та порядок її сплати визначені Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», які є невід`ємною частиною договору про надання кредиту. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 28 травня 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси учасників справи. ТОВ «Бізнес Позика» та його представник адвокат Клименко Т.В. отримали в електронних кабінетах 18 вересня 2025 року (а.с. 201, 202). Судова повістка на ім`я ОСОБА_1 повернута на адресу апеляційного суду з відміткою від 27 вересня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 204-205). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» слід задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 грудня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 181869-КС-007 про надання кредиту в електронній формі через Особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця (а.с. 24-50). Відповідно до пункту 2.1 договору кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у розмірі 75 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Пунктами 2.3.-2.9 договору передбачено, що строк кредиту - 24 тижні; стандартна процентна ставка в день 2,00000000 %, фіксована; знижена процентна ставка в день 0,56254923 %, фіксована; комісія за надання кредиту 11 250,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту; строк дії договору до 27 травня 2024 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 135 000,00 грн; орієнтовна річна процентна ставка 1234,13 процентів. Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою, вказаною у пункті 2.4. договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів (пункт 3.2.). У договорі відображено графік платежів (пункт 3.2.3.). Перший платіж за графіком мало бути здійснено 25 грудня 2023 року. Згідно з пунктом 3.2.1. договору у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно з погодженим сторонами графіком платежів, що наведений в пункті 3.2.3. та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в пункті 2.4. договору. Відповідно до умов пункту 3.2.2. договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в пункті 3.2.3. та додатку №1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка за кредитом, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення строку дії договору. Договір підписано в електронному вигляді електронним підписом одноразовим ідентифікатором Козлова В.Ю. UA-4667. Договір містить РНОКПП ОСОБА_1 , паспортні дані, адресу, електронну адресу, номер мобільного телефону та номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 (а.с. 32). Також ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором UA-0651 11 грудня 2023 року підписано паспорт споживчого кредиту, інформація в якому актуальна до 12 грудня 2023 року (а.с. 19-23). Як вбачається з анкети клієнта ОСОБА_1 (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com) від 06 листопада 2024 року, сума бажаного кредиту 75 000,00 грн, дата отримання кредиту 11 грудня 2023 року, зазначено адресу реєстрації та проживання, РНОКПП, дату народження, документ, що посвідчує особу, електронну адресу, фінансовий номер телефону та номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_2 (матеріали «Електронного суду»). Перерахування ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_2 11 грудня 2023 року коштів у розмірі 75 000,00 грн (трьома платежами по 25 000,00 грн) на підставі кредитного договору №181869-КС-007 від 11 грудня 2023 року підтверджується довідками ТОВ «ФК «Елаєнс» від 03 листопада 2024 року (матеріали «Електронного суду»). У подальшому 19 квітня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , в електронній формі укладено додаткову угоду № 1 до договору № 181869-КС-007 про надання кредиту від 11 грудня 2023 року, за умовами якої сторони підтвердили, що станом на 19 квітня 2024 року сума неповернутого кредиту становить 29 057,53 грн та домовились, що після укладення додаткової угоди кредит збільшується на 45 000,00 грн, тобто загальна сума неповернутого кредиту складає 74 057,53 грн. Строк, на який надається кредит, збільшено на 24 тижні; термін дії договору і дата повернення кредиту 04 жовтня 2024 року. Орієнтовна річна процентна ставка за договором 963,51 %, орієнтовна загальна вартість кредиту 127 196,70 грн, комісія за надання додаткової суми кредиту 6750,00 грн. Також узгоджено новий графік повернення коштів. Угоду підписано в електронному вигляді електронним підписом одноразовим ідентифікатором Козлова В.Ю. UA-6779. Також Козловим В.Ю. одноразовим ідентифікатором UA-6030 19 квітня 2024 року підписано паспорт споживчого кредиту, інформація в якому актуальна до 20 квітня 2024 року (а.с. 51-63). Перерахування ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 19 квітня 2024 року коштів у розмірі 45 000,00 грн на підставі додаткової угоди від 19 квітня 2024 року до кредитного договору №181869-КС-007 від 11 грудня 2023 року підтверджується довідкою ТОВ «Платежі онлайн» № 123/11 від 04 листопада 2024 року (матеріали «Електронного суду»). Належність ОСОБА_1 картки № НОМЕР_2 і надходження на його рахунок 11 грудня 2023 року і 19 квітня 2024 року вказаних вище платежів підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 12 квітня 2025 року і випискою по рахунку (а.с. 115-135). З довідки про стан заборгованості станом на 04 листопада 2024 року вбачається, що у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за договором № 181869-КС-007 про надання кредиту від 11 грудня 2023 року в розмірі 279 091,22 грн, що складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 73 257,53 грн; за відсотками 203 598,00 грн, за комісією 2235,69 грн, по штрафам 0 грн (а.с. 18). Як вбачається з розрахунку заборгованості, за вказаним кредитом ОСОБА_1 має заборгованість, яка станом на 03 листопада 2024 року становить 279 091,22 грн, що складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 73 257,53 грн; за відсотками 203 598,00 грн, за комісією 2235,69 грн, по штрафам 0 грн. Також з вказаного розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались з 11 грудня 2023 року по 24 травня 2024 року за зниженою (пільговою) процентною ставкою 0,56254923% в день від тіла кредиту, а з 25 травня 2024 року по 04 жовтня 2024 року за стандартною ставкою 2% від тіла. Позичальником сплачено за кредитом 113 238,25 грн, з яких 46 742,47 грн за тілом кредиту, 50 731,47 грн за відсотками, 15 764,31 грн комісії (а.с. 13-16). Відповідачем надано контррозрахунок, в якому застосовано у період з 11 грудня 2023 року по 24 травня 2024 року знижену (пільгову) процентну ставку 0,56254923% від тіла кредиту, а надалі з 25 травня 2024 року до 04 жовтня 2024 року ставку 1,5% на день, а також виключено комісію. З контррозрахунку вбачається, що відповідач визнає заборгованість у розмірі 216 223,10 грн, з яких за тілом кредиту 47 792,60 грн, за процентами 168 430,50 грн (а.с. 89-90). Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частин 1, 3 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З договору №181869-КС-007 від 11 грудня 2023 року та додаткової угоди до нього від 19 квітня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Факти укладення договору і додаткової угоди, отримання кредитних коштів і наявності заборгованості у розмірі 216 223,10 грн ОСОБА_1 визнає. Стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір № 181869-КС-007 був укладений 11 грудня 2023 року та його дію продовжено 19 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, а тому наявні підстави для нарахування процентної ставки відповідно до чинного законодавства, виходячи зі встановленої ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1,5% з 25 травня 2024 року. З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів. Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно). Згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Враховуючи, що договір про надання кредиту від 11 грудня 2023 року був чинним до 27 травня 2024 року та його дію було продовжено додатковою угодою від 19 квітня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», то на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки. Як вбачається з розрахунків заборгованості, наданих як позивачем, так і відповідачем, до 17 травня 2024 року позичальником виконувались обов`язки за кредитним договором та своєчасно вносились платежі на погашення заборгованості, тому з 11 грудня 2023 року по 24 травня 2024 року проценти нараховувались за зниженою (пільговою) процентною ставкою 0,56254923% в день від тіла кредиту. З 25 травня 2024 року (восьмий день після виникнення простроченої заборгованості) позивачем застосовувалась процентна ставка 2% на день від тіла кредиту, тоді як згідно вищевказаного Закону мала не перевищувати 1,5% на день, а з 21 серпня 2024 року 1 % на день. Отже, висновки суду щодо необхідності перерахунку відсотків за ставкою 1,5% на день є обґрунтованими. Перерахунок за ставкою 1% на день не здійснюється, оскільки відповідач у суді першої інстанції не заперечував проти застосування ставки 1,5% та рішення суду в апеляційному порядку не оскаржував. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Бізнес Позика» про те, що наданий ним розрахунок заборгованості повністю відповідає умовам договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки нарахування процентів у розмірі 2% на день, суперечить положенням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Посилання позивача на те, що денна процентна ставка розраховується за формулою, визначеною у ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», та становить 0,47 % за договором з розрахунку: (60 000,00/75 000,00)/169 днів * 100% та 0,42 % за додатковою угодою з розрахунку (53 139,17/74 057,53)/169 днів * 100%, тобто не перевищує 1%, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки у пункті 2.9 кредитного договору вказана загальна вартість кредиту 135 000,00 грн, а у пункті 3 додаткової угоди 127 196,70 грн, що суперечить наведеному товариством в апеляційній скарзі розрахунку. Ні в договорі, ні в розрахунку заборгованості не вказано про застосування кредитодавцем процентної ставки, нижчої за 1%, натомість застосовано знижену ставку 0,56254923% з 11 грудня 2023 року по 24 травня 2024 року та стандартну 2% з 25 травня 2024 року по 04 жовтня 2024 року як фіксовані. Також колегія суддів вважає необґрунтованими й доводи апеляційної скарги ТОВ «Бізнес Позика» щодо правомірності вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту, виходячи з наступного. Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення. Відповідно до частин 1-2, 5, 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту. Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20). У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які позивач ТОВ «Бізнес позика» здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними. Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною. Посилання позивача на те, що комісія та порядок її сплати визначені Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», колегія суддів відхиляє, адже такі Правила не містять підпису позичальника. Таким чином, у частині відмови у стягненні заборгованості за комісією в сумі 2235,69 грн рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Разом з тим, погоджуючись з наданим ОСОБА_1 контррозрахунком заборгованості, суд першої інстанції помилково не надав належної оцінки тому, що у цьому розрахунку вже враховані всі здійснені відповідачем платежі, зокрема, й у розмірі 15 764,31 грн, що були спрямовані на погашення заборгованості з комісії, тоді як підлягали зарахуванню на погашення тіла кредиту і процентів, та безпідставно вдруге зменшив розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика», на вказану суму. Відповідно до статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. З урахуванням наданого відповідачем розрахунку і визнання ним заборгованості у розмірі 216 223,10 грн, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення в оскаржуваній частині і збільшення суми заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , з 200 488,79 грн до 216 223,10 грн, з яких 47 792,60 грн заборгованість за кредитом та 168 430,50 грн - за процентами. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні з позовом до суду ТОВ «Бізнес Позика» сплатило судовий збір у сумі 3349,09 грн (а.с. 10), за подання апеляційної скарги 3633,60 грн (а.с. 185). Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, на 77,47 %, а вимоги апеляційної скарги на 7,28%, суму судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства, слід збільшити з 2405,86 грн до (3349,09*77,47%) + (3633,60*7,28%) = 2 594,54 + 264,53 = 2 859,07 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 липня 2025 року змінити, збільшивши розмір заборгованості за кредитним договором № 181869-КС-007 від 11 грудня 2023 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», з 200 488,79 грн до 216 223 (двісті шістнадцять тисяч двісті тридцять три) грн 10 коп та судового збору з 2405,86 грн до 2859 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 07 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 01 червня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина