Постанова 4876 № 904/4896/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.03.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4896/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б., секретар судового засідання Абадей М.О. представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бєлого Олександра Леонідовича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 року у справі № 904/4896/24 (суддя Юзіков С.Г.) за позовом Фізичної особи-підприємця Бєлого Олександра Леонідовича до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" про визнання діючим договору купівлі-продажу теплової енергії , - ВСТАНОВИВ: Позивач, звернувшись до суду, просив визнати діючим Договір купівлі-продажу теплової енергії № 11003 від 20.03.2016 року між позивачем та відповідачем та визнати недійсним Індивідуальний договір від 05.10.2021 року про надання послуги з постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 року у справі № 904/4896/24 в задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що при вирішенні спору судом порушено приписи ст. ст. 15, 16, 203, 207, 215, 626, 627 Цивільного кодексу України; ст. ст. 6, 193, 255, 275, 276 Господарського кодексу України; Закону України "Про житлово-комунальні послуги". На думку апелянта відповідач невірно трактує Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" №1060 від 03.12.2020 року та Постанову Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року №1022 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", за якими приєднання до Індивідуального (Типового) договору про надання послуги з постачання теплової енергії є можливістю, а не примусом. Позивач стверджує, що відповідач жодних повідомлень споживачу про розміщення договору на сайті не надав. Вказує, що між сторонами діє Договір купівлі-продажу теплової енергії №11003 від 20.03.2016 року, а зміни до Договору, чинного до 31 грудня 2021 року, можуть бути внесені лише за згодою обох сторін з повідомленням за 30 днів до закінчення строку Договору. Він не був проінформований про те, що даний Договір було розірвано і він припинив свою дію внаслідок неправомірної діяльності відповідача. Скаржник вважає, що відповідач прийняв незаконне, одноособове, безпідставне рішення про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії №11003 від 20.03.2016 року і примусово, без погодження та добровільного волевиявлення споживача йому нав`язано Індивідуальний договір № 11003 від 05.10.2021 року, який не підписаний та не визнається позивачем. Зазначає, що судом не враховані докази, наявні у справі, які чітко вказують на незаконну діяльність відповідача в примусі до виконання Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 05.11.2021року, який фактично сторонами укладено не було. Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 року у справі №904/4896/24, ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання діючим Договору купівлі-продажу теплової енергії № 11003 від 20.03.2016 року та визнання недійсним (не укладеним) Індивідуальний договір від 05.11.2021 року про надання послуги з постачання теплової енергії; стягнути з позивача судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти наведених апелянтом обставин, зазначає на зміні в законодавстві, яке регулює спірні правовідносини і вважає висновки оскаржуваного рішення законними та обґрунтованими. Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 року у справі №904/4896/24 залишити без змін. У судове засідання представники сторін не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України). Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, колегія суддів зазначає наступне: Відповідно до матеріалів справи апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 року. В судовому засіданні 10.11.2025 року був присутній представник відповідача та надав пояснення по справі. Представник апелянта правом участі в судових засіданнях при розгляді його апеляційної скарги не скористався. Передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано. Правова позиція сторін викладена письмово. Відповідно до положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано. Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях. Суд враховує, що явка представників сторін в засідання суду обов`язковою не визнавалась. За вищевикладеного колегія суддів вважала можливим закінчити розгляд справи за відсутності сторін. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав: Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) який діяв на час виникнення спірних правовідносин, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України). Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг Згідно ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. КП теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання", як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію. У офіційному виданні Голос України № 231 від 09.12.2017 року опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ (Закон № 2189). Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2189, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017 року), та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше. Згідно зі ст. 1 Закону № 2189 житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно з ч. 1, 3 ст. 2 Закону № 2189 предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Згідно ч.1 ст. 12 Закону № 2189 надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. За змістом ст. 6 Закону № 2189 учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг. Виконавцем послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація. За приписами п. 1 ч.2 ст.7 Закону № 2189 індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Аналіз положень Закону № 2189 дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають з житлово-комунальних послуг, які надаються виключно на договірних засадах. 01.05.2021 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг від 03.12.2020 № 1060-ІХ". Цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, у тому числі і до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема до ч. 2 ст. 12, ч. 5 ст. 13, ст. 14, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189. Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 2189, з урахуванням внесених змін, визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Статтею 14 Закону № 2189 врегульовано особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку. Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 14 Закону № 2189 до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 статті 13 цього Закону. Відповідно до абз. 1-3 ч. 5 ст. 13 Закону № 2189 в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому, розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому, розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Згідно з ч. 7 ст. 21 Закону № 2189 (в редакції від 01.05.2021 року) послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2189 (в редакції від 01.05.2021 року) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії (далі Правила № 830) та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, які набрали чинності 01 жовтня 2021 року. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року викладено в новій редакції. Згідно з Правилами № 830 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Відповідно до п. 13 Правил № 830 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Згідно з ч. 2 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Відповідно до змісту ч. 3, 4 та 7 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно з ч. 2, 5 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (абз. 3 ч. 1 ст. 641 ЦК України). Відповідач, з урахуванням вимог Закону, 05.10.2021 року оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет:://kpts.dp.ua/dogovorte.php). Індивідуальний договір про надання комунальної послуги вважається не укладеним лише у випадку, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. У даній справі встановлено, що 20.03.2016 року КП теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (теплопостачальна організація-продавець, Відповідач) з ФОП Бєлий О.Л. (споживач-покупець, позивач) уклали Договір купівлі-продажу теплової енергії №11003 (далі - Договір), за п.1.1 якого теплопостачальна організація-продавець відпускає споживачу-покупцю теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач-покупець сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами у строки, передбачені цим Договором. Теплопостачальна організація-продавець та споживач-покупець теплової енергії при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором зобов`язуються керуватися діючим законодавством України, зокрема: Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", "Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж", затвердженими Наказом Міністерством палива та енергетики України від 14.02.2007р. №71, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 (п. 1.3 Договору). Відповідно до п. 1.4 Договору Теплопостачальна організація - продавець відпускає споживачу-покупцю теплову енергію на об`єкти, вказані в таблиці № 2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з "01" лютого 2016 року по "31" грудня 2016 року (Таблиця № 1, № 2, є невід`ємними частинами Договору). Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії Договору. Згідно з таблицею № 2 до Договору відповідач є виконавцем послуги з постачання теплової енергії для приміщень, що належать позивачеві та знаходяться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 2 прим.81, вул. Алмазна, 4 прим. 22, вул. Свято-Миколаївська, 45 прим. 43, вул. Магістральна, 10 прим.7, Миколаївське шосе,1 прим.

69. Відповідно до додаткової угоди від 14.06.2021 року сторони узгодили з 01.06.2021року додати до Таблиць № 1, 2 Договору нежитлове приміщення вул. Гетьманська, 74 прим.

601. Інші умови Договору залишаються незмінними. Відповідно до п. 9.1 Договору цей Договір діє з "01" лютого 2016 року по "31" грудня 2016 року і вважається щорічно продовженим. Договір може бути, розірваний у разі: - взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення судом; - ліквідації однієї із Сторін; - наявності затвердженого акту про відключення об`єкту теплоспоживання у відповідності з Порядком відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.05р., №4. У п. 9.2 Договору сторони передбачили, що строком дії господарського договору є час, протягом якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього Договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, поширюються умови укладання договору. Сторони домовились, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (п. 3.ст. 631 ЦК України). Згідно правової позиції відповідача в силу вимог Закону №1060 з 05.10.2021 року між позивачем та відповідачем укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Відповідно, раніше укладений з відповідачем Договір № 11003 від 20.03.2016 року припинив свою дію. Проте, позивач вважає, що відповідач порушив вимоги чинного законодавства України щодо розірвання договору № 11003 від 20.03.2016 року та порядку укладення нового договору, тому вважає, що є підстави визнання діючим Договору № 11003 від 20.03.2016 року купівлі-продажу теплової енергії та визнання недійсним Індивідуального договору від 05.10.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії. Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі. На думку колегії суддів в оскаржуваному рішенні суд дійшов вірних та законних висновків про помилковість такої позиції позивача та необґрунтованість заявлених ним позовних вимог. Так, згідно Дислокації об`єктів (Таблиця № 2) Договору купівлі-продажу теплової енергії № 11003 від 20.03.2016 року, належні позивачу обєкти нерухомості вбудовані у багатоквартирні будинки. Це апелянтом не спростовано. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що співвласниками багатоквартирних будинків, що знаходяться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 2 прим.81, вул. Алмазна, 4 прим. 22, вул. Свято-Миколаївська, 45 прим. 43, вул. Гетьманська, 74 прим. 601, вул. Магістральна, 10 прим.7, Миколаївське шосе,1 прим. 69 протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору прийняли рішення про обрання моделі договірних відносин. Через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-деного строку з моменту опублікування відповідачем відповідно до вимог Закону № 2189, Індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (05.11.2021 року), є обґрунтованим висновок оскаржуваного рішення про те, що відповідачем з позивачем укладено з 05.11.2021 року Типовий індивідуальний договір. Відповідно, виходячи з положень абз. 1 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2189 (в редакції від 01.05.2021 року), попередньо укладений сторонами Договір № 11003 від 20.03.2016 року про купівлю-продаж теплової енергії припинив свою дію з 05.11.2021 року. Отже, 05.11.2021 року КП теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" з Фізичною особою-підприємцем Бєлим Олександром Леонідовичем фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, відповідно до пункту 5 якого виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором. Фактом приєднання споживача до умов Договору (акцептування Договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти Договір, зокрема надання виконавцю підписаної Заяви-приєднання (додаток до цього Договору), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги (п.

4. Договору). Суд першої інстанції встановив і апелянт не спростував, що послуги з постачання теплової енергії він отримує від відповідача, а лише заперечує факт укладення Індивідуального договору від 05.10.2021 року. Докази відключення від централізованої системи опалення в установленому законодавством порядку позивач не надав. Відповідно до п. 41 Договору Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим Договором (підп. 3). Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 53 договору). Згідно з матеріалами справи, відповідач відпускає позивачу теплову енергію в гарячій воді на об`єкти (приміщення), розташовані в багатоквартирних будинках на потреби опалення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 2 прим.81, вул. Алмазна, 4 прим. 22, вул. Свято-Миколаївська, 45 прим. 43, вул. Гетьманська, 74 прим. 601, вул. Магістральна, 10 прим.7, Миколаївське шосе,1 прим.

69. При цьому, нежитлові приміщення позивача є невід`ємною частиною житлових багатоквартирних будинків. Об`єктами теплопостачання є багатоквартирні будинки в цілому, в які надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря, як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Викладені висновки апелянтом не спростовано. Будь-яких порушень відповідачем Правил укладення типових індивідуальних договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, не встановлено. Опублікування тексту договору здійснюється на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги, та одночасність здійснення такого опублікування положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комуальні послуги" не передбачено. Між тим, саме на споживачів Законом України "Про теплопостачання" покладається обов`язок з укладання договорів з надання послуги теплопостачання, про що вказано вище. Таким споживачем в даному випадку є позивач. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність апеляційної скарги. Порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судового рішення не встановлено. Апеляційна скарга не доведена і не підлягає задоволенню. Судові витрати за її розгляд згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на апелянта. Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 року у справі № 904/4896/24 залишити без змін. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст складено 01.06.2026 року. Головуючий суддя Т.А. Верхогляд Суддя О.Г. Іванов Суддя Ю.Б. Парусніков