Постанова Харківський апеляційний суд № 629/7223/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Харків справа № 629/7223/25 провадження № 22-ц/818/2181/26 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів колегії Пилипчук Н.П., Яцини В.Б. учасники справи: боржник ОСОБА_1 стягував Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 грудня 2025 року у складі судді Каращук Т.О.,- ВСТАНОВИВ: В жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу та стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з 01.01.2023 року по 06.03.2025 року в сумі 6919,15 грн з ОСОБА_1 . Судовим наказом від від 15 жовтня 2025 року стягнуто ОСОБА_1 на користь Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» суму заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з 01.01.2023 року до 06.08.2025 року у розмірі 6 919,15 грн та судовий збір в розмірі 302,80 грн. 11.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування вищезазначеного судового наказу. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 повернуто без розгляду, оскільки заява подана з пропущенням процесуального строку та заявником не порушено питання про його поновлення. Не погоджуючись з ухвалою судді Горчак Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу судді скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт зазначає що копію судового наказу разом з копією заяви про його видачу отримав 21.11.2025 року засобами поштового зв`язку. Разом з тим відповідно до ст.170 ЦПК України він має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу, подати заяву про його скасування. Крім того відповідно до вимог ст.123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Таким чином строк на подачу заяви про скасування судового наказу почав свій перебіг з 22.11.2025 року, а останній день строку припав на вихідний день, суботу 06.12.2025 року. Відповідно до ч. 3 ст.124 ЦПК України в разі закінчення строку припадає на вихідний день, останнім днем є перший після нього робочий день , тому останнім днем для подачі відповідної заяви було саме 08.12.2025 року. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З частини 2 статті 369 ЦПК України вбачається, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2025 Лозівським міськрайонним судом Харківської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу. Судовий наказ разом з заявою про його видачу та доданими до неї документами направлено боржнику. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається що 21.11.2025 року боржником ОСОБА_1 було отримано вище зазначені документи (а.с.18). 11.12.2025 року на адресу суду надійшла заява про скасування судового наказу від ОСОБА_1 що була відправлена засобами поштового зв`язку через АТ «Укрпошта» 08.12.2025 року про що на конверті містяться відповідні печатки АТ «Укрпошта». За положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Метою спрощених судових процедур є швидкий розгляд безспірних питань, правовідносини сторін у яких не викликають сумніву, та у яких фактичні обставини справи та визначеність у правовідносинах учасниками цих правовідносин не оспорюється. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 760/6860/17-ц (провадження № 61-31915св18) вказано, що наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання. Відповідно до частин 1-5 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до ст.123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до положень ч.1,2,3,6 ст.124 ЦПК строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. За положеннями ст. ст. 126-127 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами. Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З матеріалів справи вбачається, що копію судового наказу ОСОБА_1 отримав 21.11.2025 року, отже з 22.11.2025 року почався перебіг 15 денного строку на подачу заяви про скасування судового наказу, останнім днем перебігу процесуального строку для подачі відповідно заяви є 06.12.2025 року, проте враховуючи що вказана дата припадає на вихідний день, останнім днем буде саме 08.12.2025 року тобто наступний робочий день. Відповідно до опису вкладення до листа вбачається що заяву про скасування судового наказу боржником було подано саме 08.12.2025 року тобто в межах процесуального строку визначених у ст.170 ЦПК України. Колегія суддів зазначає, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про повернення заяви є передчасною, постановлена суддею з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду. За таких обставин відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК Україниухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Оскільки наразі розглядається лише процесуальне питання, а не справа по суті спору, питання щодо стягнення судових витрат не вирішується. Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 грудня 2025 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді Н.П. Пилипчук В.Б.Яцини