Постанова Київський апеляційний суд № 363/7412/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №363/7412/25 Апеляційне провадження № 33/824/3001/2026 ПОСТАНОВА 29 травня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, установив: постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, накладено неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665грн 60 коп. На вказану постанову судді 12 травня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Вишгородського районного суду Київської області, яка разом з матеріалами справи надійшла до Київського апеляційного суду 21 травня 2026 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що повний текст постанови вона отримала 5 травня 2026 року. Вивчивши клопотання та матеріали справи, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав. Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Отже, строк на апеляційне оскарження постанови судді Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2026 року закінчився 20 березня 2026 року. За загальним правилом, пропущений процесуальний строк підлягає поновленню, якщо причини його пропущення є поважними. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року № 5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суді має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди зобов`язанні вказувати підстави, на які вони посилаються як на підставу поновлення строку. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення пропущеного строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд його справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України. Разом з цим, поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьєв проти України). З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 була повідомленою про судове засідання, призначене на 10 березня 2026 року, про що вона розписалася у розписці (с.с. 46). 10 березня 2026 року ОСОБА_1 подала до Вишгородського районного суду Київської області заяву, у якій просила проводити судове засідання по даній справі без її участі (с.с.55). З тексту постанови вбачається, що у судовому засіданні 10 березня 2026 року приймав участь захисник ОСОБА_1 - адвокат Герасимов П.О., який посилався на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Таким чином, ОСОБА_1 була повідомленою про судовий розгляд 10 березня 2026 року протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно неї, її інтереси представляв адвокат Герасимов П.О., тому ОСОБА_1 була обізнана про результати судового розгляду та постанову судді. Крім того, з наявної у матеріалах справи довідки про доставку електронного документу вбачається, що копія постанови судді 11 березня 2026 року доставлена до електронного кабінету її захисника - адвоката Герасимова П.О. (с.с. 75), а відтак ОСОБА_1 не була позбавлена можливості подати апеляційну скаргу у визначені КУпАП строки. Доводи ОСОБА_1 , що повний текст постанови вона отримала 5 травня 2026 року, не є обставиною, яка свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2026 року, так як діючими нормами КУпАП не передбачено, що строк на апеляційне оскарження постанови судді обраховується з моменту отримання копії постанови особою, стосовно якої вона прийнята. Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в апеляційній скарзі не наведено підстав поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2026 року, які б об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 оскаржити її в апеляційному порядку у встановлений законом строк, тому підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді від 10 березня 2026 року не вбачаю. Оскільки в поновленні строку на апеляційне оскарження відмовляється, апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_1 . Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя постановив: у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відмовити. Апеляційну скаргу повернути ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І.М. Рейнарт