Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/6712/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/6712/25 пров. № А/857/35357/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року (головуючий суддя: Дмитрук В.В., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - встановив: ОСОБА_1 , 18.06.2025 звернулася із позовом до суду, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018; - зобов`язати провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, зі встановленням базового місяця січень 2008 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 12.10.1992 по 28.02.2022 позивачка проходила службу у підрозділі ДСНС України, що дислокується у м. Ковель Волинської області (на цей час 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області) на різних посадах. Обґрунтовує позов тим, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, індексацію грошового забезпечення, у тому числі із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січень 2008 року. Позивачка звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження служби в органах ДСНС з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Однак, листом від 12.06.2025 № 48202-991/482, надісланим у відповідь на заяву позивача від 04.06.2025 відповідач повідомив, що нарахування суми індексації доходів у повному розмірі за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі, вважається порушенням бюджетного законодавства. Відповідно до вищезазначеного, у зв`язку з обмеженістю фінансових ресурсів фонду заробітної плати, затвердженого для Державної служби України з надзвичайних ситуацій у кошторисах у період з 01.01.2016 по 28.02.2018, індексація доходів не нараховувалась. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018, без врахування базового місяця січня 2008 року. Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018, з врахуванням базового місяця січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що позивачка звернулася до суду з порушенням передбаченого КАС України та КЗпП України строку звернення, що судом першої інстанції залишено поза увагою. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що з 12.10.1992 по 28.02.2022 включно позивачка проходила службу у підрозділі ДСНС України, що дислокується у м. Ковель Волинської області (на даний час 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Волинській області) на різних посадах, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача. Наказом ГУ ДСНС України у Волинській області від 28.02.2022 № 50 «Про кадрові питання» (далі - Наказ №50). сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , диспетчера 4 державної пожежно-рятувальної частини 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Волинській області, відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу звільнено зі служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 1 (у зв`язку із закінченням строку контракту) 28.02.2022. Позивачка, 04.06.2025 звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження служби в органах ДСНС з 01.01.2016по 28.02.2018 із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Однак, листом від 12.06.2025 № 48202-991/482, надісланим у відповідь на заяву позивачки від 04.06.2025 відповідач повідомив, що нарахування суми індексації доходів у повному розмірі за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі, вважається порушенням бюджетного законодавства. Відповідно до вищезазначеного, у зв`язку з обмеженістю фінансових ресурсів фонду заробітної плати, затвердженого для Державної служби України з надзвичайних ситуацій у кошторисах у період з 01.01.2016 по 28.02.2018, індексація доходів не нараховувалась. Разом з тим, до вказаного вище листа відповідача були додані довідки про виплачене позивачці грошове забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 28.02.2022. З наданих довідок вбачається, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачці не нараховувалась та не виплачувалась, що у свою чергу суперечить ст. 43 Конституції України, якою визначається моє невід`ємне право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивачка звернулась до суду з цим адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що не нарахування відповідачем індексації грошового забезпечення у встановленому розмірі порушує право позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком відповідача. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII). Відповідно до ч. ч. 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII. Так, згідно із ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до положень ст. ст. 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Враховуючи наведене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи в тому числі військовослужбовців. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15 грудня 2015 року та підлягала застосуванню з 01 грудня 2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел у порядку проведення індексації грошових доходів населення. Так, в редакції Постанови № 1013 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції: «У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…». Таким чином, починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Отже, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09 грудня 2015 року місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника (в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок), а саме від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивачці не нараховувалася та не виплачувалася індексації грошового забезпечення, що не заперечується відповідачем (а. с. 13-14). Суд апеляційної зазначає, що 07.11.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) відповідно до пункту першого якої грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Додатком 1 до Постанови № 1294, ця Постанова набрала чинності з 01.01.2008. Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців. Постанова № 1294 втратила чинність 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців та установлено для них нові додаткові види грошового забезпечення. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не було підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з 01.01.2008 (після набрання чинності Постановою № 1294) по березень 2018 року (до моменту набрання законної сили Постанови № 704), що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації. Отже, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року. Аналогічна правова позиція, щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення, викладено у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 04 квітня 2023 року у справі № 300/5628/21. Щодо пропуску строку звернення позивачки до суду, на який покликається відповідач в апеляційній скарзі, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом у цій справі, суд апеляційної інстанції виходить з того, що спір щодо стягнення належного позивачці грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. Так, у справі № 260/3564/22 Верховний Суд вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, а саме положення частини п`ятої статті 122 КАС України чи Кодексу законів про працю України, Верховний Суд зауважив на тому, що обов`язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов`язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України). Верховний Суд зауважив, що до 19 липня 2022 року частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Водночас після цієї дати, з огляду на внесення змін згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд зауважив про поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Отже, оскільки спірні правовідносини виникли до 19.07.2022, так як відповідач протиправно не виплачував індексацію грошового забезпечення позивачці з 01.01.2016 по 28.02.2018, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що строк звернення до суду у цій справі не порушено. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018, без врахування базового місяця січня 2008 року та зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018, з врахуванням базового місяця січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Таким чином, апеляційна скарга 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі № 140/6712/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська