Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/13773/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/13773/24 пров. № А/857/11062/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Матковської З.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року (судді Смокович В.І., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/13773/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДІМСЕРВІС» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: ТзОВ «АВТОДІМСЕРВІС» звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2024 року №UA205140/2024/000135/2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року задоволено позов повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням Волинська митниця подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Відзиву на апеляційну скаргу позивач не подав. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 311 КАС України розгляд справи призначено в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Між ТОВ «Автодімсервіс» (Покупець) та «KAMOKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» (Продавець) було укладено контракт №01/04/2023, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця автомобільні запчастини (надалі товар) за найменуванням, асортиментом (номенклатурою), ціною та кількістю, погодженою сторонами. Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього погоджену сторонами ціну. Згідно з умовами контракту ціни на товари встановлюються в євро (пункт 2.1.). Ціна товару також включає в себе вартість його упаковки, маркування і навантаження на транспортний засіб покупця (пункт 2.3.). Постачання здійснюється з різних складів продавця, які вказані в товаросупровідних документах та рахунках-фактурах на умовах FCA Chelm (Інкотермс-2010) (пункт 3.1.). Постачання товару за цим контрактом здійснюється партіями на підставі замовлень покупця, які розміщуються в електронному вигляді за допомогою електронних засобів зв`язку (пункт 3.3.). Остаточний склад кожної партії (асортимент, кількість), умови (в т.ч. строки) поставки та оплати, ціни, що діють для зазначених у інвойсі умов поставки і оплати даної партії товару, а також додаткові знижки (у разі, якщо такі надані продавцем), зазначаються в інвойсі (інвойсах) на партію, що поставляється (пункт 3.4.). Покупець в строки, визначені відповідно до умов даного контракту, оплачує повну вартість виставленого рахунку-фактури (пункт 4.1.). Платежі за цим контрактом здійснюються покупцем платіжним дорученням, виходячи з умов, зазначених у рахунках-фактурах, наданих продавцем (пункт 4.2) (арк. спр. 15-19). Декларантом позивача для здійснення митного оформлення партії товарів 24 травня 2024 року подано електронну митну декларацію типу ІМ 40ДЕ №24UA205140034580U0, на 33 товарних позиції (арк. спр. 23-33). Для підтвердження заявленої митної вартості разом з вказаною митною декларацією було подано: контракт від 01 квітня 2023 року №01/04/2023 (арк. спр. 15-19); рахунок-фактуру (інвойс) від 20 квітня 2024 року 2024/FVE/00/000068 (арк. спр. 34-39); автотранспортну накладну (CMR) від 23 травня 2024 року №710118 (арк. спр. 40); декларацію про походження товару від 20 травня 2024 року 2024/FVE/00/000068; пакувальний лист від 20 травня 2024 року 2024/FVE/00/000068 (арк. спр. Зворот арк. спр. 239-242); документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 23 травня 2024 року №10 (арк. спр. 41); рахунок-фактуру від 23 травня 2024 року №СФ-0000015 (арк. спр. 46); договір на перевезення вантажу від 27 березня 2023 року №1/27032023 (арк. спр. 42-44); заявку на перевезення вантажу від 23 травня 2024 року №23/05/24 (арк. спр. 45); договір про надання послуг митного брокера від 25 травня 2012 року №75 (арк. спр. 20-22); копію митної декларації країни відправлення від 23 травня 2024 року 24PL301010E0628397 (арк. спр. 47). Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності: - числове значення, зазначене в декларації країни відправлення від 23 травня 2024 року 24PL301010E0628397 209220 не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку фактурі від 20 травня 2024 року № 2024/FVE/00/000068 - 48259,56 євро; - в інвойсі 20 травня 2024 року № 2024/FVE/00/000068 зазначений термін оплати до 20 травня 2024 року, банківський платіжний документ не подано до митного оформлення; - відповідно до CMR від 23 травня 2024 року № 710118 відправником товару є POL-CEL Sp.z.o.o., що суперечить відправнику зазначеному в декларації країни відправлення від 23 травня 2024 року № 24PL301010E0628397 KAMOKA SP.Z O.O.; - відповідно до пункту 1.3. контракту від 01 квітня 2023 року № 01/04/2023 постачання здійснюється з різних складів Продавця, які вказуються в ТСД та рахунках-фактурах. Однак, інформація про відправника POL-CEL Sp.z.o.o відсутня в ТСД та інвойсах. Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5)платіжні документи; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Декларантом 24 травня 2024 року на вимогу митниці листом №1 (арк. спр. 101) надано: довіреність (Power of attorney) Entertrade Sp.Z.o.o для Pol-Cel SP. Z о.о. (арк. спр. 102); лист відправника Kamoka SP. Z o.o. від 01 лютого 2023 року (арк. спр. 103) та прайс лист (арк. спр. 48-93). Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205000/2024/001397 (арк. спр. 107) та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000135/2 (арк. спр. 105-106), в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу Державної митної служби України від 01 липня 2021 року № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу: товар №1 6,16 дол.США/кг за МД від 03 лютого 2024 року №UA205140/2024/008114; товар №2 4,43 дол.США/кг за МД від 20 січня 2024 року №UA209230/2024/5945; товар №3 7,52 дол.США/кг за МД від 04 березня 2024 року №UA209230/2024/19512; товар №4 7,01 дол.США/кг за МД від 03 лютого 2024 року №UA205140/2024/008114. В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД типу ІМ40ДЕ від 27 травня 2024 року №24UA205140035139U4 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (арк. спр. 40-48). Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України). Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України). Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України). Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Колегія суддів відповідно до матеріалів справи встановила, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору. Апеляційний суд аналізуючи апеляційні вимоги та підстави прийняття оскаржуваного рішення враховує, що позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт від 01 квітня 2023 року №01/04/2023; рахунок-фактуру (інвойс) від 20 квітня 2024 року 2024/FVE/00/000068; автотранспортна накладна (CMR) від 23 травня 2024 року №710118; декларація про походження товару від 20 травня 2024 року 2024/FVE/00/000068; пакувальний лист від 20 травня 2024 року 2024/FVE/00/000068; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 23 травня 2024 року №10; рахунок-фактуру від 23 травня 2024 року №СФ-0000015; договір на перевезення вантажу від 27 березня 2023 року №1/27032023; заявка на перевезення вантажу від 23 травня 2024 року №23/05/24; договір про надання послуг митного брокера від 25 травня 2012 року №75; копія митної декларації країни відправлення від 23 травня 2024 року 24PL301010E0628397. А також додатково подані на вимогу митного органу: довіреність (Power of attorney) Entertrade Sp.Z.o.o для Pol-Cel SP. Z о.о.; лист відправника Kamoka SP. Z o.o. від 01 лютого 2023 року; прайс лист та пояснення зазначені у листі від 24 травня 2024 року №1. На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. При цьому, суд уважає безпідставними твердження відповідача в оскаржуваному рішенні від 27 травня 2024 року №UA205140/2024/000135/2 про те, що: 1) числове значення, зазначене в декларації країни відправлення від 23 травня 2024 року 24PL301010E0628397 209220 злотих не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку фактурі від 20 травня 2024 року № 2024/FVE/00/000068 - 48259,56 євро. Суд звертає увагу, що декларантом до митної декларації був наданий інвойс від 20 травня 2024 року №2024/FVE/00/000068, за яким здійснювалась відповідна операція. У свою чергу, інвойс є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту. Твердження митного органу про наявність розбіжностей у вартості товару в євро, зазначеній в рахунку-фактурі (інвойсі) та у декларації країни відправлення, яка зазначена в злотих (при конвертації валют), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до контракту від 01 квітня 2023 року №01/04/2023 вартість товару визначається в Євро. Тобто, вартість товарів у польських злотих сторонами контрактів не визначалась. Крім того, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем. При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість гартованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару. Суд констатує, що експортна декларація була оформлена 23 травня 2024 року, відтак беззаперечним є факт, що курс валюти 23 травня 2024 року буде відрізнятись із курсом 20 жовтня 2024 року, що узгоджується із відомостями та курсами, зазначеними на офіційному веб-сайті Національного Банку Польщі (https://nbp.pl/en/) у вказані дні. 2) В інвойсі від 20 травня 2024 року № 2024/FVE/00/000068 зазначений термін оплати до 20 травня 2024 року, банківський платіжний документ не подано до митного оформлення. Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що відповідно до пункту 4.2. контракту та інвойсу від 20 травня 2024 року №2024/FVE/00/000068 товар було придбано на умовах його після оплати ("Due date" - "Термін виконання") - до 20 травня 2025 року, і станом на дату митного оформлення платіжного документа не існувало. Отож під час подачі таких документів момент оплати товару не настав, оскільки крайня дата для такої оплати 20 травня 2025 року. Отже, на момент подання позивачем митної декларації строк оплати ще не настав, відповідно оплата ще не була здійснена, тому твердження митного органу про відсутність банківського платіжного документа є безпідставною. 3) відповідно до пункту 1.3. контракту від 01 квітня 2023 року № 01/04/2023 постачання здійснюється з різних складів Продавця, які вказуються в ТСД та рахунках-фактурах. Однак, інформація про відправника POL-CEL Sp.z.o.o. відсутня в ТСД та інвойсах. Суд зауважує, що згідно пункту 1.3 контракту від 01 квітня 2023 року № 01/04/2023 оформлення інвойсів проводиться за адресою компанії КАМОКА SP.Z О.О., Венецка, 12, 03-244 Варшава, Польща. Передача Товару та документів здійснюється з різних складів Продавця, на які надходить Товар, який виробляється на підприємствах у різних країнах. Назви складів зазначаються у товаросупровідних документах та рахунках-фактурах. Відповідно до пункту 3.5 контракту, вантажотранспортна накладна міжнародного зразка (CMR) і інвойс є супровідними документами. Водночас, як вірно зазначає представник позивача, згідно з правилами Інкотермс-2010 (ст.А.4.) при поставці на умовах FCA продавець зобов`язаний надати товар, що пройшов митне очищення для експорту, перевізнику чи іншій вказаній покупцем особі чи вибраній продавцем згідно з ст.А.3а в названому місці. В рахунку-фактурі від 20 травня 2024 року №2024/FVE/00/000068 визначені умови поставки (6. Conditions of delivery:): FCA CHELM (Pol-Cel Sp. z o.o.). Суд також враховує, що відповідно до довіреності від 30 вересня 2021 року POL-CEL Sp.z.o.o. є представником Entertrade Sp.Z.o.o., яке трансформувалось в Kamoka SP. Z o.o. (арк. спр. 102-103). З огляду на вищевказані умови контракту, зазначення в автотранспортній накладній (CMR) від 23 травня 2024 року №710118 і в рахунку-фактурі від 20 травня 2024 року №2024/FVE/00/000068 відправника товару - POL-CEL Sp.z.o.o., м. Хелм, Польща - є достатнім підтвердженням належності виконання постачальником своїх зобов`язань щодо поставки товару. Водночас, наведене спростовує і посилання відповідача на суперечить відправнику зазначеному в декларації країни відправлення від 23 травня 2024 року № 24PL301010E0628397 KAMOKA SP.Z O.O. та CMR від 23 травня 2024 року № 710118. З приваду прайс-листа суд зауважує, що це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, такий документ як прайс-лист не значиться у частині 2 статті 53 МК України як такий, що підтверджує митну вартість товарів. У свою чергу поданий декларантом прайс-лист 2024 містить фірмовому емблему постачальника, в ньому міститься інформація про вартість за одиницю товару. Прайс-лист оформлений для широкого кола осіб, адже не містять конкретного адресата та містить широкий асортимент товару, тобто більший ніж позивач придбавав у продавця, такий документ скріплений печаткою та підписом посадової особи компанії, тому не повинен викликати будь-яких сумнівів у його належності. Відображена у прайс-листі вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена в інвойсі. В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого продавцем, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, в повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданих до митного оформлення інвойсах. Більше того, нормами чинного законодавства не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, тому такі документи можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №420/2850/19. У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про якісні та вартісні характеристики товарі, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписки з бухгалтерської документації; договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини. З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. За таких обставин, відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально. Суд також враховує, до поданої до митного оформлення декларації позивачем було включено ряд інших товарів, щодо правильності визначення декларантом вартості яких у відповідача не було жодних претензій, хоча їх ввезення на митну територію України проводилося на тих же умовах поставки, що й товарів, вартість яких відповідач скоригував, перевезення таких товарів здійснювалось одним і тим же транспортним засобом, до їх митного оформлення подавались одні і ті ж документи. Вказані обставини свідчать про непослідовність, неузгодженість дій контролюючого органу та відсутність легітимної мети під час прийняття ним рішення про коригування митної вартості товарів. Як вбачається з оскаржуваних рішень, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно із якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органом митних вартостях. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Отже, позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07.02.2023 у справі №815/6775/17, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення від про коригування митної вартості товарів, прийняте митницею є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволено правомірно, доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, від 15.10.2024 у справі №520/6058/24, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат підставі статті 139 КАС України немає. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі №140/13773/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк З.М. Матковська Повний текст постанови складено 29.05.2026