Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/3080/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3080/25 Головуючий у 1-й інстанції: Вісьтак М.Я. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 / позивач) через уповноваженого представника звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі- ГУ ПФУ у Київській області/ відповідач/ апелянт) про: - визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо припинення позивачу з 01.07.2024р. нарахування та виплату пенсії за віком; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відновити позивачу з 01.07.2024р. нарахування та виплату пенсії за віком. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області як одержувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До червня 2024 року він отримував пенсію на свій рахунок, однак з 01.07.2024р. її виплата припинена з невідомих причин. У відповіді на адвокатський запит відповідач зазначив, що з 01.07.2024р. виплату призупинено через недійсність довідки про взяття на облік ВПО, відповідно до даних з Єдиної інформаційної бази. Додатково вказано, що Яготинський відділ Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації повідомив про скасування цієї довідки через нібито повернення ОСОБА_1 до постійного місця проживання. Жодного доказу фактичного повернення позивача до постійного місця проживання не надано, отже дійсних підстав для припинення виплати пенсії відповідач не навів. Позивач вважав дії відповідача протиправними, оскільки вони порушують його право на отримання пенсії та мирне володіння своїм майном, гарантоване законом, що стало підставою для звернення до суду Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 1 липня 2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 липня 2024 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області. Судове рішення мотивоване тим, що припинення виплати пенсії особі, яка має особливий статус, з підстави скасування довідки про внутрішнє переміщення суперечить принципам, які закріплені в Конституції України, та підставам, наведеним у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З посиланням на практику Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, Верховного Суду та Загальну Декларацію прав людини 1948 року суд зазначив, що відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на виплату пенсії через запроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ просить скасувати це судове рішення як незаконне і необгрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального права, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судом не взято до уваги, що відповідно до пункту І постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" призначення, відновлення та продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до п. І частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюється на підставі відомостей, які містяться в Єдиній інформаційній базі внутрішньо переміщених осіб. Підставою для nроведенння виплат є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або письмова відмова відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у взятті на облік внутрішньо перемішеної особи за правилами, встановленими Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 №

509. Виплату пенсії позивачу призупинено з 01.07.2024р., оскільки, відповідно до інформацїї, отриманої шляхом щомісячного обміну даними з ЄІБВПО, довідка недіюча. Окрім того, згідно зінформацією Яготинського управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністраuії Київської області (вх. від 01.07.2024р.) розпорядженням від 22.07.2024р. №932470134074 в електронній пенсійній справі внесено особливість "Переселенець не зареєстрований" та довідка про взяття позивача на на облік внутрішньо переміщеної особи скасована у зв`язку з поверненням до постійного місця проживання. Для поновлення пенсійних виплат необхідно надати органу пенсійного фонду відповідні документи. Зазначено також про втручання суду у дискреційні повноваження державного органу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів. Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що копією довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, від 01.12.2014р. № 3247000201 підтверджується, що ОСОБА_1 перемістився з тимчасово окупованої території. Термін дії вказаної довідки 18 липня 2016 року продовжено безстроково начальником управління соціального захисту населення Яготинської РДА. Згідно з копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває на пенсії за віком, термін дії довічно. З листа Пенсійного фонду від 29 листопада 2024 року вбачається, що виплату пенсії Позивачу призупинено з 01.07.2024р., оскільки відповідно до інформації (отриманої шляхом щомісячного обміну інформацією з Єдиної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб щодо підтвердження дійсності довідки про взяття на облік ВПО) - «довідка не діюча». Вказано, що заборгованість по виплаті відсутня, оскільки пенсія ОСОБА_1 по 30.06.2024 року виплачена у повному обсязі. Не погоджуючись з діями відповідача щодо невиплати пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Частиною першою статті 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Статтею 7 Закону України № 1706-VII передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) пенсій та соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, зазначеним в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, здійснюється у встановленому законодавством порядку. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. За статтею 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Отже, перелік підстав припинення виплати пенсії не є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що пенсійний орган має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав, передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення. Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами. Як вже встановлено судом, починаючи з 01.07.2024р. виплата пенсії позивачу автоматично припинена на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, з мотивів того, що «довідка не діюча». Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив такі посилання ГУ ПФУ у Київській області, оскільки припинення виплати позивачеві пенсії у зв`язку зі вказаними обставинами суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Ураховуючи те, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат не можуть регулюватися підзаконними актами. Відтак, наявність статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка, як встановлено судом, була припинена управлінням без законних на те підстав. Разом з цим, суд правильно зазначив, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності передбачених статтею 49 Закону № 1058-IV підстав для припинення позивачеві виплати пенсії та що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в Україні, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти права на отримання призначеної йому пенсії за віком. Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду України на території України. У рішеннях Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України. Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід`ємне право кожної людини закріплено також Загальною Декларацією прав людини 1948 року. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним, непорушним та не може зазнавати жодних обмежень, зокрема не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця мешкання. Таким чином, відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на виплату пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб. Зважаючи на викладене, суд дійшов правильного висновку, що припиняючи виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив його право на пенсійне забезпечення, тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі із стягненням на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ПФУ у Київській області. При ухваленні рішення в зобов`язальній частині суд керувався повноваженнями, передбаченими пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, що спростовує доводи відповідача про втручання в його компетенцію. Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Кобаль М.І. Штульман І.В.