Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/3866/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2550/26 Справа № 191/3866/25 Суддя у 1-й інстанції - Костеленко Я. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №191/3866/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Хлопкової Марії Сергіївни на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Костеленко Я.Ю.,- ВСТАНОВИВ: Позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» посилається на те, що 07 березня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №753389562 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 6500 грн. строком на 30 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року та 31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» були укладені додаткові угоди №19, №26, №27, №31, №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №83 від 16 червня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 10626 грн., з яких: 6500 тіло кредиту, 4126 грн. - відсотки. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №753389562 від 07 березня 2020 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року, №3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін. 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс`та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 11620,50 грн., з яких 6500 грн. заборгованість по кредиту, 5120,50 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором кредитним договором №753389562 від 07 березня 2020 року не погашена. У зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №753389562 від 07 березня 2020 року у розмірі 11620,50 грн., з яких 6500 грн. заборгованість по кредиту, 5120,50 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ТОВ «Юніт Капітал» Хлопкова М.С. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції встановлено факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», договорів факторингу. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04 червня 2025 року за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 11620,50 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. Вказує, що у період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки ТОВ «Юніт Капітал» не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам. Відповідач не виконала свого обов`язку та не повертала наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором. Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунки заборгованості створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат. Відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення нею кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, зокрема, доказів, що спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості. Звертає увагу суду, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого первинним кредитором, відповідач частково виконував зобов`язання за кредитним договором, а саме: 09 квітня 2020 року в частині погашення процентів за користування кредитними коштами у загальному розмірі 1275 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Звертає увагу, що підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги. Наголошує, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Отже, розрахунки заборгованості, долучені до матеріалів справи в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі. У зв`язку з чим просила рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №753389562 від 07 березня 2020 року у розмірі 11620,50 грн., з яких 6500 грн. заборгованість по кредиту, 5120,50 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 6056 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено, що 07 березня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №753389562 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачу було видано кредит в сумі 6500 грн. шляхом перерахування коштів на банківську карту. ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним на умовах, передбачених договором. Виконанням первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 6500 грн. відповідачеві підтверджується платіжним дорученням №7cd8b587-e2f1-4ad9-93bc-09a5d7d0a0fe від 07 березня 2020 року, що підтверджує переказ коштів згідно договору №753389562 від 07 березня 2020 року для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 в сумі 6500 грн. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно п.2.1 якого було передбачено, що Клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно термінів, наведених в розділі І зазначеного вище договору: - кредитний договір - кредитний договір, укладений між Клієнтом та Боржником, права вимоги за яким відступаються; - право вимоги - означає всі права Клієнта та кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; - реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим Договором. Строк дії вказаного договору згідно п.8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року. В подальшому додатковими угодами №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року та №32 від 31 грудня 2023 року вносились зміни до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року включно. Позивач зазначив, що первісне відступлення прав вимоги за кредитним договором №753389562 від 07 березня 2020 року відбулось від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» на підставі зазначеного вище договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, підтвердженням чого є витяг з реєстру прав вимоги №83 від 16 червня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №753389562 від 07 березня 2020 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року, №3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін. 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс`та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 11620,50 грн., з яких 6500 грн. заборгованість по кредиту, 5120,50 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження суми боргу за кредитним договором №753389562 від 07 березня 2020 року. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У ч.ч.1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин. Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). При укладанні кредитного договору сторони погодили, що відповідно до цього договору до складу плати за кредитом (сукупної вартості кредиту) входять фіксована процентна ставка за користування кредитом, комісія за надання кредиту та щомісячна плата за кредитом. Плата за кредитом нараховується з моменту надання кредиту. Щомісячна плата за кредитом входить до складу щомісячного платежу відповідно до графіку платежів (додаток до договору). При цьому у кредитному договорі та додатку до нього (графік платежів) всі складові загальної суми щомісячного платежу визначені у твердій сумі, та апелянтом підписано графік платежів. Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. За ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). З договору №753389562 від 07 березня 2020 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором 55REW6R3, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений. Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21). Оскільки, в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відступлення у встановленому законом порядку права вимоги за кредитним договором на користь позивача, апеляційний суд приходить до висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги за кредитним договором №753389562 від 07 березня 2020 року. Щодо обґрунтованості заявленої позивачем суми заборгованості, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з п.1.2. кредитного договору кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником. Пунктом 1.3. кредитного договору визначено, що на період строку, визначеного п.1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,39 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 1.4. кредитного договору визначено, що у випадку користування кредитом понад строк, визначений п.1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом. Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору, базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього договору. Згідно з п. 4.3. кредитного договору, сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Пункт 4.4. кредитного договору передбачає, що, з урахуванням положень п. 1.3., п. 1.4. та п. 1.5. цього договору, позичальник сплачує товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 32,94 (тридцять дві цілих дев`яносто чотири сотих) відсотків річних за Дисконтною ставкою або 622,20 (шістсот двадцять дві цілих дві десятих) відсотків річних за Базовою ставкою. Відповідно до п. 4.5. кредитного договору, застосування перерахування Дисконтної процентної ставки на Базову процентну ставку не є зміною істотних умов Договору. 18 травня 2020 року, після сплати боржником 5000 грн. в рахунок погашення заборгованості, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №753389562 від 07 березня 2020 року. Відповідно до п.1 додаткової угоди у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору та зверненням позичальника, товариство надало розстрочку у погашенні заборгованості в сумі 7421,50 на 70 днів. Згідно з п.2 додаткової угоди загальна сума заборгованості є фіксованою, а будь-які нарахування по договору зупиняються. Згідно з п.3 додаткової угоди позичальник сплачує суму заборгованості частками в розмірі не менше ніж 20% від її загальної суми за наступним графіком: 01.06.2020 - 1485 грн. 00 коп.; 15.06.2020 - 1485 грн. 00 коп.; 29.06.2020 -1485 грн. 00 коп.; 13.07.2020 - 1485 грн. 00 коп.; 27.07.2020 - 1481 грн. 50 коп. У п.5 додаткової угоди при порушенні позичальником графіку сплати заборгованості, визначеної у п.3 цієї додаткової угоди, дана угода втрачає чинність з моменту її укладення, а договір продовжує діяти без урахування її умов. Матеріали справи не містять, та відповідачем не надано, жодних доказів на підтвердження здійснення погашення платежів у рахунок погашення заборгованості за договором №753389562 від 07 березня 2020 року у відповідності до п.3 додаткової угоди від 18 травня 2020 року. Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сума заборгованості за кредитним договором №753389562 від 07 березня 2020 року за період з 07 березня 2020 року по 16 червня 2020 року становить 10556 грн.: з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 6500 грн., прострочена заборгованість за процентами 4126,50 грн. При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем було здійснено платежі в рахунок погашення заборгованості 10 квітня 2020 року у розмірі 1275 грн., 17 квітня 2020 року 155 грн., 18 травня 2020 року - 5000 грн. Колегія суддів погоджується із вказаним розрахунком, оскільки нарахування відсотків у ньому здійснено у відповідності до умов кредитного договору. Водночас згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон плюс», сума заборгованості за кредитним договором №753389562 від 07 березня 2020 року за період з 17 червня 2020 року по 25 червня 2020 року становить 11620,50 грн., з яких 6500 грн. заборгованість по кредиту, 5120,50 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Колегія суддів погоджується із вказаним розрахунком нарахування відсотків, які здійснено у відповідності до умов кредитного договору. Жодних контррозрахунків стороною відповідача суду не надавалось. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, про задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» і стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №753389562 від 07 березня 2020 року у розмірі 11620,50 грн., з яких 6500 грн. заборгованість по кредиту, 5120,50 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Щодо витрат на правову допомогу слід зазначити наступне. Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України). Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. В апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Хлопкова М.С. просить стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції у розмірі 7000 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничої допомоги у суді першої інстанції було надано: копію договору про надання правничої допомоги №05/06/25-1 від 05 червня 2025 року, копію акту прийому передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу у суді першої інстанції складають 7000 грн. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19). Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі. Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною, навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. З огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, надану в суду першої інстанції в розмірі 3000 грн., що на переконання колегії відповідатиме критеріям розумності, справедливості та співмірності. Також з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 2422,40 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 3633,60 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - адвоката Хлопкової Марії Сергіївни задовольнити. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року у цивільній справі №191/3866/25 - скасувати. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №753389562 від 07 березня 2020 року у розмірі 11620 (одинадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 50 коп., з яких 6500 грн. заборгованість по кредиту, 5120,50 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) 2422,40 грн. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції; 3633,60 грн. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанцій, а разом 9056 (дев`ять тисяч п`ятдесят шість) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 28 травня 2026 року. Судді: