Постанова 4824 № 753/20778/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а,inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 753/20778/25 Головуючий у суді першої інстанції - Заставенко М.О. Номер провадження № 22-ц/824/8222/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Дарницького районного суду міста Києвавід 30 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Заставенко М. О., у місті Києві, у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парус-49» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2025 року ОСББ «Парус-49» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відповідно до якого просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 21 301,66 грн, інфляційні втрати - 15 794,21 грн, 3% річних - 2 974,65 грн та судові витрати. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є власниками квартири за адресою АДРЕСА_1 , де в будинку у 2020 році створено ОСББ «Парус-49». Відповідач ОСОБА_4 також має зареєстроване місце проживання у вказаній квартирі. Відповідачі не сплачували внески на утримання будинку, споруд та прибудинкової території, у зв`язку з чим у них перед позивачем утворилась вказана заборгованість. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2025 рокупозовні вимоги ОСББ «Атлант» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСББ «Парус-49» заборгованість за нарахованими внесками на утримання будинку, споруд та прибудинкової території станом на 31 серпня 2025 року у розмірі 22 480,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 15 794,21 грн, 3% річних у розмірі 2 974,65 грн, а всього 41 249,58 грн. В частині позовних вимог до ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Парус-49» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4 095 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн, а всього 5 306,20 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Парус-49» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4 095 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн, а всього 5 306,20 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішення, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі посилався на те, що ОСОБА_1 та її донці ОСОБА_2 належить в квартирі 59/100 частки, що становить 35,12 кв. м. Отже оскаржуване рішення, яким стягнуто заборгованість за житлово комунальні послуги не відповідає розміру загальної площі частини квартири власниками якої вони є. Відповідно повинен бути пропорційно зменшений розмір інфляційних втрат і 3 % річних як похідних від розміру заборгованості. Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні рішення не був обізнаний щодо суттєвих обстав і не мав у своєму розпорядженні доказів, тому не міг повно з`ясувати обставини, що мають значення для справи, і допустив неправильне установлення обставин, які мають значення для справи внаслідок неподання з поважних причин доказів, що не дозволило суду перевірити належним чином обставини, які позивач зазначив у своїй позовній заяві. 02 квітня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСББ «Парус 49» - Бойка Є.В., який обґрунтовано тим, що наявність у відповідачів 59/100 у праві спільної часткової власності не змінює характеру їхнього зобов`язання перед ОСББ, оскільки внутрішній розподіл витрат між співвласниками має вирішуватись ними в порядку регресу, а не шляхом пропорційного зменшення суми заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних, що підлягають стягненню. Питання взаєморозрахунків між співвласниками (регрес) є предметом їхніх внутрішніх правовідносин відповідно до ст. 544 ЦК України і не впливає на право позивача отримати оплату за надані послуги від встановлених судом першої інстанції боржників. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа якої становить 35,12 кв.м. У будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано ОСББ «Парус-49» 12 жовтня 2020 року. Відповідно до Кошторису, затвердженого загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАРУС-49» від 10 вересня 2020 року, протоколу №01/01/25 засідання правління ОСББ «Парус-49» від 16 січня 2025 року та розрахунків, внески власників квартир становлять 7,56 грн за м2 на місяць. За період з 01 січня 2021 року по 27 серпня 2025 року власники квартири АДРЕСА_3 не сплачували наявні заборгованості за внески та платежі, встановлені загальними зборами Об`єднання. Таким чином, за період з січня 2021 по серпень 2025 у власників вказаної квартири наявна заборгованість за житлові послуги у розмірі 22 480,72 грн. Позивачем надано розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого сума інфляційних втрат становить 15 794,21 грн, а 3% річних - 2 974,65 грн. Вирішуючи вказаний спір та частково задовольняючи позовні вимоги ОСББ «Парус 49» суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав задоволення позову в частині стягнення заборгованості з співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак відсутні правові підстави для стягнення з заборгованості з ОСОБА_4 , оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що він є співвласників вказаної квартири. При цьому суд, вирішуючи питання про компенсацію понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу визнав їх обґрунтованими у розмірі 8 190 грн. Апеляційний суд не може повністю погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України та частини четвертої статті 319 ЦК України при здійсненні права власності визначається, що власність зобов`язує. Згідно із статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Статтею 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» врегульовано питання щодо управління багатоквартирним будинком управителем. Згідно з ч. 1-3 ст. 11 вказаного Закону управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 5 та п. 10 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Згідно із статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, є обов`язковим для всіх співвласників. Відповідно до ст. 13 вказаного Закону у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 травня 2018 року по справі №922/3087/17. Згідно з ст.ст. 15, 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів. На підставі ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів. Статтею 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» врегульовано визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна. Так, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення. Аналогічна правові позиції викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2020 року по справі №910/6471/18 та постанові Верховного Суду від 11 травня 2018 року по справі №922/3087/17. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2018 року №910/13182/17 та від 22 лютого 2018 року №910/11312/17 при розгляді справ за позовами ОСББ про стягнення заборгованості по сплаті внесків, Верховний Суд зазначив про те, що обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (централізованого опалення) щодо нього входять до окладу витрат на управління багатоквартирним будинком та, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку. Згідно зі ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів. Відповідно до ст. 15 вказаного Закону співвласник зобов`язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У постанові від 11 листопада 2015 року по справі №3-945гс15 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що особа, яка є власником приміщення і у свою чергу співвласником будинку, в якому створено ОСББ, однак не є членом цього об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. При цьому ні Законом про ОСББ, ні іншими законодавчими актами України не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ. Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року по справі №910/1395/19 вказав, що за Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» на члена ОСББ, покладено обов`язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ, якими зокрема є загальні збори учасників та правління ОСББ, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так на виконання вимог ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2025 року про витребування з Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», відомостей про право власності/користування об`єктом нерухомості за адресою АДРЕСА_2 . Відповідно до відповіді щодо надання інформації про майно та копії документів КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» повідомило, що згідно із даними реєстрових книг кв. АДРЕСА_4 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (в рівних долях) на підставі свідоцтва про право власності на житло. Як вбачається із свідоцтва про право власності на житло від 12 листопада 2005 року видане відділом приватизації житла Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, що квартира яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що становить 59/100 цієї квартири належить на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях. Посилання в апеляційній скарзі про те, що вони не проживають у квартирі є безпідставними оскільки витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток незалежно від факту використання ними належного їм приміщення. Таким чином, обов`язок з фінансування витрат на управління будинком є безумовним і випливає з його статусу власника нерухомості. Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги про невірне нарахування 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат невірно взяв за основу розрахунку суму заборгованості, яка виникла станом на 31 липня 2025 року у розмірі 21 301,66 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 15 794,21 грн інфляційних втрат та 2 974,65 грн 3% річних за період з січня 2021 року по липень 2025 року. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час. Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285); припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285); стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. №285); нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.» Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій. Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309. Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3% річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року. За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних в межах заявлених вимог за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року не підлягають стягненню з відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Отже, виходячи з принципу диспозитивності, у позивача виникло право на стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу за період з 01 січня 2021 року по 22 лютого 2022 року та 30 грудня 2023 року по 31 липня 2025 року. За проведеними обчисленнями, з урахуванням методики розрахунку інфляційних втрат та 3% річних відповідно до частини другою статті 625 ЦК України, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача за період з період з 01 січня 2021 року по 22 лютого 2022 року підлягають 3% річних у розмірі 735,35 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 817,92 грн. та за період 30 грудня 2023 року по 31 липня 2025 року підлягають 3% річних у розмірі 1 013,72 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 043,31 грн. Наведеного суд першої інстанції не врахував, а відтак, рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про стягнення з відповідачів на користь позивача 3% річних у розмірі 1 749,07 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 861,21 грн. З урахуванням наведеного, суд першої інстанцій не звернув уваги на безпідставність включення до періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат за лютий 2022 - грудень 2023 року. Суд першої інстанції зробив вірний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за надані комунальні послуги, проте суд першої інстанції невірно визначив період нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що призвело до невірного визначення і суми цієї заборгованості. А тому, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, ухвалення в цій частині нового судового рішення в резолютивній частині щодо визначеного розміру заборгованості про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних. Відповідно перерозподілу підлягають і судові витрати, які були стягнуті судом першої інстанції з відповідача на користь позивача. Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Оскільки позивач сплатив судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн, а за результатами апеляційного перегляду справи позовні вимоги є обґрунтованими на 75,37%, то на користь позивача з відповідачів підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 825,76 грн по 912, 88 з кожного. Разом з тим, оскільки апеляційну скаргу задоволено на 24,63% й апелянти сплатили за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3 633,60 грн, то з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 894,95 грн. Враховуючи взаємозалік сум судового збору, то з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 930,81 грн по 465,41 грн з кожного. Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києвавід 30 грудня 2025 рокув частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парус-49» інфляційних втрат у розмірі 15 794,21 грн та 3% річних у розмірі 2 974,65 грн, судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути солідарно із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парус-49» (ЄДРПОУ: 43864313, м. Київ, вул. Харківське шосе, 49) інфляційні втрати у розмірі 6 861,21 (шість тисяч вісімсот шістдесят одна гривня двадцять одна копійка) та 3% річних у розмірі 1 749,07 ( одна тисяча сімсот сорок дев`ять гривень сім копійок). Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парус-49» (ЄДРПОУ: 43864313, м. Київ, вул. Харківське шосе, 49) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 465,41 грн. Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парус-49» (ЄДРПОУ: 43864313, м. Київ, вул. Харківське шосе, 49) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 465,41 грн. В решті рішення Дарницького районного суду міста Києвавід 30 грудня 2025 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв