Постанова 4824 № 757/39685/25-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2026 року місто Київ справа № 757/39685/25-ц провадження № 22-ц/824/4476/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Печерськогорайонного суду м. Києва від 6 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Литвинової І.В., - ВС Т А Н О В И В: У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в який просив оголосити загиблим (померлим)ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Київ, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 загиблим ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання військового обов'язку по захисту держави України під час здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та пов'язаних із захистом Батьківщини, визначивши місце смерті в районі с. Південне Донецької області. Заяву обґрунтовано тим, щоОСОБА_1 є батьком військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, мобілізованого до лав Збройних Сил України. Під час виконання бойового завдання та військового обов`язку по захисту держави України, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Південне Донецької області, син заявника загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оголошення особи загиблою (померлою) заявнику необхідно для реалізації його законних прав та інтересів, зокрема отримання передбачених законодавством соціальних гарантій, виплат, а також для вирішення майнових і спадкових питань та отримання свідоцтва про смерть. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 6 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголошено загиблим (померлим) ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Київ, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за мобілізацією, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 , запис № 19891221-01392, виданий органом видачі № 8034 від 19 грудня 2022 року, від дня його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі ведення бойових дій у районі населеного пункту Південне Донецької області при проходженні військової служби під час виконання бойового завдання та військового обов`язку по захисту держави України під час здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та пов`язаних із захистом Батьківщини, визначивши місце смерті в районі населеного пункту Південне Донецької області. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, представник просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви. Аргументи апеляційної скарги зводилися до того, що встановлений законодавством спеціальний дворічний строк після закінчення воєнних дій або, щонайменше, шестимісячний строк для оголошення особи померлою у зв`язку з воєнними діями пов`язується із закінченням воєнних дій як таких, а не з припиненням бойових дій на території окремого населеного пункту чи регіону. У зв`язку з цим апелянт вказував, що воєнні дії на території України тривають, а воєнний стан в Україні не припинено та не скасовано, тому звернення із заявою про оголошення військовослужбовця померлим є передчасним. Спираючись на передчасність такого звернення за умов триваючого збройного конфлікту, апелянт додатково наголосив на вимогах до процесу доказування у цій категорії справ. На обґрунтування цієї позиції було наведено правовий висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 7 листопада 2023 року у справі № 607/159/23, згідно з яким: «відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою». Представник заявника адвокат Васалатій К.А. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просивзалишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно є законним, обґрунтованим і повністю відповідає встановленим обставинам справи та актуальній практиці Верховного Суду. Наголошував, що зібрані у справі докази та обставини зникнення особи під час інтенсивного бойового зіткнення в районі населеного пункту Південне Донецької області з високим ступенем вірогідності вказують на загибель військовослужбовця, а зволікання у визнанні його померлим порушує принцип правової визначеності та позбавляє членів сім`ї права на соціальний захист. В судове засідання представники Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), а також ОСОБА_3 не з'явилися, про місце, день і час розгляду справи були повідомлені: Міністерство оборони України та Печерський ДРАЦС у м. Києві судове повідомлення направлено до електронного кабінету представника та відділу; Військова частина НОМЕР_1 та ОСОБА_3 на поштову адресу. Від представника Міністерства оборони України Рогозянського В.І. надійшла заява про розгляд справи без участі представника. Від інших учасників справи заяв не надходило. Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представники адвокати Козій Д.О. та Васалатій К.А. заперечували щодо задоволення апеляційної скарги і просили рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. Судом установлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , виданим 31 березня 1990 року відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського району, про що складений відповідний актовий запис №

423. Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року та який діє на даний час. Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» на всій території України було оголошено та розпочато загальну мобілізацію. У межах цієї мобілізації призивною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 14 березня 2022 року на підставі ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_2 зарахований у запас та 15 березня 2022 року був призваний на військову службу. Військову присягу військовослужбовець ОСОБА_2 прийняв 16 березня 2022 року та проходив службу у різних військових частинах, а згодом - у складі військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у лавах якої був направлений на виконання бойового завдання, під час якого зник безвісти. Сповіщенням сім`ї № 95 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване 27 листопада 2023 року за № 5873, повідомлено заявника ОСОБА_1 про те, що співробітник військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу, вірний військові присязі, у бою за Батьківщину, зник безвісти під час виконання бойового завдання 23 листопада 2023 року у Донецькій області. Крім того, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 про призначення службового розслідування від 6 грудня 2023 року № 199ДСК відносно, зокрема солдата ОСОБА_2 було проведено службове розслідування за фактом зникнення безвісти, у тому числі солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пропав безвісти 23 листопада 2023 року в районі населеного пункту Південне Донецької області. За результатом проведеного службового розслідування командиром прийнято рішення вважати солдата ОСОБА_2 зниклим безвісти, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06 січня 2024 року № 1ДСК про результати службового розслідування. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 6 січня 2024 року № 1ДСК про результати службового розслідування на підставі матеріалів службового розслідування, рапортів командного складу та свідчень військовослужбовців, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час участі в бойовому зіткненні в районі ведення активних бойових дій у населеному пункті Південне Донецькій області, солдат ОСОБА_2 отримав поранення, які, за словами свідків, були несумісні з життям. Спроби надати медичну допомогу не дали результату - військовослужбовець не подавав ознак життя. Обставини зникнення - активна фаза бою, щільний артилерійсько-мінометний обстріл, неможливість евакуації тіла з поля бою, а також подальше захоплення позицій противником - свідчать про наявність реальної загрози загибелі. Факт потрапляння в полон під час службового розслідування не підтверджено. До отримання документальних підтверджень загибелі або полону, солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано вважають безвісно відсутнім з 23 листопада 2023 року. Крім того, судом встановлено, що згідно з: 1) випискою з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, наданою державним підприємством "Український національний центр розбудови миру" та листом Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України, який створює і веде облік оборонцівУкраїни, які перебувають у полоні держави-агресора, та незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України, та здійснює координацію заходів щодо звільнення таких категорій осіб відсутнє підтвердження про перебування військовослужбовця ОСОБА_2 у полоні від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста; 2)листом Координаційного штабу з питань поводження із військовополоненими відсутні будь-які відомості від російської сторони або інших джерел щодо перебування ОСОБА_2 серед військовополонених чи загиблих, а також серед полеглих оборонців України, тіла яких були репатрійовані з тимчасово окупованих територій російською стороною; 3) листом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини інформація від російської сторони або інших джерел щодо перебування ОСОБА_2 серед військовополонених чи загиблих не отримувалась, а також відсутні відомості про ОСОБА_2 серед полеглих оборонців України, тіла яких були репатрійовані з тимчасово окупованих територій російською стороною; 4) листом Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, інформація від російської сторони або інших джерел щодо перебування ОСОБА_2 серед військовополонених чи загиблих не отримувалась, а також відсутні відомості про ОСОБА_2 , серед полеглих оборонців України, тіла яких були репатрійовані з тимчасово окупованих територій російською стороною. Також за фактом зникнення солдата ОСОБА_2 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100080004425 від 27 листопада 2023 року внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України. На цей час досудове розслідування триває та проводиться Відділом поліції № 1 Бахмутського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції у Донецькій області. Відомості за фактом зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, 5 березня 2024 року (ID реєстрового запису 31203). Таким чином наразі не має відомостей про те, що громадянин ОСОБА_2 живий, перебуває у полоні, знаходиться на непідконтрольній території з інших причин. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що с. Південне Донецької області з 7 серпня 2024 року належить до територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією і ця територія входить до затвердженого наказом Міністерства України з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. На момент звернення заявника з заявою про оголошення його сина померлим сплинув шестимісячний строк, зазначений у реченні другому частини статті 46 ЦК України, а тому з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 щодо умов та строків, за яких фізична особа, зникла у зв'язку з воєнними діями чи збройним конфліктом, може бути оголошена померлою, та можливості не пов'язувати початок відліку шестимісячного строку для оголошення особи померлою з моментом скасування воєнного стану чи припинення воєнних дій на всій території України, наявні підстави визначити його з огляду на конкретні обставини справи. Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загиблим (померлим). Матеріали справи дають можливість встановити день вірогідної смерті ОСОБА_4 і таким днем є ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судом першої інстанції також враховано, що за відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів загибелі ОСОБА_2 при проведенні бойових дій, відмова у задоволенні заяви про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та узгоджується з принципом правової визначеності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Установлено, що син заявника ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України за мобілізацією. ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Південне Донецької області внаслідок бойових дій та вогневого впливу противника він зник безвісти за обставин, які загрожували його життю та дають підстави припускати його загибель. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині першій статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Здійснення правосуддя на засадах верховенства права забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (п. 143), від 25 січня 2022 року в справі № 143/591/20 (п. 8.31), від 18 січня 2023 року в справі № 488/2807/17 (п. 86)). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (п. 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16 (п. 77), від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19 (п. 6.21), від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (п. 52), від 15 вересня 2022 року в справі № 910/12525/20 (п. 148)). Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, передбачений Главою 6 Розділу IV ЦПК України «Окреме провадження». Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору. Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: 1) встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини 1 статті 315 ЦПК України); 2) встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини 1 статті 315 ЦПК України); 3) встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); 4) визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України). Згідно з частинами 3, 4 статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Водночас п. 1 розд. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Відповідно до абз. 2 частини 1 статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (частини 2 статті 317 ЦПК України). У заяві повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частини перша-друга статті 318 ЦПК України). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» розширено перелік територій, щодо яких поширюється дія статті 317 ЦПК України. На сьогодні до них належать території, на яких введено воєнний чи надзвичайний стан, або тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до законодавства. Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан уведено із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на території України, дія такого спрощеного порядку поширюється на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України. Здебільшого цей спрощений порядок застосовується у зоні воєнних дій та на тимчасово окупованих територіях України, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті. Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. За змістом частин 2, 3 статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22). Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 7 листопада 2023 року у справі № 607/159/23. У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю. Вочевидь, вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23). Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну. У частині 1 статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру». У частині 2 статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге). Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини 2, 3 статті 46 ЦК України). За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Проаналізувавши наведені норми та конкретні обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення вимог заяви ОСОБА_1 про оголошення його сина ОСОБА_2 загиблим (померлим). Доводи Міністерства оборони України про передчасність звернення з цією заявою та висновку суду про оголошення особи померлою внаслідок недотримання строків, встановлених частиною 2 статті 46 ЦК України, через те, що воєнні дії на території України не завершились та про закінчення воєнного стану в Україні не оголошено, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки є безпідставними. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 490/342/17 зазначив про те, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, у такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Про такий саме правовий висновок зазначено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22. Стверджуючи про наявність воєнних дій на території України, що свідчить про передчасність звернення із заявою про оголошення фізичної особи померлою, Міністерство оборони України не врахувало наступне. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України було введено воєнний стан, який триває і на даний час. Воєнний стан - це конкретний правовий режим, який запроваджується у випадку загрози або фактичного нападу на країну іншою державою чи навіть кількома державами. Воєнні дії - це організоване застосування військ, сил і засобів для воєнних операцій на суші, на морі, в повітрі, тощо. Район воєнних (бойових) дій- це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або / та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або / та можуть вестися воєнні (бойові) дії (стаття 1 Закону України «Про оборону України»). Бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зроблено висновок, що «…шість місяців, які визначені в реченні другому частини 2 статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини 2 статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій правовій визначеності (п.п. 81-85). Велика Палата Верховного Суду наголошує, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини 2 статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості, оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині 2 статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. У зв`язку з цим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо передчасності звернення заявника до суду з огляду на триваючий в Україні воєнний стан та незавершення воєнних дій на усій території України. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що процесуальний інститут оголошення особи померлою вимагає високого стандарту доказування, а відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у них унеможливлює ухвалення позитивного судового рішення, про що правомірно зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 7 листопада 2023 року у справі № 607/159/23. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що на відміну від справи № 607/159/23, у справі за заявою ОСОБА_1 надані заявником докази є саме безумовними, переконливими та такими, що не містять жодних суперечностей. Так, у справі № 607/159/23 Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки обставини зникнення особи мали виключно побутовий характер - особа вибула з постійного місця проживання на Тернопільщині у невідомому напрямку (ймовірно, до АР Крим), її фактичне місцезнаходження чи перебування в епіцентрі небезпечних подій встановлено не було, а висновки заявника ґрунтувалися на суперечливих припущеннях. Натомість у матеріалах справи, рішення в якій переглядається апеляційним судом, факт загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_2 підтверджується сукупністю офіційних, належних, допустимих та безумовних доказів, які були ретельно досліджені судом першої інстанції та не містять жодних суперечностей, що повністю виключає будь-який сумнів поза розумним межами. Такими доказами зокрема є: матеріали службового розслідування Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, сповіщення про зникнення безвісти за особливих обставин, відсутність відомостей про перебування військовослужбовця у полоні чи серед репатрійованих тіл загиблих, а також внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Обставини перебування ОСОБА_2 під щільним артилерійсько-мінометним вогнем противника, що підтверджено матеріалами службового розслідування Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у тому числі детальні свідчення очевидців - військовослужбовців, свідчать, що зникнення військовослужбовця ОСОБА_2 відбувалось за обставин небезпечної ситуації, яка безпосередньо загрожувала його життю, що об`єктивно виключає можливість виживання особи у даному бойовому зіткненні. Отже, обставини зникнення ОСОБА_2 зафіксовані не на підставі припущень, а у зв`язку з безпосереднім виконанням бойового завдання 23 листопада 2023 року в умовах інтенсивного вогневого впливу противника, що підтверджено актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України. Оскільки евакуація тіла з поля бою в даних умовах була об`єктивно неможливою, зібрані у справі докази (зокрема, чіткі та послідовні свідчення очевидців бойового зіткнення) у своїй сукупності є безумовними та достатніми для повного переконання суду у вірогідності загибелі особи. За таких обставин, висновок суду першої інстанції повністю відповідає стандарту доказування та вимогам статті 81 ЦПК України, а аналогічне посилання апелянта на правові висновки справи № 607/159/23 є безпідставним через кардинально різні фактичні обставини справ. Таким чином, матеріали справи містять безумовні та беззаперечні докази, які виходять за межі припущень і підтверджують факт ймовірної фактичної загибелі особи, тому наявні правові підстави для застосування виняткового (скороченого до 6 місяців) строку та оголошення військовослужбовця загиблим (померлим). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини 2 статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси. Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі. Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною 2 статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції. Речення друге частини 2 статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи. Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані виключно на те, щоб запобігти ситуації, у якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії. Проте, за доводами апеляційної скарги, Міністерство оборони України не стверджує, що ОСОБА_2 може бути живим, перебувати у полоні або на тимчасово окупованих територіях, а його загибель є неочевидною тощо. За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина 2 статті 46 ЦК України) (постанови Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22; від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23, від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25, від 24 грудня 2025 року у справі 205/16123/24). Громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина. Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме (постанова Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23). Встановлені судом першої інстанції обставини з достатньою вірогідністю свідчать про загибель військовослужбовця ОСОБА_2 в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Південне Донецької області 23 листопада 2023 року. Тобто по суті вирішеної заяви ОСОБА_1 Міністерство оборони України не доводить, що у суду були відсутні достатні підстави вважати, що на основі доказів у цій справі ОСОБА_2 з надзвичайно великою вірогідністю є дійсно загиблим (померлим). Отже, обставини зникнення ОСОБА_2 дають підстави припускати його загибель під час виконання бойового завдання, а тому у суду наявні підстави для оголошенняособи загиблою (померлою). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною 2 статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись бойові дії. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності. Постановою від 6 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» Кабінет Міністрів України постановив, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій. До переліку включається тимчасово окупована російською федерацією територія України, визначена відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13 липня 2023 року № 199 внесено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Зокрема, один із розділів Переліку доповнено новим пунктом: «Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси». Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №

309. Станом на день звернення ОСОБА_1 із заявою до суду джерелом офіційної інформації про територіальну і часову характеристики воєнних дій є наказ №

376. У цьому наказі № 376 зазначені (Розділ І) Території, на яких ведуться (велися) бойові дії, а саме: (1) території можливих бойових дій, (2) території активних бойових дій; (3) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (Розділ ІІ) Тимчасово окуповані російською федерацією території України. До того ж, цей наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Відповідно до п. 3 «Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси» розд. І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» від 28 лютого 2025 року № 376 (у редакції станом на час звернення до суду із заявою) визначено, що с-ще Південне Торецької міської територіальної громади ( НОМЕР_5 ) тривали активні бойові дії з 07 серпня 2024 року по 08 січня 2025 року. У розд. ІІ «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» від 28 лютого 2025 року № 376 (у редакції станом на час звернення до суду із заявою) визначено, що с-ще Південне Торецької міської територіальної громади ( НОМЕР_5 ) з 9 січня 2025 року є таким, що тимчасово окуповане з 9 січня 2025року. За встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_2 на момент такої події була територією за межами території ведення активних бойових дій. Ураховуючи конкретні обставини справи, у тому числі факт зникнення військовослужбовця ОСОБА_2 , що відбувався за обставин небезпечної ситуації, яка безпосередньо загрожувала його життю та могла спричинити загибель (смерть), що підтверджено належною сукупністю доказів, строк звернення ОСОБА_1 із заявою про визнання ОСОБА_2 загиблим (померлим) є таким, що настав. Тобто, станом на час розгляду справи минуло більше шести місяців з дня початку обчислення строку для визнання особи загиблої (померлої) в даній ситуації. За таких обставин, у суду з надзвичайно великою вірогідністю є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець ОСОБА_2 загинув, а факт його смерті є доведеним на підставі зібраних у справі доказів. Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що наявні у справі докази та встановлені в ході судового розгляду конкретні обставини дають обґрунтовані підстави стверджувати про загибель ОСОБА_2 у зв`язку виконанням бойового завдання та військового обов`язку по захисту держави України під час здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та пов`язаних із захистом Батьківщини, визначивши місце смерті в районі населеного пункту Південне Донецької області та припускати настання його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статтями 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення,. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції. Повна постанова складена 28 травня 2026 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус