Постанова Закарпатський апеляційний суд № 299/1973/25

Справа № 299/1973/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 19 травня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г. за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молнар Тетяна Іванівна, на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2025 року, повний текст якого складено 06 листопада 2025 року, ухвалене головуючим суддею Леньо В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи органу опіку та піклування Виноградівської міської ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів встановив: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи органу опіку та піклування Виноградівської міської ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є близьким родичем неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (мати дитини є його пасербицею дитиною дружини від першого шлюбу). Після окупації російською федерацією м. Маріуполь вони всією родиною вимушено переїхали до м. Виноградів. Дитина ОСОБА_4 та його мати (відповідач) проживали разом з ними. Зважаючи на певний тягар зміни місця проживання позивач та баба дитини взяли на себе левову частку обов`язків по вихованню внука. Однак такий прояв турботи мав наслідком усунення відповідача від утримання власного сина. Мати поступово перестала турбуватися про дитину, не цікавилася станом здоров`я, не виявляла бажання спілкуватися з дитиною, що призвело до зміни ставлення сина до неї. Всі питання щодо виховання внука вирішувалися позивачем та його дружиною самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Батько дитини ОСОБА_5 позбавлений батьківських прав рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 20.03.2015 у справі №264/10012/14-ц. Згодом відповідач переїхала проживати в с. Вертеп до співмешканця та забрала сина з собою. Однак, 11.09.2024 внук самостійно приїхав до них на таксі, попросив оплатити транспортні послуги та дозволу залишитись з ними. Свій вчинок дитина пояснила відсутністю турботи з боку матері, бездоглядністю та зневажливим ставленням, психологічним знущанням з боку співмешканця матері. Потім відповідачка з співмешканцем переїхали проживати в с. Рокосово Хустського району. З того часу відповідач ніяким чином не піклується про власного сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу. Фактично створились умови, які шкодять інтересам дитини. За цей період відповідач життям сина не цікавиться, жодним чином не виявляла бажання спілкуватися з власною дитиною та приймати участь у його вихованні. Внук зовсім не бачить свою матір. Відповідач також не здійснює належне матеріальне утриманні своєї дитини, в тому числі не надає необхідної фінансової допомоги на забезпечення його повноцінного розвитку. Відповідач жодним чином не була позбавлена інформації стосовно місця перебування власного сина, а з боку позивача ніколи не створювалися перешкоди у їх спілкуванні. Такі обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання ОСОБА_6 виконувати відносно власної дитини батьківські обов`язки, покладені на неї законом. Як характеристику такої поведінки матері слід вказати на факт, що остання оформила нотаріальне доручення на бабу дитини для представництва її інтересів. За час проживання з ними дитина зарахована на дистанційне навчання до КЗ «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №54», успішно бере участь у навчальному процесі. Внук за потреби забезпечується медичним супроводом. ОСОБА_7 не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які обумовлені щоденною потребою у забезпеченні добробуту дитини. Відповідач не усвідомлює, що піклування про дитину є пріоритетом для батьків. У той же час мати є здоровою, працездатною людиною, аліментних зобов`язань перед іншими особами не має, зобов`язана утримувати власну дитину у спосіб, що забезпечить її повноцінне становлення. Позивач не може самостійно повністю задовольнити всі складові, необхідні для повноцінного виховання внука та забезпечення його інтересів. З врахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити позивача опікуном малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути на користь позивача з відповідачки на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3 196 гривень щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молнар Т.І., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зауважує, що судом не враховано фактичних обставин справи, поведінки матері по відношенню до свого сина, свідомого та тривалого нехтування своїми батьківськими обов`язками. ОСОБА_2 фактично самоусунулася від виховання сина та його матеріального утримання. Вважає, що суд не врахував у цій справі якнайкращі інтереси дитини та став виключно на сторону відповідача. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили задовольнити таку, скасувавши рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву про розгляд справи без її участі. Вказувала, що заперечує щодо позбавлення її батьківських прав. Має намір підтримувати зв`язок із сином та брати участь у його житті та вихованні. Матеріально сина утримує у межах своїх фінансових можливостей. Орган опіки та піклування Виноградівської міської ради просив розглянути справу у відсутності представника. Вимоги апеляційної скарги заперечує та наголошує на тому, що у разі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_4 , останній буде позбавлений батьківського піклування, оскільки батько дитини раніше позбавлений батьківських прав. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис по народження №141 від 21.02.2014 року). Батьками дитини є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Згідно рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області №264/10012/14-ц за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , третя особа: Орган опіки та піклування Іллічівської райадміністрації Маріупольської міської ради про позбавлення батьківських прав позов задоволено та відповідача позбавлено батьківських прав відносно малолітнього сина. Отже, третя особа ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 перебувають у другому ступені споріднення як баба та внук. З пояснень позивача ОСОБА_1 , його дружини та бабусі малолітнього ОСОБА_4 , пояснень свідків та пояснень дитини вбачається, що на даний час дитина ОСОБА_4 проживає за місце проживання його бабусі ОСОБА_3 (третьої особи по справі) та її чоловіка ОСОБА_1 (позивача по справі) за місцем їх проживання в АДРЕСА_1 . Мати дитини ОСОБА_2 (відповідачка по справі) проживає окремо. У поданому до суду відзиві вказала адресу АДРЕСА_2 (а.с.90). Доводи сторони позивача щодо позбавлення відповідачки батьківських прав наступні: дитина проживає окремо від неї, життям дитини відповідачка не цікавиться. Участі в утриманні та вихованні дитини не приймає. Від виконання батьківських обов`язків самоусунулася. Орган опіки та піклування Виноградівської міської ради у своєму висновку №02.1-15/1925 від 03.06.2025 року вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та встановлення опіки (а.с.46-47). Згідно вказаного висновку органу опіки та піклування з отриманих документів відомо, що після окупації російською федерацією м. Маріуполь, родина вимушено переїхала проживати до м. Виноградів. Дитина ОСОБА_4 та його мати ОСОБА_7 теж проживали в місті Виноградів. Зважаючи на певний тягар зміни місця проживання громадяни ОСОБА_9 та ОСОБА_3 взяли на себе левову частку обов`язків по вихованню внука. Однак такий прояв турботи мав наслідком усунення матері ОСОБА_6 від утримання власного сина. Вона поступово перестала турбуватися про дитину, не цікавилася станом його здоров`я, не виявляла бажання спілкуватися з дитиною, що призвело до зміни ставлення сина до матері. Всі питання щодо виховання дитини вирішувалися ОСОБА_10 та його дружиною ОСОБА_3 самостійно без участі та підтримки з боку матері. Направлено лист до служби у справах дітей Хустської міської ради надання акту обстеження умов проживання, довідку про склад сім`ї, характеристику на ОСОБА_3 та з`ясувати її думку щодо позбавлення батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Наразі відповіді не отримано. ОСОБА_1 до служби у справах дітей був подані неповний пакет документів для встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спеціалістом служби у справах дітей, фахівцем Центру надання соціальних послуг обстежено умови проживання ОСОБА_1 . Встановлено, що чоловік проживає за адресою АДРЕСА_1 , разом з дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та внуком дружини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Будинок складається з трьох житлових приміщень, крім того ванної кімнати, туалету. Умови проживання задовільні, наявні всі комуна зручності, кімнати умебльовані, створені належні умови. Хлопець має ОКРЕМУ кімнату з окремим спальним місцем, комп`ютерний стіл, шафу для одягу, комод. Станом на 09.05.2025 року під час візиту вдома був лише ОСОБА_11 , який повідомив. що мати знаходиться на роботі (працевлаштована в готельному комплексі „Чорна Гора"), а дід з бабою поїхали в місто по справах (на Укрпошту). 12.05.2025 року здійснений повторний виїзд за вказаною адресою, на момент якої вдома вже була баба ОСОБА_12 з внуком. Під час розмови ОСОБА_3 відмовилася надати згоду членам комісії переговорити з ОСОБА_11 , на конкретні питання не відповідала, спілкувалася на підвищених тонах. На питання, що стало причиною позбавлення дочки батьківських демонстративно встала, вийшла з кімнати, акт не підписала. В акті оцінки потреб сім`ї, який складений центром надання соціальних послуг на ОСОБА_1 зазначено, що під час першого візиту вдома був тільки малолітній ОСОБА_11 , з розмови з яким стало відомо, що ОСОБА_7 на роботі РГК „Чорна Гора", а дід з бабою в місті по справах. 12.05.2025 року був здійснений повторний візит за адресою АДРЕСА_1 . Вдома була баба - ОСОБА_12 та внук ОСОБА_11 . Баба не надала згоди на спілкування з внуком, конкретних відповідей на запит, членів комісії не надавала, постійно підвищувала голос. На одне із запитань щодо причин позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 , ОСОБА_12 почала кричати, демонстративно вийшла з кімнати. Акт оцінки потреб сім`ї/особи не підписала. У зв`язку з вищенаведеним та відсутністю ґрунтових доказів безвідповідальної поведінки матері, поданий не повний пакет документів для встановлення опіки, а саме відсутні: документи, що підтверджують сімейні, родинні зв`язки особи з дитиною; копія свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі); право власності або користування житловим приміщенням; згода другого з подружжя; довідка від нарколога та психіатра заявника та осіб, які проживають разом з ним, служба у справах дітей вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та встановлення опіки. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків». За положенням частини шостої ст.19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень ст.164 СК України є усталеною. Підстави для позбавлення батьківських прав визначено статтею 164 Сімейного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини. ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13). У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків. Враховуючи, що у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення її від участі у вихованні сина та з урахуванням того, що остання заперечує щодо позбавлення її батьківських прав, а отже суд не встановив правових підстав для позбавлення останньої батьківських прав щодо сина. Також слід зазначити, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дітей їх коріння, позбавлення спорідненості матері із своїм сином, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Враховуючи, що позивач не довів та не надав як суду першої, так і апеляційної інстанції доказів, в чому полягає захист інтересів неповнолітнього ОСОБА_4 шляхом позбавлення матері по відношенню до сина батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне (свідоме) ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, приймаючи до уваги те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою та крайнім заходом впливу на батьків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Такий висновок відповідатиме якнайкращим інтересам неповнолітнього ОСОБА_4 , який не буде позбавлений повністю батьківської опіки. Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що є підставами для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновків, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Зважуючи на викладене та керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молнар Тетяна Іванівна, залишити без задоволення. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2025 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 травня 2026 року. Головуючий: Судді: