Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/701/26

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/388/26 Справа № 711/701/26 Категорія: ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП Головуючий у І інстанції Олійник В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2026 року м. Черкаси Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Поліщука А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Придніпровського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік Стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 655 грн. 60 коп. ВСТАНОВИВ З постанови судді вбачається, що 24 січня 2026 року о 13.30 год. в м.Черкаси, по вул. В.Чорновола, 209, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та під час здійснення повороту ліворуч на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, не надав перевагу в русі транспортному засобу Hyundai д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі прямо по зустрічній смузі руху та здійснив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП автомобіль Hyundai за інерцією здійснив наїзд на паркан будинку № 209 та пошкодив його. При ДТП автомобілі та паркан отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.2.3.б, п.16.13 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП. Крім того, 24 січня 2026 року о 13.30 год. в м.Черкаси, по вул. В.Чорновола, 209, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується чеком газоаналізатора Драгер № 218, результат 2,59 проміле. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку за згодою водія. Від керування транспортним засобом водій відсторонений, чим порушив п.2.9.а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та провадження у справі в цій частині закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що судом першої інстанції неправильно досліджені наявні в матеріалах справи докази. Переконаний, що суд взяв до уваги докази, які є неналежними та недопустимими, через те що вони отримані в непередбачений законом спосіб та порядок. Зауважує, що поліцейських було декілька чоловік, останні не представлялися, посвідчення не показали, вели себе хаотично, постійно щось говорили з різних сторін. На слова ОСОБА_1 , що він не їхав за кермом лише посміхалися. Звертає увагу на те, що працівниками поліції не було роз`яснено суті правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, ст.266 КУпАП та Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі Порядок), якими регламентована процедура направлення та проходження огляду на стан сп`яніння. Також, стверджує, що жодного огляду ОСОБА_1 на місті щодо виявлення ознак наркотичного сп`яніння працівниками поліції не проводилося. Вважає, що працівники поліції весь час вводили ОСОБА_1 в оману та провокували на вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На думку сторони захисту, докази, які покладені судом першої інстанції в основу оскаржуваної постанови, є недопустимими, оскільки отримані з грубими та істотними порушеннями вимог ст. 266 КУпАП, що виключає можливість їх використання при доведенні вини особи. Стверджує, що огляд на стан сп`яніння проведено з порушенням встановленої законом процедури: відсутній належним чином оформлений акт огляду, направлення на медичний огляд особі не вручалося, порядок проведення огляду не дотримано. Заразом працівниками поліції взагалі не встановлено та не зафіксовано жодних об`єктивних ознак сп`яніння, що робить сам факт направлення на огляд безпідставним та незаконним. Особі не було роз`яснено її процесуальні права та порядок проходження огляду, а також не забезпечено можливість реалізації права на проходження огляду в закладі охорони здоров`я у спосіб, передбачений законом. Незважаючи на ці істотні порушення, суд першої інстанції фактично проігнорував їх, обмежившись формальними висновками, не розглянув по суті заявлені клопотання та не здійснив належного дослідження відеозапису, який є фрагментарним, не містить безперервної фіксації події та не підтверджує факту керування транспортним засобом. Таким чином, висновки суду ґрунтуються на припущеннях та доказах, отриманих незаконним шляхом, що прямо суперечить вимогам законодавства та виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Поліщука А.Ю., які підтримали апеляційні вимоги та надали пояснення збіжні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону суддею було дотримано. У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У відповідності до диспозиції ст. 124 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Відповідно до п.2.3.б ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п.16.13 ПДР України перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються рівнозначною дорогою в зустрічному напрямку прямо чи праворуч. На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, суддя суду першої інстанції послався на фактичні дані, що містяться у протоколах про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 574320 (ч. 1 ст. 130 КУпАП) та серії ЕПР1 №574333 (ст. 124 КУпАП) від 24 січня 2026 року. Вказані протоколи відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в них зазначено суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за ці правопорушення. У відповідності до національного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами. Зазначені у протоколах обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами. Щодо встановлених обставин судом першої інстанції за ст. 124 КУпАП, апеляційний суд враховує, що апелянтом в цій частині обставини не оскаржуються. Встановлені судом першої інстанції обставин за ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджуються такими доказами. Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким водія ОСОБА_1 було встановлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, працівниками поліції проведено його огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомого спеціального технічного приладу Drager Alkotest 7510, результати якого склали 2,59 ‰. Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд зауважує, що в цьому направленні наявна відмітка про виписання цього направлення о 16.24 год., цебто після двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду. Чеком роздруківкою приладу Drager Alkotest 7510, ARMF-0289 тест № 218, результат 2,59 проміле; свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 1555 103 24 приладу Drager Alkotest 7510, ARMF-0289. Даними рапорту командира взводу № 2 роти № 2 УПП В Черкаській області ДПП ст. лейтенанта поліції Н. Попович від 24.01.2026. Також суддя районного суду, як на доказ винуватості особи, обґрунтовано послався на відеозапис з нагрудних відеокамер поліцейських, на якому зафіксовано, що 24.01.2026 о 13.30 год. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 в м.Черкаси, по вул. В.Чорновола, 209, здійснив ДТП, місце якої намагався покинути. Факт керування транспортним засобом та причетність до ДТП не заперечується ОСОБА_1 під час складання матеріалів. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що йому повідомлено та запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння. За згодою водія, його огляд проведено за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, результат якого показав 2,59 проміле. З вказаним результатом ОСОБА_1 погодився, заперечень не мав. Після чого працівники поліції розпочали складання адміністративних матеріалів. Від надання письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився, проте під час розмови зазначив, що інші учасники ДТП, які його затримали, побили його. Крім того, ОСОБА_1 не погоджувався щодо складання стосовно нього двох окремих протоколів за ст.124 КУпАП та за ч.1 ст.130 КУпАП, вимагаючи все зазначити в одному протоколі. Працівниками поліції ОСОБА_1 детально роз`яснено чому стосовно нього складено два протоколи. В подальшому на місце події приїхав адвокат Поліщук А.Ю., який представився захисником Кравцова О.І. Вже після складання адміністративних матеріалів під час ознайомлення з ними зазначив, що не погоджується з ними. На що працівник поліції повідомила захиснику, що ОСОБА_1 за особистою згодою продув прилад Драгер, та погодився з його результатами. Крім того, на час ознайомлення з матеріалами справи пройшло більше двох годин. У подальшому ОСОБА_1 від керування транспортним засобом відсторонено, шляхом евакуації транспортного засобу. Щодо доводів апеляційної скарги слід відзначити, що ОСОБА_1 після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу та повідомлення поліцейського про перевищення показника вмісту алкоголю в крові, будь-яких заперечень щодо таких результатів не висловив. У подальшому працівник поліції, провівши відповідний огляд о 14.00 год., склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП о 14.31 год., про що свідчать фактичні дані цих письмових доказів. Затим працівниками поліції протягом біля двох годин складались письмові матеріали за ст. 124 КУпАП в тому числі, пояснення свідків, схема місця ДТП. Після цього під час ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП о 16:01 год, той повідомив, що не згоден з результатом проведеного огляду на стан сп`яніння. Утім через спливу більше двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду ОСОБА_1 не був доставлений до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння лікарем, що узгоджується з положенням ст. 9 розд.ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція). Частина 3 статті 266 КУпАП визначає, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Такі ж саме норми містяться в ст. 7 розд. І Інструкції та ст. 6 Порядку. Повертаючись до обставин цієї справи, апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, щодо незгоди правопорушника з результатами освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та відмовою поліцейських доставити його до медичного закладу, оскільки вони спростовуються доказами, вивченими та проаналізованими в судовому засіданні. Зі згаданого відеозапису з нагрудних камер патрульного поліцейського вбачається, що відразу після проходження такого огляду водій не висловив заперечень проти нього. У цьому випадку, поліцейський, отримавши погодження водія з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП, ст. 9 розд ІІ Інструкції, не повинен був забезпечити проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Та обставина, що ОСОБА_1 вже після складання протоколу висловив бажання пройти медичний огляд в закладі охорони здоров`я, не впливає на доведеності винуватості особи у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зміна позиції водія щодо вказаних результатів проведеного огляду, після складання протоколу про адміністративне правопорушення, цебто після виявлення особи, що вчинила це правопорушення, не свідчить про появу обов`язку поліцейського забезпечити проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я. Попри доводи апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею районного суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд вважає, що всупереч ствердженням апелянта з боку працівників поліції не було будь-яких ознак впливу на ОСОБА_1 та введення в оману з боку зазначених осіб. Доводи захисника про незаконність постанови, з огляду на норми Закону України «Про Національну поліцію», оскільки працівники поліції не представились, не вказали посади, прізвище, ім`я та по-батькові, поліцейські звання, не є підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Твердження захисника щодо відсутності в матеріалах справи акту огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 є неспроможними, адже відповідний акт долучений до матеріалів справи. Апеляційний суд відкидає доводи апелянта про порушення права на захист ОСОБА_1 , через не роз`яснення тому прав. З цього приводу слід зауважити, що ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення, де наявні графи про роз`яснення йому ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП Частина ч. 4 статті 256 КУпАП передбачає обов`язок особи, що складає такий протокол, роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що права, що перелічені в ст. 268 КУпАП, передбачають їх використання під час розгляд справи, зокрема користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову по справі. За таких обставин, відсутність зафіксованих даних про роз`яснення особі її прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, котрий за своєю природою та змістом не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов`язків особи, не тягне за собою безумовне закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. У цій справі апеляційний суд виходить з того, що наведене апелянтом порушення права на захист не призвело до отримання доказів, в апеляційній скарзі не порушується питання про не додержання гарантій справедливого розгляду обвинувачення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що норми закону, наведені апелянтом, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження. У цій справі апеляційним судом не встановлено, порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 чи загальних засад при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення. Разом з тим, при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції приймали участь особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисник Поліщук А.Ю., надавали відповідні доводи щодо заперечення винуватості ОСОБА_1 та підстав для закриття справи, котрі були належним чином розглянуті судом. За таких обставин апеляційній суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_1 , яке могло бути підставою для скасування судового рішення. Апеляційний суд не вбачає неповноти судового розгляду, адже судом були дослідженні всі обставини, з`ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Поліщука А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Придніпровського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.Ф. Люклянчук