Постанова 4815 № 567/1943/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2026 року м. Рівне Справа № 567/1943/24 Провадження № 22-ц/4815/528/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Хилевич С.В. секретар судового засідання: Хлуд І.П. за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги адвоката Януль Віктора Степановича, що діє в інтересах ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 адвоката Волошина Іллі Васильовича на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 10 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , про усунення порушення правил добросусідства шляхом зобов`язання припинити діяльність у сфері управління відходами, що включає пресування макулатури за допомогою пресувального апарату та тимчасового зберігання вторинної сировини на земельній ділянці, а також стягнення моральної шкоди, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулась в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , про усунення порушення правил добросусідства шляхом зобов`язання припинити діяльність у сфері управління відходами, що включає пресування макулатури за допомогою пресувального апарату та тимчасового зберігання вторсировини на земельній ділянці, а також стягнення моральної шкоди. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що їй на праві власності належить земельна ділянка та житловий будинок, які знаходяться в АДРЕСА_1 , і її сусідкою є відповідачка ОСОБА_3 , яка проживає в будинку, що в АДРЕСА_2 , де власником є її чоловік ОСОБА_4 . Вказуючи, що ця земельна ділянка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зазначає, що відповідачка використовує її не за цільовим призначенням, а для ведення своєї підприємницької діяльності, а саме як виробничу базу для пресування макулатури за допомогою пресувального апарату та для тимчасового зберігання іншої воринної сировини, чим створює постійний шум, пил, запахи, їдкий сморід від зливу рідини з пляшок. Окрім того, пояснює, що щоденна діяльність відповідачки пов`язана з постійним підвезенням вторинної сировини до вказаної земельної ділянки та вважає, що діяльність відповідачки порушує правила добросусідства, яке полягає в порушенні її прав на безпечне та комфортне проживання, порушення права на користування земельною ділянкою за цільовим призначенням, порушенням санітарно-захисних норм, створює дискомфортні та шкідливі умови для проживання, знижує якість її життя та якість життя її родини, спричиняє моральні та фізичні страждання. Зазначає, що неодноразово зверталась до відповідачки з проханням припинити таку виробничу діяльність на сусідній земельній ділянці, однак відповідачка ігнорує її прохання, у зв`язку з чим вона зверталась для вирішення цього питання до поліції, прокуратури, Головного управління Держспоживслужби у Рівненській області, а також до Острозької міської ради Рівненської області, однак такі звернення до позитивного результату не призвели. У зв`язку з цим просить суд усунути порушення правил добросусідства ОСОБА_3 стосовно себе, зобов`язавши відповідачку припинити діяльність у сфері відходів, що включає пресування макулатури за допомогою пресувального апарату та тимчасового зберігання іншої вторинної сировини на земельній ділянці, кадастровий номер 5610900000:03:001:0146, яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Окрім того, вважає, що такими діями відповідачки для неї заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що для неї, яка є пенсіонеркою і такою, що за віком і станом здоров`я потребує спокійного та безпечного середовища для проживання, виробничою діяльністю відповідачки створюються перешкоди. Зазначає, що разом з нею проживає її матір ОСОБА_5 , яка є пенсіонеркою, має інвалідність 3 групи та тяжкі хронічні захворювання, а несприятливі умови проживання, які створює відповідачка, значно погіршують стан здоров`я її матері, що спричиняє постійне емоційне напруження, занепокоєння та моральні страждання позивачки, оскільки вона змушена доглядати за хворою матір`ю в несприятливих умовах. Вважає, що має право на компенсацію заподіяної для неї моральної шкоди в розмірі 100000 грн. Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 10 грудня 2025 року позов задоволено частково. Вирішено усунути порушення правил добросусідства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , зобов`язавши ОСОБА_3 припинити діяльність у сфері відходів, що включає пресування макулатури за допомогою пресувального апарату та тимчасового зберігання іншої вторинної сировини на земельній ділянці, кадастровий номер 5610900000:03:001:0146, яка знаходиться в АДРЕСА_2 . В іншій частині в задоволені позову відмовити. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1211 грн. 20 коп. витрат на сплату судового збору та 10000 грн. витрат на правничу допомогу. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про усунення порушень правил добросусідства та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_3 не є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 , а тому не є належним відповідачем у справі та не може нести обов`язки, передбачені статтями 91, 103, 104 Земельного кодексу України, які покладаються на власників або землекористувачів земельних ділянок. Вказує, що власником земельної ділянки є її чоловік ОСОБА_4 , до якого позовні вимоги не заявлялись. Також стверджує, що матеріалами справи не підтверджено наявності будь-якого шкідливого впливу її діяльності на здоров`я позивачки, атмосферне повітря чи суміжну земельну ділянку, оскільки результати лабораторних досліджень та перевірок не встановили перевищення допустимих рівнів шуму чи вмісту шкідливих речовин. На її думку, суд першої інстанції не зазначив, у чому саме полягає порушення правил добросусідства та які саме права позивачки були порушені. Вважає безпідставними посилання суду на недотримання санітарно-захисної зони у 100 метрів, оскільки у справі відсутні належні докази того, що така вимога поширюється саме на її вид господарської діяльності. Зазначає, що її діяльність полягає в оптовій торгівлі відходами та брухтом, а не у сфері управління побутовими відходами, як це зазначено у позові, не завдає шкоди, є суспільно корисною та не створює незручностей іншим сусідам. На думку апелянта рекомендації комісії міської ради щодо виробничої діяльності мають лише рекомендаційний, а не обов`язковий характер. Звертає увагу, що згідно наданих позивачкою відповідей вміст шкідливих речовин на подвір`ї позивачки та рівень шуму не перевищує допустимих рівнів відповідно до вимог НТД (Нормативно-технічна документація?). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні моральної шкоди та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, встановивши факт порушення відповідачкою правил добросусідства та створення незручностей у вигляді постійного шуму, запахів і дискомфорту від діяльності зі зберігання та пресування вторинної сировини у межах житлової забудови, безпідставно відмовив у відшкодуванні моральної шкоди. На думку апелянта, для відшкодування моральної шкоди достатнім є встановлення факту порушення її прав та спричинення душевних страждань, а не обов`язкове підтвердження перевищення допустимих нормативів шуму чи забруднення повітря. Позивачка вказує, що суд не надав належної оцінки тривалості порушень, які тривають понад п`ять років, її неодноразовим зверненням до органів державної влади та місцевого самоврядування, а також емоційному напруженню та психологічному виснаженню, яких вона зазнала у зв`язку з безрезультатністю таких звернень. Крім того, позивачка наголошує на своєму похилому віці, стані здоров`я та необхідності догляду за тяжкохворою матір`ю, яка була особою з інвалідністю та перенесла тяжкі захворювання, що, на її думку, посилювало моральні страждання від постійного шуму, запахів і несприятливих умов проживання. Також посилається на погіршення власного стану здоров`я, проходження стаціонарного лікування у 2025 році та смерть матері після ухвалення рішення суду першої інстанції. Вважає, що суд безпідставно не врахував положення статті 23 ЦК України та роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року, відповідно до яких моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв`язків та інших негативних наслідках, спричинених протиправними діями. Позивачка ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 просить відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін у частині задоволення позову про усунення порушень правил добросусідства, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду. Зазначає, що хоча власником земельної ділянки є третя особа, саме відповідачка фактично здійснює на ній діяльність із пресування та зберігання вторинної сировини, а тому є належним відповідачем у справі. Посилається на те, що правила добросусідства поширюються не лише на власників земельних ділянок, а й на їх фактичних користувачів, а стаття 391 ЦК України надає право вимагати усунення перешкод у користуванні майном від будь-якої особи, яка їх створює. Позивачка вважає безпідставними доводи про відсутність порушень через неперевищення нормативів шуму та забруднення, оскільки предметом спору є створення постійних незручностей у користуванні житлом і земельною ділянкою. Також зазначає, що діяльність відповідачки здійснюється у межах житлової забудови з порушенням санітарно-захисної зони у 100 метрів, що підтверджується матеріалами справи та листом Держпродспоживслужби. Крім того, позивачка звертає увагу, що рекомендації контролюючого органу, а не припис зумовлені обмеженнями внаслідок запровадження воєнного стану. Відповідачка ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні моральної шкоди - без змін, водночас підтримує власну апеляційну скаргу щодо скасування рішення у частині задоволення позову про усунення порушень правил добросусідства. Зазначає, що не є власником спірної земельної ділянки, а тому вважає себе неналежним відповідачем та вказує на неправильне застосування судом положень статей 91, 103, 104 ЗК України. Стверджує, що матеріали справи, результати перевірок та показання свідків не підтверджують перевищення допустимих рівнів шуму чи забруднення, а також будь-якого шкідливого впливу її діяльності на позивачку. Вважає недоведеними доводи про спричинення моральної шкоди, оскільки відсутній причинний зв`язок між її діяльністю та станом здоров`я позивачки чи її матері. Також зазначає, що її діяльність має суспільно корисний характер, пов`язаний із збиранням вторинної сировини та зменшенням засмічення довкілля. Крім того, відповідачка заперечує посилання позивачки на рішення Острозького районного суду у справі №567/1967/24, вказуючи, що у тій справі не встановлювалися обставини порушення нею правил добросусідства. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 подав клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з проходженням військової служби у Збройних Силах України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач. За змістом частини першої статті 52 ЦПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, вступають у справу шляхом пред`явлення позову до однієї або декількох сторін. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Отже, передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України підстави для обов`язкового зупинення провадження у справі відсутні. Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме для ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка 5610900000:03:001:0010, які знаходяться в АДРЕСА_1 . Позивачка є пенсіонеркою за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 . В зазначеному житловому будинку окрім позивачки проживала її матір ОСОБА_5 , особа з інвалідністю 3 групи, що підтверджується довідкою Острозької міської ради від 08.11.2024, пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 . Власником сусіднього житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки (кадастровий номер 5610900000:03:001:0146), які знаходяться в АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 , який є чоловіком відповідачки. Відповідачка є зареєстрованою за місцем проживання в зазначеному житловому будинку (довідка №127/07-18-21/т.2, видана 24.02.2021 ЦНАП виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області). Зазначена земельна ділянка має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що вбачається з інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно. Водночас, з витягу №2601 з реєстру платників єдиного податку щодо ОСОБА_3 вбачається, що станом на 19.07.2024 серед видів її діяльності згідно з КВЕД відсутня діяльність у сфері з управління відходами, як і відсутнє місце провадження господарської діяльності. В той же час, при вирішенні спору суд бере до уваги пояснення відповідачки з приводу того, що одним з видів її діяльності за КВЕД є торгівля відходами. В судовому засіданні місцевим судом допитані численні свідки по с праві. Свідок ОСОБА_6 пояснила, що позивачка є її матір`ю і їй відомо, що біля 4 років відповідачка на сусідній земельній ділянці здійснює діяльність з відходами, в тому числі пресування макулатури, що створює шум, пил та вібрацію, що негативно впливає на позивачку. Зазначила, що із-за створюваного відповідачкою шуму, в тому числі і вночі, стала менше приїздити додому, оскільки не може повноцінно там відпочити та відновитися. Допитана в якості свідка ОСОБА_1 надала показання, аналогічні своїм поясненням у справі та додатково зазначила, що відповідачка може запускати роботу пресувального апарату і о 23 год. Пояснила, що внаслідок мийки склотари, яку відповідачка здійснює біля її огорожі, присутні неприємні запахи, в тому числі запах ацетону, що не дозволяє їй провітрювати свій будинок. Зазначила, що на її зауваження відповідачка не реагує, а обзиває її. Пояснила, що під час вимірювання забрудненості повітря та рівня шуму відповідачка саме на момент перевірки не здійснювала діяльності з забруднення повітря та не включала пресувальний апарат на звичайну потужність, зменшивши її, зменшивши таким чином рівень шуму від пресувального апарату. Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що є сусідами сторін у справі та їм відомо, що відповідачка займається діяльністю з заготівлі вторинної сировини та зазначена діяльність їм незручностей у виді неприємних запахів, перевищення шуму, в тому числі і від роботи пресувального апарату, не створює, Свідок ОСОБА_7 додатково зазначила, що шум від пресувального апарату, який використовує ОСОБА_3 за місцем проживання для пресування макулатури є помірним та вона була свідком того, що одночасно на подвір`ї за місцем проживання ОСОБА_3 одночасно зберігалось біля 200 пляшок та біля 10 метрів кубічних макулатури. Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що відповідачка є її матір`ю і здійснює підприємницьку діяльність за місцем проживання в денний період доби та зазначена діяльність полягає в прийманні та зберіганні вторинної сировини, в тому числі макулатури, яку відповідачка пресує за допомогою пресувального апарату, який шуму під час роботи не створює. Пояснила, що вторинна сировина з часу її прийняття до часу відвантаження зберігається на земельній ділянці по АДРЕСА_2 протягом одного-двох тижнів в кількості більше 10 ящиків склотари та великої кількості картону. Зазначила, що така діяльність її матері, окрім сусідки ОСОБА_1 , нікому незручностей не створює. Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що є постачальником ФОП ОСОБА_3 , здаючи їй ягоди та лікарські рослини за її місцем проживання і йому відомо про наявність за місцем проживання відповідачки пресувального апарату, який під час роботи створює незначний шум. Також йому відомо, що за місцем проживання ОСОБА_3 приймає склотару і пластик та він жодного разу не чув неприємних запахів від зазначених предметів за місцем проживання ОСОБА_3 . Пояснив, що чув крики та нецензурну лайку на адресу ОСОБА_3 зі сторони її сусідки. Також місцевим судом встановлено, що позивачка в період з червня по жовтень 2024 року зверталась з заявами до Острозької міської ради Рівненської області, Головного управління Держпродспоживслужби Рівненській області, Здолбунівської окружної прокуратури та ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області з проханням прийняти міри до ОСОБА_3 щодо припинення нею діяльності з відходами на суміжній земельній ділянці. За однією з таких заяв розпорядженням міського голови №147-р від 05.07.2024 "Про створення тимчасової комісії для розгляду звернення громадянки ОСОБА_11 щодо можливих порушень санітарних норм (перевищення рівня шуму під час експлуатації пресу макулатури) громадянкою ОСОБА_12 ", 19.07.2024 зазначеною комісією з виїздом за адресою: АДРЕСА_1 у присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було проведено заміри шуму та запаху при експлуатації пресувального апарату, розташованого на сусідній земельній ділянці, було виявлено пресувальний апарат, який використовувався ОСОБА_3 для пресування макулатури. При цьому, відстань приміщення, де знаходився пресувальний апарат, до житлового будинку ОСОБА_13 становить біля 5 м. У зв`язку з цим було рекомендовано ОСОБА_3 дотримуватися вимог законодавства щодо шумового навантаження при роботі обладнання із врахуванням положень Закону України "Про систему громадського здоров`я" та визначеної будівельними нормами відстані до житлових будинків (п.п.9 ДБН Б 2.2-12:2019), а також дотримуватись "Правил благоустрою Острозької міської територіальної громади", затверджених рішенням Острозької міської ради №73 від 26.01.2021. Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області у своїй відповіді від 24.07.2024 на заяву ОСОБА_1 повідомило, що за результатами роботи комісії встановлено, що на території сусіднього приватного подвір`я у спеціально виділеному приміщенні встановлено пресувальний апарат, який використовується ОСОБА_3 для пресування макулатури з подальшим і збутом і орієнтовна відстань від даного приміщення до стін житлового будинку ОСОБА_1 становить 5 метрів. Водночас, згідно з санітарних правил розміщення та проведення такої виробничої діяльності вимогами державних (складування та тимчасового зберігання вторинної сировини неорганічного походження повинно дотриманням 3 здійснюватися без її переробки) нормативної санітарно-захисної зони (100 метрів) від джерела шкідливостей до межі житлової забудови. В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з цим ОСОБА_3 . Рівненській області було Головним управлінням Держпродспоживслужби в надіслано лист з пропозиціями припинити виробничу діяльність на приватній території по організації пункту приймання та складування вторсировини за адресою: АДРЕСА_2 в межах житлової забудови, що склалась, винести дану виробничу діяльність за територію житлової забудови та забезпечити дотримання нормативної санітарно-захисної зони (100 метрів) до межі житлової і громадської забудови. Аналогічний висновок комісії, створеної розпорядженням Острозького міського голови від 05.07.2024 №147-р, також було направлено ОСОБА_3 . З інформаційного листа Острозької міської ради від 13.09.2024 №вих. 4531/01-15-24 вбачається, що ФОП ОСОБА_3 на той час не була зареєстрована у якості суб`єкту господарювання, що здійснює діяльність у сфері управління відходами (відсутній КВЕД). В судовому засіданні встановлено, що від Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області 10.10.2024 позивачка отримала повідомлення "Про розгляд звернення", з якого вбачається, що Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області, враховуючи лист зі Здолбунівської окружної прокуратури від 12.09.2024 по розгляду звернення щодо невиконання вимог законодавства ОСОБА_3 при облаштуванню пункту приймання вторинної сировини на сусідній приватній території за адресою АДРЕСА_2 , повідомило, що згідно інформаційного листа з Острозької міської ради від 13.09.2024 №вих. 4531/01-15-24 ФОП ОСОБА_3 не зареєстрована у якості суб`єкту господарювання, що здійснює діяльність у сфері управління відходами (відсутній КВЕД). Також зазначеним листом позивачку повідомлено, що за результатами лабораторних досліджень вміст шкідливих речовин в атмосферному повітрі на її подвір`ї та в житловій кімнаті, а також рівень звуку під час роботи пресувального апарату у спальні та на прилеглій до житла території не перевищує допустимості рівнів відповідно до вимог НДТ та враховуючи висновок комісії, створеної розпорядженням міського голови від 05.07.2024 №147-р, ОСОБА_3 рекомендовано припинити виробничу діяльність по організації пункту приймання та складування вторсировини за адресою АДРЕСА_2 на приватній території у межах житлової забудови, що склалась, винести дану виробничу діяльність за територію житлової забудови та забезпечити дотримання нормативної санітарно-захисної зони (100 метрів) до межі житлової і громадської забудови. Зазначена установа також повідомила ОСОБА_1 про те, що згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №303 від 13.03.2022 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану", не можливо проведення позапланового заходу державного нагляду та оформлення за його результатами відповідного припису стосовно суб`єкту господарювання у сфері управління побутовими відходами, а питання щодо здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 залишається на контролі Острозької міської ради. Аналогічного змісту 12.09.2024 отримала повідомлення ОСОБА_1 на свою заяву до Здолбунівської окружної прокуратури. Водночас, з відповідей ОСОБА_1 від 21.08.2024 та від 11.10.2024 "Про результати розгляду", відділення поліції №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області вбачається, що із громадянкою ОСОБА_3 було проведено бесіду профілактично характеру та наголошено на дотримання вимог законодавства України та про відповідальність яка наступає у разі його порушення. З відповіді на заяву ОСОБА_1 . Головного управління ДПС у Рівненській області від 15.10.2024 вбачається, що зазначена установа розглянула звернения ОСОБА_1 , яке надійшло від Здолбунівської окружної прокуратури стосовно можливих фактів порушення податкового законодавства при проведенні господарської діяльності ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 та в межах функцій і повноважень, визначених Податковим кодексом України, працівниками ГУ ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку у господарському об`єкті за вказаною адресою, в ході якої встановлено порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та на винну особу складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення згідно вимог КУпАП з подальшим застосуванням штрафних (фінансових) санкції. Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право (частина друга статті 16 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 50 Конституції України зазначено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Частиною першою ст. 270 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля. За частиною четвертою ст. 293 ЦК України, фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо. Відповідно до статті 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Згідно положень частини четвертої статті 41 Конституції України та частини п`ятої статті 319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Статтею 320 ЦК України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності. У відповідності до частини першої статті 103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (частина перша статті 104 ЗК України). Стаття 1 Закону України "Про управління відходами" визначає, що зберігання відходів - утримання відходів на об`єктах збирання, у тому числі до їх оброблення, протягом не більше одного року з моменту їх утворення, що є безпечним для здоров`я людей та навколишнього природного середовища відповідно до екологічних та санітарно-епідеміологічних вимог; збирання відходів - операція, що полягає у вилученні, купівлі, накопиченні та зберіганні відходів суб`єктами господарювання у сфері управління відходами, включаючи роздільне збирання, з метою подальшого перевезення відходів на об`єкти оброблення відходів. Частиною третьою статті 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначені основні принципи охорони навколишнього природного середовища, серед яких: гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров`я людей та гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду. Частиною другою статті 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України. Охорона навколишнього середовища населених пунктів повинна забезпечуватись комплексом захисних заходів планувального, технологічного, санітарно - технічного і організаційного характеру з метою створення сприятливих умов проживання, праці та відпочинку населення, збереження і зміцнення здоров`я теперішнього і прийдешніх поколінь (п. 8.1. Наказу МОЗ України від 19 червня 1996 року № 173 "Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів"). Відповідно до додатку №6 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів (Наказ МОЗ України від 19 червня 1996 року № 173) для об`єктів тимчасового зберігання вторинної сировини неорганічного походження без її переробки, встановлюється мінімальна санітарно-захисна зона 100 метрів. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що відповідачка ОСОБА_3 фактично здійснювала на земельній ділянці по АДРЕСА_2 діяльність, пов`язану із прийманням, зберіганням та пресуванням вторинної сировини, зокрема макулатури, за допомогою пресувального апарату, що підтверджувалося її власними поясненнями, показаннями свідків та матеріалами перевірок компетентних органів. Суд встановив, що земельна ділянка має цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, а відстань від приміщення, де здійснювалося пресування макулатури, до житлового будинку позивачки становить близько 5 метрів. Колегія суддів погоджується з висновками суду, що хоча лабораторними дослідженнями не встановлено перевищення допустимих рівнів шуму та забруднення повітря, сама діяльність відповідачки, пов`язана зі зберіганням вторинної сировини та роботою пресувального апарату на земельній ділянці, не призначеній для такої діяльності, створює для позивачки незручності у вигляді додаткового шуму, запахів та дискомфорту. Суд правильно врахував висновки комісії, створеної розпорядженням міського голови, а також листи Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області, якими відповідачці рекомендовано припинити діяльність з організації пункту приймання та складування вторсировини у межах житлової забудови та винести її за межі житлової забудови із забезпеченням нормативної санітарно-захисної зони 100 метрів. Встановивши наявність порушення правил добросусідства, суд дійшов правильного висновку про необхідність усунення таких порушень шляхом зобов`язання відповідачки припинити відповідну діяльність на спірній земельній ділянці. При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у справі з підстав відсутності у неї права власності на спірну земельну ділянку. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, саме ОСОБА_3 фактично здійснювала на земельній ділянці діяльність, пов`язану із прийманням, зберіганням та пресуванням вторинної сировини, що і стало підставою для звернення позивачки до суду. За встановлених обставин визначальним для вирішення спору є не наявність у відповідачки права власності на земельну ділянку, а факт здійснення на ній виробничої діяльності в житловій забудові без дотримання санітарно-захисних нормативів, що може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (ст. 104 ЗК України). Посилання відповідачки на те, що лабораторними дослідженнями не встановлено перевищення допустимих рівнів шуму та забруднення атмосферного повітря, саме по собі не спростовує наявності порушення правил добросусідства, оскільки спір виник у зв`язку із систематичним здійсненням діяльності виробничого характеру в межах житлової забудови. Відсутність формального перевищення окремих санітарних нормативів не виключає можливості створення для власника суміжного домоволодіння постійних незручностей у користуванні належним йому майном в аспекті сприятливих умов проживання, праці та відпочинку, з урахуванням характеру діяльності відповідачки (збирання та зберігання вторинної сировини), її систематичності, розташування у межах житлової забудови та недотримання нормативної санітарно-захисної зони. Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в цій частині. Разом із тим, у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд відмовив, оскільки не встановив перевищення допустимих рівнів шуму чи забруднення повітря, а також не визнав доведеними причинний зв`язок між погіршенням стану здоров`я позивачки та її матері й діями відповідачки, а також факт вчинення відповідачкою протиправних дій безпосередньо щодо позивачки. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди. Встановивши факт порушення відповідачкою правил добросусідства, суд першої інстанції дійшов суперечливого висновку про відсутність будь-яких підстав для компенсації моральної шкоди. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (частина перша та пункти 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України). Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи. Матеріалами справи підтверджується, що позивачка була змушена тривалий час звертатися до органів державної влади та до суду з метою захисту свого права на належне користування житлом та земельною ділянкою, що саме по собі свідчить про спричинення їй певних моральних страждань та переживань. Водночас колегія суддів вважає недоведеними доводи позивачки про наявність причинного зв`язку між діяльністю відповідачки та погіршенням стану здоров`я позивачки і її матері. З урахуванням характеру порушення, тривалості конфлікту, засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає за можливе визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн. За таких обставин колегія суддів вважає, що в частині матеріальної шкоди рішення суду слід скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову. Зважаючи на викладене та виходячи з меж і доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3 та часткове задоволення апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). Відповідно до підпункту б, в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, серед іншого, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1211,20 грн за вимогу немайнового характеру та 1211,20 грн за вимогу майнового характеру. За подання апеляційної скарги в частині майнових вимог підлягав до сплати судовий збір у розмірі 1816,80 грн. Також позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн. у суді першої інстанції. За результатами розгляду справи у двох інстанціях задоволено одну вимогу немайнового характеру та частково задоволено вимогу майнового характеру на 5 відсотків від заявлених 100000 грн. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1211,20 грн судового збору за вимогу немайнового характеру та 151,40 грн за вимогу майнового характеру. З урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме з урахуванням критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, з урахуванням її складності та обґрунтованості таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10500 грн витрат на правничу допомогу. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Януля Віктора Степановича, що діє в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу адвоката Волошина Іллі Васильовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 10 грудня 2025 року в частині відмови у стягненні моральної шкоди скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривень. В решті рішення залишити без змін. Здійснити новий розподіл судових витрат судових витрат. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1362 гривню 60 копійок судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10500 гривень витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О. Хилевич С.В.