Постанова ККС ВС № 759/5320/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМУКРАЇНИ 21 травня 2026 року м. Київ справа № 759/5320/23 провадження № 51-2738 км 25 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022100080003634 від 28 грудня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК), за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна. Запобіжний захід у вигляді застави, обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , до набрання вироком законної сили змінено на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор»; взято ОСОБА_7 під варту в залі судового засідання. Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 744 300 грн, внесену на рахунок ТУ ДСА в м. Києві відповідно до ухвали­­­­­­­­­ від 30 грудня 2022 року Святошинського районного суду м. Києва, повернуто ОСОБА_8 . Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 постановлено рахувати з 01 квітня 2024 року та зараховано період перебування під вартою з 28 грудня 2022 року по 02 січня 2023 року. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати в розмірі 8306,32 грн. Скасовано арешт, накладений ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 грудня 2022 року на майно, вилучене в ОСОБА_7 . Вирішено питання щодо речових доказів. За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_7 , не маючи постійного джерела доходів, з метою покращення свого матеріального становища, у невстановлений час, але не пізніше 28 грудня 2022 року, у невстановленому місці та за невстановлених обставин незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - РVР та психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, які зберігав з метою подальшого збуту. 28 грудня 2022 року о 14:48 на вул. Академіка Булаховського, 30 у м. Києві в порядку, передбаченому ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), ОСОБА_7 був затриманий працівниками поліції, де під час особистого обшуку в нього було вилучено вісім металевих банок зі вмістом прозорих пакетів із пазовими замками, всередині яких містилася грудкоподібна речовина білого кольору - амфетамін масою 17,602 г та кристалоподібна речовина білого кольору - РVР загальною масою 306,66 г, що є особливо великим розміром. Порошкоподібні речовини білого кольору, які були у прозорих пакетах із пазовим замком всередині п`яти металевих банок, містили психотропну речовину - амфетамін, обіг якої обмежено, загальною масою 113,48 г, що є особливо великим розміром. Крім того, з метою незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини ОСОБА_7 у невстановлений час та невстановленому місці незаконно придбав у невстановленої особи психотропну речовину, обіг якої обмежено, -амфетамін і зберігав її за місцем свого проживання. Далі, 28 грудня 2022 року під час проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_7 , було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет зі вмістом грудкоподібної речовини білого кольору, що містила психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін масою 16,199 г. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 залишена без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін. Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року стосовно ОСОБА_7 і закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК. На обґрунтування своїх вимог захисник з підстав, детально викладених у касаційній скарзі, посилається на те, що: - дії працівників поліції, які проводили негласні слідчі розшукові дії, свідчать про вчинення провокації стосовно ОСОБА_7 ; - сторона захисту в судах попередніх інстанцій заявляла клопотання з обґрунтуваннями позиції щодо неналежності й недопустимості всіх доказів у кримінальному провадженні, але суди першої та апеляційної інстанції відмовили в їх задоволенні, не надавши належної оцінки доводам і не навівши будь-яких обґрунтувань та мотивів відмови; - наявні в провадженні протоколи затримання і обшуку, огляду місця події, обшуку квартири разом із відеозаписом, висновки криміналістичних експертиз, проведених у провадженні, показання свідків є недопустимими доказами; - задоволення місцевим судом клопотання прокурора щодо допиту в кримінальному провадженні свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в судовому засіданні 25 грудня 2023 року свідчить про суперечливість рішення суду з огляду на попередню відмову цього суду в допиті вказаних свідків з підстави недотримання вимог ст. 290 КПК на стадії досудового розслідування; - місцевий суд не дав належної оцінки та не врахував під час постановлення обвинувального вироку інформації щодо правил користування поштоматами ТОВ «Нова пошта», яка міститься на долученому до матеріалів кримінального провадження стороною захисту компакт-диску «Кактuz»; - суд першої інстанції залишив без задоволення клопотання сторони захисту про призначення в провадженні відповідних криміналістичних експертиз щодо вилучених електронних ваг та паперового і поліетиленового пакунків із психотропною речовиною та не призначив проведення криміналістичної експертизи щодо встановлення спільної родової (групової) належності та однакового складу психотропної речовини; - з огляду на положення ст. 370 КПК, ухвала суду апеляційного суду не містить аналізу доказів і мотивів прийнятого рішення, а також вмотивованих висновків на доводи сторони захисту, суд апеляційної інстанції не дотримався визначених процесуальним законом вимог, що стосуються оцінки обставин цього кримінального провадження; - всупереч приписам ч. 2 ст. 31, п. 2 ч. 3 ст. 42, статей 314 і 345 КПК обвинуваченому ОСОБА_7 у ході підготовчого судового засідання місцевий суд не роз`яснив права заявляти клопотання про розгляд кримінального провадження щодо вчиненого ним злочину колегіально судом у складі трьох суддів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років, що є невід`ємною складовою права обвинуваченого на захист. Невиконання місцевим судом вказаної вимоги процесуального закону є безумовною підставою для скасування вироку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 25 червня 2015 року (справа № 5-111 кс 15). Крім того, серед зазначених вище доводів, захисник, наводячи детальні обґрунтування щодо: 1) відсутності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, зокрема, посилається на те, що: - у своїх показаннях ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначав, що один із працівників поліції підкинув психотропні речовини в коробку в його кімнаті квартири; - матеріали провадження не містять доказів здійснення відповідних процесуальних дій, спрямованих на встановлення осіб відправника та отримувача поштового відправлення; - під час затримання в ОСОБА_7 не виявлено телефону з номером НОМЕР_1 , який на картонній коробці «Нова пошта» зазначений, як такий, що належить отримувачу посилки ОСОБА_12 ; - вміст вилучених у ОСОБА_7 під час особистого обшуку мобільних телефонів може довести його непричетність до вчинення інкримінованого злочину, оскільки відсутня інформація про їх дослідження з наявною компрометуючою інформацією; 2) наявних у провадженні показань свідків, протоколів затримання і обшуку, огляду місця події, обшуку квартири разом з відеозаписом, даних висновків криміналістичних експертиз, посилається на те, що: - показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 є недопустимими доказами через їх невідповідність і суперечності; - оскільки під час обшуку ОСОБА_7 , проведеного 28 грудня 2022 року о 14:47 і замаскованого працівниками поліції під поверхневий огляд, не складено відповідного протоколу про його затримання в порядку ст. 208 КПК, тому вказана процесуальна дія має бути визнана недопустимим доказом; - протокол огляду місця події (проведеного без участі понятих) від 28 грудня 2022 року, складений слідчим о 17:10, містить посилання на здійснення фотозйомки, однак додатків у вигляді фотознімків до нього не додано; - протокол затримання ОСОБА_7 від 28 грудня 2022 року, складений о 18:13, оформлений із порушеннями вимог ст. 104 КПК; - дані висновків криміналістичних експертиз також є недопустимими доказами, оскільки є похідними від даних інших доказів у провадженні; - допущені стороною обвинувачення порушення вимог ст. 104 КПК у ході обшуку квартири АДРЕСА_3 свідчать про недопустимість протоколу обшуку разом з відеозаписом до нього в розумінні вимог ст. 86 КПК. Поряд із цим захисник звертає увагу на обставини, що характеризують особу ОСОБА_7 , а саме на те, що він раніше не судимий, ніколи не притягувався до кримінальної або адміністративної відповідальності, не перебуває на обліку в наркологічному чи в психоневрологічному диспансерах, має статус внутрішньо переміщеної особи, не вживає спиртних напоїв або наркотичних речовин, у ході судового розгляду провадження чітко й послідовно надавав пояснення щодо обставин, які мали місце 28 грудня 2022 року. Водночас, звертаючись із касаційною скаргою, захисник наводить доводи, які стосуються надання ним оцінки доказам, їх недостовірності, необхідності дослідити докази, встановлювати і визнавати доведеними обставини, неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Поряд із вказаним вище захисник у касаційній скарзі зазначає, що, крім викладення недостовірної інформації в рапорті, повідомленні на лінію «102» та в показаннях загаданих свідків, на його думку, інші працівники поліції, особи яких не відображено в протоколах процесуальних дій, взагалі вдалися до вчинення низки злочинів. Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило. Позиції інших учасників судового провадження У судовому засіданні: - захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити; - прокурор ОСОБА_5 вважала за необхідне задовольнити вимоги касаційної скарги частково, скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню на таких підставах. Мотиви Суду Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Статтею 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. За правилами ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 цього Кодексу перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Стосовно доводів касаційної скарги захисника щодо незаконності судових рішень у частині порушення положень ч. 2 ст. 31, п. 2 ч. 3 ст. 42, статей 314 і 345 КПК колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Згідно зі ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Відповідно до п. 1 ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення ЄСПЛ є обов`язковими для виконання Україною. Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування наведених вище норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів. Статтею 6 згаданої вище Конвенції проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ця норма імплементована в законодавство України. Так, згідно із частинами 1, 4 ст. 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України. Критерії визначення складу суду, повноважного на розгляд кримінального провадження, встановлені в ст. 31 КПК. Залежно від ступеня тяжкості кримінального правопорушення та (або) виду суб`єкта злочину провадження в суді першої інстанції здійснюється: суддею одноособово, колегіально судом у складі трьох суддів, судом присяжних у складі двох суддів і трьох присяжних. Відповідно до ч. 2 ст. 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років. Водночас, за приписами ч. 4 ст. 315 КПК (у редакції Закону України від 21 липня 2020 року № 817-IX, чинними станом на 27 квітня 2023 року), під час підготовчого судового засідання суд роз`яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів. Таким чином, залежно від волевиявлення обвинуваченого у справах вказаної категорії може застосовуватися одна із двох судових процедур: загальний порядок судового розгляду суддею одноособово або його здійснення колегією у складі трьох професійних суддів. Можливість вибору обвинуваченим між одноособовим та колегіальним складом суду зумовлює обов`язок держави в особі її уповноважених органів та службових осіб забезпечити свободу цього вибору та його практичну реалізацію. Розгляд кримінального провадження судом першої інстанції колегіально у складі трьох суддів покликаний забезпечити додаткові гарантії особам, обвинуваченим у вчиненні особливо тяжких злочинів. Визначений ч. 4 ст. 315 КПК обов`язок суду під час підготовчого судового засідання роз`яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів, надає обвинуваченому можливість підготуватися до реалізації такого права, щоб його рішення із цього питання було виваженим та обґрунтованим. Тільки в такому випадку будуть дотримані засади кримінального провадження, у тому числі забезпечено право на захист, а судовий розгляд буде справедливим. Така позиція колегії суддів узгоджується з правозастосовною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, що відображена, зокрема, у постановах: від 05 червня 2024 року (справа № 541/1717/23), від 14 листопада 2024 року (справа № 450/2757/22), від 18 вересня 2025 року (справа № 541/149/24), від 01 жовтня 2025 року (справа № 754/12013/22), від 13 січня 2026 року (справа № 335/5886/21), від 30 квітня 2026 року (справа № 751/11186/23). Право на розгляд кримінального провадження колегіальним складом суду є додатковою гарантією неупередженого та справедливого судового розгляду і невід`ємною складовою права обвинуваченої особи на захист. Недотримання зазначених вимог закону є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки може перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване судове рішення. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Згідно з ч. 6 ст. 12 КК це кримінальне правопорушення належить до особливо тяжких злочинів. Із журналу і технічного запису судового засідання від 27 квітня 2023 року вбачається, що під час підготовчого судового засідання суд першої інстанції не виконав вимоги, визначеної приписами ч. 4 ст. 315 КПК, та не роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_7 його права на розгляд провадження колегіальним складом суду. Зміст наявних у провадженні пам`яток про права й обов`язки обвинуваченого та його захисника від 27 квітня 2023 року не містить роз`яснення, зокрема, права заявляти клопотання про розгляд кримінального провадження, яке стосується вчиненого обвинуваченим злочину, за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років колегіально судом у складі трьох суддів (т. 1, а. п. 28, 29). Відсутні посилання на роз`яснення зазначеного процесуального права обвинуваченого в ухвалі суду першої інстанції про призначення судового розгляду кримінального провадження суддею одноособово (т. 1, а. п. 33). Більше того, право на колегіальний розгляд кримінального провадження не було роз`яснено обвинуваченому аж до завершення судового розгляду та ухвалення обвинувального вироку. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не вжив необхідних заходів для забезпечення реалізації обвинуваченим права на захист під час судового розгляду. Не погодившись із вироком суду першої інстанції, сторона захисту оскаржила його в апеляційному порядку. При цьому в апеляційній скарзі захисник наголошував на порушенні права ОСОБА_7 на захист через нероз`яснення йому права заявити клопотання про здійснення розгляду кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів. Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, крім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи. Колегія суддів вважає, що під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався. Зокрема, зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив вказаних у ній доводів стосовно порушення права обвинуваченого на захист і на справедливий суд, не навів жодних аргументованих відповідей на доводи сторони захисту в цій частині та не відреагував на допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону, чим недотримався вимог ст. 419 КПК. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження є такими, що могли істотно вплинути на обґрунтованість і вмотивованість прийнятих судових рішень, та є підставою для скасування ухвали Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року й вироку Святошинського районного судум. Києва від 01 квітня 2024 року з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Крім того, у касаційній скарзі захисник, крім наведених порушень, вказує про недопустимість доказів у кримінальному провадженні, а саме: протоколів затримання і обшуку, огляду місця події, обшуку квартири разом з відеозаписом, висновків криміналістичних експертиз, проведених у провадженні, показань свідків. Враховуючи те, що вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а зазначені вище вимоги щодо недопустимості доказів у провадженні ставилися стороною захисту також і перед судами попередніх інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для надання відповіді на такі доводи, оскільки, зогляду на вимоги гл. 28 КПК, зазначені обставини підлягають перевірці в загальному порядку в ході нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суд, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, має повно та об`єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення. Таким чином, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суд має врахувати наведене в цій постанові та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції. З урахуванням зазначеного та усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 16 жовтня 2014 року у справі «Едуард Шабалін проти Росії») про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення і в контексті цього кримінального провадження, з метою попередження ризику переховування ОСОБА_7 від суду, враховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені гл. 32 КПК, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне обрати засудженому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення судом першої інстанції питання щодо запобіжного заходу, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів. Керуючись статтями 412, 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд ухвалив: Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково. Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення судом першої інстанції питання щодо запобіжного заходу, але не більше ніж на 60 днів. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3