Ухвала КЦС ВС № 524/15818/24

УХВАЛА 29 травня 2026 року м. Київ справа № 524/15818/24 провадження № 61-6777ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» на постанову Полтавського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Полтавська обласна рада, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, про зобов`язання здійснити перерахунок нарахувань за послуги постачання теплової енергії та гарячої води, ВСТАНОВИВ: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», треті особи: Полтавська обласна рада, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, про зобов`язання здійснити перерахунок нарахувань за послуги постачання теплової енергії та гарячої води. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 жовтня 2025 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснити перерахунок вартості постачання теплової енергії та постачання гарячої води за опалювальний період з листопада 2022 року відповідно до рівня тарифів, які діяли для споживача ОСОБА_1 станом на 24 лютого 2022 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 19 травня 2026 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 жовтня 2025 року залишити без змін. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки оскаржувану постанову Полтавського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року отримано заявником у підсистемі «Електронний суд» 23 квітня 206 року (після 17 години), на підтвердження чого надано суду картку руху документу. Врахувавши наведенізаявником обставини, взявши до уваги, що постанова Полтавського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року у підсистемі «Електронний суд» доставлена сторонам 23 квітня 2026 року, колегія суддів дійшла висновку, що причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними. Клопотання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» підлягає задоволенню, а строк на касаційне оскарження - поновленню на підставі частини другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню. Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним. Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження. Верховний Суд як суд касаційної інстанції з перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того до малозначними є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини шостої статті 19 ЦПК України). Предметом позову у розглядуваній справі є вимога про зобов`язання відповідача провести з 01 листопада 2022 року перерахунок вартості наданих житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії та гарячої води до квартири індивідуального споживача. Ця справа не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Оскільки ця справа є справою незначної складності, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Заявник вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, крім того справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи. Верховний Суд у постановах від 28 січня 2026 року у справі № 524/2748/24 (провадження № 61-7744св25), від 04 лютого 2026 року у справі № 524/6580/24 (провадження № 61-3246св25), від 04 лютого 2026 року у справі № 524/8237/24 (провадження № 61-7095св25), від 04 лютого 2026 року у справі № 524/13402/24 (провадження № 61-8591св25), від 04 лютого 2026 року у справі № 524/9547/24 (провадження № 61-8849св25), від 04 лютого 2026 року у справі № 524/12722/24(провадження № 61-9002св25), від 04 лютого 2026 року у справі № 524/7590/24 (провадження № 61-11454св25), від 04 лютого 2026 року у справі № 524/10635/24 (провадження № 61-13008св25), від 04 лютого 2026 року у справі № 524/11796/24 (провадження № 61-13313св25), від 04 лютого 2026 року у справі № 524/8919/24 (провадження № 61-13422св25), від 04 лютого 2026 року у справі № 524/12699/24 (провадження № 61-13792св25), від 04 лютого 2026 року у справі № 524/9433/24 (провадження № 61-14118св25), від 04 лютого 2026 року у справі № 524/1667/24 (провадження № 61-11628св25), від 04 лютого 2026 року у справі № 524/953/25 (провадження № 61-11960св25), від 11 лютого 2026 року у справі № 524/8141/23 (провадження № 61-7735св25), від 11 лютого 2026 року у справі № 524/13156/24 (провадження № 61-11750св25), від 11 лютого 2026 року у справі № 524/8291/24 (провадження № 61-14106св25), від 11 лютого 2026 року у справі № 524/10837/24 (провадження № 61-14269св25), від 18 лютого 2026 року у справі № 524/12074/24(провадження № 61-13699св25), від 18 лютого 2026 року у справі № 524/8503/24 (провадження № 61-14048св25), від 18 лютого 2026 року у справі № 524/12898/24 (провадження № 61-14411св25), від 08 квітня 2026 року у справі № 524/11813/24 (провадження № 61-539св26), від 16 квітня 2026 року у справі № 524/14981/24 (провадження № 61-13308св25) вже сформував висновки у подібних правовідносинах. Отже доводи заявника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів відхиляє. Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо. Враховуючи сформовану судом касаційної інстанції практики у спірних правовідносинах, доводи касаційної скарги про те, що кожна справа за позовом споживача до теплопостачальної організації становить суспільний інтерес та має виняткове значення для теплопостачальної організації слід визнати необґрунтованими. Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Незгода заявника з оскарженим судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» подалокасаційну скаргу на судове рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, не обґрунтувало наявності виключних обставин, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити. Подібні ухвали за результатами розгляду касаційних скарг постановлено Верховним Судом, зокрема, у справах № 524/9376/24, № 524/10094/24, 524/14621/24, 524/1627/24. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною другою статті 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити. Поновити Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» на постанову Полтавського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Полтавська обласна рада, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, про зобов`язання здійснити перерахунок нарахувань за послуги постачання теплової енергії та гарячої води. Копію ухвали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович