Постанова КЦС ВС № 522/39/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м. Київ справа № 522/39/24 провадження № 61-14500св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» , відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Швець Катерина Олегівна, на постанову Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року в складі колегії суддів Кострицького В. В., Назарової М. В., Лозко Ю. П., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У січні 2024 року Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» (далі - АТ «УКРСИББАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило: - визнати фраудаторним договір купівлі-продажу від 24 січня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Масаловою В. А., зареєстрований за № 51, тобто вчиненим на шкоду кредитору; - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24 січня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого була квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2661516151100; - скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 ; - скасувати рішення про державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 . Позов мотивовано тим, що 14 серпня 2006 року між АКІБ «УКРСИББАНК», правонаступником якого є АТ «УКРСИББАНК», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 267 МК 1Ф з додатковою угодою від 26 січня 2009 року №

1. Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредит у сумі 130 000,00 швейцарських франків, а позичальник зобов`язався щомісяця повертати наданий кредит у повному обсязі у строки, встановлені графіком погашення кредиту. 14 серпня 2016 року на забезпечення виконання умов кредитного договору між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 укладено договір поруки. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2019 року у справі № 522/3233/16-ц позов АТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь АТ «УКРСИББАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 909,12 швейцарських франків та пеню у розмірі 191 120,29 грн. У частині вимог до поручителя ОСОБА_2 відмовлено з підстав наявності рішення про визнання недійсним договору поруки. ОСОБА_4 , не погоджуючись із рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2019 року, оскаржила його в апеляційному порядку. 20 квітня 2023 року Одеський апеляційний суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі правонаступника ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2019 року в частині позовних вимог АТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - залишено без змін. Позивач зазначав, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 залучено до участі у справі № 522/3233/16-ц як правонаступника ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після померлої ОСОБА_4 . Одеським апеляційним судом витребувано матеріали спадкової справи № 40/2021, відкритої щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , відповідно до яких вбачається, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 11 серпня 2022 року, ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 прийняв спадщину, зокрема, на майнові права на самостійні апартаменти для сімейного відпочинку, будівельний номер 3-6-8 , розташовані на 6 поверсі об`єкта будівництва, приблизною площею 41,31 кв. м у спортивно-оздоровчому комплексі з апартаментами «31 Жемчужина» за адресою: АДРЕСА_3 . Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А. О. від 03 липня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення судового збору та заборгованості за рішенням суду з боржника ОСОБА_2 24 січня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2661516151100, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Масаловою В. А. та зареєстрований за №

51. Позивач зазначав, що під час апеляційного розгляду справи № 522/3233/16-ц ОСОБА_2 , будучи залученим до участі у справі як правонаступник відповідача, знаючи про наявність заборгованості та необхідність виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2019 року про стягнення боргу, з метою уникнення обов`язку зі сплати боргу 24 січня 2023 року відчужив ОСОБА_1 квартиру, майнові права на яку було отримано у спадщину після смерті ОСОБА_4 , а отримані кошти не спрямував на погашення заборгованості за вказаним рішенням суду. У зв`язку з наведеним позивач вважав, що договір купівлі-продажу від 24 січня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Масаловою В. А. та зареєстрований за № 51, є фраудаторним, тобто вчиненим на шкоду кредитору. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 01 серпня 2024 року відмовив у задоволенні позову. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують умисел відповідачів на укладення договору купівлі-продажу без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися. Реєстрація права власності на спірну квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 та факт перерахування ОСОБА_1 обумовленої суми за договором купівлі-продажу на рахунки ОСОБА_2 через Одеське відділення АТ «РВС БАНК», АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» Одеське відділення № 1 до підписання договору підтверджується пунктом 4 договору купівлі-продажу від 24 січня 2023 року та свідчить про реальність настання правових наслідків правочину. Матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що відповідачі перебувають у сімейних або дружніх відносинах. Оціночна вартість спірної квартири становить 640 000,00 грн, визначена відповідно до звіту про оцінку майна від 16 січня 2023 року, який перевірено в Єдиній базі звітів про оцінку та не заперечується позивачем на предмет її реальної дійсності. Також суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів та обґрунтувань позивача, які б вказували на неплатоспроможність боржника, на підтвердження того, що у боржника ОСОБА_2 відсутнє інше вартісне нерухоме чи рухоме майно, за рахунок якого позивач мав би змогу у повному обсязі задовольнити вимоги до боржника у разі невиконання ним боргового зобов`язання. Суд встановив, що на момент вчинення спірного правочину зобов`язання боржника перед АТ «УКРСИББАНК» щодо сплати боргу було забезпечено іншим наявним майном, а саме квартирою АДРЕСА_4 . Крім того, матеріали справи містять докази наявності у ОСОБА_2 також і іншого спадкового майна. Суд першої інстанції зазначив, що договір купівлі-продажу продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна укладено 29 липня 2016 року № 3-6-8/31, тобто у момент, коли ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, відтак, ОСОБА_2 отримано у спадщину лише 1/2 частки майнових прав на спірну квартиру, інша ж 1/2 частки майнових прав належала йому на праві спільної сумісної власності подружжя. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції Одеський апеляційний суд постановою від 28 жовтня 2025 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 серпня 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов АТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину та скасування рішень про державну реєстрацію задовольнив частково. Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 24 січня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого була квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2661516151100. В іншій частині позовних вимог відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Суд апеляційної інстанції керувався тим, що укладення оспорюваного договору купівлі-продажу між відповідачами є способом ухилення від виконання рішення суду, оскільки нерухомість, яка належала ОСОБА_2 та на яку могло бути накладено стягнення в рамках виконавчого провадження, була відчужена іншій особі в період перебування у провадженні апеляційного суду справи за позовом банку про стягнення з нього грошових коштів. Тому дії відповідачів свідчать про недобросовісну поведінку, спрямовані на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав, та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним. Вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану квартиру та скасування рішення про державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_2 є передчасними, оскільки визнання договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 3-6-8/31 недійсним призведе до вчинення державним реєстратором дій, щодо державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав. Короткий зміст вимог касаційної скарги 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Швець К. О., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року та залишити в силі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 серпня 2024 року. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається: на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: - Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20); Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 552/4892/19, щодо застосування правил статті 1282 ЦК України, у разі якщо спадкове майно не збереглося у спадкодавця в натурі, а саме щодо необхідності застосування такого альтернативного способу захисту, як компенсації вартості успадкованих майнових прав у грошовому еквіваленті; - Верховного Суду від 05 липня 2018 року у справі № 922/2878/17, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 22 грудня 2021 року у справі № 370/2489/20, від 20 жовтня 2023 року у справі № 686/26628/20 щодо застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі, яка проявляється в необхідності встановлення відповідних обставин (момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір, наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа, ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника; чи може боржник після відчуження спірного майна відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором (наявне/відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати), що дозволяють кваліфікувати сплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору; - Великої Палати Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 910/4715/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 18 лютого 2021 року у справі № Б-39/187-08, від 18 лютого 2021 року у справі № 14/5026/1020/2011, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19, від 14 грудня 2022 року у справі №461/12525/15-ц, від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20, від 26 вересня 2023 року у справі № 904/637/22(904/3477/22), від 22 травня 2024 року у справі № 924/408/21(924/287/23), від 29 травня 2024 року у справі № 910/5808/20, від 10 жовтня 2024 року у справі № 909/413/21(909/1074/22) щодо застосування положень статті 330, 388 ЦК України у подібних правовідносинах, зокрема про необхідність перевірки факту добросовісності кінцевого набувача майна, перевірки пропорційності втручання у добросовісне володіння, неможливості витребування майна у добросовісного набувача з підстав незаконності вибуття майна внаслідок фраудаторності правочину; - Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження №61-15462св180); від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20), та Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17; від 04 березня 2021 року у справі № 343/1294/18 від 18 травня 2023 року у справі № 344/5528/22 щодо застосування статті 60 СК України, відповідно до якої набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказуванню та не потребує встановлення інших обставин; - Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 760/3709/18, від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20 щодо того, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права саме позивача. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Аргументи інших учасників справи АТ «УКРСИББАНК» у відзиві на касаційну скаргу вказує на обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення а оскаржувану постанову апеляції без змін. Провадження у суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 06 лютого 2026 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у справі, витребував матеріали справи із суду першої інстанції та надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. У березні 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії, Осіян О. М., Сакара Н. Ю. Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2026 року справу призначив до судового розгляду. Фактичні обставини, встановлені судами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 03 жовтня 1995 року. 14 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УКРСИББАНК», який змінив назву на АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 267 МК1Ф, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 130 000,00 швейцарських франків, а позичальник зобов`язався щомісяця повертати наданий кредит в терміни, встановлені графіком погашення, але у будь-якому випадку не пізніше 14 серпня 2017 року. На забезпечення виконання зобов`язань позичальника відповідно до пункту 2.1 кредитного договору банком прийнято заставу нерухомості за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_4 ; поруку: ОСОБА_2 14 серпня 2006 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_4 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О. Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 1123, відповідно до якого на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 267МК1Ф передано нерухоме майно за адресою АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_4 05 вересня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення у справі № 522/3233/16-ц, залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, відповідно до якого позов банку до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 267 МК1Ф від 14 серпня 2006 року у розмірі 36 909,12 швейцарських франків та пеню у розмірі 191 120,29 грн. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь АТ «УКРСИББАНК» судовий збір у розмірі 8 629, 15 грн. У частині вимог до поручителя ОСОБА_2 відмовлено з підстав наявності судового рішення про визнання недійсним договору поруки. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , про що 08 жовтня 2021 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис № 21424. 15 листопада 2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є. С. заведено спадкову справу № 40/2021, номер у спадковому реєстрі 686554389, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 67304547 від 15 листопада 2021 року. АТ «УКРСИББАНК» зверталося до спадкоємців з вимогою № 27-1-01/36 від 02 лютого 2022 року, що підтверджується копією вимоги та копією супровідного листа Приморської держаної нотаріальної контори від 15 лютого 2022 року № 456с/01-16 про направлення вимоги до спадкоємців за належністю до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є. С. Одеський апеляційний суд ухвалою від 22 липня 2022 року до участі у справі № 522/3233/16-ц залучив правонаступника померлої - ОСОБА_2 . 11 серпня 2022 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є. С. та зареєстроване в реєстрі за № 1895, відповідно до якого спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: майнових прав на самостійні апартаменти для сімейного відпочинку будівельний номер 3-6-8 , розташовані на 6 поверсі Об`єкта будівництва, приблизною площею 41,31 кв. м у спортивно-оздоровчому комплексі з апартаментами «31 Жемчужина» за адресою: АДРЕСА_3 , що належить спадкодавцю ОСОБА_4 в межах сплаченої суми в розмірі 968 636,88 грн на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 3-6-8/31, укладеного 29 липня 2016 року між спадкодавцем та ТОВ «Благо-інвест плюс», що підтверджується довідкою ТОВ «Благо-інвест плюс» від 20 грудня 2021 року за вих. № 3/12-21. 03 листопада 2022 року укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 29 липня 2016 року № 3-6-8/31 про заміну сторони між ТОВ «Благо-інвест плюс» та ОСОБА_2 . Відповідно до додаткової угоди № 1 за домовленістю сторін, керуючись статтею 1261 ЦК України, свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є. С. та зареєстрованим у реєстрі за № 1895, всі права та обов`язки за договором від 29 липня 2016 року № 3-6-8/31, укладеним між ТОВ «Благо-інвест плюс» та ОСОБА_4 перейшли до ОСОБА_2 03 листопада 2022 року укладено додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 29 липня 2016 року № 3-6-8/31 між ТОВ «Благо-інвест плюс» та ОСОБА_2 , відповідно до якої сторони внесли зміни до пунктів 1.2, 2.1, 2.2 вказаного договору, зокрема пункт 2.2. договору викладено в такій редакції: «Новозбудоване майно це самостійна квартира АДРЕСА_6 , розташована на 6 поверсі об`єкта будівництва, загальною площею - 41,31 кв. м. Право власності покупця на новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України. До виникнення права власності покупця на новозбудоване майно як на нерухомість покупець не має права розпоряджатися новозбудованим майном як нерухомістю». 14 листопада 2022 року між ТОВ «Благо-інвест плюс» та ОСОБА_2 складено акт приймання-передавання, відповідно до якого ТОВ «Благо-інвест плюс» побудувало та передало, а ОСОБА_2 прийняв квартиру АДРЕСА_2 . 03 липня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А. О. відкрито виконавче провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2019 року у справі № 522/3233/16-ц (копія постанови від 03 липня 2023 року, виконавче провадження № НОМЕР_1). 24 січня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається у цілому з однієї житлової кімнати та підсобних приміщень, загальною площею 39,2 кв. м, житловою площею 19,4 кв. м, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 24 січня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Масаловою В. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 51.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним критеріям оскаржувана постанова апеляційної інстанції не відповідає з огляду на таке. З матеріалів справи відомо, що згідно з листом Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19 листопада 2025 року № 8673/24.26-19 за даними Державного реєстру міститься актовий запис про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2, а. с. 144). Незважаючи на це, суд апеляційної інстанції розглянув справу по суті та ухвалив 28 жовтня 2025 року судове рішення за участю особи, яка померла. Згідно з частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема пунктом 1 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника (пункт 1 частини першої статті 253 ЦПК України). Аналіз вказаних вимог закону свідчить про те, що суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (постанова Верховного Суду від 03 грудня 2025 року у справі № 487/6063/21, провадження № 61-13701св24). Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції всупереч наведеним вимогам процесуального закону розглянув справу по суті позовних вимог та ухвалив судове рішення за участю особи, яка померла, не врахував необхідність вирішення питання щодо процесуального правонаступництва сторони у справі, не встановив, чи допускають правовідносини, з яких виник спір, правонаступництво. Відповідно до частини шостої статті 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Тобто резолютивна частина рішення містить присуд, який в силу обов`язковості судового рішення як конституційної засади судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, стаття 129-1 Конституції України) є обов`язковим до виконання. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина друга статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право на перегляд справи та оскарження судового рішення, і для забезпечення цього права процесуальний закон також встановлює виняток з правила, спрямованого на забезпечення остаточності судового рішення, процесуальний закон надає також суду повноваження, які спрямовані на усунення цього порушення і які суд здійснює ex officio. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 березня 2026 року у справі № 922/5241/21 (провадження № 12-34гс25) дійшла висновку, що повноваження скасувати судове рішення з направленням справи на новий розгляд, якщо суд нижчої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України, пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України), суд касаційної інстанції здійснює незалежно від вимог та доводів касаційної скарги, а також незалежно від того, чи з касаційною скаргою звернулась особа, про права, інтереси та (або) обов`язки якої суд нижчої інстанції ухвалив рішення. Ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі становить такий дефект правосуддя, виправлення якого суд вищої інстанції не може поставити в залежність від того, чи скаржиться на нього особа. Таким чином, вказані вище обставини свідчать про неповне встановлення судами фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальної дії, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом («Гурепка проти України» (№ 2), заява № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Отже, суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 75-77 постанови від 13 травня 2026 року у справі № 367/8835/16 (провадження № 14-50цс25) зазначила: «У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника (пункт 1 частини першої статті 251 ЦПК України), а якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва суд закриває провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України). ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на справедливий суд включає реальну можливість особи брати участь у процесі, знати про нього та представляти свою позицію. Померла особа очевидно не може реалізувати жодну із цих гарантій. Крім того, після смерті довірителя представництво припиняється, а отже, навіть якщо представник продовжував брати участь у справі, його участь після смерті довірителя не створює належного представництва. Фактично суд розглянув справу без відповідача і такий розгляд порушує принцип змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України). За таких обставин можна дійти висновку, що смерть сторони до ухвалення рішення (судом першої інстанції) є самостійною, достатньою і безумовною підставою для скасування судового рішення, якщо суд ухвалив його щодо померлої особи без залучення правонаступників». Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не встановив усіх фактичних обставин справи та у порушення вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з`ясуванню обставин справи, переглянувши справу щодо померлої особи - ОСОБА_2 без залучення до участі у справі його правонаступника (правонаступників). За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова апеляційного скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. На підставі викладеного, зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання щодо процесуального правонаступництва сторони у справі, не встановив, чи допускають правовідносини, з яких виник спір, правонаступництво, ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З урахуванням результату касаційного розгляду підстави для розподілу судових витрат на цій стадії розгляду справи відсутні. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Швець Катерина Олегівна, задовольнити частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийЄ. В. Синельников СуддіО. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович