Постанова КЦС ВС № 626/897/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м. Київ справа № 626/897/25 провадження № 61-266св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Коломієць Г. В., Осіяна О. М., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), учасники справи: заявниця - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Берестинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Маміної О. В., Мальованого Ю. М., Пилипчук Н. П., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст вимог заяви У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Берестинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 . Заяву мотивовано тим, що 11 квітня 2014 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3 , зареєстрований Виконавчим комітетом Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області, актовий запис №

2. ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 . Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан. Указом Президента України № 69/22 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 61 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_3 , призначено його на посаду водія 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790037А з 01 березня 2022 року. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 02 березня 2023 року за № 65 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 водій 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти солдат ОСОБА_3 , з 01 березня 2022 року до 14 грудня 2022 року безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та під час бою на околиці населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області зник безвісти. За наслідками службового розслідування за фактом безвісного зникнення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , що мало місце 14 грудня 2022 року в районі виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області, під час безпосереднього бойового зіткнення з військами збройних сил російської федерації, під час обстрілів з мінометів, АГС, снайперських обстрілів та обстрілів зі стрілецької зброї ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 28 грудня 2022 року №

21. Відповідно до цього наказу службове розслідування за вказаним фактом необхідно вважати закінченим (пункт 1 наказу); вважати солдата ОСОБА_3 таким, що зник безвісти за особливих обставин, у зв`язку з тим, що неможливо документально підтвердити його смерть (причину смерті) (пункт 2 наказу) . Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 23 грудня 2022 року ОСОБА_1 сповіщено, що її чоловік - водій 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на військову службу 01 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , мужньо виконавши свій обов`язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, зник безвісти 14 грудня 2022 року, виконуючи бойове завдання за призначенням у зоні ведення бойових дій. За повідомленням начальника Берестинського (колишнього Красноградського) РВП ГУНП в Харківській області інформацію стосовно зникнення безвісти ОСОБА_3 14 грудня 2022 року поблизу населених пунктів Курдюмівка та Озерянівка Бахмутського району Донецької області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 грудня 2022 року за № 1202222190000796 за частиною першою статті 115 КК України. Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 01 грудня 2023 року № 20231201-26 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, 07 вересня 2023 року. Оголошення ОСОБА_3 померлим у судовому порядку пов`язується з виникненням прав і законних інтересів щодо отримання соціальних виплат, призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника, припиненням шлюбу, для визначення правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд оголосити водія 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області України, померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час виконання бойового завдання поблизу селища Курдюмівка Бахмутського району Донецької області. Датою смерті ОСОБА_3 вважати ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцем смерті - селище Курдюмівка Бахмутського району Донецької області, відповідно до статті 46 ЦК України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Берестинського районного суду Харківської області від 04 червня 2025 року у складі судді Дудченка В. О., присяжних: Казакової А. В., Кизими А. В.,заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголошено водія 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти В/Ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час виконання бойового завдання поблизу селища Курдюмівка Бахмутського району Донецької області. Датою смерті ОСОБА_3 ухвалено вважати ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцем смерті - селище Курдюмівка Бахмутського району Донецької області. Рішення суду першої інстанції мотивовано таким. У зв'язку з тим, що з моменту зникнення безвісти ОСОБА_3 14 грудня 2022 року пройшло більше шести місяців, які визначені в другому реченні частини другої статті 46 ЦК України, в селищі Курдюмівка Бахмутського району Донецької області завершились активні бойові дії 01 грудня 2022 року, і оскільки ОСОБА_3 зник безвісти 14 грудня 2022 року в районі виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області, в ході безпосереднього бойового зіткнення з військами збройних сил російської федерації, під час обстрілів з мінометів, АГС, снайперських обстрілів та обстрілів зі стрілецької зброї ВОП, суд вважав за необхідне оголосити ОСОБА_3 померлим, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Суд застосував положення статті 46 ЦК України та судову практику Верховного Суду. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено. Рішення Берестинського районного суду Харківської області від 04 червня 2025 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, щоу Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, міститься інформація щодо селища Курдюмівка Бахмутського району Донецької області, а саме: початком активних бойових дій є 24 лютого 2022 року, датою закінчення активних бойових дій - 01 грудня 2022 року, а з 02 грудня 2022 року селище Курдюмівка Бахмутського району Донецької області перебуває в тимчасовій окупації російської федерації. Натомість передбачений статтею 46 ЦК України строк, за спливом якого особа може бути оголошена померлою, повинен вираховуватися саме з моменту закінчення воєнних дій. Оскільки селище Курдюмівка Бахмутського району Донецької області, де ОСОБА_3 зник безвісти, наразі є тимчасово окупованою територією, то висновок про те, що воєнні дії на зазначеній території закінчилися, є безпідставним. Враховуючи, що ОСОБА_3 зник безвісти у районі проведення воєнних дій, які до теперішнього часу не закінчені, відсутні підстави для задоволення заяви про оголошення його померлим. При вирішенні питання про початок відліку спеціального строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, апеляційний суд зіслався у тому числі на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24). Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 31 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 січня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Ступак О. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 626/897/25. 06 лютого 2026 року матеріали цивільної справи № 626/897/25 надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2026 року, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В., на підставі службової записки Голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Червинської М. Є., справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д. Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів, на підставі пункту 2.3.21 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Черняк Ю. В., суддів Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., Осіяна О. М., Синельникова Є. В. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року та залишити в силі рішення Берестинського районного суду Харківської області від 04 червня 2025 року. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставою касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 31 травня 2023 року у справі 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23, від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22, від 13 березня 2024 року у справі № 204/724/23, від 22 травня 2024 року у справі № 337/2489/23, від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, від 29 березня 2025 року у справі № 753/8033/22, від 25 жовтня 2025 року у справі № 607/1612/23. Вказує, що її чоловік ОСОБА_3 зник безвісти 14 грудня 2022 року при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області. Звертає увагу, що відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ № 376) селище Курдюмівка Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області з 02 грудня 2022 року знаходиться в окупації і там припинені бойові дії. Заявниця звернулася до суду із заявою про оголошенняОСОБА_3 померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто з додержанням вимог статті 46 ЦК України щодо строків звернення до суду,та надала відповідні докази, які відповідають вимогам ЦПК України. Короткий зміст позиції інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 09 лютого 2026 року, Міністерство оборони Українизаперечує проти доводів ОСОБА_1 , просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року- без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого Красноградським РС ГУДМС України в Харківській області від 13 травня 2014 року, а також копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 . Шлюб зареєстрований виконавчим комітетом Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області 11 квітня 2014 року, актовий запис №

2. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 61 солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, призначено його на посаду водія 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790037А з 01 березня 2022 року. За відомостями з довідки військової частини НОМЕР_1 від 02 березня 2023 року № 65 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 водій 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, солдат ОСОБА_3 , з 01 березня до 14 грудня 2022 року безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та під час бою на околиці населеного пункту Курдюмівка Донецької області зник безвісти (а. с. 13). Згідно з витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 28 грудня 2022 року № 21 «Про результати службового розслідування за фактом безвісного зникнення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 » начальником групи цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 , лейтенантом ОСОБА_4 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19 грудня 2022 року № 410 та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23 грудня 2022 року № 415 проведено службове розслідування по факту зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , водія 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти солдата ОСОБА_3 , що мало місце 14 грудня 2022 року в районі виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області, в ході безпосереднього бойового зіткнення з військами збройних сил російської федерації, під час обстрілів з мінометів, АГС, снайперських обстрілів та обстрілів зі стрілецької зброї ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Службове розслідування вважати закінченим (пункт 1 наказу). Вважати солдата ОСОБА_3 таким, що зник безвісти за особливих обставин, у зв`язку з тим, що неможливо документально підтвердити його смерть (причину смерті) (пункт 2 наказу) (а. с. 14). Відповідно до сповіщення сім`ї від 23 грудня 2022 року № 5908, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 сповістив ОСОБА_1 , що її чоловік, водій 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на військову службу 01 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , мужньо виконавши свій обов`язок у бою за Україну, її свободу і незалежність, зник безвісті 14 грудня 2022 року, виконуючи бойове завдання за призначенням у зоні ведення бойових дій. Це Сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг в установленому законодавством порядку (а. с. 16). За повідомленням начальника Берестинського (колишнього Красноградського) РВП ГУНП в Харківській області інформацію стосовно зникнення безвісти ОСОБА_3 14 грудня 2022 року поблизу населених пунктів Курдюмівка та Озерянівка Бахмутського району Донецької області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 грудня 2022 року за № 1202222190000796 за частиною першою статті 115 КК України. Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин від 01 грудня 2023 року № 20231201-26 ОСОБА_3 набув статусу особи, зниклої безвісті за особливих обставин, 07 вересня 2023 року (а. с. 15). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України. Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес. Нормативно-правове обґрунтування Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Порядок розгляду судом справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України. Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок. Статтею 47 ЦК України передбачено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Щодо вирішення справи по суті Особливістю категорії справ про оголошення особи померлою є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи. Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Ключовим питанням у цій справі є визначення моменту, з якого потрібно починати відлік встановленого частиною другою статті 46 ЦК України спеціального строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена судом померлою. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії. Формулюючи тлумачення речення другого частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строку, Велика Палата у вказаній постанові зазначила наступне: - словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України; - встановлення такого строку дозволяє зменшити імовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою; - строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, і відповідає меті законодавчого регулювання - забезпечення справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах (див.: п. 70 - 72). Вирішуючи питання щодо конкретизації правового висновку, викладеного в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 щодо застосування частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строкувід дня закінчення активних бойових дій, незважаючи на те, що території залишаються тимчасово окупованими, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття справи до свого розгляду, зокрема з посиланням на те, що «аналіз відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень демонструє стале правозастосування положень частини другої статті 46 ЦК України та висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого в справі № 755/11021/22, відповідно до якого шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, слід відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи, у тому числі в разі зміни статусу територій з «території активних бойових дій» на «території можливих бойових дій» або «тимчасово окуповані рф території України» (п. 53 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження№ 14-22цс26)). Отже, виходячи зі змісту положень частини другої статті 46 ЦК України та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25, з`ясуванню судом в цій справі підлягає обставина ведення на території місця вірогідної загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - Курдюмівка Бахмутського району Донецької області, активних бойових дій та (в разі його наявності) моменту їхнього завершення. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, із змінами і доповненнями, а тепер - наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ № 376). У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані Російською Федерацією території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з вказаного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України. У справі, яка переглядається Верховним Судом, витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 28 грудня 2022 року № 21 встановлено, що солдат ОСОБА_3 , водій 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, зник безвісти 14 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області. Відповідно до Наказу № 376 с-ще Курдюмівка Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області з 24 лютого 2022 року до 01 грудня 2022 року було територією бойових дій, а з 02 грудня 2022 року - перебуває в тимчасовій окупації. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23. У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю. Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23). Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24). Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою- п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що обставини справи дають можливість зробити вірогідне припущення про смерть у певний час ОСОБА_3 в районі виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області, під час безпосереднього бойового зіткнення з військами збройних сил російської федерації, під час обстрілів з мінометів, АГС, снайперських обстрілів та обстрілів зі стрілецької зброї ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дійшов висновку, що як шестимісячний, так і дворічний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, який починає відлік від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_3 , на момент подання заяви про оголошення ОСОБА_3 померлим сплив. У свою чергу, суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_3 , на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, то відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, не розпочався, відповідно, заява про оголошення ОСОБА_3 померлим є передчасною. Оцінюючи висновки судів попередніх інстанцій, які є протилежними у питанні того, як застосовуються висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24), Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про таке. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, посилаючись на наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зробив висновок, що оскільки селище Курдюмівка Бахмутського району Донецької області з 24 лютого до 01 грудня 2022року була територією активних бойових дій, а з 02 грудня 2022 року - тимчасово окупована територія рф, то заява про оголошення ОСОБА_3 померлим є передчасною. Тобто, суд апеляційної інстанції вважав, якщо після закінчення активних бойових дій на певній території, ця ж територія стала тимчасово окупованою російською федерацією, то перебіг строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, не розпочинається. Верховний Суд нагадує, що у справі № 755/11021/22, формулюючи висновки, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що у частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге) (див. пункт 45 постанови). Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовувала телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права (див. пункти 58-61 постанови). У пунктах 62, 65, 66 постанови у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи. У ЦК України видозмінену до реалій незалежної України статтю 21 законодавець виклав у статті 46 без істотних змін, доповнивши її у частині другій реченням другим з наведенням спеціального правила із вказівкою на право суду (з урахуванням конкретних обставин) оголосити фізичну особу померлою до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців. Законодавець доповнив ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу». У підсумку Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: «… шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість» (див. пункт 82 постанови). Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. В ухвалі від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження№ 14-22цс26) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що з часу ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови в справі № 755/11021/22 на законодавчому рівні не відбулась зміна підходів до вирішення питання обчислення строків оголошення особи померлою, і, як було зазначено вище, наголосила на сталості застосування положень частини другої статті 46 ЦК України та висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у справі № 755/11021/22, відповідно до якого шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, слід відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи, у тому числі в разі зміни статусу територій з «території активних бойових дій» на «території можливих бойових дій» або «тимчасово окуповані рф території України». У справі, яка переглядається Верховним Судом, витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 28 грудня 2022 року № 21 встановлено, що солдат ОСОБА_3 , водій 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, зник безвісти 14 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області. Оскільки за обставинами, встановленими у справі, яка переглядається Верховним Судом, територія, на якій зник безвісти військовослужбовець ОСОБА_3 , на момент цієї події перебувала в тимчасовій окупації згідно з Наказом № 376, а передував цьому період ведення активних бойових дій, у суду є достатні й обґрунтовані підстави вважати, що військовослужбовець загинув внаслідок воєнних дій. За таких обставин, відповідно до частини другої статті 46 ЦК України, обчислення строку для оголошення його померлим має здійснюватися з дня його вірогідної загибелі, а саме: з ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказане не суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження № 14-22цс26), та узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області), від 20 травня 2026 року у справі № 405/6164/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області). Підсумовуючи викладене, Верховний Суд вважає, що у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, є підстави припускати з високим ступенем вірогідності, що військовослужбовець ОСОБА_3 , ймовірно, загинув за особливих обставин у результаті виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області, під час безпосереднього бойового зіткнення з військами збройних сил російської федерації, під час обстрілів з мінометів, АГС, снайперських обстрілів та обстрілів зі стрілецької зброї ВОП «ВИСОТА». Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про оголошення ОСОБА_3 померлим. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України). Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, правильно визначившись із характером спірних правовідносин і встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення заяви, дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для оголошено померлим ОСОБА_3 у результаті його безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, загибель якого пов`язана з виконанням бойового завдання в умовах воєнного стану. Натомість апеляційний суд, виходячи з тих самих обставин справи й наданих сторонами доказів, в інший спосіб розтлумачив частину другу статті 46 ЦК України, в зв`язку з чим скасував рішення, яке відповідало вимогам законності й обґрунтованості. Щодо розподілу судових витрат У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов'язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат. Згідно з пунктом 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір за подання касаційної скарги підлягає стягненню з Міністерства оборони України на користь держави. Керуючись статтями 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року. Рішення Берестинського районного суду Харківської області від 04 червня 2025 року залишити в силі. Стягнути з Міністерства оборони України в дохід держави судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок). Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Г. В. Коломієць О. М. Осіян Є. В. Синельников Ю. В. Черняк