Постанова Західний апеляційний господарський суд № 926/2234/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/2234/25 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Зварич О.В., Міліціанов Р.В. за участю секретаря судового засідання Псярук О. В. за участю представників сторін: від позивача- адвокат Фляшковський В. А. від відповідача-1 Дячук А. В. від відповідача-2 Герасимов Д. О. розглянувши матеріали апеляційних скарг: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод (вх. ЗАГС №01-05/559/26 від 26.02.2026); (вх. ЗАГС №01-05/651/26 від 06.03.2026)

2. Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (вх. ЗАГС №01-05/589/26; №01-05/590/26 від 02.03.2026) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.02.2026 у справі №926/2234/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод до відповідача-1 Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області до відповідача-2 Приватного підприємства Базис-Центр про захист майнових прав інтелектуальної власності ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Чернівецької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехвод» з позовом до Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області та приватного підприємства «Базис-Центр» про захист майнових прав інтелектуальної власності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є автором та одноосібним власником майнових прав на оригінальний проект будівництва очисних споруд у місті Сторожинець, оскільки за договором 2014 року виконав повну первинну розробку без використання сторонніх рішень, тоді як Сторожинецька міська рада у 2023 році без його відома та згоди передала цю документацію ПП «Базис-центр» для подальшого коригування. При цьому позивач заперечує існування будь-яких попередніх розробників (зокрема «НИП ООО Колорит ОС») чи наявність укладених договорів субпідряду чи трудових контрактів із відповідачами, наполягаючи, що передача проекту третій особі є прямим порушенням його авторських прав. Господарський суд Чернівецької області рішенням від 03.02.2026 позов задовольнив частково. Заборонив Сторожинецькій міській раді Чернівецького району Чернівецької області без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехвод» використання примірників твору «Проект «Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м куб на добу в м. Сторожинець Чернівецької області», розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехвод» такими способами: передавання примірників твору будь-яким іншим особам, в тому числі для коригування твору, переробку, опублікування (випуск у світ), публічну демонстрацію і публічний показ, публічне сповіщення (доведення до загального відома), розповсюдження примірників твору шляхом їх продажу чи іншої передачі права власності, відтворення на комп`ютері способом запису для тимчасового зберігання в цифровій формі з метою введення в цивільний оборот, розміщення твору та зображення примірників твору в комп`ютерних мережах, в тому числі в мережі Інтернет, надання доступу до твору та зображення примірників твору, розміщених в комп`ютерних мережах, в тому числі Інтернет.Стягнув з Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехвод» компенсацію у розмірі 214 450,00 грн за порушення майнових прав інтелектуальної власності та майнових авторських прав на твір «Проект «Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м куб на добу в м. Сторожинець Чернівецької області», в задоволенні решти позовних вимог відмовив. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що хоча акти приймання-передачі документації були підписані, пункт 6.11 договорів 2014 та 2015 років чітко визначав розроблений проект як інтелектуальну власність виконавця та забороняв його передачу третім особам без відома автора. Аргументи відповідачів про те, що проект є службовим твором іншої фізичної особи або розробкою компанії «Колорит-ОС» від 2007 року, суд відхилив, оскільки матеріали справи та судова експертиза підтвердили створення позивачем абсолютно нового, самостійного об`єкта авторського права через зміну земельної ділянки будівництва. Суд встановив факт порушення прав позивача, відповідно до якого у 2023 році Сторожинецька міська рада без згоди автора передала документацію ПП «Базис-Центр» для коригування, а експертиза зафіксувала тотожне відтворення текстової частини оригіналу в новому проекті. На підставі цього суд задовольнив вимогу про заборону використання та подальшої передачі примірників твору міською радою. Щодо грошових вимог, суд задовольнив позов частково, присудивши стягнути з міської ради 214 450 грн компенсації (половину вартості виконаних за договорами робіт), у стягненні 300 000 грн доходу з ПП «Базис-Центр» відмовив, оскільки підприємство не знало про договірні обмеження між першими двома сторонами, діяло добросовісно в межах тендеру, а одночасне стягнення і збитків (доходу), і компенсації не передбачено нормами цивільного законодавства. Додатковим рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.02.2026 клопотання адвоката позивача про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехвод» судовий збір в сумі 6 244,77 грн та понесені інші судові витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 44 312,84 грн. Суд дійшов висновку про розподіл судових витрат на основі принципу пропорційності задоволених вимог, керуючись відсотком співвідношення, суд поклав на Сторожинецьку міську раду сплату суми судового збору у розмірі 6 244,77 грн (повний збір за немайнову вимогу та пропорційна частина за частково задоволену майнову), а також стягнув з неї 44 312,84 грн інших витрат. До цих додаткових витрат суд у повному обсязі відніс та визнав співмірними витрати на професійну правничу допомогу, досудову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, яка була врахована як належний доказ, та витрати на копіювання документів за адвокатським запитом. 26.02.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2026 у справі №926/2234/25. 02.03.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області рішення від 03.02.2026 та на додаткове рішення від 18.02.2026 Господарського суду Чернівецької області у справі №926/2234/25. 06.03.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.02.2026 у справі №926/2234/25. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.03.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2026 у справі №926/2234/25; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження на подання відзиву на апеляційну скаргу і доказів надсилання копій відзиву учасникам справи; витребував у Господарського суду Чернівецької області матеріали справи. Також ухвалою від 09.03.2026 суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2026 та на додаткове рішення від 18.02.2026 у справі №926/2234/25; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження на подання відзиву на апеляційну скаргу і доказів надсилання копій відзиву учасникам справи. Ухвалою від 09.03.2026 Західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.02.2026 у справі №926/2234/25; постановив розглядати апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод і Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.02.2026 у справі №926/2234/25 в одному апеляційному провадженні; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження на подання відзиву на апеляційну скаргу і доказів надсилання копій відзиву учасникам справи. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Промтехвод просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2026 у справі №926/2234/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Приватного підприємства Базис-Центр та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства Базис-Центр на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод суму доходу отриманого внаслідок порушення майнових прав інтелектуальної власності та майнових авторських прав на частину твору Проект Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м. куб на добу в м. Сторожинець Чернівецької області, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехвод у 2014 - 2015 роках, а саме Том 1 Пояснювальна записка, яка може використовуватися самостійно, у розмірі 300 000,00 грн; в іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін; стягнути з Приватного підприємства Базис-Центр на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод судові витрати пов`язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі покликається на такі обставини: відповідальність порушника настає незалежно від наявності його вини відповідно до ст. 431 ЦК України, тому висновок суду про «добросовісність» ПП «Базис-Центр» є безпідставним; відповідач-2 знав про авторство позивача, оскільки згадка про ТОВ «Промтехвод» містилася на шостому аркуші проектної документації та в експертному звіті, а сам факт коригування чужого проекту визнано представниками відповідача в суді першої інстанції; неправомірне використання твору повністю доведено висновком експерта №206-01; стягнення доходу є законним способом захисту прав згідно з ч. 3 ст. 55 Закону України «Про авторське право та суміжні права», що дозволяє стягувати з порушника весь прибуток, отриманий внаслідок правопорушення, розмір отриманого відповідачем доходу в сумі 300 000,00 грн є беззаперечним, оскільки він підтверджений платіжною інструкцією Сторожинецької міської ради №2806 та визнаний усіма сторонами справи. Апеляційна скарга ТОВ «Промтехвод» на додаткове рішення обґрунтована тим, що Господарський суд Чернівецької області застосував помилковий підхід до розрахунку пропорції задоволених вимог (46,65%) і не врахував вимоги ч. 5 ст. 129 ГПК України щодо значення справи для сторони. Апелянт наголошує, що перша (немайнова) вимога про заборону використання проєкту є основною і визначальною, оскільки вона захищає права автора на майбутнє та потребувала збору ключових доказів (зокрема, оплати судової експертизи), тому її питома вага у спорі становить 80%. Скаржник вважає, що така пропорція розподілу судових витрат розрахована без урахування всіх фактичних обставин справи, обсягу доказів, поданих позивачем для доказування підстав позову та позовних вимог, а також без урахування п. 2) ч. 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає вирішення питання про значення справи для сторін, у зв`язку із чим додаткове судове рішення підлягає зміні. Сторожинецька міська рада Чернівецького району Чернівецької області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2026 у справі №926/2234/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод до відповідача-1 Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області та до відповідача-2 Приватного підприємства Базис-Центр про захист майнових прав інтелектуальної власності та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити в частині заборони Сторожинецькій міській раді Чернівецького району Чернівецької області без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехвод" використання примірників твору "Проект "Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м куб на добу в м. Сторожинець Чернівецької області", розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехвод" такими способами: передавання примірників твору будь-яким іншим особам, в тому числі для коригування твору, переробку, опублікування (випуск у світ), публічну демонстрацію і публічний показ, публічне сповіщення (доведення до загального відома), розповсюдження примірників твору шляхом їх продажу чи іншої передачі права власності, відтворення на комп`ютері способом запису для тимчасового зберігання в цифровій формі з метою введення в цивільний оборот, розміщення товару та зображення примірників твору в комп`ютерних мережах, в тому числі в мережі Інтернет, надання доступу до твору та зображення примірників твору, розміщених в комп`ютерних мережах, в тому числі Інтернет та стягнення з Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехвод" компенсацію у розмірі 214 450,00 грн за порушення майнових прав інтелектуальної власності та майнових авторських прав на твір "Проект "Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м куб на добу в м. Сторожинець Чернівецької області". Також просить, скасувати додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.02.2026 у справі №926/2234/25. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ТОВ «Промтехвод» у 2014 2015 роках здійснювало лише коригування вже існуючого з 2007 року проєкту іншого автора (ТОВ «Колорит-ОС»), а отже, позивач не є первинним автором усього твору і не набув на нього виключних прав, що також підтверджується відсутністю знаків охорони авторського права (copyright) та прогалинами в експертному висновку. Відповідно до умов укладених договорів підряду та норм цивільного законодавства, після підписання актів виконаних робіт майнові права на проєктну документацію перейшли до замовника (міської ради), що давало їй законне право розпоряджатися нею. У міськради згідно з Порядком № 45 не виникало обов`язку погоджувати подальші зміни 2023 року з ТзОВ «Промтехвод», оскільки первинним розробником документації була інша організація. До того ж коригування у 2023 році здійснювалося з відома позивача, який надав свою комерційну пропозицію і не заперечував, а в модифікації 2024 року було закладено іншу технологію очищення, яка не передбачала використання розробок позивача. Скаржник наголошує на необґрунтованості суми компенсації, так як рада є органом місцевого самоврядування, не отримала жодного прибутку, а вилучення цих коштів зашкодить фінансуванню захищених соціальних статей (допомоги ВПО, УБД та родинам загиблих воїнів), при цьому судом не було враховано аналогічну практику Верховного Суду. Таким чином, на думку апелянта, позов є безпідставний, а тому перегляду та скасуванню підлягає і похідне додаткове рішення про розподіл судових витрат. 12.03.2026 через підсистему «Електронний суд» представник відповідача 2 Герасимов Д. О. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехвод» про захист майнових прав інтелектуальної власності з причин відсутності використання без дозволу тексту пояснювальної записки редакції 2014 в редакції 2023 року (розділ технологічні рішення) відмовити. Відзив обґрунтований тим, що позивач не має прав інтелектуальної власності на актуальну проєктну документацію, оскільки первинний проєкт 2014 2015 років став нікчемним і не був реалізований через відсутність дозвільних документів на землю. Починаючи з 2017 року, організація ПНВП «Базис-Центр» самостійно розробила фактично новий проєкт на іншій земельній ділянці, де повністю переписала загальну пояснювальну записку. Твердження судового експерта про можливість самостійного використання цієї записки як об`єкта авторського права заперечується, оскільки це суперечить містобудівному законодавству, а внесок позивача обмежувався лише описом технології в одному розділі. ТОВ «Промтехвод» тривалий час знало про коригування документації й не висувало жодних претензій, виступаючи лише постачальником обладнання. Крім того, під час останнього оновлення проєкту у 2024 році, що підтверджено позитивним експертним звітом в ЄДЕССБ, було здійснено повний перехід на іншу технологію очистки стічних вод. Таким чином, відповідач-2 вважає, що чинна проєктна документація не передбачає використання будь-яких авторських рішень чи технологій позивача. 18.03.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивача Фляшовський В. А. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу Сторожинецької міської ради без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Обґрунтовує тим, що: ТОВ «Промтехвод» є розробником оригінального проекту очисних споруд та власником майнових авторських прав на нього; договори 2014 та 2015 років прямо передбачали, що проектна документація є інтелектуальною власністю позивача і не може передаватися третім особам без його дозволу; міська рада без дозволу позивача передала проект ПП «Базис-Центр» для коригування, чим порушила авторські та майнові права інтелектуальної власності; висновок експерта підтвердив, що проект «Промтехводу» є оригінальним твором, а ПП «Базис-Центр» використало частину цього твору («Том 1 Пояснювальна записка») шляхом відтворення; доводи апеляції про те, що права на проект перейшли міській раді, позивач заперечує, посилаючись на норми ЦК України, за якими право власності на документацію не означає переходу авторських прав. Отже, позивач вважає, що суд першої інстанції правильно встановив факт порушення авторських прав та обґрунтовано стягнув компенсацію і заборонив подальше використання проекту без дозволу. Ухвалою суду від 13.03.2026 призначено розгляд апеляційної скарги на 23.04.2026. 23.04.2026 відкладено розгляд справи №926/2234/25 на 21.05.2026. Інших клопотань, заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було. 21.05.2026 в режимі відеоконференції в судовому засіданні взяли участь представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2, які підтримали позиції, висловлені у процесуальних заявах по суті розгляду апеляційної скарги. Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області підлягає задоволенню з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехвод» та Сторожинецькою міською радою Чернівецького району Чернівецької області укладено договір №3-02/14. 27.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехвод» та Сторожинецькою міською радою Чернівецького району Чернівецької області укладено договір №60. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 зазначених договорів Сторожинецька міська рада Чернівецького району Чернівецької області доручила, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехвод» прийняло на себе виконання проектних робіт з коригування проекту будівництва каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м куб. на добу в м. Сторожинець Чернівецької області. За умовами укладених договорів Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехвод» зобов`язувалося виготовити проектно-кошторисну документацію з коригування проекту будівництва очисних споруд. За результатами виконання договорів сторонами підписано акти надання послуг №74 від 29.08.2014, №97 від 22.10.2014, №98 та №18 від 29.05.2015, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехвод» виконало та передало Сторожинецькій міській раді Чернівецького району Чернівецької області проектну документацію та окремі частини проекту. Вказані акти приймання-передачі підписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехвод» та Сторожинецькою міською радою Чернівецького району Чернівецької області без зауважень та заперечень щодо обсягу і характеру виконаних робіт. Предметом договорів та фактично виконаних робіт було саме коригування існуючого проекту будівництва очисних споруд. Проектна документація «Проект Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м куб. на добу в м. Сторожинець Чернівецької області» містить сторінку з відомостями про авторський колектив проекту. У проектній документації зазначені, зокрема, Герасимов О.П. як головний інженер проекту та Максимов В.В. як головний технолог і один з авторів пояснювальної записки та технологічної частини проекту. Також у проектній документації зазначені інші особи, відповідальні за окремі розділи проекту, зокрема генеральний план, будівельні рішення, електротехнічну частину, опалення та вентиляцію, мережі каналізації, ОВНС та кошторисну частину. У матеріалах справи наявна заява свідка Максимова Володимира Віталійовича, який підтвердив свою участь у розробленні проекту. У 2023 році Сторожинецька міська рада Чернівецького району Чернівецької області передала проектну документацію Приватному підприємству «Базис-Центр» для здійснення її коригування. Приватним підприємством «Базис-Центр» у 2023 році розроблено проектну документацію «Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м куб. на добу в м. Сторожинець Чернівецького району Чернівецької області (коригування)». Факт здійснення Приватним підприємством «Базис-Центр» коригування проектної документації, розробленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехвод», сторонами не заперечується. У матеріалах справи міститься висновок експерта №206-01 від 07.03.2025, складений за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності. На дослідження експерту було надано, зокрема, «Том

1. Пояснювальна записка» проекту, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехвод» у 2014 2015 роках. Відповідно до висновку експерта №206-01 «Том

1. Пояснювальна записка» містить ознаки об`єкта авторського права. Експертом також встановлено, що у проектній документації, розробленій Приватним підприємством «Базис-Центр» у 2023 році, використано частину твору Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехвод» шляхом тотожного та нетотожного відтворення. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про: 1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; 2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; 3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів за рахунок особи, яка вчинила порушення; 4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь за рахунок особи, яка вчинила порушення; 5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення; 6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення. Відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом авторського права або суміжних прав, а також права особливого роду (sui generis) у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції мають право звертатися: 1) суб`єкти авторського права або суб`єкти суміжних прав для захисту свого авторського права або суміжних прав; 2) особи, яким надано виключне право на використання об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав та/або які мають право на отримання частки винагороди за використання об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав, для захисту своїх прав та/або охоронюваних законом інтересів у межах договору із суб`єктом авторського права або суб`єктом суміжних прав від протиправних посягань будь-якої третьої особи на права такого ліцензіата або права отримувача частки зазначеної винагороди; 3) організації колективного управління відповідно до доручення правовласників-контрагентів з добровільного колективного управління відповідно до ЗУ "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" з урахуванням сфери їх діяльності, зазначеної в реєстрі організацій колективного управління; 4) акредитовані організації колективного управління з урахуванням сфери їх акредитації, зазначеної в реєстрі організацій колективного управління; 5) особи, яким належить право особливого роду (sui generis). Згідно з частиною другою статті 55 Закону України "Про авторське право і суміжні права" особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про: 1) визнання авторського права або суміжних прав; 2) відновлення становища, яке існувало до порушення; 3) припинення та/або заборону вчиняти дії, що порушують авторське право та/або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; 4) стягнення винагороди, передбаченої законодавством про авторське право і суміжні права; 5) відшкодування моральної шкоди; 6) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права або суміжних прав, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права або суміжних прав, або стягнення компенсації; 7) припинення підготовчих дій до порушення авторського права та/або суміжних прав, у тому числі шляхом призупинення митних процедур, якщо є підстави вважати, що на митну територію України чи з митної території України можуть бути пропущені піратські примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технологічного засобу захисту об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав тощо; 8) опублікування за рахунок порушника в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та/або суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень; 9) вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов`язаних із захистом авторського права та/або суміжних прав. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 55 Закону України "Про авторське право і суміжні права" стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права та/або суб`єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, з приводу якого виник спір; на вимогу осіб, передбачених у пунктах 2-5 частини першої цієї статті, - як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об`єкта, з приводу якого виник спір. Приписами статті 418 ЦК України передбачено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Згідно з положеннями ст.

12. Закону, суб`єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами. Способами використання твору є: 1) відтворення; 2) включення до складеного твору; 3) включення до іншого твору, крім складеного твору; 4) розповсюдження примірників твору; 5) імпорт примірників твору; 6) здавання в найм або в позичку примірників твору; 7) публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки; 8) переклад; 9) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору. Цей перелік не є вичерпним.

2. Майнові права на твір, передбачені частиною першою цієї статті, може бути передано (відчужено) іншій особі на підставі закону чи правочину повністю (на всі способи використання твору на території всіх держав світу) або частково (на окремі способи використання твору на території всіх держав світу або на окремі способи використання твору на території окремих держав світу, або на всі способи використання твору на території окремих держав світу). Особа, до якої перейшли майнові права на твір у повному складі або частково, є суб`єктом авторського права у межах набутих прав. Суб`єкт авторського права має право надати дозвіл на використання твору або розпоряджатися майновими правами на твір в інший спосіб, що не суперечить закону. Надаючи оцінку доводам позивача щодо необґрунтованості судового рішення в оскаржуваній ним частині, а також доводам, викладеним в апеляційній скарзі Сторожинецької міської ради, колегія суддів виходить з того, що позовні вимоги ТОВ «Промтехвод» ґрунтуються на твердженні позивача про те, що майнові права на проєкт належать йому як його творцеві. Внаслідок чого позивачем здійснюється висновок про наявність в нього беззаперечного права забороняти використання твору як такого, що слідує з немайнових прав автора твору. Суд з цими твердженнями погодитися не може з огляду на таке. Так, відповідно до положень статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права": автор - фізична особа, яка своєю творчою діяльністю створила твір; твір - оригінальне інтелектуальне творіння автора (співавторів) у сфері науки, літератури, мистецтва тощо, виражене в об`єктивній формі. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі Закон), авторське право становлять особисті немайнові права автора і майнові права суб`єктів авторського права. Первинним суб`єктом авторського права є автор твору. Суб`єктами майнових авторських прав можуть бути також інші фізичні або юридичні особи, до яких перейшли майнові права на твір на підставі правочину або закону. Отже, як випливає з наведених вище положень чинного законодавства виключно фізичній особі, яка своєю творчою діяльністю створила твір належать немайнові права автора та майнові права. Юридичні особи можуть бути суб`єктами виключно майнових прав на твір на підставі правочину або закону. Задовольняючи позов ТОВ «Промтехвод», суд першої інстанції на підставі передбачених в п. 6.11. договорів положень виходив з того, що Виконавцю належить право інтелектуальної власності на твір Проект Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м куб на добу в м. Сторожинець Чернівецької області. Зазначений висновок, виходячи з наведеного вище, є таким, що здійснений з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до ст. 9 Закону, авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми (письмової, речової, електронної (цифрової) тощо). За відсутності доказів іншого, автором твору вважається фізична особа, ім`я якої, як автора, зазначено у оригіналі або копії твору (презумпція авторства). Статтею 13 Закону, визначено, що автори, спільною творчою діяльністю яких створено твір (твір, створений у співавторстві), є співавторами. Якщо твір, створений у співавторстві, становить нерозривне ціле та інше не передбачено договором або цим Законом: 1) майнові права, передбачені частиною першою статті 12 цього Закону, належать усім співавторам спільно і здійснюються за згодою між ними; 2) жоден із співавторів не має права без достатніх підстав відмовити іншим співавторам у наданні дозволу на опублікування, на переробку такого твору. Дослідивши на предмет встановлення осіб, творчою діяльністю яких створено твір Проект Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м куб на добу в м. Сторожинець Чернівецької області, колегією суддів, встановлено що сторінка 8 даного проєкту містить відомості про авторський колектив. (т. 1 а.с.43) Так, авторами Пояснювальної записки є Головний інженер проєкту ОСОБА_1 та головний технолог Максимов В.В. Авторами технологічної частини є Максимов В.В., головний спеціаліст ТХ Величко Е.Л., інженер-технолог Кузьминчук Ю.; генерального плану головний спеціаліст ОСОБА_2 ; будівельні рішення - головний спеціаліст Дідур П.В., інженер Губський; електротехнічна частина головний спеціаліст Мельничук В.Б.; опалення та вентиляція - головний спеціаліст Величко Е.Л.; мережі каналізації - головний спеціаліст Гульчак В.М.; ОВНС інженер Герасимова К.В.; кошторисна частина головний спеціаліст Бик Н.В. Отже, зазначені фізичні особи, вірогідно, є авторами даного проєкту. Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права": службовий твір - твір, створений працівником у зв`язку з виконанням обов`язків за трудовим договором (контрактом). Відповідно до положень ст. 429 ЦК України, особисті немайнові права інтелектуальної власності на об`єкт, створений у зв`язку з виконанням трудового договору (контракту) або службових обов`язків під час проходження військової служби, належать працівникові (військовослужбовцеві), який створив цей об`єкт. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об`єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник. Майнові права інтелектуальної власності на об`єкт, створений у зв`язку з виконанням трудового договору (контракту), належать працівникові, який створив цей об`єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено цим Кодексом або договором. Майнові права інтелектуальної власності на об`єкт, створений у зв`язку з виконанням службових обов`язків під час проходження військової служби, належать суб`єкту, визначеному законом. Особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт, створений у зв`язку з виконанням трудового договору (контракту), а також на об`єкт, створений у зв`язку з виконанням службових обов`язків під час проходження військової служби, можуть бути встановлені законом. Статтею 14 Закону, встановлено, що особисті немайнові авторські права на службовий твір належать працівникові, творчою працею якого створено такий твір. Майнові права на службовий твір переходять до роботодавця з моменту створення службового твору у повному складі, якщо інше не передбачено цим Законом, трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо майнових прав на службовий твір, укладеним між працівником (автором) і роботодавцем. Якщо майнові права на твір переходять до роботодавця, працівник, який є автором службового твору, має право на винагороду. Якщо посадові обов`язки працівника прямо передбачають створення службових творів відповідних видів, авторська винагорода за створення і використання таких творів, а також за перехід прав на них може бути включена до заробітної плати працівника відповідно до договору між працівником і роботодавцем. Аналізуючи на предмет встановлення зазначених обставин заяву свідка ОСОБА_3 , судом апеляційної інстанції зазначається, що останній, вірогідно під час роботи над проєктом працював на посаді головного технолога позивача. (т.2, ас. 92) Відтак є підстави вважати встановленими обставини, що майнові права ОСОБА_3 у відповідній частині перейшли до ТОВ «Промтехвод». Водночас, щодо фізичної особи ОСОБА_1 та інших фізичних осіб, зазначених як члени авторського колективу, в матеріалах справи відсутні докази наявності трудових відносин між ними та позивачем. Окремо апеляційним судом встановлено, що проєкт не містить підписів осіб, які вірогідно відповідали за створення наведених вище частин проєкту, окрім ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 . Враховуючи, що позивачем обставин перебування решти зазначених у проєкті осіб у трудових відносинах із товариством не подано, суд виходить з того, що застосовування до правовідносин в цій частині загальних положень частини другої статті 429 ЦК України є необґрунтованим. Згідно з частиною третьою статті 423 ЦК України особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. При цьому відповідно до частини 2 статті 14 Закону особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам; частиною другою статті 201 ЦК України авторство віднесене до особистих немайнових благ, які охороняються цивільним законодавством. Таким чином, особисті немайнові права інтелектуальної власності та майнові права інтелектуальної власності є різними за змістом і є незалежними одні від одних. (правова позиція, висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18) Зазначені обставин в сукупності спростовують твердження позивача про наявність у нього немайнових прав автора твору. Суд першої інстанції, не дослідивши обставини, пов`язані із переходом майнових прав інтелектуальної власності від автора (авторів) службового твору до юридичної особи, допустив неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, а саме в частині обставин набуття ТОВ «Промтехвод» майнових прав інтелектуальної власності на твір. Отже, відповідний висновок, здійснений судом на підставі неповно з`ясованих обставин справи є передчасним, а ці обставини є підставою для скасування судового рішення. У зв`язку з різним змістом особистих немайнових прав інтелектуальної власності з одного боку і майнових прав інтелектуальної власності, - з іншого, їх порушення пов`язується з різними обставинами. Так, використання твору без зазначення імені автора є порушенням його особистого немайнового права інтелектуальної власності, але не є порушенням майнового права інтелектуальної власності суб`єкта такого права. Натомість використання твору без дозволу суб`єкта майнових прав інтелектуальної власності на цей твір є порушенням виключного майнового права такого суб`єкта, але не є порушенням особистого немайнового права інтелектуальної власності автора твору. Належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18). Виходячи з наведеного вище, майнове право інтелектуальної власності може бути захищене в судовому порядку тільки у разі неправомірного використання об`єкту інтелектуальної власності. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 8 Закону, об`єктами авторського права є літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо). Відповідно до сталої судової практики (зокрема, постанови КГС ВС від 12.03.2020 у справі № 907/291/19, КГС ВС від 30.04.2020 у справі № 921/441/18), за змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31 33 Закону право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право в установленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам). Використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за винятком випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом). Частиною другою статті 15 Закону, визначено, що майнові права на твір, створений за замовленням, переходять до замовника з моменту створення твору у повному складі, якщо інше не передбачено договором замовлення. Відповідно до ст. 430 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на об`єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об`єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором або законом. Пункт 6.1. договорів, укладених між сторонами не врегульовує питання майнових прав на твір у спосіб інший, ніж передбачений ч. 2 ст. 430 ЦК України, позаяк він констатує належність виконавцеві особистих немайнових прав та заборону передання об`єкту інтелектуальної власності іншим особам без відома останнього та не передбачає, що інші майнові права належать виключно творцеві. Відтак, має бути застосовано передбачене наведеною нормою Кодексу правило про спільну належність майнових прав на проєктну документацію Раді та позивачу. Згідно зі статтею 426 ЦК України, способи використання об`єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону. Приписами статті 427 ЦК України визначено, що майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону. Частиною четвертою статті 15 Закону, визначено, що замовник має право вносити зміни до твору, створеного за замовленням, супроводжувати його ілюстраціями, передмовами, післямовами тощо, якщо інше не передбачено договором замовлення. На підставі наведеного, колегія суддів доходить до висновку про те, що Радою проєкт, створений на її замовлення використовується правомірно, виходячи з наведеного вище правила про спільну належність майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт інтелектуальної власності. При цьому, положення п. 6.11. договорів у правомірному використанні замовника не обмежують. Твердження ТОВ «Промтехвод» про наявність у Ради обов`язку отримати дозвіл виконавця на використання проєкту не відповідають положенням зазначеного пункту договору, який в частині врегулювання цих правовідносин положень щодо надання дозволу не містить, натомість містить положення про заборону передання документації без відома виконавця. Водночас вважати на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що позивач внаслідок тих чи інших неправомірних дій Ради, не міг бути обізнаний про використання твору, не відповідають обставинам справи. Відтак позовні вимоги в частині заборони Сторожинецькій міській раді Чернівецького району Чернівецької області на використання примірників твору Проект Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м куб на добу в м. Сторожинець Чернівецької області саме без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод не відповідають положенням договору та обсягу прав Замовника, передбачених договором та Законом. Задовольняючи останні, суд першої інстанції таким чином допустив нез`ясування обставин, що мають значення для справи. Стосовно доводів позивача, які витікають з висновку експерта №206-01 від 07.03.2025, колегією суддів зазначається таке. Так, відповідно до висновку експерта № 206-01, за результатами проведеної експертизи у сфері інтелектуальної власності за заявою директора ТОВ Промтехвод експерт зазначив, що частина твору Проект Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м. куб на добу в м. Сторожинець, Чернівецького району Чернівецької області, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехвод у 2014 2015 роках, а саме Том 1 Пояснювальна записка, яка може використовуватись самостійно, містить ознаки об`єкта авторського права згідно з наданими на дослідження матеріалами. Крім цього, експерт вказав, що у творі Проектна документація Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м. куб на добу в м. Сторожинець, Чернівецького району Чернівецької області (коригування), розробленого Приватним підприємством Базис-Центр у 2023 році, використано частину твору Проект Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м. куб на добу в м. Сторожинець, Чернівецького району Чернівецької області розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехвод у 2014 2015 роках, а саме Том 1 Пояснювальна записка, шляхом тотожного та нетотожного відтворення. Висновок експерта може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в сукупності з іншими доказами. (постанови КГС ВС від 14.07.2022 у справі № 910/16653/19, КГС ВС від 06.05.2025 у справі № 910/16093/18) На підставі дослідження висновку експерта, поданого позивачем, судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини, які мають значення для справи: Відповідно до частини висновку експерта «Опис об`єктів дослідження», на дослідження експерту надано тільки частину твору, а саме: «Том 1 Пояснювальна записка». Відтак, твердження позивача щодо наявності ознак об`єкта авторського права у твору в цілому цим доказом не підтверджуються. Висновок експерта містить твердження щодо того, що Проект було створено авторським колективом (т. 2 а.с. 15). Що спростовує твердження позивача про наявність в нього немайнових прав автора твору та підтверджує висновок апеляційного суду, здійснений раніше. Відповідь на питання 1 експертом надається шляхом зазначення про наявність у об`єкта в досліджуваній частині ознак об`єкта авторського права. Відтак, висновку позивача про те, що проєкт є новим твором в цілому експерт, таким чином, не підтверджує. У відповіді на питання 1, експертом здійснюється застереження щодо того, що висновок зроблено згідно з наданими на дослідження матеріалами. Водночас, як витікає зі списку наданих на дослідження матеріалів, в розпорядження експерта не було передано жодних документів або відомостей щодо інших проєктів будівництва очисних споруд. Відтак, питання про новизну проєкту не було предметом експертного дослідження. Сукупність зазначених обставин не дозволяє стверджувати, що з висновку експерта з достатньою вірогідністю випливають відповідні твердження, якими обґрунтовано позов. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК). Матеріали справи містять також інші докази, яким засвідчено правовідносини створення даного твору, які є належними в розумінні положень ст. 76 ГПК України. Так, 13.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехвод та Сторожинецькою міською радою Чернівецького району Чернівецької області укладено Договір № 3-02/14. В подальшому, 27.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехвод та Сторожинецькою міською радою Чернівецького району Чернівецької області укладено Договір №

60. Згідно пунктів 1.1., 1.2. зазначених Договорів, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання проектних робіт по коригуванню проекту по будівництву очисних споруд продуктивністю 2000 м. куб. на добу в м. Сторожинець Чернівецької області. Виконавець зобов`язується виготовити проектну-кошторисну документацію з коригування проекту будівництва очисних споруд продуктивністю 2000 м. куб. на добу у м. Сторожинець. Між сторонами підписано Акти надання послуг № 74 від 29.08.2014, № 97 від 22.10.2014, № 98 та № 18 від 29.05.2015, в яких зазначено, що Виконавцем виконані роботи з коригування проекту по будівництву очисних споруд продуктивністю 2000 м. куб. на добу та передано частини проекту. Суд апеляційної інстанції виходить з того, що оцінка об`єкту інтелектуальної власності, створеному на замовлення іншої особи, в тому числі в частині його форми, змісту, способу матеріального вираження тощо, має бути здійснена на підставі аналізу мети (призначення) його створення, яку закріплено у відповідному правочині, укладеному між виконавцем та замовником. Зміст досліджених судом положень договорів та актів свідчать про те, що незалежно від тих чи інших ознак, які відрізняють цей твір від інших, він за своїм призначенням е саме твором з коригування проєкту будівництва очисних споруд. Колегія суддів доходить до висновку, що предмету договорів, а відтак і способу договірного врегулювання реалізації майнових прав їх сторін, відповідає висновок про зміст створеного на замовлення Ради твору як проєкту коригування. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Відтак, суд віддає перевагу в цій частині доводам Ради щодо того, що предметом створення проєкту за замовленням було саме коригування існуючого проєкту, а не створення нового, що підтверджується наведеними вище правочинами та актами. Надаючи оцінку поведінці позивача цьому контексті, колегія суддів також звертається до правових позицій Верховного Суду, щодо заборони суперечливої поведінки. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06.12.2007). Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004). Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. В схожих правових ситуаціях Верховним Судом застосовується доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Твердження позивача, викладені в позовній заяві протирічать правочинам та первинним документам, складеним та підписаним самим позивачем на момент укладення договорів та їх виконання, зокрема, підписаним позивачем без застережень Актам № 74 від 29.08.2014, № 97 від 22.10.2014, № 98 та № 18 від 29.05.2015. Так, станом на момент прийняття виконаних робіт позивач не повідомив замовника, що ним було створено об`єкт інтелектуальної власності, який договором не був передбачений, позивач не скористався своїм правом на внесення змін до договору у частині предмету, не висловив заперечень щодо сплати за виконану роботу, розмір якої відповідав обсягу робіт з коригування, а не створення нового проєкту, отримав від замовника відповідну винагороду за результатами виконання роботи зі створення об`єкту, який відповідно до наведених документів відповідав предмету договору а саме проєкту коригування тощо, чим допустив суперечливу поведінку, яка не відповідає наведеним вище засадам цивільного права. Відтак, посилання на ці обставини не можуть свідчити про добросовісність намірів позивача на стадії захисту своїх прав у судовому порядку. Відповідно до ст. 55 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за захистом авторського права або суміжних прав, а також права особливого роду (sui generis) у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції мають право звертатися: 1) суб`єкти авторського права або суб`єкти суміжних прав для захисту свого авторського права або суміжних прав; 2) особи, яким надано виключне право на використання об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав та/або які мають право на отримання частки винагороди за використання об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав, для захисту своїх прав та/або охоронюваних законом інтересів у межах договору із суб`єктом авторського права або суб`єктом суміжних прав від протиправних посягань будь-якої третьої особи на права такого ліцензіата або права отримувача частки зазначеної винагороди; 3) організації колективного управління відповідно до доручення правовласників-контрагентів з добровільного колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" з урахуванням сфери їх діяльності, зазначеної в реєстрі організацій колективного управління; 4) акредитовані організації колективного управління з урахуванням сфери їх акредитації, зазначеної в реєстрі організацій колективного управління; 5) особи, яким належить право особливого роду (sui generis). Особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про: 1) визнання авторського права або суміжних прав; 2) відновлення становища, яке існувало до порушення; 3) припинення та/або заборону вчиняти дії, що порушують авторське право та/або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; 4) стягнення винагороди, передбаченої законодавством про авторське право і суміжні права; 5) відшкодування моральної шкоди; 6) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права або суміжних прав, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права або суміжних прав, або стягнення компенсації; 7) припинення підготовчих дій до порушення авторського права та/або суміжних прав, у тому числі шляхом призупинення митних процедур, якщо є підстави вважати, що на митну територію України чи з митної території України можуть бути пропущені піратські примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технологічного засобу захисту об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав тощо; 8) опублікування за рахунок порушника в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та/або суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень; 9) вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов`язаних із захистом авторського права та/або суміжних прав. Суд має право постановити рішення про: 1) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права та/або суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; 2) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права та/або суміжних прав; 3) стягнення з порушника авторського права та/або суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення; 4) стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права та/або суб`єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, з приводу якого виник спір; на вимогу осіб, передбачених у пунктах 2-5 частини першої цієї статті, - як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об`єкта, з приводу якого виник спір. Розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача. При визначенні розміру компенсації судом враховується тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об`єктивні обставини; Відповідно до висновку Верховного Суду в постанові від 05.03.2026 у cправі №926/675/25, у таких категоріях справ позивач доводить факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача, а відповідач, який заперечує проти позову, зобов`язаний довести виконання вимог Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним об`єкту авторського права і (або) суміжних прав. Колегією суддів зазначається, що враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Промтехвод» в частині стягнення з відповідачів компенсації в повній мірі ґрунтуються на спростованих вище твердженнях щодо неправомірного використання Відповідачами об`єкту інтелектуальної власності, в їх задоволенні з урахуванням положень ст. 12 та 55 Закону України "Про авторське право і суміжні права" слід також відмовити. Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають колегії суддів підстави для висновку про скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Промтехвод». Щодо додаткового рішення, ухваленого судом першої інстанції, колегією суддів зазначається таке. Пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначає однією з основних засад (принципів) господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц). Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частинами 1, 3 ст. 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо він не вирішив питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 зазначила, що аналіз положень ст. 244 ГПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. У постанові від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Отже, у випадку скасування первісного судового рішення, ухваленого за результатом вирішення спору по суті, це є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (постанови Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 911/1770/21, 23.06.2022 у справі № 904/6341/20, від 06.02.2024 у справі № 927/424/23). Відтак, додаткове рішення від 18.02.2026 слід скасувати та здійснити новий розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2026 у частині задоволених позовних вимог колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехвод», усі судові витрати, понесені позивачем у судах першої та апеляційної інстанцій, покладаються на позивача, а правові підстави для їх покладення на Сторожинецьку міську раду Чернівецького району Чернівецької області відсутні. Як встановлено судом, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2026 та додаткове рішення від 18.02.2026 Сторожинецькою міською радою Чернівецького району Чернівецької області сплачено судовий збір у розмірі 18 696,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією . Разом з тим, предметом апеляційного оскарження була лише частина рішення суду першої інстанції, якою позов було задоволено, а саме: немайнова вимога про заборону використання твору та майнова вимога про стягнення компенсації у сумі 214 450,00 грн, в іншій частині рішення, якою у задоволенні позовних вимог було відмовлено, апеляційна скарга Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області не подавалась, а тому вона не є предметом апеляційного перегляду. Відтак розподіл судових витрат здійснюється виключно в межах оспорюваної частини рішення. Колегією суддів встановлено, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги в частині оскаржуваних вимог становить 7 493,70 грн та визначається таким чином. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з п. 2.6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні відповідної позовної заяви. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн на місяць. Отже, розмір судового збору за майнову вимогу про стягнення 214 450,00 грн становить: 214 450,00 грн * 1,5 % *150 % = 4 825,13 грн. Розмір судового збору за немайнову вимогу становить: 3028 грн Ч 150 % = 4 542,00 грн. Загальний розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, становить: 4 825,13 грн + 4 542,00 грн = 9 367,13 грн. Таким чином, саме сума 9 367,13 грн є розміром судового збору, який підлягає компенсації Сторожинецькій міській раді Чернівецького району Чернівецької області за рахунок позивача відповідно до статті 129 ГПК України. Щодо різниці між фактично сплаченою сумою судового збору у розмірі 18 696,00 грн та сумою збору, яка підлягала сплаті в межах оспорюваної частини рішення, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.07.2022 у справі № 924/1099/20, сплачена сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом. У такому випадку судовий збір повертається виключно в частині переплаченої суми. Як встановлено судом, належний до сплати розмір судового збору за подання апеляційної скарги в межах оспорюваної частини рішення становить 9 367,13 грн, тоді як фактично сплачено 18 696,00 грн. Таким чином, розмір переплати судового збору становить: 18 696,00 грн 9 367,13 грн = 9 328,87 грн. Зазначена сума 9 328,87 грн є надмірно сплаченим судовим збором, який може бути повернутий Сторожинецькій міській раді Чернівецького району Чернівецької області за її заявою у порядку, визначеному процесуальним законом та Законом України «Про судовий збір», і не підлягає розподілу між сторонами спору як судові витрати. Керуючись ст. 129, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2026 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2026 задовольнити. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2026 в частині задоволених позовних вимог скасувати. В частині задоволених позовних вимог прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод відмовити. В іншій частині рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2026 залишити без змін. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.02.2026 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.02.2026 задовольнити. Додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.02.2026 скасувати. Здійснити новий розподіл судових витрат. Судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехвод за розгляд справи в суді першої інстанції та апеляційному суді покласти на нього. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехвод (02088, м. Київ, вул. Переяславська, 6 Б, код ЄДРПОУ 32044028) на користь Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (59000, Чернівецької області, Чернівецького району, м.Сторожинець, вул. Чернівецька, 6, код ЄДРПОУ 04062179) 9 367,13 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку. Повний текст постанови складено 29.05.2026. Головуючий суддя В.О. Ржепецький Судді О.В. Зварич Р.В. Міліціанов