Постанова 4803 № 211/12409/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5941/26 Справа № 211/12409/25 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Кривий Ріг справа № 211/12409/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М., секретар судового засідання: Дяченко Д.П. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фролова Надія Василівна, на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року, яку постановлено суддею Ткаченко С.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складення повного тексту відсутні, - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 4838557 від 01 червня 2021 року у розмірі 35 400 грн, вказавши, що 01 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4838557 відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кредит в сумі 8 000 грн, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки. 26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 26-07/2024, згідно якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за цим договором. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань по вказаному кредитному договору у відповідача перед позивачем виникла заборгованість сумі 35 400 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача. Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року прийнято відмову позивача від позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та закрито провадження у справі. Роз`яснено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) 50 відсотків суми судового збору в розмірі 1211,20 грн, який було сплачено на рахунок суду згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 0563330007 від 10 жовтня 2025 року. Відмовлено представнику відповідача ОСОБА_1 -адвокату Фроловій Надії Василівни у задоволенні клопотання про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фролова Н.В., не погоджується з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання про понесених витрат на правничу допомогу, тому просить ухвалу суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з «ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував положення ч. 5 ст. 142 ЦПК України. Зазначає, що ТОВ «Факторинг Партнерс» є професійним учасником ринку фінансових послуг, який набув право вимоги на підставі договору факторингу, та яке не звільняє нового кредитора від обов`язку перевірити дійсність вимоги та належність боржника до моменту звернення до суду. Вважає, що саме звернення позивача до суду до сторонньої особи з необгрунтованим позовом спричинило необхідність відповідача звернутися за професійною правничою допомогою з метою захисту своїх прав, а суд першої інстанції фактично поклав негативні наслідки недбалості позивача на відповідача, який не отримував кредитних коштів. Наголошує, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн є підтвердженими належними доказами, пов`язані з розглядом справи і є співмірними її складності та обсягу наданих адвокатом послуг, зокрема, аналізу позовної заяви, підготовки відзиву та процесуальних документів. Від директора «ТОВ «Факторинг Партнерс»- Сердійчука Я.Я. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній звертає увагу суду, що в діях позивача відсутній факт необгрунтованих дій, оскільки після відповідних доказів, що свідчать про імовірні шахрайські дії відносно відповідача, про які позивач не знав і не міг знати, ТОВ «Факторинг Партнерс» подано заяву про відмову від позову, у зв`язку з чим відстутні підстави для стягнення з позивача витрат на правову допомогу, крім того, позивач категорично не погоджується із її заявленим розміром. У зв`язку з викладаним, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ «Факторинг Партнерс» - адвоката Мікрюкова С.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо стягнення професійної правничої допомоги скасуванню, з наступних підстав. Межі розгляду справи апеляційним судом окреслені в частині першій статті 367 ЦПК України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо незгоди з ухвалою суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі, тому в цій частині ухвала суду апеляційним судом не переглядається. Судом встановлено, що 20 жовтня 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. 22 жовтня 2025 року ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від відкрито провадження у вказаній справі та розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. 12 листопада 2025 року представник відповідача - адвокат Фролова Н.В. подала до суду відзив на позовну заяву, де вказала, що позов задоволенню не підлягає, оскільки відповідач договір про споживчий кредит № 4838557 від 01 червня 2021 року з ТОВ «Мілоан» не укладала та коштів за даним договором не отримувала. 05 березня 2026 року представник ТОВ «Факторинг Партнерс» надав до суду заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі. Також просив розглянути питання щодо повернення судового збору відповідно до ст. 142 ЦПК України. 09 березня 2026 року представник відповідача - адвокат Фролова Н.В. подала до суду заяву про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн. 12 березня 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» було подане заперечення на професійну правничу допомогу, у якому просили залишити вищевказану заяву без задоволення. Відмовляючи представнику відповідача ОСОБА_1 адвокату Фроловій Н.В. в частині задоволення клопотання про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції посилався на те, що закриття провадження у справі не свідчить про його безпідставність і необґрунтованість, а достовірних доказів необгрунтованості дій позивача судом не встановлено, відтак суд прийшов до висновку, що заявником не доведено необґрунтованості дій позивача при пред`явленні позову, а тому права на відшкодування понесених витрат у ОСОБА_1 не виникає. Проте колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з такими висновками, з огляду на наступне. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, правові підстави для стягнення із позивача на користь відповідача суми понесених останнім судових витрат під час закриття провадження у справі визначені положеннями ч. 5 ст. 142 ЦПК України, зокрема лише як наслідок необґрунтованих дій позивача. У Верховному Суді склалася стала та послідовна практика застосування цієї норми процесуального закону. Так, у постановах від 18 червня 2019 року у справі № 922/3787/17, від 09 липня 2019 року у справі № 922/592/17, від 25 липня 2019 року у справі № 910/11310/18, від 21 січня 2020 року у справі № 922/3422/18, від 26 квітня 2021 року у справі № 910/12099/17, від 26 травня 2022 року у справі № 905/460/21, від 01 листопада 2023 року у справі № 905/85/23, від 06 червня 2024 року у справі № 905/1840/21, від 02 грудня 2024 року у справі № 904/217/24 суд касаційної інстанції керувався тим, що у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому - із закриттям провадження у справі. Відповідачка, заявляючи вимогу про стягнення з позивача ТОВ «Факторинг Партнерс»понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, посилалась на те, що звернення позивача до суду до сторонньої особи з необгрунтованим позовом спричинило необхідність відповідача звернутися за професійною правничою допомогою з метою захисту своїх прав, а суд першої інстанції фактично поклав негативні наслідки недбалості позивача на відповідача, який не отримував кредитних коштів. Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи вимоги відповідачки про компенсацію здійснених нею витрат на правничу допомогу, виходив із відсутності у справі доказів, які б свідчили про необґрунтованість дій позивача, оскільки судом встановлено, що первісним кредитором є ТОВ «Мілоан», яке відступило позивачу ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитним договором № 4838557 від 01 червня 2021 року, який на момент звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 не міг знати про існування обставин щодо переказу коштів на картку іншої особи. Однак, колегія суддів із наведеним не погоджується, оскільки ТОВ «Факторинг Партнерс» зверненням з позовом до ОСОБА_1 , створило відповідачці умови, які викликали необхідність укладення нею договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, вчинення інших необхідних дій для захисту своїх прав, тому ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання про понесених витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню. Згідно ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Матеріали справи свідчать, що 25 жовтня 2025 року між відповідачкою ОСОБА_1 та адвокатом Фроловою Н.В. було укладено договір (угоду) № б/н про надання правової допомоги (а.с. 208-209). Згідно акту (опису) виконаних робіт (наданих послуг) по вищевказаному договору, адвокат Фролова Н.В. звітує перед ОСОБА_1 щодо надання професійної правничої допомоги по справі за результатами виконання умов Договору б/н від 25 жовтня 2025 року, описуючи об`єм наданих послуг (а.с. 206). Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № б/н від 06 березня 2026 року прийнято від ОСОБА_1 суму у розмірі 11 000 грн (а.с. 206 зворот). Натомість позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» заперечує проти даного розміру витрат на правову допомогу та вважає його необгрунтованим, завищеним та таким, що не відповідає складності справи. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Частиною 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Між тим, враховуючи характер виконаної адвокатом Фроловою Н.В. роботи наданої у зв`язку із розглядом справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності подання відповідних документів, значимості таких дій у справі, та витраченого часу представником у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фролова Надія Василівна, - задовольнити. Ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року в частині відмови у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Фролової Надії Василівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення. Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Фролової Надії Василівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 28 травня 2026 року. Головуючий Судді