Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/7007/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6512/26 Справа № 210/7007/25 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Кривий Ріг справа № 210/7007/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М. секретар судового засідання Дяченко Д.П. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та і інтересах якого діє адвокат Олешицька Вікторія Едуардівна, на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 01 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, УСТАНОВИВ: В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він з 25 вересня 1997 року по 29 березня 2024 року працював у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в шкідливих та підземних умовах праці на різних посадах, а саме: з 25 вересня 1997 року - 20 липня 2000 року - слюсар ремонтник дробильної фабрики № 4 рудоуправління Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; з 20 липня 2000 року - 22 травня 2001 року - учень машиніста екскаватора, машиніст (помічник) екскаватора в кар`єрі Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; з 22 травня 2001 року 22 лютого 2005 року - майстер гірничий в кар`єрі виробничої екскаваторної дільниці № НОМЕР_1 в кар`єрі кар`єра № 3 ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь»; з 22 лютого 2005 року 31 липня 2020 року - майстер гірничий виробничої відвальної дільниці кар`єру № 3 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; з 31 липня 2020 року 29 березня 2024 року - машиніст конвеєра (в підземних умовах кар`єру) технологічної служби (дробильна фабрика № 4 (на правах цеху) (дробильні фабрики № 3, № 4 (на правах цеху) рудоуправління гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Вказує, що у зв`язку з шкідливими умовами праці позивач, з вини відповідача, отримав наступні хронічні професійні захворювання за діагнозами: Хронічне обструктивне захворювання легень, група Е (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другого ступеня). Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність другого ступеня (змішаний тип). Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу №231/25/3498/В від 23 вересня 2025 року, позивачу було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 30% безстроково, з 04 червня 2025 року, встановлено третю групу інвалідності безстроково. Згідно рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, номер витягу: 231/25/3498/І, вказано що позивач має потребу в отриманні реабілітаційної допомоги в сфері охорони здоров`я, санаторно-курортному лікуванню,соціальній і побутовій реабілітації. У зв`язку з захворюванням у позивача змінився образ і якість життя, він постійно відчуваю виражену задишку після незначного фізичного навантаження, напади затрудненого дихання за типом ядухи, які виникають після фізичного навантаження та спонтанно у нічний час, турбують до 1-2 разів на добу, купіруються інгалятором, періодичний кашель з виділенням слизового харкотиння у невеликій кількості впродовж дня, свистячі хрипи в грудях, важкість та скутість в грудній клітці, підвищену втому, пітливість, підвищення артеріального тиску, іноді біль за грудиною у ділянці серця, біль та обмеження рухів в поперековому відділі хребта, утруднення ходи, погіршення слуху на обидва вуха, шум у голові та вухах. Такий стан не дає позивачу можливості спокійно спати, займатися фізичною роботою, відчувати повний смак життя, що негативно впливає на його психоемоційний стан. Все це постійно і негативно позначається на його душевному та фізичному стані. У зв`язку з наведеним вище позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди 240 000 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 120 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров`я, внаслідок хронічного професійного захворювання, без урахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки розмір морального відшкодування, стягнутий судом першої інстанції, значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що внаслідок втрати професійної працездатності, позивач став інвалідом, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно проходити лікування, приймати ліки, бо без них його стан погіршується. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги актуальну судову практику при вирішенні аналогічних спорів судами першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання позивача, апеляційну скаргу представника позивача - залишити без задоволення, як необґрунтовану. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Олешицьку В.Е., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити представника ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - адвоката Єфремову Т.О., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача на різних посадах в період з 25 вересня 1997 року по 29 березня 2024 року. 04 червня 2025 року ВП «НПМЦ професійного здоров`я НУОЗ України імені П. Л. Шупика» видано протокол № 22/289 від 04 червня 2025 року, згідно з яким позивачу було установлено такі професійні захворювання: Хронічне обструктивне захворювання легень, група Е (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другого ступеня). Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність другого ступеня (змішаний тип). Захворювання професійне. По факту професійного захворювання позивача було проведено розслідування комісією, створеною на підприємстві, про що був складений Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30 червня 2025 року, де в п. 17 вказано, що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: працюючи машиністом конвеєра (в підземних умовах кар`єру) технологічної служби (дробильна фабрика №4 (на правах цеху) (дробильні фабрики № 3, № 4 (на правах цеху) рудоуправління гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 31 липня 2020 року по 29 березня 2024 року ОСОБА_1 виконував роботи з управління стрічковим конвеєром у процесі підйому гірничої маси з пластинчатих живильників і транспортування її на поверхню, а також роботи з технічного обслуговування обладнання конвеєра. Під час ремонту виконував роботи слюсаря-ремонтника ДФ №

4. Під час виконання своїх трудових обов`язків (враховуючи професійний маршрут на підприємстві та існуючий технологічний процес) умови праці Прохоренка С. М. Характеризувалися перевищеною концентрацією відповідно до норм кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70 %. Приймаючи до уваги обставини роботи та шкідливі умови, в п. 18 Акту про розслідування встановлені причини виникнення в позивача хронічного професійного захворювання: Аерозолі фіброгенної дії: концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70 % перевищувала гранично допустиму концентрацію в 5,1 рази відповідно до «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 липня 2024 року № 1192, і становила 10,2 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 2 мг/м3 Пунктом 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання встановлено, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання є: Причина виникнення хронічного професійного захворювання: Аерозолі фіброгенної дії: концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70 % перевищувала гранично допустиму концентрацію в 5,1 рази відповідно до «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 липня 2024 року № 1192, і становила 10,2 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 2 мг/м3. Відповідно до інформаційної довідки про умови праці ОСОБА_1 , підготовленої Південно-Східним міжрегілнальним управлінням Лержавної служби з питань праці від 27 травня 2024 року № ПС/3.1/9780-24, де вказано що працював в умовах пилу фіброгенної дії, що перевищувала ГДК (9,2-13,4 мг/м3 при ГДК - 2,0 мг/м3 ), 81,25-93,3% змінного часу, 3 клас 3 ступеня «шкідливі», всього 22 роки 10 місяців. Відповідно до п. 20 Акту розслідування професійного захворювання від 30 червня 2025 року, враховуючи роботу ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці та неодноразову зміну керівництва структурного підрозділу визначати конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, неможливо. Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу № 231/25/3498/В від 23 вересня 2025 року, позивачу було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 30% безстроково, з 04 червня 2025 року, встановлено третю групу інвалідності безстроково. Згідно рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, номер витягу: 231/25/3498/І, вказано що позивач має потребу в отриманні реабілітаційної допомоги в сфері охорони здоров`я, санаторно-курортному лікуванню,соціальній і побутовій реабілітації. Згідно відомостей з медичної документації, що наявна в матеріалах справи вбачається, що позивач неодноразово проходив лікування у зв`язку з професійними захворюваннями. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 120 000 грн, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем та тривалості праці позивача у шкідливих умовах праці у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активність позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно з частинами першою, третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (стаття 173 КЗпП України). Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Пунктом 18 Акту про розслідування встановлені причини виникнення в позивача хронічного професійного захворювання: Аерозолі фіброгенної дії: концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70 % перевищувала гранично допустиму концентрацію в 5,1 рази відповідно до «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 липня 2024 року № 1192, і становила 10,2 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 2 мг/м3 Крім того, пунктом 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання встановлено, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання є: Причина виникнення хронічного професійного захворювання: Аерозолі фіброгенної дії: концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70 % перевищувала гранично допустиму концентрацію в 5,1 рази відповідно до «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 липня 2024 року № 1192, і становила 10,2 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 2 мг/м3 Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке призвело до втрати професійної працездатності та завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини роботодавця - АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України). Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань та тривалість його роботи у шкідливих умовах парці на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 30 % та визнання людиною з інвалідністю третьої групи безстроково, що свідчить про відсутність можливості відновлення попереднього стану здоров`я, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований діагноз, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 грн. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 30 % та визнано його людиною з інвалідністю третьої групи безстроково, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, враховуючи стаж роботи позивача на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці протягом 3 років 7 місяців, із загального стажу роботи позивача на підприємстві відповідача протягом 30 років, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (120 000 грн), не є заниженим та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Олешицька Вікторія Едуардівна, залишити без задоволення. Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 01 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року. Головуючий: Судді: