Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/2426/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1531/26 Справа № 214/2426/26 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Дороша С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу захисника на постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 07 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн. В С Т А Н О В И В : Згідно постанови судді, 23.02.2026 року о 08-40 годині в м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Генерала Радієвського, буд. 45,- об`їзна дорога, біля заправки "АНП" водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ніссан, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на службовий відеореєстратор Аспринг, БК 475200, 475243, 475750. Від керування транспортним засобом відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На вказане рішення захисником Дорошем С.П. подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд грубо порушив норми права, не дослідив всі докази та не надав їм належної оцінки. Зупинка є незаконною, оскільки ОСОБА_2 не порушував ПДР України. Натомість працівники поліції самі порушили ПДР, навмисно здійснивши випередження його транспортного засобу. ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а лише наполягав на проходженні огляду разом із адвокатом та на його автомобілі. Відеозапис правопорушення не є безперервним, що свідчить про його неналежність як доказу. Крім того, на відео не зафіксовано процес встановлення особи. Суд не врахував висновок самостійно пройденого ОСОБА_2 медогляду, що спростовує його перебування у стані сп`яніння. Порушено право на захист, оскільки ОСОБА_2 не роз`яснено його права, обов`язки та суть правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП. Направлення на огляд є недійсним, оскільки працівники поліції вказали час 08:52, тоді як із відеозапису вбачається, що його було складено о 10:48. Працівники поліції порушили порядок доставлення водія до медичного закладу, оскільки Інструкція не містить прямої вимоги щодо здійснення доставки виключно службовим автомобілем поліції. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом та сам факт відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Так, факт порушення, ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР України, а відтак вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджений даними, що містить відповідний протокол, направленням на огляд, відеозаписом, з яких вбачається, що дійсно ОСОБА_2 було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, проте він відмовився. Таким чином, в діях ОСОБА_2 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Стаття 266 КУпАП та Порядок, затверджений постановою КМУ № 1103, чітко визначають, що в разі незгоди водія на огляд на місці або незгоди з його результатами, поліцейський направляє і доставляє водія до медичного закладу. Законодавство не наділяє водія обов`язком самостійно діставатися до лікарні. Якщо у поліцейського виникли законні підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, такий водій відсторонюється від керування транспортним засобом. Поліція не має права дозволити особі з ознаками сп`яніння сісти за кермо власного чи будь-якого іншого приватного авто для поїздки до лікарні. Згідно з Інструкцією № 1452/735 МВС МОЗ, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться в присутності поліцейського. Доставка водія стороннім транспортом без контролю патрульних створює ризики для громадської безпеки та може призвести до спотворення результатів аналізів через сплив часу, а отже доводи сторони захисту в цій частині є недоведеними. З матеріалів справи та відеозапису чітко вбачається, що працівники поліції в повній мірі роз`яснили ОСОБА_2 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Також водієві було роз`яснено зміст статті 130 КУпАП та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення міститься підпис ОСОБА_2 про ознайомлення з його правами. Відтак доводи захисту в цій частині є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами. Апеляційний суд не бере до уваги висновок щодо результатів медичного огляду №230 від 23.02.2026 виданий КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», оскільки він був отриманий з порушенням вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та ст. 266 КУпАП, оскільки водій пройшов огляд у відсутності працівників поліції. Твердження захисту про те, що ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, а лише наполягав на присутності адвоката та поїздці на власному автомобілі, апеляційний суд відхиляє. З наявного в матеріалах справи відеозапису чітко вбачається, що водій у присутності поліцейських категорично відмовився від проходження медичного дослідження. Висунуті вимоги не заслуговують на увагу, оскільки Інструкція, затверджена спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, не передбачає права особи ставити умови для проведення огляду, зокрема щодо прибуття захисника чи вибору транспортного засобу. Будь-які подібні дії водія, що перешкоджають негайному здійсненню процедури, оцінюються судом, як спроба ухилитися від проходження огляду. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисту щодо збереження відеозапису різними файлами та відсутності на ньому фіксації моменту встановлення особи водія. Відеозапис не є єдиним доказом у справі і має оцінюватися в сукупності з іншими матеріалами. Поділ відеозапису на декілька файлів («нарізки») не свідчить про його монтаж чи недопустимість як доказу, оскільки суд аналізує саме той обсяг відеофіксації, який безпосередньо стосується події правопорушення. Наявні у матеріалах справи відеофрагменти відображають логічну хронологію подій, містять чітку фіксацію моменту встановлення особи водія та повністю узгоджуються із змістом протоколу. Відтак ці відеозаписи оцінюються судом як належні та допустимі докази, що підтверджують обставини справи. З матеріалів справи та відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що підставою для зупинки автомобіля Коваленка стало порушення ним вимог розділу 10 ПДР України. Зокрема, водій здійснював різке перестроювання з крайньої лівої смуги в крайню праву, не переконавшись у безпеці маневру та створивши перешкоду патрульному автомобілю, що рухався у попутному напрямку (п. 10.1 ПДР України). За таких обставин патрульні, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», мали законні підстави для зупинки транспортного засобу у зв`язку з порушенням водієм Правил дорожнього руху. Доводи захисту про те, що зупинка транспортного засобу була незаконною, оскільки ОСОБА_2 не порушував ПДР України, а поліцейські самі здійснювали неправомірні маневри, є безпідставними. Зазначений у направленні час «08:52» є механічною опискою поліцейського під час заповнення бланка, оскільки з відеозапису чітко вбачається, що цей документ було складено о 10:48. Направлення на огляд є лише процедурним документом-підставою для проведення дослідження, який має значення безпосередньо для медичного працівника. Вказана технічна описка жодним чином не вплинула на хронологію подій, не спростовує факт правопорушення та не обмежила процесуальні права водія. Крім того, оскільки ОСОБА_2 взагалі відмовився від проходження правомірно запропонованого працівниками поліції огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, технічні недоліки при заповненні бланка не спростовують факту цієї відмови та не впливають на доведеність його вини, таким чином доводи захисту про визнання направлення недійсним через розбіжність у часі є недоведеними. Невизнання ОСОБА_2 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами. Оскільки всі наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається. Постанова суду є законною та обґрунтованою. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, П О С Т А Н О В И В : Постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 07 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Дороша С.П без задоволення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає Суддя