Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/7325/21

Дата документу 28.05.2026 Справа № 336/7325/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/7325/21 Головуючий у 1-й інстанції: Наумова І.Й. Провадження № 22-ц/807/587/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кухаря С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Металург-2» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2025 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Металург-2» до ОСОБА_1 , про стягнення безпідставно набутих коштів, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Металург-2» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення безпідставно набутих коштів. В обґрунтування позову зазначено, що ОСББ «Металург-2» було зареєстровано 27.06.2016 року. Головою ОСББ в період часу, з часу створення і до 24.07.2020 року був відповідач ОСОБА_1 .. Після зміни голови ОСББ, 24.07.2020 року, відповідачем новому голові ОСББ ОСОБА_2 документи бухгалтерського та податкового обліку не передано. В грудні 2020 року новий голова ОСББ отримав виписки по рахунку ОСББ в установі банку. З виписок позивачу стало відомо, що відповідач без жодних на те підстав перерахував з рахунку ОСББ на свій особистий рахунок грошові кошти в сумі: 2019 року 168 045 грн; 2020 року 141 032,31 грн; 2021 року 14 660,3 грн, всього: 323 737,61 грн. Вказані обставини підтверджуються первинними документами, наданими на запит позивача установою банку. Отже, відповідач без жодної правової підстави заволодів коштами позивача. Вважає, що відповідач ОСОБА_1 набув грошові кошти внаслідок своєї недобросовісності. Як голова ОСББ він достовірно знав про відсутність підстав для зарахування коштів на свою особисту картку, але умисно, нехтуючи інтересами членів ОСББ, він зараховував кошти і витрачав на особисті потреби. На підставі вищевикладеного Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Металург-2» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Металург-2» грошові кошти у розмірі 323 737,61 грн, а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8 000 грн та сплату судового збору. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Металург-2» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 48 196,46 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Металург-2» витрати на сплату судового збору у розмірі 675,11 грн. В іншій частині, заявлені вимоги - залишено без задоволення. Не погодившись з вказаним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог ОСББ «Металург-2» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Металург-2» безпідставно набутих коштів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що після зміни 24.07.2020 голови ОСББ «Металург-2», ОСОБА_1 новому голові ОСББ документи бухгалтерського та податкового обліку не передано. В грудні 2020 року новий голова ОСББ отримав виписку по рахунку ОСББ в установі Банку, з якої позивачу стало відомо, що відповідач без жодних на те підстав перерахував з рахунку ОСББ на свій особистий рахунок грошові кошти в сумах: 2019 168 045 грн, 2020 141 032,31 грн, 2021 14 660,3 грн, а всього у розмірі 323 737,61 грн. Тобто, грошові кошти сплачувалися на рахунок ОСББ в якості комунальних платежів, після цього відповідач, маючи доступ до рахунку юридичної особи, перерахував ці кошти на свій особистий рахунок, що підтверджується відповідними виписками з банку, що далі відбувалося з цими грошима невідомо. Доказів того, що відповідач із цих коштів виплачував заробітну плату працівникам ОСББ, останній суду не надав. Отже отримані відповідачем кошти у розмірі 323 737,61 грн є безпідставно набутими та в порядку ст.1212 ЦК України підлягають поверненню ОСББ «Металург-2». Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328, 00 грн (3 328, 00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 323 737,61 грн, проте оскаржується в частині відмовлених позовних вимог у розмірі 275 541,15 грн, що перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до п.4 ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Предметом позову є вимоги щодо стягнення безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів. Апеляційний суд урахував ціну,предмет позову та встановлені судом першої інстанції обставин цієї справи, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, колегія суддів вважає, що вона має незначну складність, а тому визнає її малозначною. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного перегляду справи, і особа, яка подала скаргу не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Відповідно до ч. 4 ст. 370 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2026 року була розглянута апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2025 року у цій справі, предметом оскарження якої було рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСББ «Металург-2» безпідставно набутих коштів у розмірі 48196,46 грн, які були перераховані ОСОБА_1 за період серпень-вересень 2020 року, листопад 2020 року січень 2021 року. В частині відмовлених позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів за період з січня 2019 року включно по 31 липня 2019 року рішення суду не було предметом апеляційного перегляду. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2025 року за апеляційною скаргою ОСББ «Металург-2» переглядається в межах доводів апеляційної скарги в частині відмовлених позовних вимог ОСББ «Металург-2» до ОСОБА_1 щодо стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 275 541,15 грн (323 737,61-48 196,46), за період з січня 2019 року по 31 липня 2020 року, тобто в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в оскаржуваній частині відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ « Металург-2» як безпідставно набутих грошових коштів за період з січня 2019 року по 31 липня 2020 року в сумі 275 541,15 грн, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСББ «Металург-2» та ОСОБА_1 існували трудові відносини, з 27 липня 2016 року по 31 липня 2020 року останній займав посаду голови правління, за цей період йому нараховувалась заробітна плата за виконану ним роботу, тому підстав для стягнення цих коштів як безпідставно набутих, немає. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ 27.07.2016 року була зареєстрована юридична особа об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Металург -2», з 27.07.2016 року та по 24.07.2020 року керівником (головою) ОСББ "МЕТАЛУРГ-2" був відповідач по справі ОСОБА_1 , з 24.07.2020 року по 06.08.2020 року керівником ОСББ був ОСОБА_4 , з 06.08.2020 року по 21.09.2020 року ОСОБА_5 , з 21.09.2020 року 10.12.2020 року ОСОБА_2 , з 10.12.2020 року пл. 05.02.2021 року ОСОБА_1 , з 05.02.2021 року по день подання позову (06.08.2021 року) ОСОБА_2 (т.1 а.с. 4-5). Згідно з положеннями статуту ОСББ "МЕТАЛУРГ-2", затвердженого протоколом загальних зборів членів ОСББ від 20.07.2016 року, органами управління ОСББ є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання (п. 1 Розділу 3 Статуту). До виключної компетенції загальних зборів належать визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління (п. 3 Розділу 3 Статуту). Голова правління, обраний зі складу правління має повноваження, зокрема наймати на роботу в об`єднанні працівників та звільняє їх, застосовує до них заходи заохочення та накладає стягнення, видає обов`язкові для працівників об`єднання у сфері трудових відносин (п. 16 Розділу 3 Статуту) (т. 2 а.с. 43-56). Зі звітності щодо працівників ОСББ «Металург-2», яка подавалась в податкові органи, вбачається, що між ОСББ «Металург-2» та ОСОБА_1 існували трудові відносини. За період з січня 2019 року по 31 липня 2020 року ОСОБА_1 за виконання ним обов`язків голови правління ОСББ щомісячно нараховувалась заробітна плата, що підтверджується рахунковими відомостями по ОСББ «Металург-2» та виписками з розрахункового рахунку ОСББ «Металург-2» ( т. 1 а.с. 41-59, а.с. 93-128 , а.с. 68-93). Відрахування із нарахованих заробітних плат працівників ОСББ «Металург-2», в тому й числі і відповідача, і сплату прибуткового податку з фізичних осіб та військового збору в період 2019 року- 2020 року, окрім виписок з розрахункового рахунку ОСББ, підтверджується копіями податкових розрахунків, поданими до відповідного податкового органу (т.1 а.с.121-127). Згідно ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання є неприбутковою організацією, не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками і здійснює господарську діяльність використовуючи внески і платежі співвласників для обслуговування та утримання будинку. Відповідно до п. 3 розділу 4 Статуту ОСББ «Металург-2», до виключної компетенції загальних зборів належать визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління. Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оплату праці» розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об`єднань профспілок і спільного представницького органу об`єднань організацій роботодавців на національному рівні. Розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшено в разі зменшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Предметом розгляду у цій справі є вимоги ОСББ «Металург-2» щодо стягнення з ОСОБА_1 на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно набутих грошових коштів, які надійшли на його картковий рахунок в НОМЕР_1 у сумі 168 045 грн, 2020 у сумі 141 032,31 грн, 2021 у сумі 14 660,3 грн, а всього у сумі 323 737,61 грн. Підставою для пред`явлення таких вимог ОСББ «Металург-2» зазначало, що ОСББ «Металург-2» було зареєстровано 27.06.2016 року. Головою ОСББ в період часу, з часу створення і до 24.07.2020 року був ОСОБА_1 . Після зміни голови ОСББ, 31. 07.2020 року, новому голові ОСББ документи бухгалтерського та податкового обліку відповідачем не передано. В грудні 2020 року новий голова ОСББ отримав виписки по рахунку ОСББ в установі банку. З виписок позивачу стало відомо, що відповідач без жодних на те підстав перерахував з рахунку ОСББ на свій особистий рахунок грошові кошти в загальній сумі 323 737,61 грн. Згідно з частинами першою третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. . Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в заявлений позивачем період безпідставно набутого майна, зокрема з січня 2019 року по 31 липня 2020 року відповідач ОСОБА_1 займав посаду голови правління ОСББ «Металург-2», в межах своєї компетенції він наймав працівників, з їх заробітної плати ОСББ «Металург-2» під його головуванням здійснювалося відрахування до бюджету всіх необхідних обов`язкових податкових платежів. З матеріалів справи також вбачається, що з 24 липня 2020 року припинені повноваження ОСОБА_1 як голови правління ОСББ «Металург-2», а трудові відносини з ним припинені 31.07.2020 року, про що повідомлено відповідні податкові органи. Крім того, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі ОСББ «Металург-2» не заперечував, що ОСББ «Металург-2» було зареєстровано 27.06.2016 року, головою ОСББ в період часу створення і до 24.07.2020 року був ОСОБА_1 , що підтверджується також витягом з Державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ). Належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що в період з січня 2019 року по 31 липня 2020 року ОСОБА_1 не виконував свої трудові обов`язки голови правління ОСББ « Металург-2», тому й не було законних підстав для нарахування йому заробітної плати, позивач суду не надав, що є його процесуальним обов`язком відповідно до положень ст. 81 ЦПК України. Отже, за період з січня 2019 року по 31 липня 2020 року між ОСББ « Металург-2» та ОСОБА_1 існували трудові відносини, ОСОБА_1 виконував трудові обов`язки голови правління, тому відповідачу повинна нараховуватися заробітна плата не менше, ніж мінімальна заробітна плата, встановлена в даний період Законом України «Про Державний бюджет», що відповідає праву, закріпленому в ст. 43 Конституції України. Факт нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за вищезазначений період підтверджується наявними у справі доказами, а саме звітністю щодо працівників ОСББ «Металург-2», яка подавалась в податкові органи, рахунковими відомостями по ОСББ «Металург-2» та виписками з розрахункового рахунку ОСББ «Металург-2» за період з січня 2019 року по 31 липня 2020 року, які містяться в матеріалах справи, та яким дана належна правова оцінка судом першої інстанції обгрунтовано викладена в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів за період з січня 2019 року по 31 липня 2020 року в сумі 275541. 15 грн ( 323 737,61-48196, 46) в порядку ст. 1212 ЦК України. При цьому, слід зауважити, що відповідно до п. 3 розділу 4 Статуту ОСББ «Металург-2», до виключної компетенції загальних зборів належать визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління. Позивачем не надано суду доказів, як то рішення загальних зборів про визначення голові правління розміру матеріального заохочення ( місячної заробітної плати, премії, тощо), тому наявні в матеріалах справи докази, не є належними, достовірними та достатніми на підтвердження того, що ОСОБА_1 за період січня 2019 року по 31 липня 2020 року була перерахована на його розрахунковий рахунок заробітна плата в більшому розмірі, ніж визначена рішенням загальних зборів ОСББ «Металург-2». З огляду на зазначене, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обгрунтоване судове рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до змісту та доводам позовної заяви, яким надана належна оцінка судом першої інстанції, вони не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній його частині. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З огляду на те, що оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Відповідно до підпунктів «б» "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції в резолютивній частині судового рішення повинен зазначити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишається апеляційний судом без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін підстав для зміни розподілу судових витрат немає. Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Металург-2» - залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2025 року в оскаржуваній частині,в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 28 травня 2026 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кухар С.В.