Постанова Чернігівський апеляційний суд № 735/172/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 27 травня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 735/172/25 Головуючий у першій інстанції Балаба О. А. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1177/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., із секретарем Хілик М.О., учасники справи: боржник ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Коропської селищної ради Чернігівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 11 березня 2026 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей разом з батьком,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив відкликати виконавчий лист про стягнення з нього судового збору у справі № 735/172/25, як такий, що виданий помилково та направити до органу державної виконавчої служби повідомлення про відкликання виконавчого документа для припинення виконавчих дій. В обґрунтування заяви вказував, що він є позивачем у цивільній справі № 735/172/25 і рішенням суду від 29.07.2025 позовні вимоги залишено без задоволення та з нього стягнуто судовий збір. Однак за результатами апеляційного перегляду ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 06.10.2025 його звільнено від сплати судового збору за розгляд його апеляційної скарги на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 29.07.2025 на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з його майновим станом. Дата ухвали набрала законної сили та міститься у матеріалах справи. Незважаючи на наявність чинного судового рішення про звільнення заявника від сплати судового збору судом видано та направлено до виконання виконавчий лист про стягнення з нього вказаних коштів. На момент видачі виконавчого листа вже існувало судове рішення апеляційної інстанції, що скасовує обов`язок сплати судового збору, тому виконавчий лист не відповідає фактичним обставинам справи та виданий без належних підстав. Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 11.03.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей разом з батьком відмовлено. В обґрунтування ухвали суд першої інстанції зазначив, що закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий правомірно компетентним судом, на підставі чинного судового рішення і є належним виконавчим документом. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що звертаючись до суду першої інстанції ним вказувалось про існування постанови Чернігівського апеляційного суду від 06.10.2025, якою звільнено його від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з його майновим станом. Рішення не скасовано та набрало законної сили. Вказує, що судом першої інстанції зазначено про наявність судового рішення (у вступній частині), що підтверджує, його обізнаність. Однак у мотивувальній частині не надано жодної правової оцінки цьому доказу та не застосовані передбачені законодавством наслідки. Вважає, що його обов`язок зі сплати судового збору припинився внаслідок судового рішення апеляційної інстанції, що є безумовною підставою для застосування ч.2 ст. 432 ЦПК України незалежно від того чи допущена помилка при видачі виконавчого листа. Стверджує, що суд обмежився формальним посиланням на те, що виконавчий лист видано компетентним судом, проігнорувавши суть спору. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду не подано. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, боржника, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Судом встановлено, що ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 11.02.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком та відкрито провадження по справі. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 24, т. 1). Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 29.07.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 1211,20 грн (а.с. 74-77, т. 1). Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 06.10.2025 клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за апеляційний розгляд його апеляційної скарги на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 29.07.2025 (а.с. 99-100, т. 1). Постановою Чернігівського апеляційного суду від 24.12.2025 рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 29.07.2025 залишено без змін (а.с. 174-180, т. 1). Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий правомірно компетентним судом, на підставі чинного судового рішення і є належним виконавчим документом. З висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви погоджується суд апеляційної інстанції, однак до таких висновків суд першої інстанції прийшов з помилкових мотивів, враховуючи наступне. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження». Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Звертаючись до суду з заявою ОСОБА_1 просив відкликати виконавчий лист про стягнення з нього судового збору у справі №735/172/25. Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання (частина третя статті 432 ЦПК України). Відповідно до частин першої-четвертої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України. Отже, процесуальний статус ДСА України як сторони виконавчого провадження (стягувача) у спірних правовідносинах прямо визначений положеннями законодавства. Оскільки виконання судових рішень є однією зі стадій судового процесу, яка (стадія) може мати інший склад учасників спірних правовідносин порівняно зі складом учасників цієї справи у позовному провадженні, сторонам виконавчого провадження має бути забезпечено дотримання загальних засад процесуального законодавства. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2024 року у справі № 910/6186/23. Тобто, до участі у справі як заінтересована особа залучається інша сторона виконавчого провадження, у даному разі стягувач, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 569/18319/20 (провадження № 61-13694св21), від 20 липня 2022 року у справі № 213/3685/20 (провадження № 61-2074св22), від 28 лютого 2024 року у справі № 644/7525/21 (провадження № 61-14435св23). Згідно з даних пошуку виконавчих проваджень в АСВП ОСОБА_1 є боржником у трьох відкритих виконавчих провадженнях № АСВП: 79331902, яке відкрито 13.10.2025, стягувачем є держава - ГУК у Черніг.обл/тг с-щ Короп/24062100; № АСВП: 80219689, яке відкрито 16.02.2026 , стягувачем є державний орган ДСА України; № АСВП: 80219821, яке відкрито 16.02.2026, стягувачем є державний орган ДСА України. Встановивши, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню зазначив не всіх учасників справи, чиїх прав та інтересів стосується предмет заяви, зокрема без залучення до участі у справі Державної судової адміністрації України, як стягувача щодо стягнення судового збору на підставі рішення суду, апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 , проте до такого висновку суд прийшов з помилкових мотивів, оскільки визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, за яким з нього рішенням суду стягнуто судовий збір, не можуть розглядатися без залучення до участі у справі всіх належних учасників. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та необхідність зміни ухвали суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні заяви, виклавши їх у редакції цієї постанови. Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 4, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 11 березня 2026 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29.05.2026. Головуючий Судді