Постанова Харківський апеляційний суд № 629/7924/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 28 травня 2026 року м.Харків справа № 629/7924/25 провадження № 22-ц/818/2992/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю. розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Єврокредит» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2026 року, постановлене суддею Поповим О.Г. в с т а н о в и в: У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0116.3730 від 17.02.2021 року у розмірі 57203,43 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 11 200 грн. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2026 року задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 21478 грн. 73 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» витрати зі сплати судового збору у розмірі 909 грн. 56 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю ФК «Єврокредит» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитними коштами та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідач користувався вказаним рахунком і закріпленою до нього платіжною карткою. Пунктом 4 розділу «Запевнення та умови» Зави-договору №TDB.2021.0116.3730 від 17.02.2021 року визначено, що строк кредиту становить 12 місяців. Проте зміст послуги, що її надавав Банк та отримував Клієнт, полягав у встановленні кредитного ліміту, тобто у кредитуванні рахунку. Таким чином, є очевидним, що вказаний строк повинен розраховуватись з дати останнього користування Клієнтом кредитними коштами, а не з дати укладення Заяви-договору. Тобто, позичальник, продовживши користуватись кредитними коштами понад строк кредитування вчинив конклюдентні дії, направлені на продовження строку Кредитного договору. Рішення суду оскаржується лише в частині позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушив взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 21478,73 гривень, з яких 20991,02 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 487,71 гривень - сума заборгованості за відсотками за період з 17.02.2021 по 16.02.2022 законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню. Оскільки строк дії договору не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку позичальника, після закінчення якого вони припиняються. Враховуючи, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, то підстав для стягнення відсотків поза межами строку кредитування не має. Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що 17.02.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем було укладено заяву-договір № TDB.2021.0116.3730 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com (далі Договір), та індивідуальної частини, якою є вказана заява-договір. Всі вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості банка і клієнта щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття клієнтом пропозиції банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України. Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, банк на підставі отриманої від клієнта заяви, відкрив клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Факт отримання клієнтом картки та її номер зафіксовано зазначено у заключному розділі Кредитного договору. Згідно п. 4 кредитного договору (індивідуальна частина) №TDB2021.0116.3730 від 17.02.2021 року, банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його разрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межаї доступного ліміту кредитної лінії, а саме :максимального кредитного ліміту - 200000 грн; строк кредиту 12 місяці, пільговий період для нарахування процентів - 62 дні, процентна ставка під час дії пільгового періоду - 0,0001%, базова процентна ставка - 56%, реальна річна процентна ставка 87,30%. Як вбачається з п. 6 кредитного договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 3 років. Також 17.02.2021 між сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому обумовлено всі істотні умови кредитування. 09.07.2024 відбувся електронний аукціон з продажу право вимоги за кредитними договорами. Відповідно до протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 переможцем аукціону визначено ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс». 03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача. 27.12.2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК Єврокредит»» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право грошової вимоги до відповідача. Отже, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами. Розрахунок заборгованості за кредитним договором свідчить про те, що заборгованість відповідача станом на 03.09.2024 складає 57203,43 гривень, з яких: 20991,02 грн. - заборгованість за кредитом (в т.ч. прострочена); 36212,41 грн. заборгованість по сплаті відсотків (в т.ч. прострочена). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. У відповідності до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України). Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.77-80 ЦПК України). Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Щодо розміру стягнутих відсотків, судова колегія зазначає наступне. Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався виписку по рахунку. Як убачається з кредитного договору підписаного відповідачем, сторонами передбачено можливість отримання кредитного ліміту до 200000,00 грн, на два види карткового рахунку todobank та todobank+, в залежності від виду картки визначено відсотки та їх розміри і порядок нарахування. Так, наявними у справі доказами підтверджено укладення та підписання відповідачем Заяви-договору № TDB.2021.0116.3730 від 17.02.2021 року про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов`язань. Згідно кредитного договору, строк кредиту 12 місяців, максимальний кредитний ліміт - 200000 грн., пільговий період для нарахування процентів - 62 дні, процентна ставка під час дії пільгового періоду - 0,0001%, базова процентна ставка - 56%, реальна річна процентна ставка 87,30%. Як вбачається з п. 6 кредитного договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 3 років. Згідно довідки про відкриття рахунків на ім`я ОСОБА_1 відкрито три рахунки НОМЕР_1 ; 262068402029467; НОМЕР_2 . Як убачається з розрахунку наданого позивачем, відповідач вносив кошти на погашення кредиту та відсотків. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)). З огляду на ці приписи, кредитний договір про відкриття карткового рахунку за умови різних пропозиції є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону № 1734-VIIIдопускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоб відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі. Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Статтею 80ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. На підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав до суду першої інстанції анкету-заяву, кредитний договір, довідка про нарахування відсотків; договір факторингу; витяг до договору. Відповідачем розмір заборгованості не спростований. Пунктом 6 кредитного договору передбачено строк дії договору 3 роки, тому відсотки нараховані за весь період дії договору, а саме: за період з 17.02.2021 по 16.02.2022 відсотки за користування кредитними коштами: 2015,23 грн + 328,14 грн (483,58 грн/28 днів*19дні) = 2343,37 грн. За період з 16.02.2022 по 15.02.2023 нарахування процентів має відбуватись за різними процентними ставками:- за період з 16.02.2022 по 30.05.2022 (останній день користування кредитними коштами) строк, протягом якого Відповідач користувався наданим кредитним лімітом та вносив грошові кошти на погашення заборгованості, чим вчинив конклюдентні дії, направлені на продовження строку Кредитного договору (104 дні): (20 991,02 грн* 56%) / 365 * 104 дні = 3 349,36 грн - за період з 31.05.2022 по 15.02.2023 - строк, протягом якого заборгованість Відповідача набула статус простроченої (261 день): (20 991,02 грн * 80% ) / 365 * 261 = 12 008,01 грн. А всього: 2 343,37 грн + 3 349,36 грн + 12 008,01 грн = 17 700,74 грн. Водночас, як слідує із виписок по особовому рахунку ОСОБА_1 з 17.02.2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , Боржник сплатив нараховані відсотки за кредитними договором на загальну суму 4461,12 грн. Отже, враховуючи сплату Відповідачем протягом періоду користування кредитом процентів у загальній сумі 4461,12 грн, що підтверджується виписками по рахунку за період з 17.02.2021 по 30.05.2022, фактичний розмір заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами становить 17 700,74 грн 4461,12 грн = 13 289,62 грн. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Таким чином з урахуванням погоджених сторонами умов кредитного договору, доведеності строку дії кредитного договору, судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача відсотки за користування кредитними коштами у сумі 13289,62 грн за період 17.02.2021 по 15.02.2023 року. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні в частині позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами. Таким чином стягненню підлягає заборгованість у розмірі 34230,64 грн, яка складається: 20991,02 грн тіло кредиту; 13289,62 відсотки за користування. Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Між ТОВ «ФК «Єврокредит» та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» укладено договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025 року, з додатком №2, що містить прейскурант з умовами щодо вартості послуг. Відповідно до п.4 зазначеного додатка №2 вартість правничої допомоги із складання, підписання та подання апеляційної скарги на рішення суду становить 12 000,00 гривень. Як убачається з акту про надані послуги з професійної правничої допомоги від 23.02.2026 року, адвокатським об`єднанням позивачу надано послуги із складання та подання апеляційної скарги на суму 12000,00 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Єврокредит» підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам. За подання позовної заяви 721,39 грн, за подання апеляційної скарги 2172,16 грн., витрати на правничу допомогу за суд першої інстанції у сумі 6695,36 грн. та за подання апеляційної скарги у сумі 7173,60 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Єврокредит» задовольнити частково. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2026 року змінити. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 34230,64 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2893,55 коп., витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 13869,96 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова