Постанова КАС ВС № 380/137/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Київ справа № 380/137/25 адміністративне провадження № К/990/51083/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Білак М.В., Єресько Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року (суддя: Кондратюк Ю.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року (судді: Затолочний В.С., Глушко І.В., Судова-Хомюк Н.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 10 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 10 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум. Обґрунтовуючи заявлений позов, ОСОБА_1 зазначив, що в період проходження військової служби з 10 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Сумській області, на підтвердження чого надав довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 вересня 2023 року №

24. Водночас, за твердженням позивача, відповідач не здійснив виплату йому збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) у розмірі 100 000,00 грн за вказаний період. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з положень Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, якими урегульовано порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Проаналізувавши положення зазначеного Окремого доручення, суди зазначили, що додаткова винагорода у розмірі до 100 000,00 грн виплачується військовослужбовцям пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Разом із тим суди встановили, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач у спірний період брав безпосередню участь у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії. Посилання позивача на довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 вересня 2023 року №24 суди оцінили критично, вказавши, що така довідка не є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди. Суди звернули увагу, що зазначена довідка видана відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій…» та, згідно з пунктом 4 цієї постанови, є підставою саме для надання статусу учасника бойових дій. Зважаючи на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за спірний період, у зв`язку з чим відмовили у задоволенні позову. Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували пункти 3, 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 та не врахували правових висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові від 02 липня 2024 року у справі №500/714/23. У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що перелік документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або відповідних заходах, допускає альтернативність і не зведений винятково до їх сукупності, а довідка є належним доказом безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій помилково звели можливість підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах виключно до сукупності документів, проігнорувавши інші допустимі засоби доказування безпосередньої участі, зокрема документи, видані військовою частиною або органом, у якому військовослужбовець проходив службу. Унаслідок такого підходу суди безпідставно не визнали належним та допустимим доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях за спірний період довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 вересня 2023 року №24 та відмовили у задоволенні позову. Позиція інших учасників справи Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якій просив відмовити в її задоволенні. Рух касаційної скарги Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Єресько Л.О.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою визнано поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, на касаційне оскарження на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого адвокат Мандрик Владислав Володимирович, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі №380/137/25. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2026 року (суддя: Загороднюк А.Г.) призначено справу до розгляду. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді санітарного інструктора медичного пункту. Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 вересня 2023 року №24 солдат ОСОБА_1 , санітарний інструктор медичного пункту, в період з 10 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Сумській області. Зазначену довідку видано на підставі витягу із журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 квітня 2022 № 3/дск. При цьому у довідці зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни). Відповідно до витягу із журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 квітня 2022 року № 3/дск, позивача було переміщено до пункту дислокації місті Суми. 04 листопада 2024 року представник позивача - адвокат Мандрик Владислав Володимирович - звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць, передбаченої Постановою № 168 за період безпосередньої участі у бойових діях та заходах за період з 10 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Листом від 11 грудня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі. В обґрунтування зазначено, що упродовж 2022 року санітарний інструктор медичного пункту молодший сержант ОСОБА_2 не виконував завдань, визначених пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, у зв`язку з чим відповідні рапорти не подавалися, а накази про виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн не видавалися. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період з 10 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168). Пунктом 1 цієї постанови (в редакції станом на 07 березня 2022 року) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII). Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29. У пункті 1 окремого доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29 (яке діяло з 01 червня 2022 року) Міністр оборони України визначив поняття «безпосередня участь», що охоплює, зокрема виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії. У пункті 3 цього окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Пунктом 5 цього окремого доручення Міністр оборони установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн або 30000,00 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 зазначеного окремого доручення). ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою відповідачем на користь ОСОБА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України, додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн, передбаченої Постановою №168, за період проходження ним військової служби в період з 10 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року. В спірний період порядок та умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначалися Окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29. Відповідно до зазначеного Окремого доручення, на період дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачувалася додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 грн. Водночас військовослужбовцям, які безпосередньо брали участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій чи здійснення відповідних заходів, розмір такої винагороди збільшувався до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Отже, право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі пов`язувалося не лише з фактом проходження військової служби в районі ведення бойових дій, а насамперед із безпосереднім виконанням визначених бойових (спеціальних) завдань. З цією метою Окремим дорученням визначено перелік документів, якими підтверджується безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або відповідних заходах. До таких документів належать, зокрема: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, постова відомість, а також рапорт (донесення) командира підрозділу про участь конкретного військовослужбовця у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Таким чином, для правильного вирішення цього спору визначальним є встановлення характеру завдань, які виконував позивач у спірний період, а також з`ясування того, чи належали такі завдання до бойових (спеціальних) завдань, виконання яких відповідно до Окремого доручення є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірний період позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді санітарного інструктора медичного пункту. Позивач зазначав, що в період проходження служби з 10 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійсненні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи на території Сумської області. На підтвердження зазначених обставин надав довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 вересня 2023 року №

24. Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 вересня 2023 року № 24 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів державу у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, позивач, санітарний інструктор медичного пункту, в період з 10 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Сумській області. Підставою для видачі такої довідки вказано: витяг із журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 квітня 2022 року № 3/дск. Відповідно до витягу із журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 квітня 2022 року № 3/дск, санітарного інструктора медичного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 відповідно до бойового розпорядження бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 17 квітня 2022 року №2277, бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 та Київській обл.) №49БР з 08:00 17 квітня 2022 року переміщено в оперативне підпорядкування ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та направлено до пункту дислокації у місті Суми для виконання визначених завдань у відповідній зоні діяльності. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з того, що довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 вересня 2023 року №24 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, не є належним доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах. При цьому суди зазначили, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у спірний період брав безпосередню участь у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони під час перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Однак такий висновок не ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи й належній оцінці зібраних доказів. Так, у постанові від 05 серпня 2024 року у справі №200/4100/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що під час розгляду цієї категорії справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у відповідний період, оцінюючи її у сукупності з іншими доказами у справі. Відповідно до пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 такими доказами можуть бути, зокрема, бойові накази та бойові розпорядження, які підлягають оцінці у взаємозв`язку з іншими доказами. Надаючи оцінку поданим суду доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для підтвердження участі позивача у бойових діях або відповідних заходах у спірний період, суди попередніх інстанцій не витребували, не дослідили та не з`ясували зміст бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 17 квітня 2022 року №2277, а також бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 ) №49БР, на підставі яких позивача було переміщено в оперативне підпорядкування ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » для виконання завдань у відповідній зоні діяльності. Крім того, суди не встановили, які саме завдання виконував позивач у спірний період як санітарний інструктор медичного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також не з`ясували характер та умови виконання таких завдань. Водночас саме встановлення змісту та характеру виконуваних військовослужбовцем завдань є визначальним для вирішення питання щодо наявності у нього права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі відповідно до пункту 1 Постанови №168. Якщо позивач упродовж спірного періоду проходив військову службу, однак не виконував бойових чи інших завдань, які відповідно до постанови №168 є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі, суди мали встановити, які саме завдання ним фактично виконувалися та чи належали вони до переліку бойових (спеціальних) завдань, визначених відповідним нормативним регулюванням. Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору та не можуть залишатися поза межами судового дослідження, на що Верховний Суд уже звертав увагу, зокрема у постановах від 22 листопада 2023 року у справі №520/690/23, від 05 червня 2024 року у справі №200/660/23, а також від 06 лютого 2025 року у справі №120/13381/23. У постанові від 05 грудня 2024 року у справі №200/1347/24 Верховний Суд наголошував, що відповідно до статей 2, 9 КАС України адміністративний суд зобов`язаний вжити визначені законом заходи для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд не вправі обмежуватися пасивним прийняттям та розглядом доказів, поданих сторонами, а зобов`язаний за власною ініціативою досліджувати важливі для прийняття рішення з правового спору фактичні обставини, залучати їх до провадження та визначати їх правдивість. Тобто адміністративний суд, поряд із забезпеченням процесуальної рівності сторін у наданні доказів для доведення їх тверджень, зобов`язаний брати на себе ініціативу під час розгляду справи. Такий підхід включає обов`язок адміністративного суду здійснювати активні процесуальні дії для забезпечення повного та всебічного розгляду справи, керуючись встановленими процесуальним законом механізмами. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення наявності підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди. Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати спірної винагороди. Аналогічного правового висновку за подібних обставин Верховний Суд дійшов у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 160/23417/23. Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи щодо наявності у позивача права на нарахування та виплату додаткової винагороди у підвищеному до 100 000,00 грн згідно з Постановою № 168 за період служби з 10 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року, Суд уважає передчасними їхні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. З огляду на приписи статті 353 КАС України касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак Л.О. Єресько