Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/19124/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/19124/24 пров. № А/857/38068/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Онишкевича Т.В., розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, суддя (судді) в суді першої інстанції - Мричко Н.І., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - не зазначено, В С Т А Н О В И В: 12 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період його служби в органах МВС України з 16.04.1999 по 30.12.2007 в загальній сумі 3791,69 грн; зобов`язати нархувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період його служби в органах МВС України з 16.04.1999 по 30.12.2007 в загальній сумі 3791,69 грн; зобов`язати внести зміни до грошового атестату №3 від 06.01.2011, виданого йому та включити індексацію до його грошового забезпечення за період його служби в органах МВС України з 16.04.1999 по 30.12.2007 в загальній сумі 3791, 69 грн; зобов`язати виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2001 року по день фактичної виплати індексації. Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом. Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 29.07.2025 доставлено до електронної скриньки позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 - 31.07.2025. Таким чином, останнім днем на усунення недоліків позовної заяви було 10.08.2025. Станом на 04.09.2025 позивач вимоги ухвали про залишення позовної заяви не виконав, недоліки позовної заяви не усунув. Враховуючи те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, суд першої інстанції, керуючись пунктом 7 частини першої статті 240 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо залишення позовної заяви без розгляду. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції з невідомих причин вирішив залишити позовну заяву без розгляду через 10 місяців після відкриття провадження у справі. Вказує, що його представник звертався до відповідача із запитами про надання інформації, на які отримано відповідь лише 15.07.2024, після чого звернувся до суду 11.09.2024. Вважає, що має право на отримання індексації грошового забезпечення за спірний період. У відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суддя суду першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для для залишення позову без розгляду, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 зазначеного Кодексу. Відповідно до абзацу першого статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. За приписами частини першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Таким чином, строк звернення до суду з позовом щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні є обмеженим та становить три місяці з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з повідомленням МВС України Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №Ч-41/Аз/17/01-2024 від 20.05.2024 позивачу повідомлено про його нараховане та виплачене грошове забезпечення. Отже, з 20.05.2024 слід відраховувати строк на звернення до суду з цим позовом. До суду із позовом позивач звернувся 12.09.2024 (підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду. Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом. Суд першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху звернув увагу на те, що позивач не подав доказів на підтвердження дотримання ним строку звернення до суду з цим позовом. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 29.07.2025 доставлено до електронної скриньки позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 - 31.07.2025. Таким чином, останнім днем на усунення недоліків позовної заяви було 10.08.2025. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, будучи ознайомленим із ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, вимоги цієї ухвали не виконав ні станом на 10.08.2025, ні станом на 04.09.2025, недоліки позовної заяви жодним чином не усунув. Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 вказаного Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 вказаного Кодексу, і позивач не усунув таких недоліків у строк, встановлений судом. Враховуючи те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, суд першої інстапнції, керуючись пунктом 7 частини першої статті 240 КАС України, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. Суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом, які наведені безпосередньо в апеляційній скарзі, оскільки позивач у встановлений строк не виконав свого процесуального обов`язку в частині подання до суду першої інстанції заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом. Колегія суддів зауважує, що у разі неподання позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції керувався імперативними положеннями КАС України. Зокрема, у частині п`ятнадцятій статті 171 КАС України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції безпідставно залишив апеляційну скаргу без руху, є необгрунтованими, оскільки із матеріалів справи слідує, та не заперечується скаржником в апеляційній скарзі, що згідно з повідомленням МВС України Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №Ч-41/Аз/17/01-2024 від 20.05.2024 позивачу повідомлено про його нараховане та виплачене грошове забезпечення, при цьому позовну заяву подано до суду 12.09.2024, тобто поза межами тримісячного строку, визначеного КЗпП України. Також покликання скаржника на рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року не можуть братись судом до уваги, оскільки вказане рішення визначає, що частина перша статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/19124/24 - без змін. Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда Т. В. Онишкевич