LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4857140/7423/25

від 27.05.2026 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у сп…

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/7423/25 пров. № А/857/45927/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Димарчук Т.М., суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року (суддя Мачульський В.В., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-торгова фірма "Центр" до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про визнання протиправними та скасування постанов та рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливно-торгова фірма "Центр" у липні 2025 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), в якому, з урахування заяви про уточнення позовних вимог від 05.08.2025, просило: визнати протиправними та скасувати рішення Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 06-25, № 08-25 та № 10-25 від 02.04.2025; визнати протиправними та скасувати постанови Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про накладення штрафу №01.1/25пр, №02.1/25пр та №03.1/25пр від 15.05.2025. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що при оформленні оскаржуваних рішень не визначено конкретних способів усунення виявлених порушень, оскільки позивача було зобов`язано вжити заходи щодо приведення продукції у відповідність до встановлених вимог шляхом взаємодії з суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції або в інший спосіб, що не суперечить законодавству. Вказує, що товарно-транспортна накладна фактично є складовою товарно-супровідної документації, а право на перевірку її наявності у ланцюгу постачання органами ринкового нагляду (контролю) чітко визначено п. 6 ч.7 ст. ч. 7 ст. 23 Закону «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Відтак, вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, що жодним нормативним актом не передбачено обов`язок розповсюджувача палива мати в своєму розпорядженні товарно-транспортну документацію, що підтверджує переміщення палива в ланцюгу його реалізації між суб`єктами господарювання. Зазначає, що чинним законодавством дозволено на час військового стану розповсюдження бензину за паспортом якості за умови підтвердження відповідності нафтопродуктів Технічному регламенту №927 чи EN 228 (автомобільні бензини) і EN 590, чого позивачем доведено не було. Вказує, що ч.7 ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» чітко визначені повноваження Інспекції щодо отримання конкретних документів для встановлення ланцюга постачання продукції, які позивачем надано не було. Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на виконання Секторального плану державного ринкового нагляду на 2025 рік, затвердженого т. в. о. Голови Державної екологічної інспекції України від 21.11.2024, на підставі наказу в.о. начальника Держекоінспекції Південно-Західного округу № 544 від 10.03.2025, та направлення на проведення перевірки від 10.03.2025 №6пр., в період з 10.03.2025 по 13.03.2025 здійснено планову перевірку характеристик продукції, а саме автомобільних бензинів та дизельного палива на АЗС за адресою: вул.Дальницька, 7, м. Одеса, Одеська область, 65005. Перед початком проведення перевірки, посадовими особами органу державного ринкового нагляду Інспекції за місцем проведення планової перевірки характеристик продукції, пред`явлено вимогу про надання документів та направлення на перевірку від 10.03.2025 №6пр. Позивачем на вимогу відповідача листом від 25.03.2025 №7 надано копії документів, зокрема: паспорти якості палива, декларації про відповідність, документи що дають змогу відстежити походження палива, сертифікати відповідності на паливо, тощо. За наслідками проведеної перевірки, інспектором Держекоінспекції Південно-Західного округу, складено акт перевірки характеристик продукції №06/06-25 від 31.03.2025, згідно якого встановлено порушення, а саме вимог додатку 1 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013 №927 та пункту 6 частини сьомої статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», зокрема: - бензин автомобільний марки «Premium» А-95-Евро5-Е0, який позначений на паливно-розподільчому обладнані та на нього надані документи: паспорт якості № 176970_6103882 від 02.11.2024 та сертифікат відповідності № DIN.S.197-24, не відображений у фіскальних чеках, що є порушенням абзацу 1 п.7 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013 № 927 та Додатку 1 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив Регламенту; - на бензин автомобільний, який позначений у фіскальних чеках як «А-95-Евро5-Е0» відсутні документи, які підтверджують якість палива, його походження, що не дає можливості відстежити ланцюг постачання продукції, що є порушенням п.6, ч.7, ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» п.8, п.9 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013 № 9274 - відповідно до паспорту якості № 569 від 12.11.2024 року на паливо дизельне ДП-З- Євро5-В0 виробник Chevron product company США, продавець ПП «Укрпалетсистем», покупець ТОВ «ПТФ «ЦЕНТР», що не дає можливості відстежити ланцюг постачання, та є порушенням п. 6, ч.7, ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». На підставі акту перевірки характеристик продукції №06/06-25 від 31.03.2025, винесено рішення: про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів за № 06-25, № 07-25, № 08-25, № 10-25 від 02.04.2025. В подальшому, на підставі наказу № 1092 від 01.05.2025 та направлення на проведення перевірки від 01.05.2025 №20пр. відповідачем в період з 01.05.2025 по 02.05.2025 здійснено позапланову перевірку стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів №06-25, № 07-25, № 08-25, №10-25 від 02.04.2025 року на АЗС вул.Дальницька, 7, м. Одеса, Одеська область, 65005. За наслідками проведеної перевірки, посадовими особами Інспекції складено акт перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №12/06/-25 від 01.05.2025, згідно якого виявлено, що раніше видані рішення щодо вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів - не виконані повністю. На підставі даного акту складено протоколи про виявлене(і) порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», а саме №01/25пр, №02/25пр та №03/25пр у яких зафіксовано, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №06-25, № 08-25 та №10-25 від 02.04.2025 не виконано, визначених статтею 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» крім усунення формальної невідповідності, передбаченої частиною третьою статті 29 Закону України. 15.05.2025 в.о. начальника Держекоінспекції Південно-Західного округу, на підставі протоколів №01/25пр, №02/25пр та №03/25пр від 01.05.2025 про виявлене(і) порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» винесено: - Постанову №03.1/25пр про накладення на АЗС Укр-Петроль ТзОВ «ПТФ «Центр» (вул. Дальницька, 7, м.Одеса, 65005) штрафу в розмірі 68 000,00 грн., порушення вимоги невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №10-25 від 02.04.2025; - Постанову №01.1/25пр про накладення на АЗС Укр-Петроль ТзОВ «ПТФ «Центр» (вул. Дальницька, 7, м.Одеса, 65005) штрафу в розмірі 68 000,00 грн., порушення вимоги невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №06-25 від 02.04.2025; - Постанову №02.1/25пр про накладення на АЗС Укр-Петроль ТзОВ «ПТФ «Центр» (вул. Дальницька, 7, м.Одеса, 65005) штрафу в розмірі 68 000,00 грн., порушення вимоги невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №8-25 від 02.04.2025. Не погоджуючись із застосованими санкціями (постановами), а також рішеннями про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів № 06-25, № 07-25, № 08-25, № 10-25 від 02.04.2025 обмежився вказівкою на загальний засадничий порядок усунення виявлених порушень без зазначення конкретних дій чи заходів, які повинен вчинити позивач з метою приведення продукції у відповідність до вимог законодавства. Вказав, що автомобільне пальне, яке реалізовувалось позивачем на АЗС на момент перевірки, супроводжувалось усіма необхідними документами. Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції правильними та обгрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відсутність повноважень не надає права контролюючому органу на реалізацію своїх протиправних діянь. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції визначено Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (далі - Закон №2735-VІ). За змістом абзацу третього статті 1 вказаного Закону державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам. У статті 1 Закону №2735-VІ визначено, що орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону (далі - орган ринкового нагляду). У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» повноваження також через свої територіальні органи, термін «орган ринкового нагляду» позначає також його територіальні органи. Стаття 4 Закону №2735-VІ визначає, що метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам. Як встановлено частиною першою статті 10 Закону №2735-VI, ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 №1069 затверджено Перелік видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд, зокрема Держекоінспекція відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №927 «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив» здійснює державний ринковий нагляд за автомобільними бензинами, дизельним, судновим та котельним паливом. Згідно з частиною першою статті 22 Закону №2735-VІ заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція. Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції. Згідно з матеріалами справи, Актом перевірки характеристик продукції від 31.03.2025 №09/06-25 зафіксовано порушення Технічного регламенту №927, який встановлює вимоги до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив (далі - палива), що виробляються, вводяться в обіг та реалізуються на території України, з метою захисту життя та здоров`я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони навколишнього середовища та природних ресурсів. За змістом додатку 1 до Технічного регламенту №927 позначення автомобільних бензинів включає назву і марку бензину та містить такі групи знаків, розташовані у визначеній послідовності через дефіс: перша група - літера А, позначення бензину для автомобільних двигунів з примусовим/іскровим запалюванням; друга група - цифрове позначення октанового числа автомобільного бензину (80, 92, 95, 98) за дослідним методом; третя група - символи екологічного класу: Євро3, Євро4, Євро5; четверта група - символ визначення вмісту біоетанолу: Е5, Е7, Е10 (приклад позначення автомобільного бензину з октановим числом 95 екологічного класу Євро4 з вмістом біоетанолу до 7 відсотків: бензин автомобільний А-95-Євро4-Е7). Позначення дизельного палива включає такі групи знаків, розташовані у визначеній послідовності через дефіс: перша група - літери ДП, позначення дизельного палива для автомобільних дизельних двигунів; друга група - літерне позначення кліматичного періоду: Л (літнє), З (зимове), Арк (арктичне); третя група - символи екологічного класу: Євро3, Євро4, Євро5; четверта група - символ визначення вмісту метилових/етилових естерів жирних кислот: В0 (за їх відсутності), В5, В7 (приклад позначення дизельного палива зимового екологічного класу Євро4 з вмістом метилових/етилових естерів жирних кислот до 7 відсотків: паливо дизельне ДП-З-Євро4-В7). Так, пунктами 5, 7 Технічного регламенту № 927 передбачено, що дозволяється виготовлення, введення в обіг і обіг палив, які відповідають вимогам цього Технічного регламенту. Під час роздрібного постачання (реалізації) палива позначення палив повинне бути розміщено у місцях, доступних для споживача (на паливо-розподільчому обладнанні), а також відображено в розрахункових документах. На вимогу споживача (покупця) продавець повинен надати копію документа про якість (паспорт якості) палива та копію декларації про відповідність. Як встановлено пунктом 8 Технічного регламенту №927, кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива. Документ про якість (паспорт якості) палива - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів (пункт 3 Технічного регламенту №927). Також пунктом 9 Технічного регламенту №927 визначено, що документ про якість (паспорт якості) палива повинен містити: дату видачі і номер документа; назву, марку палива; товарний знак підприємства-виробника, його назву та адресу; назву та адресу постачальника (за наявності); дату виготовлення палива; дату відбирання проби та дату проведення випробування; нормативні значення та фактичні результати випробувань, які підтверджують відповідність марки палива вимогам цього Технічного регламенту; відомості щодо декларації про відповідність; посилання на нормативні документи на методи випробування згідно з нормативним документом на паливо; номер партії (резервуара); дані про вид та кількість добавок (присадок); підпис начальника відділу технічного контролювання або керівника лабораторії, яка виконує функції відділу, або уповноваженої особи, завірений печаткою. Відповідно до пункту 13 Технічного регламенту №927 за екологічними показниками встановлено такі екологічні класи дизельного палива: Євро3, Євро4, Євро5. Дизельне паливо повинно відповідати вимогам, наведеним у додатку 3 до цього Технічного регламенту. Дизельне паливо може містити барвники та речовини-маркери. Можливе додавання до дизельного палива добавок (присадок), добавок на основі метилових/етилових естерів жирних кислот, які не погіршують експлуатаційних показників палива, не впливають негативно на екологічні, енергетичні та економічні показники двигунів, що підтверджено результатами випробувань, та допущені до застосування в установленому порядку. Згідно з пунктом 19 Технічного регламенту №927 за результатами проведення оцінки відповідності виробник або уповноважений представник складає декларацію про відповідність за формою згідно з додатком 6 до цього Технічного регламенту. Пунктом 20 Технічного регламенту №927 обумовлено, що перед введенням в обіг палив на документ про якість (паспорт якості) палива виробником повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність палива вимогам цього Технічного регламенту, так, щоб забезпечувалася його видимість, розбірливість та незмивність. Зображення національного знака відповідності повинно відповідати його опису, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1599 (Офіційний вісник України, 2001, №49, ст.2188). З наведених нормативно-правових актів слідує, що кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива, супроводжуватися декларацією про відповідність продукції Технічному регламенту №927. Частиною сьомою статті 23 Закону №2735-VI визначено перелік документів, що підлягають перевірці, якими є: 1) декларація про відповідність; 2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією); 3) загальний опис продукції, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом; 4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю; 5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; 6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори). Орган ринкового нагляду має право вимагати надання таких документів лише в обсязі, що необхідний для встановлення ланцюга постачання продукції; 7) документи і матеріали щодо стану виконання суб`єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб`єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання; 8) повідомлення та інша інформація, надана суб`єктами господарювання, митними органами, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції». Отже, органи ринкового нагляду мають право витребовувати та перевіряти у розповсюджувачів цієї продукції документи, визначені у частині сьомій статті 23 Закону №2735-VI. Відповідно до частин першої, третьої статті 29 Закону №2735-VI у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності, якщо цей орган встановить будь-яку таку невідповідність: знак відповідності технічним регламентам було нанесено з порушенням вимог, визначених у відповідному технічному регламенті; не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом; не було складено декларацію про відповідність або декларація про відповідність (її копія чи спрощена декларація про відповідність) не супроводжує продукцію, якщо це передбачено відповідним технічним регламентом; декларацію про відповідність було складено з порушенням вимог; органу ринкового нагляду не надано доступу до технічної документації або вона є неповною; вчинено інші порушення встановлених вимог, визначені у відповідному технічному регламенті як формальна невідповідність. Перелік порушень встановлених вимог, які вважаються формальною невідповідністю, уточнюється у відповідних технічних регламентах. Згідно зі статтею 30 Закону №2735-VI обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону); 2) усунення формальної невідповідності (згідно з частиною третьою статті 29 цього Закону); 3) тимчасової заборони надання продукції на ринку. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 19.04.2019 №667 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.05.2019 за №540/33511) затверджена форма 8 «Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів». Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів повинне містити, зокрема зміст обмежувального (корегувального) заходу та пов`язані з ним дії, що має виконати суб`єкт господарювання. Можливість усунення порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити позивачу для усунення порушень. Відповідно орган перевірки несе імперативний обов`язок визначити конкретний спосіб усунення порушення. Зазначення конкретних дій у рішенні, які має вчинити суб`єкт господарювання слугує не лише досягненню основних завдань державної політики у сфері забезпечення безпечності нехарчової продукції, а й однакового розуміння норм законодавства з метою його дотримання як суб`єктом господарювання, так і органом ринкового нагляду. Матеріалами справи стверджується, що у рішеннях про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 06-25, № 07-25, № 08-25, № 10-25 від 02.04.2025, зазначено зокрема вжити заходи щодо приведення продукції у відповідність до встановлених вимог, шляхом взаємодії із суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції або в інший спосіб, що не суперечить законодавству. Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч вимогам до оформлення таких рішень не визначено конкретних способів усунення виявлених порушень. Відповідач при винесенні рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів № 06-25, № 07-25, № 08-25, № 10-25 від 02.04.2025 обмежився посиланням на загальний засадничий порядок усунення виявлених порушень без вказівки на конкретні дії чи заходи, які повинен вчинити позивач з метою приведення продукції у відповідність до вимог законодавства. Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що виходячи із змісту спірних правовідносин, виконання таких дій залежить від суб`єктів господарювання в ланцюгу постачання, що виключає можливість усунення таких порушень в залежності від правової поведінки лише одного суб`єкта господарювання/розповсюджувача продукції. Така поведінка відповідача, як суб`єкта владних повноважень, уповноваженого виносити розпорядчі акти, що є обов`язковими до виконання учасниками правовідносин та підкріплені санкціями за невиконання, не відповідає критеріям чіткості та визначеності, що в свою чергу ставить суб`єктів до яких звернений такий акт в невизначене становище і, відповідно, нівелює можливі дії цих суб`єктів направлені на виконання таких актів. Колегія суддів погоджується, що вказане, свідчить про недотримання відповідачем при винесенні рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів № 06-25, № 07-25, № 08-25, № 10-25 від 02.04.2025 принципів правової визначеності, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом, та принципу належного урядування, одним з елементів якого є обов`язок державного органу діяти в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права. Стосовно суті виявлених порушень колегія суддів зазначає наступне. За наслідками перевірки було виявлено порушення, зокрема: бензин автомобільний марки «Premium» А-95-Евро5-Е0, який позначений на паливно-розподільчому обладнані та на нього надані документи: паспорт якості № 176970_6103882 від 02.11.2024 та сертифікат відповідності № DIN.S.197-24, не відображений у фіскальних чеках, що є порушенням абзацу 1 п.7 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013 № 927 та Додатку 1 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив Регламенту. Апеляційний суд зазначає, що абзацом 1 пункту 7 Регламенту передбачено, що під час роздрібного постачання (реалізації) палива позначення палив повинне бути розміщено у місцях, доступних для споживача (на паливо-розподільчому обладнанні), а також відображено в розрахункових документах. Додатком 1 Технічного регламенту визначені Вимоги щодо позначення автомобільного бензину і дизельного палива, відповідно до пункту 1 яких, позначення автомобільних бензинів включає назву і марку бензину та містить такі групи знаків, розташовані у визначеній послідовності через дефіс: перша група - літера А, позначення бензину для автомобільних двигунів з примусовим/іскровим запалюванням; друга група - цифрове позначення октанового числа автомобільного бензину (80, 92, 95, 98) за дослідним методом; третя група - символи екологічного класу: Євро3, Євро4, Євро5; четверта група - символ визначення вмісту біоетанолу: Е5, Е7, Е10. Приклад позначення автомобільного бензину з октановим числом 95 екологічного класу Євро4 з вмістом біоетанолу до 7 відсотків: бензин автомобільний А-95-Євро4-Е7. Проте, Акт перевірки характеристик продукції (а.с. 10-11) не містить жодного опису (переліку) позначень, які, на думку контролюючого органу, не зазначені в розрахункових документах: назва, марка бензину, групи знаків тощо. Також Акт перевірки характеристик продукції не містить жодного посилання на самі розрахункові документи: тип, назва, дата, номер тощо. Таким чином, колегія суддів вважає, що визначене контролюючим органом порушення є неконкретизованим та нечітким, що не дає можливості встановити суть порушення. Також перевіркою були виявлені такі порушення: на бензин автомобільний, який позначений у фіскальних чеках як «А-95-Евро5-Е0» відсутні документи, які підтверджують якість палива, його походження, що не дає можливості відстежити ланцюг постачання продукції, що є порушенням п.6, ч.7, ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» п.8, п.9 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013 № 9274; відповідно до паспорту якості № 569 від 12.11.2024 року на паливо дизельне ДП-З- Євро5-В0 виробник Chevron product company США, продавець ПП «Укрпалетсистем», покупець ТОВ «ПТФ «ЦЕНТР», що не дає можливості відстежити ланцюг постачання, та є порушенням п. 6, ч.7, ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Відповідно до частини сьомої статті 23 Закону №2735-VІ, під час перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають, зокрема, документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори). Орган ринкового нагляду має право вимагати надання таких документів лише в обсязі, що необхідний для встановлення ланцюга постачання продукції. Пунктами 8, 9 Технічного регламенту №927 встановлено, що кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива. Документ про якість (паспорт якості) палива повинен містити: дату видачі і номер документа; назву, марку (категорію) - для суднових та котельних палив; позначення палива - для автомобільного бензину та дизельного палива; назву та адресу підприємства - виробника; назву та адресу розповсюджувача (за наявності); дату виготовлення палива; дату відбирання проби та дату проведення випробування; нормативні значення та фактичні результати випробувань, які підтверджують відповідність марки палива вимогам цього Технічного регламенту; відомості щодо декларації про відповідність; посилання на нормативні документи на методи випробування згідно з нормативним документом на паливо; номер партії (резервуара); дані про вид та кількість добавок (присадок); підпис начальника відділу технічного контролювання або керівника лабораторії, яка виконує функції відділу, або уповноваженої особи, завірений печаткою; гарантійний строк зберігання. Позивачем на вимогу інспекції надано супровідним листом від 25.03.2025 №7 наступні документи: а саме паспорт якості № 2-22102492F від 22.10.2024, декларація про відповідність № UA.TR.100.D276-24 від 22.10.2024, сертифікат відповідності DIN.00279-24 від 22. 10. 2024 року на бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5; паспорт якості № 176970_6103882 від 02.11.2024 та сертифікат відповідності № DIN.S.197-24 на бензин автомобільний марки «Premium» А-95-Евро5-Е0; паспорту якості № 569 від 12.11.2024 року на паливо дизельне ДП-З- Євро5-В0 виробник Chevron product company США, копії фіскальних чеків. Пунктом 24 Технічного регламенту №927 визначено правила та методи досліджень (випробувань), в тому числі відбору проб, необхідних для виконання вимог цього Технічного регламенту, та проведення оцінки відповідності, встановлюються національними стандартами, а в разі їх відсутності (до прийняття національних стандартів) - діючими нормативними документами. Випробування палив для підтвердження виконання вимог цього Технічного регламенту проводяться акредитованими випробувальними лабораторіями, визначеними у встановленому Мінекоенерго порядку. Згідно статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію; продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати документи, які підтверджують належну якість продукції. Апеляційний суд погоджується, що враховуючи наявність у позивача як сертифікатів відповідності, так і паспортів якості нафтопродуктів, які за вказаними документами відповідають вимогам ДСТУ, що дозволено до реалізації в Україні, слід констатувати про правомірність та продаж споживачеві якісного товару. Окрім того, як вірно вказує суд першої інстанції, жодним нормативним актом не передбачено обов`язок розповсюджувача палива мати в своєму розпорядженні товарно-транспортну документацію, що підтверджує переміщення палива в ланцюгу його реалізації між суб`єктами господарювання. При цьому, надані позивачем товарно-транспортні накладні є належним та достатнім документом для підтвердження походження продукції і в розумінні вимог Закону №2735-VІ позивач не зобов`язаний підтверджувати походження палива від моменту його введення в обіг та отримання власне позивачем. Пунктами 8, 9 Технічного регламенту №927 встановлено, що кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива. Документ про якість (паспорт якості) палива повинен містити: дату видачі і номер документа; назву, марку (категорію) - для суднових та котельних палив; позначення палива - для автомобільного бензину та дизельного палива; назву та адресу підприємства - виробника; назву та адресу розповсюджувача (за наявності); дату виготовлення палива; дату відбирання проби та дату проведення випробування; нормативні значення та фактичні результати випробувань, які підтверджують відповідність марки палива вимогам цього Технічного регламенту; відомості щодо декларації про відповідність; посилання на нормативні документи на методи випробування згідно з нормативним документом на паливо; номер партії (резервуара); дані про вид та кількість добавок (присадок); підпис начальника відділу технічного контролювання або керівника лабораторії, яка виконує функції відділу, або уповноваженої особи, завірений печаткою; гарантійний строк зберігання. Пунктом 20 Технічного регламенту №927 обумовлено, що виробником перед введенням в обіг та під час надання палива на ринку на документ про якість (паспорт якості) повинен бути нанесений знак відповідності технічним регламентам, який підтверджує відповідність палива вимогам цього Технічного регламенту, так, щоб забезпечувалася його видимість, розбірливість та незмивність. Відповідно до пункту 24 Технічного регламенту №927, правила та методи випробувань, у тому числі відбирання проб, необхідних для виконання вимог цього Технічного регламенту, та проведення оцінки відповідності, встановлюються національними стандартами, перелік яких затверджується і оприлюднюється відповідно до законодавства, а в разі їх відсутності (до прийняття національних стандартів) - нормативними документами. Виходячи з системного аналізу наведених норм, слід дійти висновку, що виготовлення паспорту якості, що містить всі передбачені законодавством елементи та складові, на конкретне паливо є обов`язком виробника. Позивач здійснює реалізацію пального через АЗС та не є його виробником. Позивач як особа, яка реалізує нафтопродукти в роздрібній мережі, не має права самостійно вносити зміни/доповнення/уточнення до паспортів якості, які виробляються виробником, при цьому усунути визначені порушення іншим чином також не має можливості, оскільки діють спеціальні норми законодавства, які визначають правовий режим документів про якість палива. Наведене свідчить про об`єктивну неможливість позивачем виконати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, що виключає накладення на позивача санкції за його невиконання. Крім того, згідно пунктом 12 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», товари (продукція), крім продуктів харчування, якість та відповідність яких підтверджена сертифікатами, що видані за межами України, згідно з міжнародними стандартами ISO та іншими міжнародними стандартами, не потребують повторної сертифікації в Україні. Згідно постанови КМУ №1184 від 30.12.2015 року «Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил та умов його нанесення», знак відповідності технічним регламентам наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом. Згідно частини 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», у разі, якщо виготовлювачем продукції є нерезидент України, виробником є імпортер продукції. В той же час, позивачем відповідачу було надано паспорти якості, що відповідачем не заперечується. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відзначив, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог Технічного регламенту № 927 свого підтвердження не знайшли. Таким чином, автомобільне пальне, яке реалізовувалось позивачем на АЗС на момент перевірки, супроводжувалось необхідними документами. Як вже вказувалось вище, відповідач при винесенні рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів обмежився вказівкою на загальний засадничий порядок усунення виявлених порушень без зазначення конкретних дій чи заходів, які повинен вчинити позивач з метою приведення продукції у відповідність до вимог законодавства. Водночас, слід зазначити, що виходячи із змісту спірних правовідносин, виконання таких дій залежить від суб`єктів господарювання в ланцюгу постачання, що виключає можливість усунення таких порушень в залежності від правової поведінки лише одного суб`єкта господарювання/розповсюджувача продукції. Така поведінка відповідача, як суб`єкта владних повноважень, уповноваженого виносити розпорядчі акти, що є обов`язковими до виконання учасниками правовідносин та підкріплені санкціями за невиконання, не відповідає критеріям чіткості та визначеності, що в свою чергу ставить суб`єктів до яких звернений такий акт в неоднозначне становище і, відповідно, нівелює можливі дії цих суб`єктів, направлені на виконання таких актів. Зазначене, свідчить про недотримання відповідачем при винесенні рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів принципів правової визначеності, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом, та принципу належного урядування, одним з елементів якого є обов`язок державного органу діяти в належний і якомога послідовний спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права. Пред`явлення контролюючим органом до суб`єкта господарювання загальної вимоги про усунення формальних невідповідностей із встановленими вимогами Технічного регламенту без конкретизації таких невідповідностей у рішеннях про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та акті перевірки характеристик продукції виключає можливість такого органу надалі застосовувати до такого суб`єкта негативні наслідки, пов`язані з невиконанням вказаних рішень. Ураховуючи зазначені вище обставини, а також зважаючи, що в рішеннях про вжиття обмежувальних заходів № 06-25, № 08-25 та № 10-25 від 02.04.2025 відсутні чіткі вказівки на конкретні дії чи заходи, які повинен був вчинити позивач для усунення виявлених невідповідностей, що свідчить про те, що у позивача відсутня об`єктивна можливість виконати зазначені рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у спосіб, який визначив відповідач та невиконання якого стало підставою для накладення штрафу. З огляду на встановлені судом обставини справи та положення чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про протиправність рішень відповідача про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 06-25, № 08-25 та № 10-25 від 02.04.2025, а також постанов про накладення на ТОВ «ПТФ «Центр» штрафних санкцій від 15.05.2025 №01.1/25пр, №02.1/25пр та №03.1/25пр і наявність підстав для їх скасування. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 140/7423/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Т. М. Димарчук судді О. М. Гінда О. Б. Заверуха

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»