Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/3170/25

Справа № 128/3170/25 Провадження № 22-ц/801/1028/2026 Категорія: 37 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 рокуСправа № 128/3170/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Берегового О. Ю. (судді доповідача), суддів Ковальчука О. В., Шемети Т. М. учасники справи: позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» - Бутенко Марії Олегівни на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року, ухвалене суддею Шевчук Л.П., дата складання повного тексту невідома, встановив: Короткий зміст позовних вимог. У серпні 2025 року ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що 20 серпня 2021 року між ПрАТ «СК «Універсальна» та ТОВ «ОТП Лізинг» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3001/294/026000050, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. 31 березня 2021 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , допустив зіткнення з транспортним засобом «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2021 року відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт на підставі якого, ПрАТ «СК «Універсальна» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 17 304,40 грн. Разом із тим, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом №AP7456042, остання відшкодувала ПрАТ «СК «Універсальна» страхове відшкодування в розмірі 10 319,33 грн. Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 6 985,07 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача. Рішення суду першої інстанції. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, представник ПрАТ «СК «Універсальна» - Бутенко Марія Олегівна на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року подала апеляційну скаргу. Вважає, що висновки суду першої інстанції є передчасними, а оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та ухваленим із порушенням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» було здійснено страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнту зносу, а наявність підстав для нарахування такого зносу була підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи. Посилається на те, що транспортний засіб «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_1 , 2018 року випуску, на момент ДТП мав пробіг 90 533 км, що при середньо нормативному пробігу 27 тис. км на рік складає перепробіг 9 533 км, що слугувало підставою для нарахування коефіцієнту зносу. Просить скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ПрАТ «СК «Універсальна» - Бутенко Марії Олегівни на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року, надано учасникам справи 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2026 року постановлено підготовчі дії вважати закінченими та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні Вінницького апеляційного суду, без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам. Фактичні обставини справи, встановлені судом. Як вбачається із матеріалів справи, 31 березня 2021 року о 17-55 год в м. Вінниці, по вул. Київська, 156, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_1 , який зупинився попереду. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2021 року (справа №127/9240/21) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.22). На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AP7456042, який станом на 31 березня 2021 року був діючим (а.с.29). Транспортний засіб «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований ТОВ «ОТП Лізинг» у ПрАТ «СК «Універсальна» на підставі Додаткового договору №1 до Генерального договору №3001/394/000001 від 22 квітня 2019 року добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 06 червня 2019 року (а.с.15). Відповідно до страхового сертифікату №3001/294/026000 до Генерального договору від 30 листопада 2020 року, страховик ПрАТ «СК «Універсальна», а страхувальник ТОВ «ОТП Лізинг», домовилися про страхування транспортних засобів, що вказані в Додатку до цього страхового сертифікату (а.с.16). Згідно з Додатком №1 до страхового сертифікату під порядковим номером 50 міститься транспортний засіб марки «Peugeot 301», VIN- НОМЕР_3 (а.с.17 21). Актом огляду транспортного засобу від 01 квітня 2021 року та фото таблицею до нього зафіксовано пошкодження автомобіля «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.24 25). Відповідно до рахунку на оплату №АВП-000489 від 14 квітня 2021 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_1 , становила 17 304,40 грн (а.с.26). Згідно з страховим актом №103758/1 від 15 червня 2021 року, на підставі наданих документів, відповідно до діючих правил страхування ПрАТ «СК «Універсальна» та до умов договору страхування, подія ДТП 31 березня 2021 року визнана страховим випадком, а збитки, яких зазнав страхувальник ТОВ «ОТП Лізинг», підлягають відшкодуванню в сумі 17 304,40 грн, з правом регресу до страховика ОСОБА_1 ТДВ «Страхова Компанія «Альфа-Гарант» (а.с.27). З платіжної інструкції №7563 від 16 червня 2021 року вбачається, що платник ПрАТ «СК «Універсальна» сплатило на користь ТОВ «ОТП Лізинг» кошти в сумі 17304,40 грн, як страхове відшкодування за ТЗ «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.28). Предметом спору у цій справі є стягнення з винної особи в порядку суброгації страхового відшкодування, виплаченого страховиком за договором добровільного страхування. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України ( редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. За змістом ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування вигодонабувачу у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). У Законі України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36), тут і далі в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Отже, страховик ТДВ «СК «Альфа-Гарант» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором обов`язкового страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Тобто, ТДВ «СК «Альфа-Гарант» за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом. Згідно зі ст. 29, п. 32.7 ст. 32 цього Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Разом із тим, апеляційна скарга не містить переконливих доводів щодо неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи. Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач, звертаючись до суду з позовом, не надав належних та достатніх доказів на підтвердження того, що матеріали справи містять документи про те, що ТДВ «СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування позивачу саме в розмірі 10319,33 грн. Крім того, суд правильно зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до страховика відповідача із вимогою про відшкодування коштів у повному розмірі та отримав відмову у такій виплаті, внаслідок чого вимушений звернутися із даним позовом до суду. Відповідно до ч. 1-2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Позивач не виконав покладеного на нього обов`язку щодо доведення ключової обставини - факту відшкодування коштів страховиком винної особи саме в заявленому розмірі та спроби отримання повного відшкодування від останнього перед зверненням до суду. Посилання апелянта на положення ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України щодо переходу права вимоги до страховика потерпілого не змінює висновків суду першої інстанції. Хоча право вимоги дійсно переходить до страховика потерпілого у межах виплаченого страхового відшкодування, однак це право реалізується лише за наявності доказів того, що страхове відшкодування дійсно було виплачено в заявленому розмірі. У справі встановлено, що ПрАТ «СК «Універсальна» виплатила страхувальнику сум у розмірі 17 304,40 грн. Однак позивач не довів, на якій правовій підставі та в якому розмірі ТДВ «СК «Альфа-Гарант» здійснила відшкодування на його користь. Матеріали справи не містять жодного документа від страховика відповідача, який би підтверджував факт та розмір виплати. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив докази у справі та встановив факт недоведеності позивачем обставин, які мають значення для вирішення справи по суті. Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. У той же час, звертаючись до суду з позовом, позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що заявлена до стягнення з відповідача сума збитків, як винної особи, перевищує розмір страхового відшкодування. У апеляційній скарзі заявник згадує постанови Верховного Суду, зокрема №6-691цс15 від 02 грудня 2015 року, 352/1384/18 від 03 грудня 2020 року, №755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року, 464/1937/16-ц від 03 вересня 2018 року, які не є релевантними даній справі. З урахуванням викладеного, судове рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм процесуального права на підставі всебічно досліджених доказів та правильного застосування норм матеріального права. Висновки суду апеляційної інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, обґрунтовано та законно відмовив у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації. Обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження та не спростовують законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення. Апеляційна скарга не містить таких доводів, які б могли переконати апеляційний суд у необхідності зміни або скасування рішення суду першої інстанції. Матеріали справи в достатній мірі підтверджують правильність висновків, викладених у рішенні Вінницького районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» - Бутенко Марії Олегівни залишити без задоволення. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О. Ю. Береговий Судді О. В. Ковальчук Т. М. Шемета