Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/17782/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/17782/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 28 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ в Хмельницькій області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у відповідності до довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплаченні страхові внески за останні повні два місяці проходження служби (листопад, грудень) 2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 17 січня 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у відповідності до довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплаченні страхові внески за останні повні два місяці проходження служби (листопад, грудень) 2024 року. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років з 17.01.2025, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Так, 17.09.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою, в якій просила на підставі додатково наданих документів, з місць роботи за останні 24 календарні місяці, перерахувати призначене пенсійне забезпечення з 17.01.2025; при новому розрахунку середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення рахувати відповідно до частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ - за повні фактичні календарні місяці (листопад 2024 року - 21224,05 грн та грудень 2024 року - 45118,50 грн) з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (66342,55/2=33171,27); провести виплату недоотриманої різниці пенсійного забезпечення та в подальшому виплачувати в повному обсязі. Листом №13049-12066/Б-03/8-2200/25 від 06.10.2025 ГУ ПФУ в Хмельницькій області повідомило повивача про те, що для обчислення пенсії за вислугу років їй враховано посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років згідно грошового атестату №2 від 17.01.2025, виданого Департаментом з питань виконання кримінальних покарань, про виплачене грошове забезпечення по 16.01.2025. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для призначення пенсії обчислена згідно довідок від 21.01.2025 №9/1-14 за період з 17.10.2024 по 31.12.2024, виданої Департаментом з питань виконання покарань, та від 10.04.2025 №10/1470 за період з 01.01.2023 по 16.10.2024, виданої Державною установою «Райківецька виправна колонія». В документах, які надійшли з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань була відсутня інформація про те, що позивач перебував у соціальній відпустці без збереження заробітної плати з 20.02.2022. На підставі наданих документів, головним управлінням прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення з 17.01.2025. Розмір пенсії склав 13198,06 грн. Враховуючи, що ОСОБА_1 перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною, для обчислення розміру пенсії можливо враховувати додаткові види грошового забезпечення за повні календарні місяці служби при виконанні обов`язків за штатною посадою починаючи з березня 2018 року. З урахуванням вимог Порядку №3-1, лише після надходження на адресу відповідача з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань витягів з наказів про звільнення з Головного управління ДФС у Хмельницькій області, про надання відпусток про збереження заробітної плати по догляду за дитиною, довідок про додаткові види грошового забезпечення за повні-місяці служби, починаючи з березня 2018 року, головним управлінням буде вирішено питання перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ч.5 ст.17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Так, ч. 3 ст. 43 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Закон №2262-ХІІ) визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно ст. 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (Порядок), дія якого поширюється і на осіб Державної кримінально-виконавчої служби. Пунктом 7 Порядку визначено загальний порядок обчислення розміру пенсії, у тому числі порядок обчислення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Відповідно до абз. 1-2 пункту 7 Порядку, пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: - відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; - щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Отже, для обчислення пенсії базою розрахунку є дві складові: 1) розмір грошового забезпечення (враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним званням) та 2) розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за останні 24 календарні місяці служби, що передують даті, визначеній наказом про звільнення. У словосполученні "24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням" слово "підряд" вказує на відсутність перерви в службі, тобто особа перед звільненням відслужила безперервно не менше як 24 календарні місяці. Аналіз абзаців 3,4 Постанови № 393 свідчить про те, що розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з якого обчислюється пенсія визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, а в разі, якщо перед звільненням особа не прослужила безперервно 24 календарні місяця, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням на кількість таких місяців. При цьому, п. 7 Порядку № 393 чітко встановлено алгоритм обчислення розміру пенсії, якщо особа на час звільнення має менше ніж 24 календарні місяці служби. Так, відповідно до абз. 3 для осіб, які звільнені із служби у 2008 році та пізніше або які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менш як 24 календарні місяці служби (крім осіб, виплата грошового забезпечення яким провадилася на умовах і в порядку, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2005 року №748, від 03 вересня 2005 року № 865, від 09 березня 2006 року №268 і від 15 листопада 2006 року № 1588), середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з січня 2008 року на кількість таких місяців. Тобто, вказаний порядок чітко визначає, якщо особа має менше ніж 24 календарні місяці служби перед звільненням, то середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням. Зазначений порядок не містить вказівок щодо додавання середньомісячних сум щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за декілька періодів військової служби, а містить лише вказівку щодо врахування останнього періоду звільнення зі служби. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач, здійснюючи обчислення пенсії позивачці, призначеної 17.01.2025, при визначенні середньомісячного розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії: здійснив поділ загальної суми таких виплат за період з 01.01.2023 по 31.12.2024, тобто за 24 календарні місяці, що передували звільненню (16.01.2025); включив до розрахунку календарні місяці, протягом яких позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною, коли грошове забезпечення не нараховувалося; єдиний соціальний внесок не сплачувався. Тобто, відповідач врахував періоди, які не є «місяцями служби» у розумінні пункту 7 Порядку №393, і які не можуть бути включені до формули обчислення середнього розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Разом з тим, із матеріалів справи встановлено, що ЄСВ за позивача було сплачено лише за два повних календарних місяці фактичного проходження служби перед звільненням - листопад та грудень 2024 року, а відтак маме ці місяці могли бути враховані при визначенні середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення. Таким чином, включення до розрахунку місяців, за які не нараховувалося грошове забезпечення та не сплачувався ЄСВ, призвело до необґрунтованого заниження розміру середньомісячних додаткових видів грошового забезпечення та до неправильного визначення розміру пенсії позивача. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку відповідач діяв не в межах та не у спосіб визначений законом України, а відтак позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.