Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/21142/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/21142/25 Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В. Суддя-доповідач: Слободонюк М.В. 28 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Слободонюка М.В. суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року позов задоволено частково. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.08.2025 №155550006212 про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.07.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із зарахуванням до страхового стажу: - періоду трудової діяльності відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , із 01.01.1998 по 14.12.2002, обрахованого відповідно до норм частини 2 статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення"; - періоду участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що вказаний у довідці Військової частини НОМЕР_2 від 19.02.2025 № 4351/857убд, який обраховувати у пільговому (кратному) обчисленні один місяць служби за три місяці; - період роботи з 01.02.2007 по 30.05.2007, відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 ; - періоду військової служби із 27.03.2022 по 31.03.2022, із 01.06.2025 по 31.07.2025. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів трудової діяльності та військової служби на пільгових умовах, оскільки такі періоди не підтверджені належними та допустимими доказами, а також не відповідають вимогам чинного законодавства щодо порядку їх обчислення та зарахування до страхового стажу. До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, понесені на стадії апеляційного розгляду в розмірі 4 500 грн. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 31.07.2025 про призначення пенсії за віком. Заяву ОСОБА_1 від 31.07.2025 за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, за результатами чого прийнято рішення №155550006212 від 07.08.2025 Про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У зазначеному рішенні органом Пенсійного фонду встановлено, що страховий стаж позивача становить 19 років 04 місяці 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Зокрема, за результатами розгляду поданих документів, до страхового стажу не зараховано окремі періоди трудової діяльності, а саме: з 01.01.1998 по 14.12.2002 - у зв`язку з відсутністю запису та наказу про переведення (прийняття) з КСП до СВК Нива, при цьому зазначений період частково врахований відповідно до даних Реєстру застрахованих осіб. Також не зараховано періоди з 01.02.2007 по 30.05.2007 та з 01.06.2025 по 30.06.2025 у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Крім того, у рішенні зазначено, що інші документи, передбачені пунктом 3 Порядку № 637, заявником не подані, а до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності, підтверджені відомостями Реєстру застрахованих осіб. Не погоджуючись із рішенням щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення органу Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії є протиправним у частині незарахування окремих періодів трудової діяльності та служби, оскільки такі періоди підтверджені належними доказами, а недоліки у веденні трудової книжки або відсутність відомостей про сплату страхових внесків не можуть покладатися на позивача та позбавляти його права на зарахування відповідного стажу. Крім того, період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача із застосуванням пільгового обчислення - один місяць служби за три місяці. Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Так, згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. З 01.01.2004 набрав чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058-IV, частиною 1 якої визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - від 22 до 32 років. Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV). Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі Порядок № 22-1). Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.08.2025 № 155550006212 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії вказано відсутністю необхідного страхового стажу. За підрахунками Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області страховий стаж ОСОБА_1 становить 19 років 04 місяці 29 днів. В даному випадку спір у справі стосується права позивача на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення ним 55 років. Так, за приписами 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058, право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.08.2025 №155550006212 вбачається, що органом Пенсійного фонду України не зараховано до страхового стажу позивача періоди: трудової діяльності відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 13.12.1991: з 01.01.1998 по 14.12.2002, оскільки відсутній запис та наказ про прийняття з КСП в СВК Нива. Даний період частково врахований згідно даних Реєстру застрахованих осіб; з 01.02.2007 по 30.05.2007, з 01.06.2025 по 30.06.2025, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Щодо незарахування до страхового стажу періоду із 01.01.1998 по 14.12.2002 з підстав: "оскільки відсутній запис та наказ про прийняття з КСП в СВК Нива", колегія суддів зазначає наступне. Порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення). Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень). Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки. Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (пункт 13 Постанови № 310). Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). Колегією суддів встановлено, що з трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , вбачається наявність наступних записів: - запис № 1: від 13.12.1991 - прийнятий у члени колгоспу Знамя Леніна; підстава: протокол № 11 від 28.12.1991; - запис № 2: колгосп Знамя Леніна реорганізовано у КСП Нива; підстава: протокол № 1 загальних зборів від 24.02.1993; - запис № 3: від 19.05.2000 - переведений з КСП до СВК Нива у зв`язку з реорганізацією; підстава: рішення загальних зборів від 17.02.2000; запис № 4: від 14.12.2002 - звільнений за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України; підстава: протокол № 16 від 14.12.2002. На момент внесення вказаного запису діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58). Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться. У п. 2.4 Інструкції № 58 зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Правовими нормами пунктів 2.15 Інструкції №58 встановлено, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер. При цьому, суд зазначає, що саме уповноважена особа колгоспу несе відповідальність за правильність ведення трудової книжки колгоспника. Згідно із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. За приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників (відповідно до якої прийнято Інструкцію №58), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач обґрунтовує свої вимоги необхідністю зарахування до страхового стажу періоду його трудової діяльності в КСП Нива та СВК Нива з 01.01.1998 по 14.12.2002, який відповідачем не враховано з підстав відсутності запису та наказу про прийняття (переведення) у відповідному періоді. Водночас, зі змісту трудової книжки колгоспника та архівних документів вбачається безперервність трудових відносин позивача внаслідок реорганізації господарства, а також наявність записів про прийняття до колгоспу, його реорганізацію, переведення до СВК та звільнення, що у сукупності підтверджує факт здійснення трудової діяльності у спірний період. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність окремого формального запису або наказу про прийняття з КСП до СВК Нива не може розцінюватися як належна та достатня підстава для неврахування відповідного періоду роботи, оскільки така обставина зумовлена особливостями реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств та ведення документації у той період, і не спростовує факту перебування особи у трудових відносинах. Разом з тим, аналізуючи положення частини другої статті 56 Закону України №1788-XII, колегія суддів зазначає, що при визначенні стажу роботи в колгоспі після 1965 року підлягає врахуванню фактична тривалість трудової участі у випадку невиконання встановленого мінімуму, що зумовлює необхідність обчислення стажу виходячи з кількості фактично відпрацьованих людино-днів. Як вбачається з матеріалів справи, органом Пенсійного фонду частково вже було враховано відповідні періоди саме за таким принципом, що свідчить про необхідність проведення повного та належного перерахунку із врахуванням усіх підтверджених даних. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача в частині відмови у зарахуванні спірного періоду, однак водночас погоджується з тим, що визначення конкретної тривалості страхового стажу та його обчислення належить до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду, який повинен здійснити відповідні розрахунки з урахуванням вимог закону та встановлених судом обставин. Таким чином, обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок страхового стажу із включенням періоду роботи з 01.01.1998 по 14.12.2002 є належним, ефективним та таким, що відповідає характеру спірних правовідносин. Окрім того, у оскаржуваному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 : із 01.02.2007 по 30.05.2007, з 01.06.2025 по 30.06.2025, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до записів у трудовій книжці колгоспника, яка належить позивачу, містяться наступні записи: - запис № 15: 01.02.2007 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , прийнятий на роботу лісорубом, підстава внесення запису: трудовий договір № 14 від 01.02.2007; - запис № 16: 30.05.2007: звільнений з роботи за згодою сторін; підстава внесення запису: згідно з реєстр 30.05.2007. При цьому, суд зауважує, що у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_3 останній з запис датовано 26.11.2015 (звільнення з посади). Крім того, відповідно до записів у військовому квитку НОМЕР_4 , у період із 20.02.2025 по дату звернення із заявою про призначення пенсії, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 . А у період із 27.03.2022 по 19.02.2025, відповідно до інформації, що міститься у військовому квитку НОМЕР_4 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . У Реєстрі застрахованих осіб (довідка форми ОК-5), який сформовано 31.07.2025 відсутня інформація про сплату страхових внесків роботодавцями за період із 01.02.2007 по 30.05.2007, березень 2022 року та червень - липень 2025 року. Разом з тим, у Довідці форми ОК-5, яка сформована 29.08.2025 (а.с. 16-18) міститься інформація про сплату страхових внесків за червень 2025 року. При цьому, відсутні докази сплати страхових внесків роботодавцем за із 01.02.2007 по 30.05.2007. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Преамбулою Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 7, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб; єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Відтак, обов`язок зі сплати страхових внесків покладається на роботодавця (страхувальника), саме страхувальник несе відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків. Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже несплата роботодавцем (страхувальником) страхових внесків не може бути підставою для неврахування отриманого особою доходу (заробітної плати). Відповідно, відсутність даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії у належному розмірі. Аналіз наведених норм свідчить, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до відповідного стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, відсутність відомостей про сплату ним страхових внесків, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи за вказані спірні періоди. Вказаний висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі №199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а. Отже, перевіривши доводи апеляційної скарги, оцінивши наявні у справі докази та норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо протиправності незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періодів його роботи з 01.02.2007 по 30.05.2007, з 27.03.2022 по 31.03.2022 та з 01.06.2025 по 31.07.2025. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що під час розгляду заяви позивача від 31.07.2025 пенсійним органом не було зараховано інші періоди трудової діяльності, ніж ті, що прямо зазначені в оскаржуваному рішенні від 07.08.2025, у зв`язку з чим підстави для висновку про наявність інших порушень прав позивача в цій частині відсутні. Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.08.2025 № 155550006212 обґрунтовано визнано протиправним та скасовано. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача від 31.07.2025 із зарахуванням до страхового стажу встановлених судом періодів трудової діяльності. Щодо позовних вимог про зарахування позивачу часу проходження служби протягом якого він брав участь в бойових діях у воєнний час з 19.09.2022 по 18.11.2022, з 20.11.2022 по 06.12.2022, з 19.12.2022 по 05.09.2023, з 17.09.2023 по 04.03.2024, з 12.03.2024 по 19.04.2024, з 01.05.2024 по 21.11.2024, з 08.12.2024 по 19.02.2025, з 20.05.2025 по 23.07.2025, на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці страхового стажу, то колегія суддів зазначає наступне. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII). Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною 4 вказаної статті Закону № 2232-XII передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Частиною другою статті 1-2 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перебачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону № 2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Відтак, час проходження військової служби, протягом якого військовослужбовець брав участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, в особливий період, зараховується до його страхового стажу. Кабінет Міністрів України 17.07.1992 прийняв постанову № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі Порядок № 393), пунктом 3 якого становлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час. Варто зауважити, що пункт 3 Порядку № 393 до 19.02.2022 був викладений у такій редакції: до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час. Однак, Кабінет Міністрів України постановою від 16.02.2022 № 119 (набрала чинності 19.02.2022) вніс зміни до згаданого пункту, внаслідок чого пільгове обчислення календарної вислуги можливе тільки для визначення розміру пенсії, а не її призначення. З урахуванням того, що на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про призначення пенсії (31.07.2025) пункт 3 Порядку № 393 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119, колегія суддів вказує про те, що періоди проходження військової служби з 01.04.2022 по 31.05.2025 підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в календарному обчисленні, тобто повної кількості календарних днів. Посилання на постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17, від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16, від 31.08.2022 у справі № 185/6919/16, від 17.10.2022 у справі № 340/395/17 та від 21.03.2023 у справі № 160/6146/19 є безпідставними, оскільки вони ухваленні за інших фактичних обставин (позивачі у справах брали участь у антитерористичній операції та зверталися до пенсійних органів для призначення пенсії до 19.02.2022, тобто до зміни правового регулювання) та за іншого правового регулювання (висновки стосуються норм Положення № 530, яке згідно зі статтею 17-1 Закону № 2262-XII спірні правовідносини не регулює). Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2025 року у справі № 360/665/24. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені у довідці в/ч НОМЕР_2 від 19.02.2025 періоди проходження військової служби не підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача на пільгових умовах шляхом застосування кратності - один місяць служби за три місяці. Відповідно, в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають. А отже, і рішення суду в наведеній частині належить скасувати. Доводи щодо витрат на правничу допомогу апелянтом не заявлялись, а тому судом апеляційної інстанції не оцінюються. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції на загальну суму 4500 грн. Вирішуючи це питання, колегія суддів оцінює співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, з урахуванням результатів розгляду апеляційної скарги, обсягу необхідної правової допомоги, складністю справи, ціною позову, значенням даної справи для сторін, враховує обсяг та характер доказів у справі (відсутність експертиз, відсутність виклику свідків, тощо), фактично витраченого представником позивача часу та наданих послуг, а також кількості підготовлених документів та їх зміст. В цьому аспекті колегія суддів зауважує, що справа кваліфікована судом як справа незначної складності та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не свідчать про необхідність виконання представником позивача значного обсягу юридичної чи технічної роботи. Враховуючи, що розмір вартості наданих послуг позивачеві у ході апеляційного провадження є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а також беручи до уваги результат апеляційного перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, понесених на правову допомогу на стадії апеляційного розгляду справи в сумі 1000 грн., що відповідає засадам співмірності та справедливості. Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Беручи до уваги наведене, рішення суду першої інстанції належить частково скасувати та прийняти у відповідній частині нове рішення. Керуючись ст.ст. 134, 139, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що вказаний у довідці військової частини НОМЕР_2 від 19.02.2025 № 4351/857убд, який обраховувати у пільговому (кратному) обчисленні один місяць служби за три місяці. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень). Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Слободонюк М.В. Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.