Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 748/1845/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 748/1845/25 Головуючий у 1 інстанції: Карпинська Н.М. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Фищук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Городнянського районного суду Чернігівської області від 12.03.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 4 роти батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Семендяй Михайла Михайловича, Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними щодо адміністративного затримання 12.05.2025 ОСОБА_1 , - В С Т А Н О В И В : 29.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського районного суду Чернігівської області з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції в особі інспектора 1 взводу 4 роти батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Семендяй Михайла Михайловича щодо адміністративного затримання 12 травня 2025 року ОСОБА_1 . Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.06.2025 зазначений адміністративний позов переданий до Городнянського районного суду Чернігівської області для розгляду за підсудністю. Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 08.07.2025 позов залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 10-ти днів з дня отримання копії ухвали усунути вказані в ній недоліки: надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку звернення до суду із даним позовом і доказів як підстав для поновлення строку, а також запропоновано оплатити судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На виконання вимог вказаної ухвали Городнянського районного суду Чернігівської області від 08.07.2025 позивачем 18.07.2025 сплачено судовий збір та подано клопотання про продовження процесуального строку. 22.07.2025 відкрито провадження у справі; вирішено розгляд поважності пропуску строків звернення з позовом до суду вирішувати в судовому засіданні, з урахуванням відзиву відповідачів, до яких заявлено позов. Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 12.03.2026 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 4 роти батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Семендяй Михайла Михайловича, Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними щодо адміністративного затримання 12 травня 2025 року ОСОБА_1 . Не погоджуючись з вказаною ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 12.03.2026 ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач не навів обґрунтованих підстав для поновлення процесуального строку, обґрунтовуючи пропуск строку лише тим, що строк звернення до суду із даним позовом слід відраховувати від часу отримання захисником відеоматеріалів про обставини адміністративного затримання. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду, оскільки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції не ознайомили ні позивача, ні його захисника з доказами, які стали підставою для адміністративного затримання та складання протоколу за статтею 173 КУпАП, зокрема з відеозаписами події. Лише 19- 20 травня 2025 року представник позивача отримав від Управління патрульної поліції в Чернігівській області відеоматеріали, що містили обставини затримання, застосування фізичної сили та оформлення адміністративних матеріалів, які були необхідними для встановлення фактичних обставин події, оцінки законності дій працівників поліції, формування правової позиції та визначення доцільності звернення до суду. На думку апелянта, саме з моменту отримання зазначених матеріалів він фактично отримав можливість належним чином обґрунтувати позовні вимоги, а тому суд першої інстанції помилково не врахував наведені обставини як поважні причини пропуску строку звернення до суду та безпідставно залишив позов без розгляду. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Главою 20 КУпАП встановлені заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення та порядок і підстави їхнього застосування. Відповідно до частини першої статті 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Статтею 267 КУпАП передбачено право оскарження, в тому числі до суду, заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, до яких відноситься і затримання особи. З огляду на заявлені позивачем вимоги і підстави, викладені на їх обґрунтування, предметом позову у цій справі є дії суб`єктів владних повноважень щодо заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, факт наявності/відсутності рішення (постанови) про притягнення до адміністративної відповідальності не впливає на право позивача щодо оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. З огляду на викладене, розгляд цієї справи здійснюється саме в порядку ст. 286 КАС України і на дану категорію справи поширюється строк 10 днів з моменту факту адміністративного затримання. Частиною 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, для ухвалення судом рішення про поновлення строку звернення до суду, необхідно навести реальні фактичні обставини, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду. Варто зауважити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Приписами статті 44 КАС України встановлено, зокрема, обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. Згідно правових положень ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує дії Департаменту патрульної поліції в особі інспектора 1 взводу 4 роти батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Семендяй Михайла Михайловича щодо адміністративного затримання 12 травня 2025 року ОСОБА_1 . Позовну заяву позивачем подано до суду 29.05.2024, тобто із пропуском встановленого десятиденного строку на оскарження дій щодо адміністративного затримання 12.05.2025 ОСОБА_1 . В обґрунтування підстав для поновлення процесуального строку позивачем було зазначено, що лише 19- 20 травня 2025 року представник позивача отримав від Управління патрульної поліції в Чернігівській області відеоматеріали, що містили обставини затримання, застосування фізичної сили та оформлення адміністративних матеріалів, які були необхідними для встановлення фактичних обставин події, оцінки законності дій працівників поліції, формування правової позиції та визначення доцільності звернення до суду. На думку представник позивача, саме з моменту отримання зазначених матеріалів він фактично отримав можливість належним чином обґрунтувати позовні вимоги. Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів зазначає наступне. Щодо доводів апелянта про те, що перебіг строку звернення до суду слід обчислювати з моменту отримання представником позивача відеоматеріалів 19- 20.05.2025, а не з моменту адміністративного затримання 12.05.2025, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки такі доводи не узгоджуються з положеннями процесуального закону та фактичними обставинами справи. Як убачається з матеріалів справи та не заперечується самим позивачем, останній був безпосереднім учасником подій, які відбулися 12.05.2025, а тому саме цього дня йому стало відомо про факт його адміністративного затримання, обставини його проведення, підстави застосування такого заходу забезпечення провадження та осіб, які його здійснювали. Отже, саме з моменту адміністративного затримання позивач дізнався про обставини, які, на його переконання, свідчили про порушення його прав, та набув право на звернення до суду за їх захистом. Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що відсутність у нього та його представника відеозаписів події унеможливлювала своєчасне звернення до суду, оскільки норми Кодексу адміністративного судочинства України не пов`язують початок перебігу строку звернення до суду із моментом отримання особою всіх доказів, які вона вважає необхідними для підтвердження своїх вимог, або із завершенням формування правової позиції у справі. Сам по собі факт отримання додаткових доказів після виникнення спірних правовідносин не свідчить про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного подання позовної заяви. Особа не позбавлена можливості звернутися до суду в межах встановленого законом строку та надалі подавати додаткові докази, уточнювати свої доводи, а також заявляти клопотання про витребування доказів у порядку, передбаченому процесуальним законом. Крім того, наведені представником позивача обставини підтверджують лише час отримання ним відеоматеріалів від органу поліції, однак не свідчать про існування протягом строку звернення до суду таких обставин, які об`єктивно унеможливлювали б подання позову у встановлений законом десятиденний строк. Отримання відеозаписів могло впливати виключно на повноту доказової бази та обґрунтування заявлених вимог, але жодним чином не перешкоджало реалізації права на звернення до суду. Колегія суддів також враховує, що позовні вимоги у цій справі спрямовані на оскарження саме адміністративного затримання як заходу забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення. При цьому, підставою позову є твердження позивача про незаконність самого затримання та відсутність правових підстав для його застосування. Такі обставини були відомі позивачу безпосередньо в момент застосування до нього відповідного заходу, а тому не залежали від подальшого отримання чи неотримання представником відеоматеріалів. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не наведено та не доведено наявності об`єктивних, непереборних і незалежних від його волевиявлення причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду, які відповідно до статті 121 КАС України могли б бути визнані поважними та слугувати підставою для його поновлення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та правомірно застосував наслідки, передбачені частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Суд апеляційної інстанції наголошує, що питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у кожному конкретному випадку встановлюється на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням обґрунтувань вимог учасників справи та на підставі наданих ними доказів. Отже, з огляду на предмет спору у даному провадженні та зважаючи на дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом - 29.05.2025, тобто, з пропуском визначеного статтею 286 КАС України строку для звернення до адміністративного суду, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі вимог ст. 123 КАС України. При цьому, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належних доказів, щоб підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Городнянського районного суду Чернігівської області від 12.03.2026 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.