Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/21345/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21345/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Державного податкового університету (Університету державної фіскальної служби України) до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року Університет державної фіскальної служби України звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просив суд (з урахуванням поданої виправленої позовної заяви): - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 22.09.2019 №0071145605 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне подання податкових накладних за період з 01.07.2017 до 31.03.2017. - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про результати розгляду заперечення від 20.08.2019 №29106/10/10-36-12-01-18. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що порушення, про яке йдеться в Акті камеральної перевірки від 26.07.2019 №1965/10-36-56-05/4023365, відбулось не з вини працівників служби бухгалтерського обліку та фінансової звітності Університету, оскільки у програмному забезпеченні MEDOC накладні були надіслані 14.03.2017 без порушення строків їх реєстрації, частина яких зареєстрована 14.03.2017, а накладні, зокрема: від 28.02.2017 №139, №140 та №141 16.03.2017, що й призвело до порушення строків. Щодо решти податкових накладних на суму штрафної санкції у розмірі 10 123,56 грн вказує, що Університет був зобов`язаний перейти на новий план рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі з 01.01.2017, що було реалізовано в лютому 2017 року і введення бухгалтерських операцій здійснювалось після перенесення залишків за рахунками станом на 01.01.2017, що створило затримку в реєстрації податкових накладних в електронному реєстрі за допомогою програмного забезпечення MEDOC. Окремо звертає увагу на порушення строків розгляду скарги. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року проведено заміну сторін у справі, а саме: позивача - Університет державної фіскальної служби України на Державний податковий університет (вул.Університетська, 31, м.Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ 44550814); відповідача - Головне управління ДФС у Київській області на Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797). Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року позов Державного податкового університету до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22.09.2019 № 0071145605 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 7 512,00 грн. У решті позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Державного податкового університету судові витрати у розмірі 818,35 грн судового збору, відповідно до частини задоволених вимог. Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 640/21345/19 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову; здійснити розгляд апеляційної скарги за участю представників ГУ ДПС у Київській області; повідомити про час та дату судового засідання. Апелянт зазначив про те, що внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції надано невірну юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи; це спричинило помилковість висновку суду щодо прав і обов`язків сторін у справі та призвело до винесення незаконного судового рішення; судом першої інстанції проігноровано принципи процесуального права, закріплені ст. 90, ст. 242 КАС України, та здійснено поверхневий аналіз наявних в матеріалах справи доказів та не врахування наведеної податковим органом у відзиві на позовну заяву під час розгляду справи в суді першої інстанції, що призвело до неврахування правової позиції ГУ ДПС у Київській області; судом першої інстанції не враховано суті встановлених порушень, та не досліджено доказів, які були наведені податковим органом. Також апелянт посилається на те, що лише за умови отримання позивачем першої квитанції та ненадходження другої квитанції застосуванню підлягають норми абз. 13 п.201.10 ст.201 ПК України, згідно якої якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначена норма пункту 201.10 статті 201 ПК України застосовується у випадку, коли платником податку своєчасно направлені на реєстрацію податкові накладні, які контролюючим органом отримані, однак протягом операційного дня не вчинено дій щодо прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Отже, належними та допустимими доказами, які підтверджують виконання позивачем обов`язку із подання податкової накладної для її реєстрації в ЄРПН, є перша квитанція, що залежить від платника податку і є результатом його дій. ГУ ДПС у Київській області просить суд звернути увагу, що дата реєстрації податкових накладних вказана безпосередньо в акті перевірки у колонці 3 «дата реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в ЄРПН» та співпадає із датою та часом зазначеній в першій квитанції. Податкова накладна від 28.02.2017 №139 зареєстрована 16.03.2017 о 6:00, податкова накладна від 28.02.2017 №140 зареєстрована 16.03.2017 о 6:14 та податкова накладна від 28.02.2017 №141 зареєстрована 16.03.2017 о 06:16. Зазначені податкові накладні зареєстровані з порушенням граничного терміну реєстрації на 1 день, що зафіксовано та відображено в акті перевірки. Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, податкове повідомлення-рішення від 22.08.2019 № 0071145605 прийняте ГУ ДФС у Київській області відповідно до вимог чинного законодавства України, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі 640/21345/19 в частині задоволених позовних вимог прийнято неправомірно із порушенням норм процесуального та матеріального права та не в повній мірі з`ясувавши обставини, що мають значення для справи, із порушенням принципів законності та рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, що згідно ст. 317 КАС України є підставою для його скасування. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2026 року та від 1 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу та просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС, залишити без задоволення; рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі №640/21345/19 в оскарженій частині залишити без змін. Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб. Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до фактичних обставин справи, ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку Університету державної фіскальної служби України з питань щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН за період з 01.2017 по 03.2017, про що складено Акт від 26.07.2019 №1965/10-36-56-05/40233365. Позивачем подані заперечення до Акту перевірки за результатами розгляду яких, висновки Акту залишено без змін. За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст.201.10 ст.201 Податкового кодексу України щодо граничного строку для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, а саме затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 176 355,48 грн. На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2019 №0071145605 на загальну суму штрафу 17 635,56 грн. Позивачем до Державної податкової служби України подано скаргу, в якій позивач просив скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області, прийняте за результатами розгляду заперечень до Акту перевірки, скасувати акт перевірки та не застосовувати штрафну санкцію. Про результати розгляду поданої скарги позивача повідомлено листом від 04.10.2019 №4435/6/99-00-04-02-01-15. Позивач не погоджується з рішеннями відповідача, вважає їх безпідставними та такими що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. У розумінні пп. 14.1.60 п. 14 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. Таким органом центральної виконавчої влади, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 «Про Державну фіскальну службу України», є Державна фіскальна служба України. Реєстрація податкових накладних здійснюється згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок №1246) Відповідно до п.2 згадуваної постанови податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Так, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пп."а", "б" п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України). Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України). Відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 цієї статті та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відповідно до п.120-1 ст.120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів. Відповідно до п.8 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку. Згідно п.9 Порядку №1246 за операціями з постачання послуг нерезидентом податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються зареєстрованим на території України отримувачем (покупцем) - платником податку таких послуг. Відповідно до п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п.192.1. ст.192 та п.201.10. ст.201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3. і 200-1.9. ст.200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16. ст.201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. За результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п.13 Порядку №1246). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття. З матеріалів справи вбачається, що наявними квитанціями підтверджується факт направлення 14.03.2017 в електронному вигляді (за допомогою програми "M.E.Doc.") до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику податкових накладних від 28.02.2017 №139, від 28.02.2017 №140 та від 28.02.2017 №141 в межах граничного строку для їх реєстрації. Вказані обставини апелянтом не заперечується. Судова колегія враховує, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Наявні в матеріалах справи роздруковані скриншоти файлів програмного забезпечення «M.E.Doc» є належними та допустимими доказами, про що зазначав Верховний Суд у висновках, викладених в постановах від 28.04.2020 у справі № 810/198/16, від 20.10.2020 у справі № 620/817/19, від 24.11.2021 у справі № 200/12604/19-а. Як вказано вище, п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, якщо до 18 години операційного дня, в який платником податків було направлено податкові накладні для їх реєстрації, йому не було надіслано квитанцію, відповідні податкові накладні вважаються зареєстрованими у цей день. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 22.11.2018 у справі № 813/815/18, від 23.01.2018 у справі № 806/832/17, від 10.06.2019 у справі №802/1825/16-а. Оскільки станом на кінець операційного дня позивач не отримав інформації про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації накладних, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що такі вважаються зареєстрованими, що виключає висновок про наявність у діях позивача, як платника податку, порушень діючого законодавства України щодо порушення реєстрації податкових накладних. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22.09.2018 №0071145605 в частині застосування штрафних санкцій на суму 7 512,00 грн є неправомірним та підлягає скасуванню. Щодо дослідження судом першої інстанції доказів колегія суддів враховує, що апелянт не зазначає, які саме конкретні докази залишилися недослідженими судом, та які саме обставини суд встановив помилково. Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування у спорі покладено на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов О.М. Кузьмишина