Постанова 4855 № 640/29324/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/29324/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лелюк Олександр Петрович ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби та просить суд: - визнати протиправними дії Київської митниці Держмитслужби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; - скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA00060/2020/01125; - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100060/2020/000075/2 від 02 листопада 2020 року. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відмовляючи у митному оформленні перевезеного ним товару за митною вартістю, визначеною за першим методом митної оцінки (тобто за ціною договору), відповідач жодним чином не обґрунтував причин, через які ним не визнано заявлену позивачем митну вартість товару, а в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не вказав жодних відомостей, які викликали сумнів у правильності визначеної позивачем митної вартості. Крім цього, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням саме шостого (резервного) методу, відповідач не навів у ньому жодних підстав неможливості застосування інших методів визначення митної вартості товару (тобто другого-п`ятого). Позивач вважає, що на момент здійснення процедури митного оформлення товару в нього були всі документи, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару, визначеної саме за першим (основним) методом, і такі не мали розбіжностей, які унеможливлювали б достовірно встановити дійсну митну вартість товару. Між тим, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або ж відомостей щодо ціни, яка фактично була сплачена чи підлягала сплаті за ввезений товар. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року замінено відповідача у даній справі з Київської митниці Держмитслужби на його правонаступника Київську митницю (відокремлений підрозділ Державної митної служби України). Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100060/2020/000075/2 від 02 листопада 2020 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA00060/2020/01125. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу та посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 та від 30.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у порядку письмового провадження. 22.04.2026 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого наполягає на залишенні без змін рішення суду першої інстанції. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до фактичних обставин справи, 11 травня 2014 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та компанією «Dikabo GMBH» (Німеччина) (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №GMBH-0102, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання, у кількості та по цінам, вказаним у інвойсах, який є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у інвойсі, умови поставки визначаються на умовах FCA (Spelle) Інкотермс 2010. Відповідно до інвойсу №RE20-24122 від 26 жовтня 2020 року продавцем та покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна кількість товару складає - 299 штук, загальна вартість товару умовах FCA (Spelle) - 5980,00 Євро. Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Київської митниці Держмитслужби електронна митна декларація №UA100060/2020/341665 від 02 листопада 2020 року. Вказана декларація була подана разом з товаросупровідними документами, а саме: пакувальним листом (Packing list) від 26 жовтня 2020 року; рахунком-фактурою (інвойсом) (Commercial invoice) №RE20-24122 від 26 жовтня 2020 року; автотранспортною накладною (Road consignmentnote) Б/Н від 26 жовтня 2020 року; декларацією про походження товару (Declaration of origin) №RE20-24122 від 26 жовтня 2020 року; банківським платіжним документом, що стосується товару, від 28 жовтня 2020 року; документом, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 27 жовтня 2020 року; прейскурантом (прайс-листом) виробника товару Б/Н від 26 жовтня 2020 року; зовнішньоекономічним договором (контрактом) купівлі-продажу GMBH-0102 від 11 травня 2014 року; договором про надання послуг митного брокера №ЛТШ-4360 від 26 жовтня 2020 року; заяву декларанта або уповноваженої ним особи у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів №212.2.1-ВИХ/1548-20 від 27 травня 2020 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №6150892 від 28 жовтня 2020 року; декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро №RE20-24122 від 26 жовтня 2020 року; копію митної декларації країни відправлення №20DE535636838349E9 від 26 жовтня 2020 року. Як вбачається з податної позивачем митної декларації №UA100060/2020/341665 від 02 листопада 2020 року, митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору, з визначенням митної вартості товару в сумі 5980,00 Євро згідно з інвойсом №RE20-24122 від 26 жовтня 2020 року. З матеріалів справи вбачається, що на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів позивачем були надані додаткові документи для митного оформлення товару, а саме лист-пояснення та декларації щодо митного оформлення ідентичних товарів (від 10 липня 2020 року №UA100380/2020/711407, №UA100380/2020/711353). За результатами опрацювання поданої позивачем митної декларації та товаросупровідних документів відповідачем винесена картка відмови у прийнятті митної декларації №UA100060/2020/01125 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100060/2020/000075/2 від 02 листопада 2020 року, яким митну вартість товару визначено за шостим (резервним) методом. Так, ухвалюючи зазначене рішення про коригування митної вартості товарів від 02 листопада 2020 року, митним органом було встановлено, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: для підтвердження транспортування надано довідку від 27 жовтня 2020 року, проте для визначення складових митної вартості та підтвердження вартості транспортування, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу подають транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: договір на перевезення, рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товару здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. За наведених обставин митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено про неможливість перевірки декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. У зв`язку з цим відповідачем у порядку статті 53 Митного кодексу України було надано вимогу позивача надати додаткові документи (за наявності), однак таку не було виконано. З огляду на наведені обставини, митний орган в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказав, що подані декларантом документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, а тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. За результатами проведених консультацій встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов доставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних вимов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідний для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідний для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосування резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Митна вартість визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (МД від 21 серпня 2020 року №UA100490/2020/836104, від 21 серпня 2020 року №ГФ100490/2020/836099). За таких обставин, не погоджуючись з указаними рішеннями Київської митниці, позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України). Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України). За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не визнана митним органом у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості та містять розбіжності, які наведені у повідомленнях митниці. Зазначені обставини не дали можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі, відповідність числового значення доданої складової, та ціну товару, що сплачена або повинна бути сплачена за товар, оскільки для складових митної вартості декларантом не надано достовірних документів. Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. У скарзі апелянт зазначає про те, що довідка про транспортні витрати не встановлює прав та обов`язків для позивача, не є первинним документом за своєю суттю, та не може бути єдиним та самостійним документом, що підтверджує витрати на перевезення товарів. Так, позивачем для митного оформлення товару було довідку про транспортні витрати від 27 жовтня 2020 року, що містить відомості про вартість перевезення з пункту відправлення до пункту прикордонного (митного) контролю, дані про номер автотранспортного засобу, яким було здійснено перевезення, номер автотранспортної накладної, інвойс, договір замовлення про надання послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні, та інші документи. Відповідно до «Правил заповнення декларації митної вартості» затверджених наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 №3599, та для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін. суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Відповідно до ч.ч. 11, 12, 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Отже, до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед інших, належить рахунок-фактура або акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг. Відповідно до положень Графи 20 Розділу ІІІ Правил № 599, документи про вартість перевезення видаються виконавцем договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, яким у відповідності до положень Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" є експедитор. При цьому правилами не передбачено обов`язку декларанта підтверджувати вартість перевезення на підставі документів, виданих суб`єктами господарювання, які безпосередньо здійснювали перевезення, тобто від перевізників. Таким чином, довідка про транспортні витрати є достатнім документом для підтвердження вартості послуг транспортування товарів. При цьому, надані митному органу документи щодо вартості транспортних послуг, не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості чи ознак підробки та містили усі відомості, що підтверджують числові значення вартості транспортних витрат. У контексті означеного судова колегія враховує, що Верховний Суд в постанові від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18 виснував, що митним законодавством не визначено вид доказів, яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом підтвердження розміру витрат на перевезення імпортованих товарів. Колегія суддів зауважує, що розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16. В частині доводів апелянта щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару, колегія суддів враховує наступне. У постанові від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим у рішенні про коригування митної вартості. Разом з тим, у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості інші дані, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відсутні. Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом. Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Аналіз матеріалів справи та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан