Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/39388/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/39388/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області та Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 14.09.2023 №788414290902; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків від 14.09.2023 №2057/ж10/31-00-07-05-01-24; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків від 14.09.2023 №2058/ж10/31-00-07-05-01-24. В обґрунтування вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 14.09.2023 №788414290902. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків від 14.09.2023 №2057/ж10/31-00-07-05-01-24 та №2058/ж10/31-00-07-05-01-24. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» понесені останнім судові витрати у розмірі 5 017, 33 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» понесені останнім судові витрати у розмірі 10 034, 67 грн. Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у Миколаївській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2023 №788414290902 та стягнення з ГУ ДПС у Миколаївській області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 333,33 грн у справі № 320/39388/23; прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені адміністративного позову ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2023 №788414290902 та стягнення з ГУ ДПС у Миколаївській області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 333,33 грн. Апелянт зазначив про те, що рішення суду в зазначених вище частинах прийнято з порушенням норм матеріального права, а при його винесені суд не надав належної оцінки зібраним доказам по справі. Також апелянт посилається на те, що перевіркою ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» встановлено факт не обладнання витратоміром-лічильником чотирьох місць відпуску пального з акцизного складу з уніфікованим номером 1014984, чим ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» порушено п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України. Підсумовуючи вищенаведене, ГУ ДПС у Миколаївській області під час проведення перевірки та прийняття за її результатами податкових повідомлень-рішень, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Позивачем не надано жодних доказів, які б спростовували висновки контролюючого органу за результатами перевірки. Позивачем не надано доказів того, що ним вчинялись будь-які дії, передбачені нормами Податкового кодексу щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу, які фахівцями контролюючого органу не були враховані під час проведення фактичної перевірки. Надання певних документів згодом, у т.ч. під час розгляду справи в суді, не змінює статусу цих документів та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження зазначених позивачем обставин. Щодо стягнення витрат, апелянт вказав про те, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн є необґрунтованою, не відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідачів становить надмірний тягар для останніх, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Надалі, відповідач Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великим платниками податків звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення Київського окружного адміністративного суду по справі №320/39388/23 від 13 травня 2025 року скасувати в частині задоволення адміністративного позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 14.09.2023 № 788414290902, № 2057/ ж10/31-00-07-05-01-24, 2058/ж10/31-00-07-05-01-24 по справі №320/39388/23 відмовити в повному обсязі. Свою скаргу мотивує тим, що рішення є необґрунтованим, винесеним без дотримання норм матеріального права підп. 230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України, п.1, п.2, п.11, п.12 ст. З Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та порушення процесуального права ст. 9, ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та без з`ясування всіх обставин справи. Відповідач повністю не погоджується із рішенням суду першої інстанції та вважає, що судом не було повно та всебічно враховано всі доводи контролюючого органу. Також суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача на які, необхідно було звернути увагу для повного з`ясування фактичних обставин справи в межах спірних правовідносин. Також апелянт вказує, що у контролюючого органу були наявні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню, так як прийняті виключно на підставі норм чинного податкового законодавства. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року та від 8 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. 21 квітня 2026 року позивач подав відзиви на апеляційні скарги та просить стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 500,00 грн; стягнути з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 500,00 грн. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до фактичних обставин справи, на підставі наказу від 02.08.2023 року №885-п ГУ ДПС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці (АЗС) ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» за адресою здійснення господарської діяльності: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Себине, вул. Гетьманцева, буд. 2А. 24.08.2023 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області складено акт фактичної перевірки № 7371/14-29-09-02-07/42547705 у якому зазначено про такі порушення: п.п. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 Податкового кодексу України По суті цього порушення в акті фактичної перевірки зазначено, що на АЗС ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» за адресою вул. Гетьманцева, буд. 2А, с.Себине, Новоодеський район, Миколаївська область використовуються п`ять резервуарів та чотири паливороздавальні колонки: - паливороздавальна колонка моделі ТОКНЕІМ з зав. №840109 (з вимірювачами об`єму 47544, 48142, 47565, 47542, 46113, 46096, 46094, 45709); - паливороздавальна колонка моделі ТОКНЕІМ з зав. №840071 (з вимірювачами об`єму 44771, 44780, 44760, 44768, 44758, 44772, 46042, 44770); - паливороздавальна колонка моделі ТОКНЕІМ з зав. №846231 (з вимірювачами об`єму 29701); - колонка для відпуску скрапленого газу моделі Shelf з зав. № 10939 (з вимірювачами об`єму 0156, 0027); - резервуари з ідентифікаційними номерами 1, 2, 3, 4,

5. При перевірці використано дані копій формулярів, а саме: формуляр ПРК на паливороздавальну колонку моделі TOKHEM/Quantlum 0500 з зав. № 840109, у якому стоять відтиски повірочного тавра, які свідчать про повірку колонки 16.07.2020 (чинне до 16.07.2021); формуляр ПРК на паливороздавальну колонку моделі TOKHEIM/Quantium 0500 з зав. № 8490071, у якому стоять відтиски повірочного тавра, які свідчать про повірку колонки 16.07.2020 (чинне до 16.07.2021); формуляр ПРК на паливороздавальну колонку моделі TOKHEIM/Quantium Q500 з зав. № 846231, у якому стоять відтиски повірочного тавра, які свідчать про повірку колонки 16.07.2020 (чинне до 16.07.2021); формуляр ГРК на паливороздавальну колонку моделі SHELF з зав. № 10939, у якому стоять відтиски повірочного тавра, які свідчать про повірку колонки 16.07.2020 (чинне до 16.07.2021). ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» інших документів, які свідчать, що чотири паливороздавальні колонки відповідають вимогам законодавства та/або мають позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, у період з 16.07.2021 по 23.08.2023, до перевірки не надано. На підставі вказаного висновку, 14.09.2023 ГУ ДПС у Миколаївській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 788414290902 про накладення штрафу в сумі 80 000,00 грн. п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» По суті цього порушення в акті фактичної перевірки зазначено, що на підставі інформації з ІКС «Податковий блок» встановлено, що під час проведення розрахункових операцій на АЗК ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» за адресою здійснення діяльності: вул. Гетьманцева, буд. 2-А, с. Себіне, Новоодеський район, Миколаївська область при продажі ТВЕНів мало місце неправильне зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (з 2023 року для тютюновмісних виробів для електричного нагрівання за допомогою підігрівача з електронним управлінням УКТ ЗЕД - 2404110010), що є порушенням п. 11 ст. 3 Закону №265: відомості ІКС «Податковий блок». На підставі вказаного висновку 14.09.2023 року Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення № 2057/ж10/31-00-07-05-01-24 про накладення штрафу в сумі 5 100, 00 грн. п. 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» По суті цих порушень в акті фактичної перевірки зазначено, що за результатами зняття залишків пального встановлено факт проведення розрахункових операцій щодо реалізації пального з використанням реєстраторів розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) та/або непроведення розрахункових операцій щодо реалізації пального через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, у наслідок чого виникла нестача пального вартістю 6 886,12 грн., чим ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону №

265. Згідно з даними СОД РРО ДПС України встановлено, що на АЗК ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» за адресою здійснення діяльності: вул. Гетьманцева, буд. 2 А, с. Себіне, Новоодеський район, Миколаївська область при проведенні розрахункових операцій через РРО (фіскальний № 3000817069) за період з 01.01.2022 по 23.08.2023 були випадки видачі розрахункових документів без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (алкогольні напої) на суму 26 786,82 грн (перше порушення 09-01-2022 (20:18:48) 2208308200#ВіДжеДен07, сума операції 766,90 грн локальний номер документа 203524), що є порушенням п. 2 ст. 3 Закону №265. 14.09.2023 року Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення № 2058/ж10/31-00-07-05-01-24 про накладення штрафу в сумі 46 684, 99 грн. Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Щодо обладнання витратоміром-лічильником чотирьох місць відпуску пального наливом з акцизного складу з уніфікованим номером 1014984 Згідно п. 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку. Поняття акцизного складу визначено у пп. 14.1.6 п.14.1 ст. 14 ПК України, а саме: акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території, розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу. Згідно з пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України розпорядник акцизного складу це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального. Підпунктом 230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі. Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу. Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників. Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів. Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу. Таким чином, вимоги ст. 230 ПК України стосуються суб`єктів господарювання, які є розпорядниками акцизних складів. Що стосується обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, то п. 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами- лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року. На підставі п. 128-1.1. ст.128 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів- лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір- лічильник спирту етилового. Також, на підставі пп. 230.1.3. п. 230.1 ст. 230 ПК України розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С. Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою. Дані про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць формуються розпорядниками акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, після проведення останньої операції з обігу пального у звітному календарному місяці, але не пізніше 23 години 59 хвилин останнього дня звітного календарного місяця, до початку здійснення операцій з обігу пального у день, що настає за таким останнім днем звітного календарного місяця, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця. На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про: - обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі; - добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі; - добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу). Як вбачається з матеріалів справи, при перевірці позивача використано дані копій формулярів, а саме: формуляр ПРК на паливороздавальну колонку моделі TOKHEM/Quantium 0500 з зав. № 840109, у якому стоять відтиски повірочного тавра, які свідчать про повірку колонки 16.07.2020 (чинне до 16.07.2021); формуляр ПРК на паливороздавальну колонку моделі TOKHEIM/Quantium 0500 з зав. № 8490071, у якому стоять відтиски повірочного тавра, які свідчать про повірку колонки 16.07.2020 (чинне до 16.07.2021); формуляр ПРК на паливороздавальну колонку моделі TOKHEIM/Quantium Q500 з зав. № 846231, у якому стоять відтиски повірочного тавра, які свідчать про повірку колонки 16.07.2020 (чинне до 16.07.2021); формуляр ГРК на паливороздавальну колонку моделі SHELF з зав. № 10939, у якому стоять відтиски повірочного тавра, які свідчать про повірку колонки 16.07.2020 (чинне до 16.07.2021). Водночас, на території акцизного складу (уніфікований номер 1014984), на якому здійснює господарську діяльність ТзОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» зі зберігання та реалізації пального, використовуються чотири паливороздавальні колонки: - паливороздавальна колонка моделі ТОКНЕІМ з зав. №840109 (з вимірювачами об`єму 47544, 48142, 47565, 47542, 46113, 46096, 46094, 45709); - паливороздавальна колонка моделі ТОКНЕІМ з зав. №840071 (з вимірювачами об`єму 44771,44780, 44760, 44768, 44758, 44772, 46042, 44770); - паливороздавальна колонка моделі ТОКНЕІМ з зав. №46231 (з вимірювачами об`єму 29701); - колонка для відпуску скрапленого газу моделі Shelf з зав. №10939 (з вимірювачами об`єму 0156, 0027), які виконують функції витратомірів-лічильників та які зареєстровано у відповідному реєстрі згідно з положеннями ПК України. Відповідно до міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2016 року за №1417/29547), міжповірочний інтервал періодичної повірки паливороздавальної колонки для заправки автомобілів світлими нафтопродуктами, мастилами, скрапленим газом, стисненим газом становить 1 рік. Як встановлено пунктом 3 розділу IV Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №193 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2016 року за №278/28408), оформлення результатів періодичної, позачергової повірок та повірки після ремонту здійснюється таким чином: 1) позитивні результати періодичної, позачергової повірок та повірки після ремонту засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) засвідчують відбитком повірочного тавра на ЗВТ чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлюють свідоцтво про повірку ЗВТ за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку. На вимогу заявника можливе поєднання зазначених видів засвідчення результатів повірки; 2) свідоцтво про повірку ЗВТ може бути оформлене: на паперовому носії; в електронній формі - у разі дотримання вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронні довірчі послуги» та цього Порядку. Станом на момент проведення фактичної перевірки зазначені паливо-роздавальні колонки з заводськими номерами 840109, 8490071, 846231 та газороздавальна колонка з заводським номером 10939 були належним чином повірені, що підтверджено відповідними формулярами про повірку, а саме:

1. Формуляр ПРК на паливороздавальну колонку моделі Tokheim/Quantium Q500 зав. № 840109 з датами позитивних повірок 16.07.2020, 16.07.2021, 09.07.2022, 09.06.2023 та відповідними підписами і відтисками клейма повірника;

2. Формуляр ПРК на паливороздавальну колонку моделі Tokheim/Quantium Q500 з зав. № 8490071 з датами позитивних повірок 16.07.2020, 16.07.2021, 09.07.2022, 09.06.2023 та відповідними підписами і відтисками клейма повірника;

3. Формуляр ПРК на паливороздавальну колонку моделі Tokheim/Quantium Q500 зав. № 846231 з датами позитивних повірок 16.07.2020, 16.07.2021, 09.07.2022, 09.06.2023 та відповідними підписами і відтисками клейма повірника;

4. Формуляр ГРК на газороздавальну колонку моделі Shelf зав. № 10939 з датами позитивних повірок 16.07.2020, 16.07.2021, 11.07.2022, 09.06.2023 та відповідними підписами і відтисками клейма повірника. З наведеного вбачається, що висновки акту фактичної перевірки про необладнання витратомірами-лічильниками чотирьох місць відпуску пального акцизного складу з уніфікованим номером 1014984, за період з 16.07.2021 по 23.08.2023, спростовуються наявними формулярами з позитивними результатами повірок, які охоплюють спірний період. Керуючись наведеним, податкове повідомлення-рішення № 788414290902 від 14.09.2023 року є неправомірним та підлягає скасуванню. Висновки апелянта - Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо правових підстав для призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», колегія суддів відхиляє, оскільки такі не слугували мотивами скасування означеного податкового повідомлення-рішення № 788414290902 та не зазначались судом. Відповідно до п. 86.7. ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. У постанові від 08.09.2019 (справа №802/1069/13-а) Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України. Також у постановах від 08.09.2019 (справа №802/1069/13-а), від 01.04.2020 (справа №640/637/19), від 04.03.2020 (справа №0440/5658/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. У матеріалах справи відсутні акти, що засвідчують відмову позивача від надання ревізорам первинних документів, зокрема записи (помітки) про повірки ПРК моделі TOKHEIM з зав. №840109, №840071, №846231 16.07.2021, 09.07.2022, 09.06.2023 та ГРК моделі Shelf з зав.№10939 16.07.2021, 11.07.2022, 09.06.2023. Відповідно, твердження апелянта в цій частині не є обґрунтованими. Щодо подання первинних документів у якості додатків до позовної заяви, судова колегія враховує, що за правовою позицією Верховного Суду у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 560/12984/23 платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). Отже, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. У своїй апеляційній скарзі представник Головного управління ДПС у Миколаївській області посилається на те, що враховуючи конкретні обставини даної справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн є необґрунтованою, не відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідачів становить надмірний тягар для останніх, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). На підставі встановлених матеріалами справи доказів, тривалості розгляду справи, кількості процесуальних документів; враховуючи категорію спору, його складність, колегія суддів дійшла переконання, що визначені судом першої інстанції витрати відповідають критерію реальності адвокатських витрат, тобто є дійсними та потрібними, а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. З урахуванням вищенаведеного у сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи й вимоги апеляційної скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області є необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Щодо зняття залишків пального Під час проведення перевірки 14 серпня 2023 року проведено зняття залишків пального у резервуарах метроштоком. За результатами вимірювань встановлено фактичні залишки пального: - Паливо диз. Plus ДП-Л-Євро5-ВО (резервуар 1) (код УКТ ЗЕД 2710 19 43 00) - 7 663 л.; - Паливо диз. ДП-Л-Євро5-ВО (резервуар 2) (код УКТ ЗЕД 2710 19 43 00) - 19 745 л.; - Бензин авт. Plus А-95~Євро5-Е5 (резервуар 3) (код УКТ ЗЕД 2710 12 45 12) - 4 411 л.; - Паливо ал. PREMIUM-:-А-95-Е40-Л (резервуар 4) (код УКТ ЗЕД 2710 12 45 12) - 12 844 л.; - Газ автомобільний (резервуар 5) (код УКТ ЗЕД 2711 12 97 00) - 6 331 літрів. За результатами зняття залишків пального встановлено надлишок товарних запасів Палива диз. ДП-Л-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710 19 43 00) у кількості 0,8 л. вартістю 38.39 грн. Крім того, за результатами зняття залишків пального встановлено нестачу пального (з урахуванням відносної похибки) вартістю 6 886,12 грн, а саме: Бензину авт. Plus А-95-Євро5-Е5 (код УКТ ЗЕД 2710 12 45 12) у кількості 137,75 л. вартістю 6886,12 грн. Таким чином, за результатами зняття залишків пального встановлено факт не ведення (ведення з порушенням) обліку товарних запасів в порядку, встановленому законодавством України, за місцем їх реалізації на АЗС за адресою: вул. Гетьманцева, буд. 2А, с. Себине, Новоодеський район, Миколаївська область, а саме: надлишок товарних запасів вартістю 38.39 грн, чим ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» порушено вимоги п.12 ст. З Закону України від 06.07.1.995 Ж265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зі змінами та доповненнями та факт проведення розрахункових операцій щодо реалізації пального з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) та/або непроведення розрахункових операцій щодо реалізації пального через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, у наслідок чого виникла нестача пального вартістю 6 886,12 грн. Так, наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів (далі - Інструкція). Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Ця Інструкція не поширюється на видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства). Згідно положень пункту 2.1, підпунктів 4.2.1 - 4.2.2 пункту 4.2, підпункту 4.2.5 пункту 4.2, підпункту 4.3.2 пункту 4.3 Інструкції облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об`єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій. Система вимірювання кількості і визначення показників якості нафти - сукупність засіб вимірювальної техніки, технологічного та допоміжного обладнання, що призначена для обліку нафти з визначенням її кількісних показників та формування актів приймання- здавання нафти і паспортів якості шляхом як автоматичного виконання функцій, так і одним із методів, передбачених ГОСТ 26976-86 «Нафта і нафтапродукти. Метод вимірювання маси» (далі - ГОСТ 26976) та цією Інструкцією. Облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об`єму. Для визначення маси та об`єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об`ємно-масовий статичний, об`ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об`ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976. Об`ємно-масовим статичним методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об`ємом, густиною та температурою. Об`єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуйованих резервуарів та засобів вимірювань рівня нафти і нафтопродуктів у резервуарах, залізничних цистернах, танках суден або за повною місткістю мір (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах). Об`ємним методом вимірюється лише об`єм нафтопродукту. Для вимірювань об`єму нафтопродуктів на АЗС використовуються паливороздавальні колонки (ПРК) і оливороздавальні колонки (ОРК), що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об`єму та вартості виданої дози. Під час реалізації споживачам світлих нафтопродуктів та олив споживачам на АЗС мають застосовуватись лише паливороздавальні колонки з допустимою відносною похибкою в умовах експлуатації в усьому діапазоні температур не гіршою, ніж ± 0,5% та оливороздавальні колонки з допустимою основною відносною похибкою не гіршою, ніж + 1,0% з реєстраторами розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Об`єм нафтопродукту під час його відпуску власникам автомобільного транспорту вимірюється у режимах дистанційного і місцевого керування ПРК і ОРК. Для дистанційного керування ПРК і ОРК мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп`ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Місцеве керування ПРК і ОРК має передбачати можливість функціонування з РРО. Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку ПРК і ОРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1% від об`єму відпущених пального або олив. Сумарний об`єм нафтопродуктів, відпущених через ПРК та ОРК, не може використовуватись для обліку маси нафтопродуктів. Рівень нафти, нафтопродукту та підтоварної води або льоду в резервуарах має вимірюватись металевими рулетками з вантажем, метро штоками, стаціонарними рівнемірами або іншими засобами вимірювання, допущеними до застосування Держспоживстандартом України. Границі допустимої похибки вимірювання рівня світлих нафтопродуктів та підтоварної води не повинні перевищувати ± 2 мм, нафти та газового конденсату - ± 4 мм, мазуту - ± 5 мм, інших нафтопродуктів - ± 2 мм. Перед кожним вимірюванням рівня нафти і нафтопродукту у вертикальних і горизонтальних резервуарах здійснюється перевірка базової висоти згідно з підпунктом 4.3.2.6 цієї Інструкції. Після завершення приймання нафти і нафтопродуктів вимірювання здійснюється при закритих вхідних і вихідних засувках після 30-хвилинного відстоювання в горизонтальних резервуарах і годинного - у вертикальних резервуарах. У разі вимірювання рівня нафтопродуктів у горизонтальних циліндричних резервуарах нижній кінець метроштока чи вантажу рулетки має потрапляти на нижню твірну резервуара. Вимірювання рівня нафти або нафтопродукту здійснюються двічі. У разі виявлення розбіжностей між результатами двох вимірювань понад допустиму похибку (± 2 мм) вимірювання необхідно повторювати доти, доки різниця між результатами трьох поспіль проведених вимірювань не буде в границях допустимої похибки вимірювання. При цьому за результат вимірювань береться середнє арифметичне значення результатів трьох найближчих вимірювань. Аналіз зазначеного дає підстави суду стверджувати, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку. Після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно- роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1 %. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС. Способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою № 16-НП, № 17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватись методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією від 20.05.2008 №281/171/578/155, яка є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов`язковою для всіх суб`єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» у своїй господарській діяльності для обліку розрахункових операцій використовує РРО, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Звітні документи РРО, а саме Z-звіти, містять відомості, зокрема, про фактичні залишки пального у літрах, кожного найменування у кожному з розхідних резервуарів, внесення яких передбачено у змінний звіт АЗС за формою № 17-НП. Натомість, акт перевірки не містить інформації щодо методів, способів та інформації про повірене обладнання, за допомогою якого здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів як того вимагає вказана Інструкція, з огляду на що, інформація щодо фактичної кількості паливно-мастильних матеріалів згідно додатку № 1 до акту не може вважатись достовірною. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №640/13604/19, який зауважив, що висновок суду першої та апеляційної інстанції, що зазначені у акті перевірки результати вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС були здійснені з порушенням вищевказаних вимог Інструкції, є обґрунтованим з огляду на те, що в акті перевірки та додатку до нього не зазначено, інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів як того вимагає вказана Інструкція, з огляду на що інформація щодо фактичної кількості паливно- мастильних матеріалів, які зазначені в акті перевірки (та додатків до нього), не може вважатись достовірною, а відповідно і твердження відповідача про те, що товариство реалізовувало паливно- мастильні матеріали, які не є облікованими у встановленому законом порядку, не є доведеним. Також акт та додаток про зняття залишків пального не містять даних про границі відносної похибки методу вимірювання нафтопродуктів, що додатково спростовує дані замрів, які відображено в акті. Крім того, акт перевірки та додатки до нього не містять в собі конкретизації в частині, які саме дані про рух нафтопродуктів були використанні контролюючим органом при проведенні фактичної перевірки. Разом із цим, контролюючим органом перевірка з питання дотримання ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» порядку оприбуткування та ведення обліку товарних запасів (нафтопродуктів) за місцем розташовування основного офісу та бухгалтерії підприємства не проводилась. Отже, висновки Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про нестачу пального вартістю 6 886, 12 грн у кількості 137,75 л. не доведено належними доказами, а тому застосування до позивача штрафної санкції, яку містить податкове повідомлення-рішення від 14.09.2023 № 2058/ж10/31-00-07-05-01-24 в сумі 6 886,12 грн, є безпідставним. Щодо реалізації товарів на суму 2,09 грн без використання реєстраторів розрахункових операцій (реалізація товарів не на повну суму) та надання розрахункового документу встановленої форми та змісту не на повну суму проведеної операції, колегія суддів врахувала, що відповідні порушення не слугували підставою винесення податкового повідомлення-рішення № 2058/ж10/31-00-07-05-01-24. Щодо коду товарної підкатегорії У акті фактичної перевірки зазначено, що на підставі інформації з ІКС «Податковий блок» встановлено, що під час проведення розрахункових операцій на АЗК ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» за адресою здійснення діяльності: вул. Гетьманцева, буд. 2-А, с. Себіне, Новоодеський район, Миколаївська область при продажі ТВЕНів мало місце неправильне зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (з 2023 року для тютюновмісних виробів для електричного нагрівання за допомогою підігрівача з електронним управлінням УКТ ЗЕД - 2404110010), що є порушенням п. 11 ст. 3 Закону №265: відомості ІКС «Податковий блок». На підставі вказаного висновку 14.09.2023 року Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення № 2057/ж10/31-00-07-05-01-24 про накладення штрафу в сумі 5 100, 00 грн. Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: - у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту. Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зокрема, зобов`язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями. Пункт 7 статті 17 Закону №265/95-ВР визначає, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. У спірному випадку до позивача застосовані штрафні санкції за невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункових операцій при реалізації тютюнових виробів для електронного нагрівання. Приписами статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну. Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350. Відповідно до пункту 1 розділу I Положення № 13, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів. Згідно з пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 10). Відповідно до пункту 3 розділу 2 Положення № 13 рядки 6-10 фіскального чека повторюються відповідно до кількості різних найменувань товарів (послуг), які оплачені за одним касовим чеком. Згідно з додатком Закону України «Про Митний тариф України» від 04 червня 2020 року № 674-IX до товарів за кодом УКТ ЗЕД 2403999010 належать «тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням». Отже, безпосередньо із змісту коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД випливає, що реалізований позивачем згідно товар є тютюновмісним виробом для електричного нагрівання (ТВЕН), оскільки такий код відображає й сам товар. Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 140/5785/22. Зокрема, у вказаній справі касаційний суд погодився із висновками судів попередніх інстанції про те, що зазначення у фіскальних чеках додатково слова «ТВЕН» законодавчими вимогами не передбачено. Як вірно наголосив суд першої інстанції, саме розрахунковий документ є доказом, що підтверджує факт продажу товару, а не інформація з ІТС «Податковий блок» та саме такий документ має братися контролюючим органом до уваги. Відомості з інформаційно-аналітичної системи АІС «Податковий блок» самі по собі є неналежними та недостовірними у розумінні статей 73 та 75 Кодексу адміністративного судочинства України доказами вчинення позивачем порушення, за яке його притягнуто до відповідальності оскаржуваним рішенням. За таких обставин, вчинення порушення позивачем у вигляді проведення розрахункової операції через РРО з реалізації тютюновмісних виробів без використання режиму попереднього програмування коду УКТ ЗЕД для підакцизних товарів не доведено належними та достовірними доказами. Апелянт також посилається на те, що були випадки видачі розрахункових документів без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Так, положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування у спорі покладено на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване. З огляду на те, що будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують недотримання податкового законодавства, що призвели до застосування до позивача штрафних санкцій, згідно податкового повідомлення-рішення № 2058/ж10/31-00-07-05-01-24 відповідачем до суду надано не було, таким чином винесення такого рішення є протиправним. Інші доводи у апеляційній скарзі Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Доводи апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу від 21 квітня 2026 року позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу, здійснених під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Так, для захисту прав та законних інтересів ТОВ «ЄВРО СМАР ПАУЕР» з Адвокатським об`єднанням «ЛЕКС-ГРУП» укладено договір про надання юридичних та бухгалтерських послуг №01/01-24-ЛГ від 01.01.2024. Відповідно до пункту 1.2 Договору Виконавець забезпечує надання Замовнику послуг з питань консультування по управлінню та веденню господарської діяльності Замовника та юридичних послуг у вигляді абонентського обслуговування або разового обслуговування, за погодженням Сторін, яке може включати, в тому числі але не обмежуючись: в сфері претензійної та судової роботи, зокрема: представництво, захист та відстоювання у встановленому порядку інтересів Замовника в судових органах всіх інстанцій; створення проектів позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв, відзивів та заперечень, претензійних вимог, а також інших окремих процесуальних документів. Згідно з пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що вартість послуг, а також перелік наданих послуг, кожного разу погоджується Сторонами окремо та зазначається у відповідному Акті наданих послуг. Пунктом 3.2 Договору передбачено, що склад (пакет) послуг, що надаються ЮРИДИЧНОЮ КОМПАНІЄЮ в рамках обслуговування, визначається за вибором Замовника та в залежності від розміру здійсненої ним в певному періоді обслуговування. Вартість послуг за цим Договором визначається в залежності від обсягу наданих послуг та зазначається у відповідному Акті наданих послуг. Відповідно до пункту 3.5 Договору оплата наданих ЮРИДИЧНОЮ КОМПАНІЄЮ послуг здійснюється до десятого числа кожного поточного місяця на підставі підписаного Сторонами Акту наданих послуг, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Положення пункту 10.1 Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2026 року. 17.04.2026 сторонами підписано Акт наданих послуг № 98 за договором про надання юридичних та бухгалтерських послуг № 01/01-24-ЛГ від 01.01.2024 згідно з яким Адвокатське об`єднання «ЛЕКС-ГРУП» надало ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», який прийняв послуги по наданню правової (правничої) допомоги в суді апеляційної інстанції в справі № 320/39388/23 на загальну суму 5 000,00 грн. Адвокатом Адвокатського об`єднання «ЛЕКС-ГРУП» в суді апеляційної інстанції надано правничу допомогу у справі, а саме забезпечено підготовку та подачу до суду відзивів на апеляційні скарги ГУ ДПС та ЦМУ ДПС у справі № 320/39388/23, що включає: аналіз рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 та апеляційних скарг ГУ ДПС та МУ ДПС - 45 хв; аналіз норм законодавства, пошук та аналіз висновків Верховного Суду та Шостого апеляційного адміністративного суду - 45 хв; підготовка текстів відзивів на апеляційні скарги та подача їх до суду 3 год. 30 хв. Загальний час витрачений на підготовку відзивів на апеляційні скарги ГУ ДПС та МУ ДПС у справі № 320/39388/23 витрачений адвокатом складає 5 год. Позивач просить: стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 500,00 грн; стягнути з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 500,00 грн. Заперечення відповідачів щодо вказаного клопотання до апеляційного суду не надходили. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи заяву представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зауважує, що заявлена до відшкодування сума є співмірною із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Здійснивши системний аналіз наданих позивачем доказів понесених судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником позивача дій в процесі підготовки процесуальних документів для забезпечення юридичного представництва інтересів, колегія суддів зазначає, що сума в розмірі 5 000, 00 грн відповідає принципу співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу, що підлягає стягненню з відповідачів солідарно. Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області та Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» понесені витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 500,00 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» понесені витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 500,00 грн. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан