Постанова Волинський апеляційний суд № 163/556/26

Справа № 163/556/26 Провадження №33/802/466/26 Головуючий у 1 інстанції:Гайдук А. Л. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2026 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю представника митниці Кунєвої З.Ю., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника митниці на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 22 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою, провадження в справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за протоколом № 0123/20500/24 за ознаками ст.485 МК України закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення. Згідно протоколу про порушення митних правил, декларант ОСОБА_1 , який в період з 28.12.2020 по 26.07.2023 обіймав посаду директора ТОВ «КОРД АВТО» (код ЄДРПОУ 44086705), під час митного оформлення товару «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів на дорогах загального призначення - 1шт.: -марки - DAF; -моделі - XF 460 FT; -ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 ……» вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 56 279,09 грн., шляхом подання митному органу сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 09.01.2023 №PL/MF/AS0457084, який не є автентичним, містить неправдиві відомості щодо країни походження товару та став підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого в митній декларації типу ІМ40ДЕ №UA205140/2023/001644 від 10.01.2023. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.485 МК України. В поданій апеляційній скарзі представник Волинської Держмитслужби Кунєва З.Ю. вважає постанову судді необґрунтовано. Вказує, що вина ОСОБА_1 стверджена матеріалами справи. Посилається на те, що місцевим судом не враховано відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 07.02.2024, відповідно до якої сертифікати з перевезення товару EUR.1 не підтверджені митним органом у м. Староховіце та м. Кельце. Зазначає, що вказана відповідь митних органів Республіки Польща здобута у передбаченому МК України порядку, є офіційним документом, який складений і видавався службовою особою від імені органів державної влади іноземної країни. Таким чином, ОСОБА_1 під час митного оформлення товару вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів, шляхом подання митному органу сертифікатів, які містять неправдиві відомості щодо країни походження товару та стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму. Просить постанову судді скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_1 визнати винним за ст.485 МК України та накласти адміністративне стягнення в межах санкції даної статті. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представника митниці, яка підтримувала подану апеляційну скаргу, просила скасувати постанову судді та прийняти нову, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відповідно до приписів ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Згідно із вимогами ст.487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Положеннями ст.486 МК України регламентовано, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.485 МК України вказаних вимог закону дотримав. Рішення про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, суддя мотивував тим, що митним органом не здобуто та матеріали справи не містять достатніх і достовірних доказів стверджувати, що зазначений у протоколі № 0123/20500/24 сертифікат з перевезення товару EUR.1 не є автентичним та таким, що містить неправдиві відомості щодо країни походження товару. Так, за диспозицією ст.485 МК України настає відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Згідно з протоколом про порушення митних правил № 0123/20500/24 від 10 квітня 2024 року, у провину ОСОБА_1 ставиться те, що він вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів вчинення дій, спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 56279,09 грн., шляхом подання митному органу сертифікату з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS 0457084 від 09.01.2023, який не є автентичним, містить неправдиві відомості щодо країни походження товару та став підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого в митній декларації типу ІМ40ДЕ №UA205140/2023/001644 від 10.01.2023. Згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №UA205140/2023/001644 від 10.01.2023 на митну територію України в адресу ТОВ «Корд Авто» (м.Нововолинськ Волинської області) ввезено і випущено у вільний обіг товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів на дорогах загального призначення - 1шт.:-марки - DAF;-моделі - XF 460 FT;-ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 ……». Крім того, преференція заявлена на підставі сертифіката з перевезення товару EUR.1 за № PL/MF/AS 0457084 від 09.01.2023, у якому органом його видачі зазначено митний орган у м.Стараховіце та м.Кельце Республіки Польща.. Отже, декларантом було надано митниці товаросупровідні документи, на підставі яких ним зазначена інформація щодо товару, та вся наявна у нього інформація про товар. При цьому, під час проведення митного огляду товарів (10.01.2023) у митниці не виникало жодних зауважень чи сумнівів щодо автентичності сертифікату та інформації яка в ньому була зазначена. За результатами митного оформлення товар був випущений у вільний обіг. Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що митне оформлення завершене, а його результати на час розгляду справи не оспорені у встановленому порядку і не скасовані. Так, підставою для складання протоколу про порушення митних правил слугувала відповідь податкової адміністрації у м.Кельце Республіки Польща від 07.02.2024 № UNP:2601-24-007589, згідно якої за результатами проведеної перевірки вищевказаний сертифікат з перевезення товару EUR.1 не було підтверджено Митним Офісом у м. Стараховіце та м. Кельце. Таким чином, у вказаному листі відсутня інформація про те, що цей сертифікат не є автентичним, містить неправдиві відомості щодо країни походження товару. Згідно ст.351 МК України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться, з-поміж іншого, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу, документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів, стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (п.2 ч.2 ст.351 МК України). Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу (ч.3 ст.351 МК України). Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (ч.4 ст.351 МК України). Відтак, після одержання відповідні від органів іноземних держав закон зобов`язував провести митний орган документальну невиїзну перевірку, однак, доказів того, що така перевірка була проведена матеріали справи не містять та суду першої та апеляційної інстанції не надано. Отже, у матеріалах справи відсутні достатні та достовірні докази для того, щоб вважати сертифікат з перевезення товару не є автентичним, містить неправдиві відомості щодо країни походження товару. У відповідності до ч.1, п.3 ч.2 ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад правосуддя відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В ст.62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року (справа №463/1352/16-а) викладено правовий висновок, згідно якого у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідно до ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту». Розумний сумнів це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним. Таким чином, матеріали справи про порушення митних правил не містять належних відомостей та доказів того, що ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів під час митного оформлення товару, шляхом подання митному органу сертифікату з перевезення товару, який містить неправдиві відомості, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. Постанова судді є законною та такою, що винесена відповідно до вимог МК України і КУпАП, а підстави для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Волинської митниці Держмитслужби Кунєвої З.Ю. залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 22 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов