Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2581/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2581/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту позивача від 24 лютого 2025 року про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами, на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»; зобов`язати відповідача розглянути рапорт позивача від 24 лютого 2025 року про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами, на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та прийняти відповідне рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , було подано рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини, в якому вказав, що його рідний брат військовослужбовець, загинув під час виконання службових обов`язків. Проте, командуванням військової частини вказаний рапорт розглянуто не було, рішення про цьому рапорту не прийнято. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та допущення судом надмірного формалізму, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 та від 16.12.2025 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач проходить військову службу з 26.01.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Долучаючи до матеріалів позовної заяви рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу 14 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивач стверджує, що такий рапорт був поданий командиру військової частини, однак не був розглянутий, хоча підстави для звільнення з військової служби прямо передбачені законом та відповідні документи для реалізації такого права були в наявності відповідача. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з відсутності доказів на підтвердження факту подання позивачем рапорту від 24.02.2025 про звільнення з військової служби через сімейні обставини, тому відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо не розгляду рапорту. Натомість, позивач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції до розгляду спору підійшов формально, не врахувавши звернення позивача до командування, зокрема, і в усному порядку, а також наявності всіх передбачених документів для звільнення з військової служби, які не було розглянуто командиром. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон № 2232-ХІІ. Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону № 2232-XII, а у ч. 4 цієї статті, наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2). За приписами п. п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). (якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану) Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут). Відповідно до статей 14, 31, 66 Статуту, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. У письмовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис. Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. Так, предметом розгляду даного спору, є ствердження про протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту позивача від 24 лютого 2025 року про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами, на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України 2Про військовий обов`язок та військову службу». Підстави для звільнення зі служби та їх документальне підтвердження не є спірними в даній справі. Колегія суддів бере до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази безпосереднього подання, надіслання (направлення), вручення такого рапорту відповідачу, а також доказів їх отримання (реєстрації) останнім, хоча відповідач у відзиві на позовну заяву відповідач заперечував отримання від позивача рапорту та зауважив, що про це стало відомо лише з відкриттям провадження у справі. (а.с. 25 зворот) Також, долучення до матеріалів позовної заяви копії такого рапорту, без вихідних реквізивіт та доказів надсилання/вручення/реєстрації, не підтверджує обставин отримання відповідних документів відповідачем, при цьому, що таких доказів не було долучено і до апеляційної скарги, хоча про це наголошує позивач і в апеляційній скарзі. За ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Тож, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази безпосереднього подання, надіслання (направлення), вручення доданого до позовної заяви рапорту від 24.02.2025 про звільнення з військової служби, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання бездіяльності відповідача протиправною, з огляду на відсутність доказів того, що такий рапорт скеровувався (надсилався, вручався) належній особі. Слід наголосити на тому, що обов`язковою умовою звернення до суду з позовом, передбачено наявність порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. За відсутності доказів на підтвердження обставин подання позивачем рапорту від 24.02.2025 про звільнення з військової служби через сімейні обставини, що міститься в матеріалах справи, відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо не розгляду рапорту та зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача від 24 лютого 2025 року про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами, на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та прийняти відповідне рішення (за відсутності фактичних обставин, що давали б суду можливість перевірити наявність протиправної бездіяльності відповідачяа щодо нерозгляду рапорта позивача, який його належним чином оформив та подав). Доводи апелянта про формальний підхід суду першої інстанції по розгляду спору та про обізнаність відповідача про наявність у позивача підстав для звільнення зі служби, на переконання колегії суддів, не спростовують відсутність можливості перевірки наявності протиправної бездіяльності з боку відповідача, адже долучена заява без відповідних доказів реалізації такої, при цьому, посилання на обізнаність командування з документами позивача та заявлення такого рапорта в усному порядку, не спростовує наявності у позивача права реалізувати таку підставу для звільнення зі служби, проте у встановленому законодавством порядку. Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко