Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/21813/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 р. Справа № 520/21813/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) від 26.03.2026 по справі № 520/21813/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі- відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просить суд: визнати неправомірним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії № 205250008816 від 21.02.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області; зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до загального трудового пільгового стажу роботи 13 років 9 місяців та 6 днів на посаді електрогазозварник в колхозі ім. Кірова, в Агрофірмі «НИВА» ТОВ у період з 26.05.2000 по 07.08.2001 та в Харківській медичній академії післядипломної освіти з 01.02.2008 по 15.03.2013, з нарахуванням і виплатою недоотриманою позивачем суми пенсії, починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 13.02.2025. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 частково задоволено вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано неправомірним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії № 205250008816 від 21.02.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області відносно ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах із зарахуванням ОСОБА_1 до загального трудового пільгового стажу роботи 13 років 9 місяців та 6 днів на посаді електрогазозварник в колхозі ім. Кірова, в Агрофірмі «НИВА» ТОВ у період з 26.05.2000 по 07.08.2001 та в Харківській медичній академії післядипломної освіти з 01.02.2008 по 15.03.2013, починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 13.02.2025. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що правомірно прийняв рішення від 21.02.2025 № 205250008816 про відмову в проведенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у зв`язку з тим, що до страхового стажу зараховані усі періоди роботи позивача, і відповідно страховий стаж позивача склав 26 років 4 місяці 11 днів. Пільговий стаж за Списком № 2 склав 3 роки 2 місяці 14 днів. До страхового стажу не зараховано період з 15.12.1992 по 25.05.2000, оскільки не підтверджено пільговий стаж роботи за професією електрогазозварник ручної зварки за Списком №

2. Позивачка по справі не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 13.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області. У березні 2025 року позивач отримав від відповідача Рішення про відмову у призначенні пенсії № 205250008816 від 21.02.2025. Позивач, не погодившись із вищевказаним, звернувся до суду з позовом в цій справі. Частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив про неправомірним рішення про відмову у призначенні пенсії № 205250008816 від 21.02.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області відносно ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах із зарахуванням ОСОБА_1 до загального трудового пільгового стажу роботи 13 років 9 місяців та 6 днів на посаді електрогазозварник в колхозі ім. Кірова, в Агрофірмі «НИВА» ТОВ у період з 26.05.2000 по 07.08.2001 та в Харківській медичній академії післядипломної освіти з 01.02.2008 по 15.03.2013, починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 13.02.2025. В решті позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у їх задоволенні. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. На час звернення позивачки із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і Закон України "Про пенсійне забезпечення", які регулюють одні і ті ж правовідносини. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV. Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі по тексту - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. За змістом частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Судовим розглядом встановлено, що станом на час звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, позивач досяг віку 60 років 0 місяців 1 день. Колегія суддів зазначає, що в межах даної справи спірними є наявність підстав для зарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 15.12.1992 по 25.05.2000, за професією електрогазозварник ручної зварки за Списком № 2, які дають право на пільгове призначення пенсії. Положеннями статті 62 Закону України „Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Аналогічні положення містяться в пункті 1 Порядку №

637. Так, за змістом пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. З аналізу наведеної норми слідує, що виключно у випадку, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про період роботи, що дає право на пільгове призначення пенсії, надаються довідки із зазначенням відповідних відомостей. Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (чинною з 1991), до Списку № 2 (розділ ХХХІІІ) віднесені, зокрема: - 23200000-19756 Електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини; - 23200000-19905 Електрозварювальники на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайняті зваркою в середовищі вуглекислого газу, на роботах з застосуванням флюсів, а також на напівавтоматичних машинах; - 23200000-19906 Електрозварники ручного зварювання. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (чинною з 15.11.1994 по 16.01.2003), до Списку № 2 (розділ ХХХІІІ) віднесені, зокрема: - 23200000-19756 Електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини; - 23200000-19905 Електрозварювальники на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайняті зваркою в середовищі вуглекислого газу, на роботах з застосуванням флюсів, а також на напівавтоматичних машинах; - 23200000-19906 Електрозварники ручного зварювання. Із наявності в матеріалах справи трудової книжки позивача НОМЕР_1 встановлено, зокрема, що: 15.12.1992 (запис № 12) "принят в члены колхоза имени Кирива электрогазосварщиком. 5 разряда (на основании вишезазначенэх записей) ручной сварки" відповідно до Пр. № 12 від 15.12.1992 (а.с. 25 зворотній бік); 25.05.2000 (запис № 13) "уволен (ст. 40 п. 1 КЗОТ Украины)" відповідно до Пр. правл. від 01.06.2000 (а.с. 26). Також, факт нарахування заробітної плати за період з 19903 по 1999 роки підтверджується архівними довідками ТОВ "Науково-виробничий сервійсний центр "Харківський народний архів": довідкою від 24.02.2020 № 06-14/162А - за період 1993-1999 років (а.с. 14); довідкою від 24.02.2020 № 06-14/162 - за період 1993-1999 років (а.с. 16); довідкою від 11.02.2022 № 06-14/77 - за період 1992-1999 років (а.с. 16). Також, беручи до уваги, що основним документом для підтвердження стажу роботи є саме трудова книжка, в той час як трудовою книжкою позивача у повному обсязі підтверджуються його зайнятість на роботах, що дають право на пільгове призначення пенсії, відмова пенсійного органу з наведених підстав є необґрунтованою. Крім того, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а. Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії. З урахуванням вказаних документів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для врахування періодів роботи позивача з 15.12.1992 по 25.05.2000 на посаді газоелектрозварника ручної зварки за Списокм № 2, до пільгового стажу роботи позивача, який дає право на пільгове призначення пенсії. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 21.02.2025 № 205250008816 є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо доводів апеляційної скарги про невірне визначення судом належного органу, на який покладено зобов`язання в площині екстериторіальності, колегія суддів зазначає таке. Судом встановлено, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області, із заявою про призначення пенсії за віком відповідно, яка за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Запорозькій області. Судом першої інстанції скасовано рішення пенсійного органу про відмову в призначені пенсії та покладено на відповідача обов`язок повторно розглянути заяву, з урахуванням висновків суду у цій справі. Обов`язок здійснити виплату пенсії на відповідача не покладено. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прийнятий 25.11.2005(далі Порядок № 22-1). Аналіз положень Порядку № 22-1 свідчить про те, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території. Після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за первісною заявою позивача визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Положеннями п. 4.10 Порядку № 22-1, передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, для здійснення виплати пенсії. Отже, з урахуванням принципу екстериторіальності, повторний розгляд заяви, зарахування певного періоду роботи до страхового стажу у випадку скасування судом рішення про відмову в призначенні пенсії має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву вперше. До компетенції ж органу, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи (у спірному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області) належить здійснення виплати пенсії після її призначення органом, який розглядає відповідну заяву. Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, належним відповідачем у спірних правовідносинах є ГУ ПФУ в Запорозькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову. Колегія суддів зазначає, що оскільки ГУ ПФУ в Запорозькій області розглянуло заяву позивача, прийняло рішення про відмову в призначені пенсії, яке за наслідками судового розгляду скасовано, отже саме ГУ ПФУ в Запорозькій області має здійснити повторний розгляд заяви. Судом не покладено на ГУ ПФУ в Запорозькій області здійснити виплату пенсії, зобов`язано повторно розглянути заяву позивача. ГУ ПФУ в Харківській області є пенсійним органом за місцем проживання позивача та відповідальним за виплату пенсії у випадку її призначення. Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що при вирішенні питання зобов`язального характеру обрано неналежного відповідача. З урахуванням вищенаведеного, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи з урахуванням встановлених та доведених фактів із наведенням належних висновків та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для визнання неправомірним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії № 205250008816 від 21.02.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області відносно ОСОБА_1 та зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах із зарахуванням ОСОБА_1 до загального трудового пільгового стажу роботи 13 років 9 місяців та 6 днів на посаді електрогазозварник в колхозі ім. Кірова, в Агрофірмі «НИВА» ТОВ у період з 26.05.2000 по 07.08.2001 та в Харківській медичній академії післядипломної освіти з 01.02.2008 по 15.03.2013, починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 13.02.2025. Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 по справі № 520/21813/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло