Постанова 4851 № 440/15571/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 р. Справа № 440/15571/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі №440/15571/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, в якій просила суд: - скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 05.11.2025 року №184 про накладення штрафу у розмірі 1700 грн.; - скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 05.11.2025 року №185 про накладення штрафу у розмірі 5083 грн 00 коп. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 05.11.2025 року №184 про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. Визнано протиправним та скасовано Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 05.11.2025 року №185 про накладення штрафу у розмірі 5083,00 грн. Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 та ухвалити постанову, якою у позові відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ним здійснювалось належне повідомлення позивача щодо порушеної справи про порушення законодавства про рекламу шляхом надсилання вимоги від 13.10.2025 за зареєстрованим місцем позивача, неотримання листа відповідача, в свою чергу, є абсолютно вольовим рішенням позивача, адже під час реєстрації листа поштовим сервісом зазначається номер телефону, від так, адресат повідомляється щодо відправлення належного йому працівниками поштового сервісу. Також зазначено, що позивачем подано додаток, де нібито під контактною інформацією довідкова інформація щодо строків проведення акції, однак згідно з даними протоколу про порушення законодавства про рекламу від 13.10.2025 № 154 дана інформація була відсутня станом на момент фіксування порушення. Позивачем не реалізовано право подати відповідачу доказ дотримання вимог зазначення термінів «акції» протягом розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, відсутність інформації щодо зробленого скріншоту позивача свідчить про наведення недостовірної інформації та порушення порядку подання доказів. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності спірного рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), здійснює зареєстровані види діяльності: 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (основний), 69.10 Діяльність у сфері права, 73.11 Рекламні агентства, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах, 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах, 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. 13.10.2025 посадовою особою управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, головним спеціалістом сектору контролю за рекламою та дотримання антитютюнового законодавства ОСОБА_2 складено протокол про порушення законодавства про рекламу № 154 відносно реклами наступного змісту: "Mirodek ДЗЕРКАЛА ДЛЯ ВАННОЇ КІМНАТИ з підсвіткою 30% SALE, розповсюдженої у соціальної мережі "Facebook" а саме: - мова реклами не державна (на англійській мові SALE), чим порушено, ч.1 ст.6 Закону; - реклама не містить відомості про дату початку і закінчення дії знижки ціни на товар, чим порушені вимоги ч.4 ст.8 Закону №270/96-ВР України «Про рекламу» далі (Закон №270/96-ВР). На підставі складеного протоколу від 13.10.2025 №150 про виявлене порушення законодавства про рекламу винесено рішення від 13.10.2025 № 154 про початок розгляду справи щодо порушення законодавства про рекламу. Згідно з ч. 2 ст.26 Закону України №270/96-ВР на адресу позивача Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу від 13.10.2025 №Вих-01-27/07.4/4795 щодо надання документів, а саме: письмове пояснення та/або заперечення з приводу виявлених порушень; копію свідоцтва про державну реєстрацію або витягу (виписки ) з ЄДРПОУ; вартість вищезазначеної розповсюдженої реклами виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих податків), зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податкових кодексом України, також Відповідач проінформував Позивача про виявлене порушення рекламного законодавства. Крім того, в даному листі містилося повідомлення та запрошення на участь в розгляді матеріалів справи про порушення законодавства про рекламу з визначенням дати та часу, а саме - на 05.11.2025 на 11 год. 00 хв. в приміщенні Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області за адресою: 36000, м. Полтава, узвіз Воскресенський,7. Вимога від 13.10.2025 №Вих-01-27/07.4/4795 направлялася позивачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: АДРЕСА_1 . 07.11.2025 вказане поштове відправлення повернулося з відміткою "Закінчення встановленого терміну зберігання". На розгляд матеріалів справи представник позивача не з`явився. Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області 05.11.2025 розглянуто матеріали справи про порушення законодавства про рекламу ФОП ОСОБА_1 відносно реклами наступного змісту: "Mirodek ДЗЕРКАЛА ДЛЯ ВАННОЇ КІМНАТИ з підсвіткою 30% SALE, розповсюдженої у соціальної мережі "Facebook" та винесено: - рішення від 05.11.2025 №184 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про рекламу, а саме: за неподання інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, а також інформації, передбаченої частиною 2 статті 26 Закону України №270/96-ВР, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень; - рішення від 05.11.2025 №185 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 5083 грн. за порушення законодавства про рекламу, а саме: за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами. Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 05.11.2025 №184 та від 05.11.2025 № 185 направлялася позивачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: АДРЕСА_1 . 02.12.2025 вказане поштове відправлення повернулося з відміткою "Закінчення встановленого терміну зберігання". Позивач не погодившись з вищевикладеними рішеннями, звернувся до суду за захистом своїх прав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав, що слово "SALE" розповсюдженої у соціальної мережі "Facebook", викладене у додатковій інформації рекламного матеріалу на сторінці mirodek.com.ua, на українській мові, як "акція", та дійшов висновку, що зміст рекламних матеріалів відповідає загальним вимогам, які наведені в ч.1 ст. 6 та ч.4 ст.8 Закону №270/96-ВР, а отже у діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого законодавством про рекламу встановленого рішенням від 05.11.2025 №

185. Також, Рішення № 184 від 05.11.2025 про накладення штрафу у розмірі 1700 грн. за неподання інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, а також інформації, передбаченої частиною 2 статті 26 Закону України №270/96-ВР, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень є похідною від рішення № 185 від 05.11.2025, оскільки вимога від 13.10.2025 №Вих-01-27/07.4/4795 щодо надання документів, а саме: письмове пояснення та/або заперечення з приводу виявлених порушень; копію свідоцтва про державну реєстрацію або витягу (виписки ) з ЄДРПОУ; вартість вищезазначеної розповсюдженої реклами виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих податків), зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податкових кодексом України була направлена позивачу внаслідок виявлення відповідачем порушення ч.1 ст. 6 та ч.4 ст.8 Закону №270/96-ВР, яке встановлено судом протиправним, а тому рішення № 184 від 05.11.2025 також підлягає визнанню протиправними та скасуванню. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні та регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996р. №270/96-ВР (далі Закон №270/96-ВР). Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №270/96-ВР передбачено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів щодо захисту прав споживачів реклами. Частина 2 статті 26 Закону №270/96-ВР визначає, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю. Крім того, відповідний орган державної влади має право: - вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; - вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; - надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; - приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; - приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами. Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи. Частиною 7 статті 27 Закону №270/96-ВР передбачено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Підпункт 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №667 (далі Положення №667) передбачає, що Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження. Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (п.7 Положення №667). А отже, Держпродспоживслужба, у тому числі, і його територіальні органи Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів щодо захисту прав споживачів реклами, у тому числі, щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами. Питання щодо накладення штрафів на осіб, винних у порушенні законодавства про рекламу врегульовані Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №693, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №693). Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу та накладення штрафу є протокол, що складається посадовими особами Держпродспоживслужби або її територіальних органів пункт 2 Порядку №693. Пунктами 5-9 Порядку № 693 передбачено, що уповноважена особа з урахуванням положень статті 32 Закону України Про адміністративну процедуру повідомляє суб`єкту реклами про дату, час та місце розгляду справи поштовим відправленням, технічними засобами електронних комунікацій або шляхом вручення повідомлення суб`єкту реклами або його представнику, якщо суб`єкт реклами сповістив уповноважену особу про відповідне уповноваження свого представника на отримання повідомлень, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої особи, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У повідомленні зазначаються права та обов`язки суб`єкта реклами, зокрема інформація про право бути присутнім під час розгляду та вирішення справи, порядок ознайомлення з матеріалами, а також способи подання пояснень і зауважень та строк, протягом якого суб`єкт реклами має право їх подати. Справа розглядається уповноваженою особою не пізніше 30 календарних днів з дня оформлення протоколу, зазначеного у пункті 2 цього Порядку. У разі надходження від суб`єкта реклами або його представника клопотання про відкладення розгляду справи уповноважена особа переносить дату та час розгляду справи у межах загального строку розгляду такої справи. Справа розглядається за участю суб`єкта реклами або його представника. Справа розглядається без участі суб`єкта реклами або його представника у разі його неявки за умови його поінформування відповідно до пункту 5 цього Порядку та ненадходження від нього клопотання про перенесення дати та часу розгляду справи, зазначеного в пункті 7 цього Порядку. Відповідно до частин 6-7 Закону України «Про адміністративну процедуру» вбачається, що поштове відправлення надсилається поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), за бажанням учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, - кур`єром за додаткову плату, на адресу місця проживання (перебування), місцезнаходження відповідної особи або на іншу адресу, яку особа вказала для офіційного листування з нею. Якщо час отримання запрошення, надісланого поштою чи електронною поштою, не зафіксовано, воно вважається отриманим особою на п`ятий день з дня відправлення, крім випадків, якщо є інформація, що запрошення не надійшло або надійшло пізніше. Якщо особа заявляє про неотримання запрошення, надісланого поштою чи електронною поштою, або про отримання запрошення пізніше ніж на п`ятий день з дня відправлення, на адміністративний орган покладається обов`язок доказування факту і часу отримання запрошення особою. Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем направлялася позивачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: АДРЕСА_1 вимога від 13.10.2025 №Вих-01-27/07.4/4795, в якій між іншого містилося повідомлення та запрошення на участь в розгляді матеріалів справи про порушення законодавства про рекламу з визначенням дати та часу, а саме - на 05.11.2025 на 11 год. 00 хв. в приміщенні Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області за адресою: 36000, м. Полтава, узвіз Воскресенський, 7. 07.11.2025 вказане поштове відправлення повернулося з відміткою "Закінчення встановленого терміну зберігання". У розумінні статті 1 Закону № 270/96-ВР реклама - це інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару; внутрішня реклама - це реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних заходів та спортивних змагань, що проводяться у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), в яких може розміщуватися інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Отже, реклама характеризується такими критеріями: має на меті сформувати чи підтримати обізнаність споживачів та їхній інтерес до особи, ідеї та/або товару; поширюється за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами, тобто має комерційний або промоційний характер; може бути представлена у формі прямої реклами, телепродажу, спонсорства, продакт-плейсмента; розміщується на відкритих територіях, на спеціальних конструкціях, зовнішніх поверхнях будівель, елементах вуличного обладнання чи над проїжджою частиною (зовнішня реклама) або всередині приміщень (будинків, споруд, кінотеатрів, театрів, під час спортивних заходів у закритих приміщеннях). Частиною першою статті 6 Закону № 270/96-ВР визначено, що мовою реклами є державна мова. Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону № 270/96-ВР реклама про зниження ціни на товар, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення дії знижки ціни на товар, розпродаж, а також про співвідношення розміру нової ціни до попередньої ціни реалізації товару або про розмір знижки. В аудіальних медіа така реклама повинна містити зазначення джерела інформації, з якого можна дізнатися про умови надання знижок або проведення розпродажу. Згідно з частиною сьомою статті 8 вказаного закону інформація про виробника товару та/або товар у місцях їх реалізації (на обладнанні, оформленні торгових точок, самому товарі чи упаковці) не вважається рекламою. Положеннями ч.4 ст.15 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що вживання понять знижка або зменшена ціна або будь-яких інших, аналогічних за значенням, дозволяється лише з дотриманням таких умов: 1) якщо вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо реалізує суб`єкт господарювання; 2) якщо такого роду знижка або зменшення ціни застосовується протягом визначеного та обмеженого періоду часу; 3) якщо ціна продукції є нижчою від її звичайної ціни. Отже, заходи рекламного характеру та інформація про знижки або розпродажі за визначенням є рекламою, яка має на меті привернути увагу покупців. Така інформація повинна включати умови надання знижок або проведення розпродажу. Судом встановлено, що за недотримання встановлених ч.1 ст. 6, ч.4 ст.8 Закону № 270/96-ВР вимог щодо змісту реклами, а саме: Mirodek ДЗЕРКАЛА ДЛЯ ВАННОЇ КІМНАТИ з підсвіткою 30% SALE, розповсюдженої у соціальної мережі "Facebook" рішеннями Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області № 184,185 від 05.11.2025 накладено штраф. Проте, наявні в справі скріншоти соціальної мережі "Facebook", в яких міститься рекламний матеріал, в якому зазначено Mirodek ДЗЕРКАЛА ДЛЯ ВАННОЇ КІМНАТИ з підсвіткою 30% SALE, з посиланням на сторінку mirodek.com.ua зі скріншотів якої вбачається наявність додаткової інформації рекламного матеріалу, а саме "Акція підберіть дзеркало і отримайте знижку -30%", "Акція діє до 20 листопада 2025р.", "Акція триває з 1 по 20 листопада 2025 року". Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що споживач був належним чином поінформований про товари, на які поширюється знижка, дату початку і закінчення дії знижки ціни на товар, а також про співвідношення розміру нової ціни до попередньої ціни реалізації товару. Разом з цим, Закон №270/96-ВР не встановлює вимоги щодо обов`язкового зазначення вичерпного переліку всіх акційних товарів та їх цін безпосередньо у рекламних матеріалах, особливо коли таких товарів значна кількість. З огляду на зазначене, а також на те, що слово "SALE" розповсюдженої у соціальної мережі "Facebook", викладене у додатковій інформації рекламного матеріалу на сторінці mirodek.com.ua, на українській мові, як "акція", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зміст рекламних матеріалів відповідає загальним вимогам, які наведені в ч.1 ст. 6 та ч.4 ст.8 Закону №270/96-ВР, а отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого законодавством про рекламу встановленого рішенням від 05.11.2025 №

185. Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного рішення покладено на контролюючий орган. Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року. Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Як встановлено судовим розглядом, відповідачем ні при складанні протоколу № 154 про порушення законодавства про рекламу, ні під час судового розгляду не надано до суду першої та апеляційної інстанції доказів, а саме скріншотів із веб-сайту mirodek.com.ua, які б свідчили про відсутність довідкової інформація щодо строків проведення акції та зазначення терміну «акція» протягом розгляду справи про порушення законодавства про рекламу. Отже, як встановлено в ході судового розгляду справи контролюючим органом зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було. З огляду на викладене, враховуючи, що рішення № 184 від 05.11.2025 про накладення штрафу у розмірі 1700 грн за неподання інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, а також інформації, передбаченої частиною 2 статті 26 Закону України №270/96-ВР, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень є похідною від рішення № 185 від 05.11.2025, оскільки вимога від 13.10.2025 №Вих-01-27/07.4/4795 щодо надання документів, а саме: письмове пояснення та/або заперечення з приводу виявлених порушень; копію свідоцтва про державну реєстрацію або витягу (виписки ) з ЄДРПОУ; вартість вищезазначеної розповсюдженої реклами виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих податків), зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податкових кодексом України була направлена позивачу внаслідок виявлення відповідачем порушення ч.1 ст. 6 та ч.4 ст.8 Закону №270/96-ВР, яке встановлено судом протиправним, а тому рішення № 184 від 05.11.2025 також підлягає визнанню протиправними та скасуванню. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 по справі №440/15571/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк