Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/4485/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" травня 2026 р. Справа№ 910/4485/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Барсук М.А. суддів: Пономаренка Є.Ю. Руденко М.А. при секретарі: Овчинніковій Я.Д.; за участю представників сторін: від позивача: Кременецька О.Л.; від відповідача: Венгаренко Т.А.; від третьої особи: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 (повний текст складено 03.11.2025) у справі №910/4485/25 (суддя Блажівська О.Є.) за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонець" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про розірвання договору оренди та виселення з нежитлових приміщень В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог До Господарського суду міста Києва звернулась Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонець" (далі - відповідач) з вимогами: - розірвати договір № 744/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.06.2020; - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Червонець" вчинити дії - звільнити орендоване нежитлове підвальне приміщення загальною площею 100,3 кв.м, яке знаходиться в будинку 16 на вулиці Олександра Кониського у м. Києві шляхом виселення. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.01.2025 комісією у складі представників комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" здійснено обстеження нежитлових приміщень в жилому будинку № 16 на вулиці Олександра Кониського, за результатами якої встановлено, що частина орендованих приміщень зачинена, частина використовується під кав`ярню, а інша частина використовується під надання ритуальних послуг, що є порушенням цільового призначення, пункту 1.1 договору оренди. Також, за твердженням позивача, об`єкт оренди є не застрахованим, відповідач в порушення вищевказаних вимог законодавства та умов Договору оренди не надав ні орендодавцю, ні підприємству- балансоутримувачу копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі №910/4485/25 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Розірвано договір № 744/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.06.2020. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Червонець" вчинити дії - звільнити орендоване нежитлове підвальне приміщення загальною площею 100,3 кв.м, яке знаходиться в будинку 16 на вулиці Олександра Кониського у м. Києві шляхом виселення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонець" на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації судовий збір у розмірі 6 056 грн. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов цільового використання оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення) та обов`язкового страхування нежитлового приміщення відповідно до пп. 4.2.15 п. 4 Договору № 744/1 від 15.06.2020, що є підставою для розірвання договору у судовому порядку. Також суд першої інстанції зазначив на доведені позивачем наявності у нього права власності на зазначене майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна у справі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Червонець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі №910/4485/25 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного: - орендар, надаючи ритуальні послуги, які відносяться до побутових послуг населення, здійснюючи їх на території, спеціально відведеній для такого виду діяльності, діяв у межах умов договору оренди та використовував орендовану площу відповідно до її цільового призначення; - акти обстеження нежитлових приміщень оформлені без участі представника орендаря та його належного повідомлення про це, тоді як відповідні акти не підтверджують факту нецільового використання апелянтом орендованого майна та відповідно, не є належним та допустимим доказом такого використання; - суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не встановив, якій іншій юридичній особі орендар передав нібито у суборенду приміщення, оскільки посилання на сайт не є доказом укладання договору суборенди; - відповідач як орендар на виконання умов договору застрахував за рахунок власних коштів об`єкт оренди в страховій компанії на користь власника - територіальної громади міста та забезпечив страхування об`єкта оренди. Також в апеляційній скарзі апелянтом викладено клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/4485/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. Ухвалою суду від 01.12.2025 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі №910/4485/25 та надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів, що підтверджують реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Червонець" електронного кабінету в ЄСІТС відповідно до положень ч. 6 ст. 6 ГПК України. Ухвалою суду від 16.12.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 03.02.2026. Ухвалою суду від 03.02.2026 відкладено розгляд справи на 24.02.2026. Протокольною ухвалою від 24.02.2026 відкладено розгляд справи на 17.03.2026. Протокольною ухвалою від 17.03.2026 відкладено розгляд справи на 31.03.2026. Ухвалою суду від 31.03.2026 відкладено розгляд справи на 21.04.2026. У зв`язку із перебуванням судді Руденко М.А. у період з 15.04.2026 по 28.04.2026 у довготривалому відрядженні, а також у відпустці з 29.04.2026 по 01.05.2026, на підставі службової записки головуючої судді розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/4485/25. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/4485/25 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В. Ухвалою суду від 20.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі №910/4485/25 прийнято до свого провадження. Протокольною ухвалою суду від 21.04.2026 оголошено перерву в судовому засіданні на 28.04.2026. Судове засідання, призначене на 28.04.2026 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці. Ухвалою суду від 29.04.2026 розгляд справи призначено на 21.05.2026. У зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 про відсторонення судді Кропивної Л.В. від здійснення правосуддя, та, відповідно, неможливості вчинити процесуальні дії, розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/4485/25. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/4485/25 сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. Ухвалою суду від 20.05.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі №910/4485/25. Заявлені клопотання та результати їх розгляду 24.02.2026 учасниками справи було подано спільну заяву про затвердження мирової угоди та 17.03.2026 учасниками справи було подано спільну заяву про затвердження мирової угоди у новій редакції. В подальшому, 24.03.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про залишення заяви про затвердження мирової угоди без розгляду у зв`язку із втратою актуальності на її укладення. Згідно вимог статті 42 ГПК України, учасники справи зокрема мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Відповідно до вимог статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Оскільки умови мирової угоди затверджуються за волевиявленням обох сторін, тоді як сторона позивача подала клопотання про залишення заяви про затвердження мирової угоди без розгляду, а тому відповідні заяви про затвердження умов мирової угоди залишаються судом апеляційної скарги без розгляду. Також, в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на подання та долучення до матеріалів справи №910/4485/25 нових доказів: Договір №19-002496 добровільного страхування орендованого майна від 24.12.2021; страхове свідоцтво №19-002496 від 24.12.2021; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №19-002496 від 24.12.2021; рахунок-фактуру №19-002496 від 24.12.2021; фіскальний чек на підтвердження оплати; Договір страхування майна № 10-1127-25-00143 від 17.11.2025, Акт прийому-передачі послуг до Договору страхування майна № 10-1127-25-00143 від 17.11.2025, та докази на підтвердження оплати страхового платежу на стадії апеляційного розгляду. Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи. При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК передбачають наявність критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Вказаний висновок щодо застосування норми ст.269 ГПК викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі 912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17. Так, неможливість подачі відповідних доказів відповідачем обґрунтована тим, що директор ТОВ "Червонець" був позбавлений реальної та об`єктивної можливості здійснити свої процесуальні права у суді першої інстанції, а саме - особисто брати участь у розгляді справи, висловлювати позицію та подавати необхідні докази, оскільки починаючи з 10 березня 2022 року він виїхав та постійно перебуває за межами України, не повертався на її територію та, відповідно, не мав змоги бути присутнім у судовому засіданні чи забезпечити належне подання доказів у встановленому порядку. Водночас, колегія суддів не може визнати відповідні твердження тими причинами, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, оскільки відповідач, як юридична особа, не був позбавлений можливості залучити і інших представників, зокрема адвокатів, які б мали можливість подачі відповідних доказів до моменту ухвалення судового рішення у суді першої інстанції. Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції належним чином, зокрема шляхом направлення кореспонденції на юридичну адресу відповідача, повідомляв останнього про час та місце розгляду справи. Проте представник відповідача жодного разу у судове засідання не з`явився, відзиву з відповідними документами не надав. Колегія суддів наголошує, що стаття 2 ГПК України встановлює основні засади (принципи) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність. Згідно зі статтею 13 вказаного Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Тобто, з огляду на основні засади господарського судочинства, саме на відповідача покладався обов`язок доводити обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи. Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип «рівної зброї» («equality of arms»), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента. Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996). У зв`язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що долучені відповідачем до апеляційної скарги нові докази (які були відсутні у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються. Явка представників сторін Представник третьої особи у судове засідання 21.05.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи учасники повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі «Електронний суд». Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. Правил організації ефективного господарського судочинства, затверджених рішенням загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 5 від 29.05.2024, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 21.05.2026 за відсутності представників третьої особи. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 15.06.2020 Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (далі - орендодавець), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Червонець" (далі - орендар), а також Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (далі - підприємство- балансоутримувач) (далі - Сторони) укладено Договір № 744/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 24.01.2018 №744/1) (далі - Договір). Пунктом 1 даного Договору встановлено, що орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 10.03.2020 № 8/194, розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.05.2020 № 265 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об`єкт, яке знаходиться на вул. Тургенєвська, 16, використання за цільовим призначенням - для розміщення кафе, бари, закусочні, кафетерії, заклади ресторанного господарства з постачання страв, приготовлених централізовано, для споживання в інших місцях (10,8 кв.м), їдальні, буфети, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи (27,1 кв.м), побутове обслуговування населення 62,4 кв.м. Відповідно до п. 2 Договору об`єктом оренди є: нежитлове приміщення підвалу загальною площею 100,3 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору. Орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання- передачі об`єкта. Згідно п. 4.2 договору орендар зобов`язаний, зокрема, використовувати об`єкт відповідно до його призначення та умов цього договору; протягом місяця після укладення цього договору застрахувати об`єкт не менше ніж на його вартість за висновком про вартість/актом оцінки на користь підприємства- балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю та підприємству- балансоутримувачу копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску. постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб на увесь строк об`єкт був застрахований. Відповідно до п. 8.1 Договору орендар не має права передавати свої зобов`язання за цим договором та передавати об`єкт повністю або частково в користування іншій особі, укладати договори (контракти, угоди), пов`язані з будь-яким використанням об`єкта іншою юридичною чи фізичною особою без попередньої письмової згоди орендодавця. Порушення цієї умови договору є підставою для дострокового розірвання цього договору в установленому порядку. Згідно п. 8.3 Договору об`єкт повинен використовуватися орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим підпунктом 1.1 цього договору. Відповідно до п. 8.5 договору у разі виявлення факту використання об`єкта не за цільовим призначенням договір може бути розірвано. Пунктом 8.6 Договору встановлено, що за порушення договірних зобов`язань в частині страхування об`єкта, перевищення орендованої площі, торгівлі за нецільовим призначенням, а також при недотриманні інших умов договору договір може бути розірвано достроково в установленому законодавстві порядку. Згідно п. 6.7 договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду. Пунктом 7.5 Договору встановлено, що у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству- балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. Згідно п. 9.1. Договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 15.06.2020 до 13.06.2023. Для продовження дії договору на новий строк орендар звертається до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії цього договору із заявою про продовження договору на новий строк. До заяви додається новий звіт з незалежної оцінки об`єкта, як передбачено пунктом 4.2 цього договору. (п.9.7 договору). 15.06.2020 Сторонами даного договору підписано розрахунок орендної плати, як додаток до Договору № 744/1 від 15.06.2020. Також 15.06.2020 сторонами підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 16, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення підвалу загальною площею 100,3 кв.м згідно поверхового плану приміщення, на вул. Тургенєвській, 16. 10.10.2023 Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонець" з листом за № 638/вих, в якому зазначило, що в під час обстеження орендованого приміщення встановлено, що частина приміщень використовується під кав`ярню, інша частина приміщення використовується під надання ритуальних послуг, що є порушенням цільового призначення, також виявлені ознаки торгівлі квітами. Також у даному листі третя особа зазначила, що орендарем порушено вимоги договору оренди частині обов`язкового страхування нежитлового приміщення. Даний лист відповідачу було надіслано 10.10.2023, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на описі вкладення у цінний лист, списку згрупованих рекомендованих відправлень та фіскальним чеком Укрпошти від 10.10.2023. 31.01.2025 Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" складено Акт обстеження нежитлових приміщень, яким встановлено, що частина орендованих приміщень зачинена, частина використовується під кав`ярню, інша частина використовується під надання ритуальних послуг, що є порушенням цільового призначення, п. 1.1 договору оренди. Також, під час розгляду справи, позивач 10.07.2025 надав до суду копію Акту обстеження нежитлових приміщень від 03.07.2025, згідно якого встановлено, що частина орендованих приміщень використовується ТОВ "Червонець" під кав`ярню згідно умов договору, а інша частини приміщення - під магазин з продажу косметики, що є порушенням цільового призначення, п. 1.1 договору оренди. Частина приміщення, яка за договором передавалась під цільове призначення "побутове обслуговування населення" використовується іншою юридичною особою - "Ритуал 24" (https://ritual24.com.ua/) під надання ритуальних послуг, що є порушення умов договору, а саме, порушення цільового призначення та несанкціонована передача орендарем приміщення в суборенду без отримання дозволу орендодавця. Як зазначає позивач, оскільки спроба врегулювати порушене право позивача залишилось без будь-якого реагування зі сторони відповідача, Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація на правах орендодавця звернулась до Господарського суду м. Києва про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії-звільнити орендоване приміщення. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та іншіправочини. Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Так, правовідносини з оренди комунального майна регулюються нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що оренда це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача, а єдиний майновий комплекс - на користь орендодавця згідно з Порядком передачі майна в оренду. У відповідності до ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов`язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. За змістом ч. 1 та 2 ст. 24 вказаного Закону, договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. Відповідно до приписів ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Відповідно до частин другої та третьої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У статті 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже наслідком розірвання договору є припинення зобов`язання, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору. Відповідно до сталої та послідовної позиції Верховного Суду розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. До таких висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 18.11.2019 зі справи № 910/16750/18, від 07.08.2018 зі справи № 910/7981/17, від 14.07.2021 зі справи № 911/1442/19, від 21.06.2022 зі справи № 911/3276/20. Отже, перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про розірвання договору, господарському суду належить пересвідчитись (шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов`язаних з цим доказів зі справи) у чинності такого договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 911/2231/23 від 24.10.2024). Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Згідно п. 9.1. Договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 15.06.2020 до 13.06.2023. Так, пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, а саме щодо продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану. Відповідно до вказаних положень Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала чинності 01.06.2022. Пунктом 5 вищевказаної постанови було визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. З урахуванням викладеного, у відповідності до Постанови КМУ №634 від 27.05.2022 строк дії Договору було продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Проте, Постановою КМУ № 614 від 27.05.2025 було внесено зміни до вищевказаного пункту 5 Постанови КМУ №634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", згідно з якими договори оренди державного та комунального майна, розташованого на визначених територіях, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, строк дії яких завершується в період воєнного стану, вважаються продовженими до дати, що настає через шість місяців після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації та визначається із урахуванням переліку визначених територій. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (далі Перелік № 376). При цьому, місто Київ на теперішній час не належить до територій щодо яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації. Відтак, починаючи з 29.05.2025 положення Постанови № 634 щодо автоматичного продовження дії договорів оренди на період дії воєнного стану не поширюють свою дію на договори оренди комунального майна, які укладені органами місцевого самоврядування на території міста Києва. Згідно п. 2 Постанови № 614 було передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується протягом чотирьох місяців з дати набрання чинності цією постановою, вважаються продовженими до дати, що настає через чотири місяці після дати закінчення строку дії договору. Так, Договір оренди у даній справі закінчував свою дію 13.06.2023. В подальшому, згідно п. 5 Постанови № 634 його дію було продовжено з 13.06.2023 до кінця військового стану. В той же час, у зв`язку із набранням чинності постанови КМУ № 614, якою було внесено зміни у відповідний порядок продовження строків договорів оренди комунального майна до кінця воєнного стану, а саме те, що відповідне продовження стосується лише до договорів оренди майна на територіях, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, до якої територія міста Києва не належить, згідно п. 2 постанови КМУ № 614 дія Договору була продовжена ще на чотири місяці з 29.05.2025 до 29.09.2025. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Договір оренди припинив свою дію 29.09.2025. Стосовно доводів апелянта, що договір оренди є діючим до кінця воєнного стану згідно п. 5 Постанови № 634, а відповідні зміни, внесені постановою КМУ № 614 на спірні правовідносини не поширюються, колегія суддів зазначає, що статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001 закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. У абзаці четвертому пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16, аналізував вказані позиції Конституційного Суду України щодо застосування частини першої статті 58 Конституції України, а саме, аспектів дії закону у часі, та зазначив, що застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, допускається за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту права на самовільне застосування нечинних правових норм. Водночас Постанова № 614 не містить положень щодо збереження дії попередньої редакції пункту 5 Постанови № 634 для правовідносин, які виникли до набрання нею чинності, тобто не встановлює спеціального регулювання перехідного періоду або «переживаючої» дії попереднього нормативного регулювання. Разом з тим, пунктом 2 Постанови № 614 Кабінет Міністрів України передбачив окреме тимчасове правило, згідно з яким договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується протягом чотирьох місяців з дати набрання чинності цією постановою, вважаються продовженими до дати, що настає через чотири місяці після дати закінчення строку дії відповідного договору. Таким чином, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме положення Постанови № 634 у редакції, чинній після внесення змін Постановою № 614, з урахуванням спеціального правила, визначеного пунктом 2 Постанови № 614, щодо продовження дії відповідних договорів оренди на чотири місяці. Аналогічне тлумачення дії актів законодавства у часі також було застосовано Верховним Судом, зокрема, у справах № 563/376/22-ц, № 357/11054/23, №137/1326/23, щодо скасування автоматичної пролонгації договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених з фізичними особами, у зв`язку із набранням чинності Законом України від 19 жовтня 2022 року № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель». Колегія суддів враховує, що згідно п. 9.7. договору для продовження дії договору на новий строк орендар звертається до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії цього договору із заявою про продовження договору на новий строк. До заяви додається новий звіт з незалежної оцінки об`єкта, як передбачено пунктом 4.2 цього договору. у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. зазначені дії оформляються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього договору (п.9.7 Договору № 744/1 від 15.06.2020). Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством. В силу частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. За умовами абзацу 2 частини четвертої, частини п`ятої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Частиною восьмою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті. Колегія суддів встановила, що відповідач із відповідною заявою про продовження Договору оренди у строк і порядок, передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", до орендодавця не звертався. Умови припинення договору оренди визначені ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до вимог якої договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено. А тому, колегія суддів дійшла до висновку, що укладений між сторонами Договір оренди припинився 29.09.2025 у зв`язку зі спливом строку, на який він був укладений. Колегія суддів відзначає, що встановлення обставин закінчення строку дії договору, щодо якого заявлено позов про його розірвання, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про його розірвання, оскільки розірвання договору, строк дії якого закінчився, є неможливим. Вказане узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, наведеного у постанові від 11.09.2025 у справі № 925/1565/24. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині розірвання договору № 744/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.06.2020. Стосовно вимоги про виселення з орендованого нежитлового приміщення колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди. У ч. 1 ст. 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Пунктом 7.6 Договору встановлено, що у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству- балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. Враховуючи, що договір оренди припинив свою дію 29.09.2025, спірне нежитлове приміщення підлягає поверненню територіальній громаді міста Києва в особі Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Доказів здійснення відповідачем такого повернення орендованого майна в матеріалах справи відсутні. А тому, з викладених вище підстав, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонець" вчинити дії - звільнити орендоване нежитлове підвальне приміщення загальною площею 100,3 кв.м, яке знаходиться в будинку 16 на вулиці Олександра Кониського у м. Києві шляхом виселення. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до приписів ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі № 910/4485/25, з огляду на її вимоги та доводи, задоволенню не підлягає. В той же час, оскільки суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі № 910/4485/25 в частині вимоги розірвання договору та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні даної вимоги. Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно із ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, а за подання апеляційної скарги відповідача - на Товариство з обмеженою відповідальністю "Червонець". Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі № 910/4485/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі № 910/4485/25 скасувати в частині задоволення вимоги про розірвання договору та в цій частині ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовної вимоги про розірвання договору № 744/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.06.2020.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі № 910/4485/25 в частині задоволеної вимоги про звільнення орендованого нежитлового приміщення загальною площею 100,3 кв.м шляхом виселення залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Червонець" (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 37-А, кв. 40, код ЄДРПОУ 43390145) на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01054, м. Київ, вул. Хмельницького Богдана, 24, код ЄДРПОУ 37405111) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн за подачу позову.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/4485/25 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повна постанова складена 27.05.2026 Головуючий суддя М.А. Барсук Судді Є.Ю. Пономаренко М.А. Руденко