Постанова 4870 № 907/1231/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/1231/25 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Бонк Т.Б., Суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г., секретар судового засідання Шатан Т.О., представники сторін: позивача: Солодухін Г.Й., відповідача: не з`явився, розглянувши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агропідприємство Маяк б/н від 03.03.2026 (вх. суду від 03.03.2026 № 01-05/611/26) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2026 (повне рішення складено 10.02.2026, суддя Пригара Л.І.) у справі № 907/1231/25 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Спецімпекс Україна, м. Київ до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агропідприємство Маяк, м. Київ про: стягнення 3 241 769,96 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції: Товариство з обмеженою відповідальністю Спецімпекс Україна звернулось до Господарського суду Закарпатської області Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агропідприємство Маяк про стягнення 3 241 769,96 грн. В обґрунтування позову зазначив, що неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №040325-2 від 04.03.2025 в частині взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агропідприємство Маяк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецімпекс Україна 3 241 769,96 грн (Три мільйони двісті сорок одна тисяча сімсот шістдесят дев`ять гривень 96 коп.) заборгованості за поставлений товар, а також 38 901,24 грн (Тридцять вісім тисяч дев`ятсот одна гривня 24 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Суд першої інстанції вказав, що у матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні на підтвердження поставки товару позивачем відповідачу, водночас у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем за поставлений товар, тому позов підлягає до задоволення. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи: Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агропідприємство Маяк звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2026 у справі № 907/1231/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт стверджує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту поставки товару саме на підставі та в межах Договору поставки №040325-2 від 04.03.2025, оскільки видаткові накладні, на які позивач посилався як на підтвердження поставки товару, не містять інформації на виконання якого саме договору такі були складені. Також скаржник зауважує, що позивачем не надано суду жодних доказів, зокрема актів звірки, складеного між сторонами, виписки по рахунку позивача в якості підтвердження, що за весь цей час відповідач не сплатив зазначені кошти. Отже, апелянт вважає, що під час прийняття оскаржуваного рішення, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального законодавства та невірно застосував норми матеріального права. Товариство з обмеженою відповідальністю Спецімпекс Україна подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2026 у справі № 907/1231/25 залишити без змін. Позивач наголошує, що підписання покупцем та скріплення печаткою видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Позивач вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, правильно застосував положення національного законодавства, надав правильну оцінку спірним правовідносинам, у зв`язку з чим оскаржуване рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 справу № 907/1231/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агропідприємство Маяк б/н від 03.03.2026 (вх. суду від 03.03.2026 № 01-05/611/26) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2026 у справі № 907/1231/25. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 розгляд справи № 907/1231/25 призначено на 19.05.2026. У судове засідання 19.05.2026 з`явився представник позивача, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, надав суду усні пояснення. Скаржник, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, явки уповноваженого представника не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд зауважує, що в пункті 2 резолютивної частини ухвали від 14.04.2026 про призначення справи до розгляду в судовому засіданні вказано, що неявка уповноважених представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до положень ч. 12 ст. 270 ГПК України. Апеляційний суд враховує, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агропідприємство Маяк є скаржником у справі, отже в апеляційній скарзі ним викладено доводи, на підставі яких він не погоджується з рішенням суду першої інстанції. У постанові Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 916/3011/21 вказано, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України. Крім цього, суд враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. Частиною 12 ст. 273 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. На підставі викладеного, враховуючи належне повідомлення скаржника про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги те, що явка представників учасників даної справи не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за участю представника, який з`явився в судове засідання. Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що: Між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецімекс Україна (продавцем, позивачем у справі) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агропідприємство Маяк (покупцем, відповідачем у справі) було укладено Договір поставки №040325-2 від 04.03.2025 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити матеріали для будівництва, матеріали для інженерних систем, витратні та інші матеріали технічного призначення, (надалі іменовані Товар). Відповідно до п. 1.2., 1.3. Договору, найменування, асортимент, ціна за одиницю товару, ціна певної партії товару і його кількість обумовлюються в погоджених сторонами рахунках та видаткових накладних. Партія товару - сукупність товарів, зазначених в одному рахунку. За змістом пунктів 2.1., 2.2. Договору, ціна Договору визначається як сума всіх товарів, переданих продавцем у власність покупця в рамках Договору. Ціна товару (певної партії товару) встановлюється в українських гривнях та зазначається в рахунку. Покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату за товар в розмірі 100% від загальної суми отриманого рахунку протягом 2 (двох) банківських днів, якщо інше не передбачено додатковою угодою або не зазначено в Специфікаціях до даного Договору. Розрахунок здійснюється покупцем після отримання повідомлення продавця про готовність товару до відвантаження. При перевищенні покупцем терміну оплати, продавець має право змінити ціни певної партії товару. Ціни та кількість товару обумовлюються в погоджених сторонами рахунках (п. 2.3. Договору). Пунктами 3.1., 3.2. Договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах: - EXW склад продавця; - FCA Франко-Перевізник обраним покупцем на власний розсуд згідно правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року на протязі 1-21 робочих днів після зарахування коштів на рахунок продавця, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Усі ризики загибелі, втрати, пошкодження або знищення товару переходять до покупця з моменту отримання товару покупцем або перевізником. Доказом передачі продавцем товару перевізнику є товарно-транспортна накладна, квитанція, декларація або інший документ, що засвідчує передачу товару перевізнику. Поставка товару здійснюється зі складу продавця перевізником покупця, його силами та за його рахунок. Оплата послуг перевізника здійснюється покупцем або продавцем за рахунок покупця. За умовами п. 3.3. Договору, передання товару від продавця до покупця за цим Договором здійснюється та оформлюється видатковими накладними або актами приймання-передачі товару, що підписуються уповноваженими представниками сторін (момент поставки). Датою поставки товару (його певної партії) вважається дата підписання сторонами видаткової накладної або акта приймання-передачі товару. У відповідності до пунктів 3.6., 3.9. Договору, під час приймання товару, покупець зобов`язаний перевірити якість, комплектність та відповідність товару умовам Договору. Підписання покупцем видаткової накладної або акту приймання-передачі товару підтверджує в т.ч. належну якість та комплектність товару та його відповідність вимогам покупця та умовам Договору. З моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару до покупця переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням товаром (в тому числі ризики, пов`язані з відшкодуванням збитків та шкоди, завданої третім особам внаслідок користування товаром). Згідно із п. 5.1. Договору, перехід права власності здійснюється в момент передачі товару (його певної партії) покупцю. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Факсові або скановані копії договору та/або документів мають юридичну силу до моменту обміну їх оригіналами. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього Договору, та закінчується 31 грудня 2025 року, а відносно виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, - до повного їх виконання. У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна з сторін не повідомить іншу сторону про наявність заперечень відносно продовження строку дії Договору, строк дії Договору автоматично пролонгується на один календарний рік на тих же умовах (п. 9.1., 9.2. Договору). На виконання умов укладеного між сторонами Договору поставки №040325-2 від 04.03.2025 позивачем було поставлено, а відповідачем, у свою чергу, отримано товар на загальну суму 3 241 769,96 грн. У матеріалах справи наявні копії видаткових накладних №СУ250516 від 16.05.2025 на суму 412 293,90 грн, №СУ250519 від 19.05.2025 на суму 422 552,98 грн, №СУ250520 від 20.05.2025 на суму 353 800,80 грн, №СУ250521 від 21.05.2025 на суму 250 013,24 грн, №СУ250522 від 22.05.2025 на суму 544 245,90 грн, №СУ250523 від 23.05.2025 на суму 325 991,09 грн, №СУ250526 від 26.05.2025 на суму 500 026,48 грн, №СУ250527 від 27.05.2025 на суму 432 845,57 грн, що підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень. Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №040325-2 від 04.03.2025 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого йому товару стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми 3 241 769,96 грн заборгованості. При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким: Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Пунктом 1 частини 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Судами у цій справі встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору поставки №040325-2 від 04.03.2025 позивачем було поставлено, а відповідачем, у свою чергу, отримано товар на загальну суму 3 241 769,96 грн. Апеляційний суд зазначає, що доводи скаржника ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції належним чином не дослідив факт поставки товару позивачем саме на підставі Договору № 040325-2 від 04.03.2025, оскільки наявні у матеріалах справи видаткові накладні не містять посилання на такий договір. Колегія суддів критично оцінює такі доводи, з огляду на таке. Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Суд зазначає, що підписання відповідачем (покупцем) без зауважень та скріплення печаткою видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 цього Закону фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Суд зауважує, що скаржник, заперечуючи щодо поставки товару за Договором, невиконання умов якого є підставою позову у цій справі, не зазначає суду про наявність між сторонами інших договорів, не просить суд долучити до матеріалів справи такі договори. При цьому, як було наголошено судами, наявні у матеріалах справи видаткові накладні містять підпис та печатку відповідача. Крім цього, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, позивач повідомив суд про відсутність між сторонами інших правовідносин, окрім тих які виникли на підставі Договору поставки № 040325- від 04.03.2025, докази зворотнього матеріали справи не містять. Колегія суддів зауважує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст.14 ГПК України). Згідно зі ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування варто розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи (п.8.2 постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17). Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Також в контексті доводів апеляційної скарги, суд вказує, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, проте за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.08.2019 р. у справі № 916/2377/18, від 20.06.2018 р. у справі № 902/680/15, від 29.03.2018 р. у справі № 925/1165/16, від 11.08.2020 р. у справі № 910/4919/19. Отже, за наявності у матеріалах справи первинних документів видаткових накладних, які свідчать про реальність господарської операції поставки товару, надання позивачем акту звірки не було обов`язковим. Водночас скаржник не надав жодних доказів, які б свідчили про невиконання позивачем його обов`язку щодо поставки товару за Договором № 040325-2 від 04.03.2025. Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Як було зазначено вище, умовами укладеного Договору сторони погодили, що Покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату за товар в розмірі 100% від загальної суми отриманого рахунку протягом 2 (двох) банківських днів, якщо інше не передбачено додатковою угодою або не зазначено в Специфікаціях до даного Договору. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повідомив, що згідно усної домовленості, поставив відповідачу товар без проведення попередньої оплати. Суди констатують, що докази оплати за поставлений товар матеріали справи не містять та відповідач не надав. Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок. Таким чином, колегія суддів вважає, що прийнявши поставку товару без проведення попередньої оплати і не попередивши позивача про неможливість оплати, відповідач був зобов`язаний виконати свій обов`язок з оплати отриманого товару, тому строк виконання обов`язку з оплати товару у відповідача виник в момент прийняття товару від позивача за вищезазначеними накладними. На підставі викладеного, враховуючи наявність у матеріалах справи належних, допустимих доказів на підтвердження позовних вимог та відсутність доказів на їх спростування, апеляційний суд дійшов висновків про правомірність рішення місцевого господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 3 241 769,96 грн. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України). На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2026 у справі № 907/1231/25 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Судові витрати в суді апеляційної інстанції. Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України), тому сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником. Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агропідприємство Маяк б/н від 03.03.2026 (вх. суду від 03.03.2026 № 01-05/611/26) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2026 у справі № 907/1231/25- залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Головуючий суддя Т.Б. Бонк суддя С.М. Бойко суддя Г.Г. Якімець