Постанова Київський апеляційний суд № 758/11697/24

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2026 року місто Київ справа № 758/11697/24 апеляційне провадження № 22-ц/824/5878/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Головачова Я.В., суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", подану представником Кущ Яною Василівною, на рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді Захарчук С.С. від 10 грудня 2025 року в справі за позовом акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У вересні 2024 року акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ "ПУМБ", Банк) звернулося до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 11 листопада 2021 року АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2002014223601, за умовами якого відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 30 000 грн, який у подальшому збільшувався. Умовами публічної пропозиції АТ "ПУМБ" на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО) передбачено право Банку змінювати клієнту кредитний ліміт. Зокрема, пунктом 4.3.6.4. частини 4 публічної пропозиції АТ "ПУМБ" на укладення ДКБО встановлено змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого кредитного ліміту або закрити кредитний ліміт взагалі за умови інформування клієнта шляхом направлення повідомлення на номер мобільного телефону. В SMS-повідомленні про зміну розміру кредитного ліміту Банк повідомляє клієнту новий розмір кредитного ліміту. У разі незгоди клієнта із зміненим розміром кредитного ліміту, за винятком випадків, передбачених пунктом 4.2.19. Розділу ІІ цього договору, клієнт протягом 30 календарних днів повинен звернутися до Банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення Банку згода клієнта зі зміною умов договору вважається підтвердженою. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 кредитних зобов'язань станом на 1 липня 2024 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 53 103 грн 16 коп., з яких: 29 998 грн 79 коп. - заборгованість за кредитом; 23 104 грн 37 коп. - заборгованість за процентами; 0,00 грн - заборгованість за комісією. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 53 103 грн 16 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року позов АТ "ПУМБ" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором від 11 листопада 2021 року у розмірі 29 998 грн 79 коп. та судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, позичальник отримав кошти, не повернув кредит, тому з нього слід стягнути заборгованість за тілом кредиту. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку нарахованих та прострочених відсотків, не вказано періоду нарахування та суми, з якої виходив позивач. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзі представник АТ "ПУМБ" - Кущ Я.В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках та ухвалити нове судове рішення про задоволення цих вимог у повному обсязі. Скаржник зазначає, що на підтвердження розміру заборгованості за відсотками позивачем надано суду копію заяви, паспорту споживчого кредиту, в яких визначено процентну ставку, та які підписані відповідачем; розрахунок заборгованості та виписку з особового рахунку відповідача. Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги розрахунок заборгованості, який оформлений Банком на підставі погоджених сторонами у заяві умов, зокрема процентної ставки за користування кредитними коштами. Також судом не враховано, що згідно виписки по рахунку відповідачки, остання користувалася кредитними коштами, а отже повинна сплатити відсотки за користування такими коштами; відповідачка не спростувала розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, у тому числі по процентах. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції Зміст апеляційної скарги свідчить про те, що дане судове рішення оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не подала. Фактичні обставини справи Судом установлено, що 11 листопада 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву № 2002014223601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, чим беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення ДКБО, яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ": pumb/ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) (а.с. 8). При підписанні вказаної заяви ОСОБА_1 погодилася з тим, що дана заява має новаційний характер та складає між нею та Банком Договір комплексного банківського обслуговування та відповідач ознайомлена з положеннями та умовами ДКБО і Тарифами Банку, що діяли на момент підписання заяви. У заяві № 2002014223601 від 11 листопада 2021 року ОСОБА_1 просила відкрити на її ім'я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт у сумі 30 000 грн. Розрахунковий день 30 число місяця. Строк дії кредитного ліміту 12 місяців. Зі спливом вказаного строку, дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО. Розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. Стандартна процентна ставка за договором складає 47,88%, реальна річна процентна ставка складає 47,88%. Також 11 листопада 2021 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено: сума кредитного ліміту - 30 000 грн.; строк кредитування - 12 місяців. Зі спливом вказаного строку, дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО; стандартна процентна ставка за договором складає 47,88% річних; реальна річна процентна ставка складає 47,88% (а.с. 9). Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту за договором № 2002014223601 від 11 листопада 2021 року, 11 листопада 2021 року кредитний ліміт встановлено у розмірі 30 000 грн. У подальшому, а саме 27 лютого 2022 року, кредитний ліміт установлено у такому ж розмірі 30 000 грн (а.с. 31). З виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 11 листопада 2021 року по 1 липня 2024 року вбачається, що остання користувалася кредитними коштами та частково здійснювала платежі на погашення кредиту (а.с. 32 на звороті, 33 та 33 на звороті). Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 станом на 1 липня 2024 року становить 53 103 грн 16 коп., з яких: 29 998 грн 79 коп. - заборгованість за кредитом; 23 104 грн 37 коп. - заборгованість за процентами (а.с. 32). 2 липня 2024 року АТ "ПУМБ" надіслало ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення), в якій повідомило про наявність заборгованості в розмірі 53 103 грн 16 коп. за кредитним договором № 2002014223601 від 11 листопада 2021 рокута про необхідність сплати такої заборгованості протягом тридцяти календарних днів з дня отримання повідомлення (а.с. 28 на звороті, 29). Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК України). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Встановивши, що позивачем надано докази видачі кредитних коштів (встановлення кредитного ліміту), проте відповідачка прострочила зобов`язання по виконанню умов кредитного договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29 998 грн 79 коп. Позивач, крім заборгованості по тілу кредиту, також просив стягнути з відповідачки заборгованість по відсоткам у розмірі 23 104 грн 37 коп. Надаючи оцінку доказам, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку нарахованих та прострочених відсотків, не вказано періоду нарахування та суми, з якої виходив позивач, здійснюючи нарахування відсотків. Тому відмовив у задоволенні позовних про стягнення заборгованості за відсотками. Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, оскільки суд першої інстанції, у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень, не був позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, адже незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Так, кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути суму, яка доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 7 червня 2023 року в справі № 234/3840/15-ц. Як убачається з матеріалів справи, АТ "ПУМБ" до позовної заяви долучено розрахунок заборгованості по відсотках (а.с. 31 на звороті). У даному розрахунку зазначено, що розмір простроченої заборгованості ОСОБА_1 за відсотками за користування кредитними коштами становить 23 104 грн 37 коп. Даний розрахунок заборгованості конкретизований та містить інформацію за усіма складовими, що забезпечує можливість перевірки такого розрахунку за наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, зазначено розмір відсотків та період нарахування з 30 листопада 2021 року по 30 листопада 2023 року, а також у даному розрахунку зазначено дати та суми часткового погашення заборгованості. Крім цього, із заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також у паспорті споживчого кредиту, які власноручно підписані відповідачем, зазначено реальну процентну ставку, її розмір та умови нарахування. Згідно умов кредитного договору № 2002014223601 від 11 листопада 2021 року, строк кредитування 12 місяців, який за умовами договору неодноразово продовжувався. Щомісячно ОСОБА_1 повинна була вносити певну суму грошових коштів на погашення кредиту, в тому числі розмір мінімального платежу та відсотки за користування кредитним лімітом. Отже, визначений позивачем розмір заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 23 104 грн 37 коп. відповідає умовам кредитування, а тому такі вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості по відсотках у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, доводить обставини наявності у відповідачки заборгованості по відсотках. З наданого позивачем розрахунку заборгованості також вбачається, що ОСОБА_1 частково вносила кошти на погашення відсотків. При цьому, відповідачка не надала власного розрахунку заборгованості з обґрунтуванням його правильності та повноти на спростування розрахунку, наданого банком. Об`єктивних доказів погашення заборгованості за відсотками у розмірі 23 104 грн 37 коп. ОСОБА_1 також не надано, не встановлено таких і судом апеляційної інстанції. Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач прострочила зобов`язання по виконанню умов кредитного договору, а відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у розмірі 23 104 грн 37 коп. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вищевказаного не врахував та як наслідок дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, посилаючись на необґрунтованість розрахунку заборгованості. Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового судового рішення про задоволення цих позовних вимог. Розподіл судових витрат Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Незважаючи на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні частини позовних вимог, судовий збір за подання позовної заяви в 2 422 грн 40 коп. стягнув у повному обсязі з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ". Тому відсутні правові підстави для зміни рішення суду в частині розподілу судових витрат, зокрема витрат позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви, оскільки за наслідками перегляду справи в суді апеляційної інстанції позов задоволено повністю. Щодо судових витрат позивача, понесених в суді апеляційної інстанції, а саме витрат на сплату судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633 грн 60 коп. Водночас позивач оскаржує рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 23 104 грн 37 коп., що становить 43,51 % від ціни позову. Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги становить 1 580 грн 98 коп. (2 422,40 ? 43,51 % ? 150 %) і підлягає стягненню з ОСОБА_1 саме в такому розмірі. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", подану представником Кущ Яною Василівною, задовольнити. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (Код ЄДРПОУ: 14282829; 04070 місто Київ, вулиця Андріївська, 4) заборгованість за відсотками у розмірі 23 104 грн 37 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (Код ЄДРПОУ: 14282829; 04070 місто Київ, вулиця Андріївська, 4) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 580 грн 98 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді: