Постанова 4857 № 140/14088/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/14088/25 пров. № А/857/7167/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі № 140/14088/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинення певних дій, місце ухвалення судового рішення м. Луцьк Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїСтецик Н.В. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі № 140/14088/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинення певних дій задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з 01.06.2025 пільг на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 11 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 , як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з 01.06.2025 пільги в розмірі 50-процентної знижки на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 11 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що відповідачем опрацьовано документи електронної особової справи отримувача пільги ОСОБА_1 та виявлено, що середньомісячний сукупний дохід за період з 01.10.2024 по 31.03.2025 в розрахунку на одну особу складає 12 398,70 грн, який перевищує величину доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу у 2025 році - 4 240,00 грн. З урахуванням названої обставини відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову у наданні позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зміна правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення осіб, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Закону №796-XII, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (1 категорія), про що видано посвідчення серії НОМЕР_1 , а також особою з інвалідністю 2 групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з аварією на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону №796-ХІІ. Відповідно пункту 11 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач був отримувачем пільги, а саме 50-відсоткової знижки на оплату житлово-комунальних послуг, що не заперечується сторонами. З 01.05.2025 відповідач, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553 зупинив позивачу нарахування і виплату пільги - 50-відсоткової знижки на оплату житлово-комунальних послуг. Не погоджуючись з діями відповідача щодо зупинення нарахування і виплати пільги (50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги), позивач 31.10.2025 звернувся до відповідача з відповідною заявою у якій просив відновити йому виплати пільг. ГУ ПФУ у Волинській області листом від 04.11.2025 №0300-0310-8/73661 повідомило позивача про те, що розмір середньомісячного сукупного доходу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, з 01.05.2025 у наданні пільг позивачу відмовлено та підстави для поновлення відсутні. Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відповідно до статті 1 Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Згідно з п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX від 19 листопада 2024 у 2025 році пільги, передбачені пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, визначених пунктом 11 частини першої статті 20 та пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII, надаються за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначеного положення Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 31 грудня 2024 №1553 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 389», якою постанову Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 №389 доповнено пунктом 1-1, що передбачає застосування в 2025 році критерію доходу сім`ї при наданні зазначених пільг. Згідно з цією постановою пільги, визначені пунктом 11 частини першої статті 20 та пунктом 1 частини першої статті 21 Закону №796-XII, надаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорій 1 та 2, за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. З наявних у справі доказів вбачається, що на підставі цих змін Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області з 1 травня 2025 було призупинено надання позивачу пільги, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону № 796-XII у частині пільг, визначених пунктом 11 частини 1 статті 20 цього Закону. Разом із тим, норми Закону №796-XII залишаються чинними, зміни до пункту 11 частини першої статті 20 та пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону не вносились. У зазначених нормах не встановлено залежності надання пільг від середньомісячного сукупного доходу сім`ї. Статтею 71 Закону №796-XII визначено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 9 липня 2007 № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 № 10-рп/2008, від 30 листопада 2010 № 22-рп/2010, від 27 лютого 2020 № 3-р/2020 та від 28 серпня 2020 № 10-р/2020 наголошував, що закони про Державний бюджет України не можуть змінювати чи обмежувати обсяг прав, гарантій і пільг, встановлених спеціальними законами, а будь-яке встановлення іншого, додаткового регулювання відносин, відмінного від предмета спеціального закону, є неприпустимим і суперечить Конституції України (ст. 6, 19, 130). Велика палата Конституційного Суду України у рішенні від 17 липня 2018 № 6-р/2018 зазначила, що забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, є конституційним обов`язком держави, а обмеження чи скасування пільг для таких осіб без відповідної рівноцінної компенсації порушує сутність їх прав на соціальний захист. У рішенні від 25 квітня 2019 №1-Р/2019 зазначається, що посилений соціальний захист цих осіб обумовлений особливим статусом та ризиками, пов`язаними з наслідками катастрофи, і не може залежати від майнового стану сім`ї. З огляду на це, положення пункту 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України №1553 від 31 грудня 2024 встановлюють додаткове регулювання відносин, відмінне від положень спеціального Закону №796-XII, що є неправомірним. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відтак має пріоритет у застосуванні. Отже, обмеження щодо надання пільг шляхом застосування критерію середньомісячного доходу сім`ї, передбачене пунктом 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та постановою Кабінету Міністрів України №1553, суперечить положенням Закону №796-XII і Конституції України, а тому не може бути застосоване відповідачем. За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а, від 03.11.2021 року у справі № 360/3611/20 в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з 01.06.2025 року пільг на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 11 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі № 140/14088/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос