Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/6212/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/6212/24 пров. № А/857/23158/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року (постановлену головуючим суддею Луцович М.М. у м. Ужгороді) про змiну способу i порядку виконання судового рішення у справі № 260/6212/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №260/6212/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області від 25.07.2024 №89 та №90 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2020, 01.01.2021; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області від 25.07.2024 №89 та №90, виданих станом на 01.01.2020, 01.01.2021 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71% та без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням виплачених сум. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №260/6212/24 набрало законної сили 17.02.2025. 16.03.2026 позивачем подано заяву про зміну способу і порядку виконання рішення, відповідно до якої просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №260/6212/24 у частині «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області від 25.07.2024 № 89 та № 90, виданих станом на 01.01.2020, 01.01.2021 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71% та без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням виплачених сум» на «стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 заборгованості щодо нарахованої та невиплаченої суми пенсії з 01 лютого 2020 року по 31 січня 2022 року у розмірі 279571,08 грн». Подану заяву аргументує тим, що рішення суду від 16.01.2025 у справі №260/6212/24 органом Пенсійного фонду України не виконується, оскільки різниця перерахованої за минулий час пенсії станом на день звернення до суду залишається не виплаченою. З посиланням на ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України просив задовольнити заяву у повному обсязі. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що застосування процесуального механізму, передбаченого статтею 378 частиною 3 абзацом 2 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення із боржника нарахованої суми (279571, 08 грн) є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційні скарзі покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні заяви. Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав. Положенням ч. 1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з частинами 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України. Положеннями абзацу 1 ч. 1 ст. 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Водночас, з 19.12.2024 положення ч. 3 ст. 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.». Тобто, ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22, який враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №260/6212/24 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021 на підставі довідок Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області від 25.07.2024 №89 та №90, виданих станом на 01.01.2020, 01.01.2021, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71% та без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням виплачених сум, що підтверджується листами №2704-2492/К-02/8-0700/25 від 26.06.2025 та №2216-2090/К-02/8-0700/25 від 27.05.2025 з доданими розрахунками пенсії. Різниця пенсії за минулий час (з урахуванням раніше виплачених сум) за період з 01.02.2020 по 31.01.2022 склала 279571, 08 грн, яка буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України. Станом на день звернення до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду пенсійний орган не виплатив позивачу пенсію за минулий час на виконання рішення від 16.01.2025 у справі №260/6212/24 у розмірі 279571, 08 грн. Тобто судове рішення не є виконаним у повному обсязі протягом більше 1 року з дня набрання законної сили судовим рішенням. Зважаючи на те, що відповідач/боржник, який є суб`єктом владних повноважень, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі не виконав судове рішення в частині виплати нарахованої пенсії, суд першої інстанції правильно виснував, що з урахуванням положень абзацу 2 ч. 3 ст. 378 КАС України необхідно змінити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом стягнення з відповідача/боржника цих пенсійних виплат на користь позивача. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 260/6212/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді А. Р. Курилець О. І. Мікула