Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4787/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року справа №200/4787/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Пивовар І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 грудня 2025 року у справі № 200/4787/25 (головуючий І інстанції Аляб`єв І.Г.) за позовом Нероди Алли Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Нерода Алла Ігорівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 104450014903 від 28.05.2025 про відмову у призначенні пенсії, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії із доданими документами, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового (загального) стажу періодів роботи з 30.04.1992 по 09.08.1996, з 26.09.1996 по 28.09.1999, період навчання з 01.09.1982 по 19.06.1989 роки та прийняти рішення щодо призначення пенсії, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 5 грудня 2025 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 104450014903 від 28.05.2025 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 20.05.2025, із зарахуванням зарахувати страхового стажу періодів роботи з 30.04.1992 по 09.08.1996, з 26.09.1996 по 28.09.1999 та період навчання з 01.09.1982 по 19.06.1989; - в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права. Апелянт зазначив, що Законом України від 01.12.2022 № 2783 - IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» Україна зупинила діюКонвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94 ВР, у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь. Разом з тим Україна Законом України від 10.01.2002 № 2933-ІІІ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (далі - Конвенція 1961 року). Конвенція 1961 року застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти їх приєднання до Конвенції 1961 року. Державами-учасницями Конвенції 1961 року є також рф та республіка білорусь. Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції 1961 року єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Тобто, документи, видані на території рф приймаються в Україні за умови проставлення апостиля компетентним органом. Отже, управлінням правомірно не враховано до трудового стажу періоду роботи позивача на підприємствах рф з 30.04.1992 по 09.08.1996, з 26.09.1996 по 28.09.1999. Також, до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 01.09.1989, оскільки періоди навчання перетинаються з періодами роботи та перевищує встановлений термін. Так, трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить записи №№ 1-4 про періоди роботи з 02.12.1986 по 06.07.1987 та з 04.11.1987 по 16.11.1987. Також, слід зазначити, що наявні розбіжності у Дипломі від 30.06.1989 № 791612, додатку до диплому та в трудовій книжці, а саме, у дипломі дата навчання зазначена 1982 рік, а у додатку до диплому та в трудовій книжці зазначено 1984 рік. За наведених обставин, зазначений період потребує уточнення. Відповідно до розрахунку стажу форми РС-права вбачається, що період роботи до 19.06.1989 частково зараховано до стажу роботи, а саме, зарахований період роботи з 04.11.1987 по 16.11.1987. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.05.2025 № 104450014903 по зверненню від 20.05.2025 ОСОБА_1 , прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду». За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. 20.05.2025 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії. Заява за принципом екстериторіальності, відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, була розглянута до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від № 104450014903 від 28.05.2025 відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Повідомлено про наявність страхового стажу - 20 років 06 місяці 3 дні. Згідно рішення про відмову у призначенні пенсії в ході розгляду документів до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплома НОМЕР_2 від 30.06.1989 року з 01.09.1982 по 19.06.1989, оскільки період навчання перетинається із періодом роботи та перевищує граничний термін. Періоди роботи в рф згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.1986 з 30.04.1992 по 09.08.1996, з 26.09.1996 по 28.09.1999, оскільки стаж набутий на території рф та у зв`язку з тим, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. З трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.12.1986 вбачається: з 01.09.1982 по 19.06.1989 позивач навчався у Уральському політехнічному, Днепродзержинському індустріальному інституті; у період з 30.04.1992 по 09.08.1996 працював на посаді інженера у Новоросійському судноремонтному заводі ММФ; з 26.09.1996 по 28.09.1999 працював на ТОВ "Новоросійський комбінат хлібопродуктів"; 01.09.1984 по 30.06.1989 року навчався у Дніпродзержинському індустріальному інституті ім. М.І. Арсенічева. Наказ про зарахування №38-03/1 від 21.08.1984, наказ про відрахування №266 від 30.06.1989 року Відповідно до диплому НОМЕР_2 позивач у 1982 році вступив до Уральського ордена Трудового Червоного Прапора політехнічного інституту імені С.М. Кірова, в 1989 році - закінчив Дніпродзержинський орден Трудового Червоного Прапора індустріального інституту імені М.І. Арсенічева. Згідно з додатком до диплому НОМЕР_2 позивач з 1984 року по 1989 рік виконував навчальний план за спеціальність "Механічне устаткування металургійних заводів". Листом Дніпровського державного технічного університету № 107-24/79 від 30.06.2025 повідомлено, що в документах архівного фонду Дніпровського державного технічного університету значиться ОСОБА_1 особова справа № 18680а: - з 01.09.1982 року (наказ №278/у від 25.08.1982 року) по 26.02.1986 року (наказ №309/у від 26.06.1986 року) на денному відділенні механіко-машинобудівельного факультету Уральського ордена Трудового Червоного Прапора політехнічного інституту імені С.М. Кірова (виписка з академічної довідки Л № 10226 з Уральського політехнічного інституту). - відповідно до наказу № 86-04/2 від 11.09.1987 року зарахований в число студентів четвертого курсу інституту на денну форму навчання механічного факультету за спеціальністю "Механічне устаткування заводів чорної металургії" в гр.МЗ-84-1д з Уральського політехнічного інституту. - згідно з рішенням Державної екземенаційної комісії 1989 року присвоєно кваліфікацію інженера-механіка за напрямком підготовки "Механічне устаткування заводів чорної металургії", за денною формою навчання (наказ № 266 від 30.06.1989 року, диплом НОМЕР_2 ). Листом Міністерства освіти і науки України №3/5284-25 від 24.06.2025 року повідомлено, що правонаступником Дніпродзержинського ордена Трудового Червоного Прапора індустріального інституту імені М. І. Арсенічева є Дніпровський державний технічний університет (51918, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Дніпробудівська, 2, тел.: (0569) 56-06-65, електронна пошта: science@dstu.dp.ua, вебсайт: http://www.dstu.dp.ua). Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне. За ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції чинній станом на момент звернення позивача за призначенням пенсії за віком (далі - Закон №1058), було встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. З абзацом 1 ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. За статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Отже, для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Крім того, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; на підставі показань свідків; даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи. Щодо незарахування періодів роботи з 30.04.1992 по 09.08.1996, з 26.09.1996 по 28.09.1999 до страхового стажу позивача, суд зазначає наступне. Згідно з ч.2 ст.4 Закону № 1058, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. За ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. 13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: "виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення". Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. За статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Згідно з абз. 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Тобто, наведені норми вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення" (далі - Постанова №1328) передбачено вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у місті Москві. Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023. Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023. З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди. Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності. Тобто, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди. Відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення. За ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Тобто, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу. Суд не бере до уваги посилання відповідача на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської соціальної хартії та ст.46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень. Крім того, закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. Отже, періоди роботи з 30.04.1992 по 09.08.1996, з 26.09.1996 по 28.09.1999 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача. Щодо зарахування періоду навчання з 01.09.1982 по 19.06.1989 до страхового стажу позивача, суд враховує наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637). За пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 8 Порядку №637 час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів. Отже, за відсутності в дипломі особи відомостей щодо часу навчання, приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів. З трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.12.1986 вбачається: з 01.09.1982 по 19.06.1989 позивач навчався у Уральському політехнічному, Днепродзержинському індустріальному інституті; з 01.09.1984 по 30.06.1989 року навчався у Дніпродзержинському індустріальному інституті ім. М.І. Арсенічева. Наказ про зарахування №38-03/1 від 21.08.1984, наказ про відрахування №266 від 30.06.1989 року (запис 4-5) Відповідно до диплому серії НОМЕР_2 позивач у 1982 році вступив до Уральського ордена Трудового Червоного Прапора політехнічного інституту імені С.М. Кірова, в 1989 році - закінчив Дніпродзержинський орден Трудового Червоного Прапора індустріального інституту імені М.І. Арсенічева. Згідно з додатком до диплому НОМЕР_2 позивач з 1984 року по 1989 рік виконував навчальний план за спеціальність "Механічне устаткування металургійних заводів". Листом Дніпровського державного технічного університету № 107-24/79 від 30.06.2025 повідомлено, що в документах архівного фонду Дніпровського державного технічного університету значиться ОСОБА_1 особова справа № 18680а: - з 01.09.1982 року (наказ №278/у від 25.08.1982 року) по 26.02.1986 року (наказ №309/у від 26.06.1986 року) на денному відділенні механіко-машинобудівельного факультету Уральського ордена Трудового Червоного Прапора політехнічного інституту імені С.М. Кірова (виписка з академічної довідки Л № 10226 з Уральського політехнічного інституту). - відповідно до наказу № 86-04/2 від 11.09.1987 року зарахований в число студентів четвертого курсу інституту на денну форму навчання механічного факультету за спеціальністю "Механічне устаткування заводів чорної металургії" в гр.МЗ-84-1д з Уральського політехнічного інституту. - згідно з рішенням Державної екземенаційної комісії 1989 року присвоєно кваліфікацію інженера-механіка за напрямком підготовки "Механічне устаткування заводів чорної металургії", за денною формою навчання (наказ № 266 від 30.06.1989 року, диплом НОМЕР_2 ). Отже, судом встановлено, що період навчання з 1882 року по 1989 рік підтверджений довідкою Дніпровського державного технічного університету № 107-24/79 від 30.06.2025, дипломом серії НОМЕР_2 та відомостями трудової книжки, тому період навчання з 01.09.1982 по 19.06.1989 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо призначення пенсії, суд зазначає, що, з урахуванням повідомлених і підтверджених відповідними доказами обставин, суд позбавлений в межах цієї справи дослідити питання виконання всіх умов, визначених законодавством, для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії. Тому суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення, індексації і перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд зобов`язати відповідача призначити пенсію позивачу. Належним способом захисту в цій частині буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, із зарахуванням до страхового стажу спірних періодів роботи та навчання. Крім того, суд зазначає, що згідно із пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що Пенсійний фонд, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, зобов`язаний збирати, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого останньому надається тримісячний термін. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з`ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення. На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про: - визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 104450014903 від 28.05.2025 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 20.05.2025, із зарахуванням зарахувати страхового стажу періодів роботи з 30.04.1992 по 09.08.1996, з 26.09.1996 по 28.09.1999 та період навчання з 01.09.1982 по 19.06.1989. Рішення суду в частині розподілу судових витрат не оскаржено. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 грудня 2025 року у справі № 200/4787/25 за позовом Нероди Алли Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 27 травня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.А. Блохін І.В. Пивовар