Постанова 4855 № 320/44506/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/44506/24 Суддя першої інстанції: Білоноженко М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФ у Київській області), у якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження з 20.03.2024 розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та обмеження індексації 2023 року та 2024 року максимальним розміром 1500 грн; - зобов?язати відповідача нараховувати виплачувати ОСОБА_1 з 20.03.2024 пенсію без обмеження максимальним розміром індексацію 2023 року та 2024 року та без обмеження максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 та 2024 років з обмеженням максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, що втратили працездатність; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) виплату нарахованої пенсії з 01 березня 2023 та 2024 років без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в частині обмеження пенсії максимальним розміром визнані неконституційними, а оскільки приписи Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, то це свідчить про безпідставність обмеження перерахованої пенсії позивача максимальним розміром. Водночас суд зауважив, що правові підстави для нарахування та виплати індексації пенсії у більшому, ніж 1 500 грн, відсутні. Не погоджуючись з указаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що розмір пенсії позивача правомірно обмежено максимальним, що відповідає правовим позиціями Верховного Суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційні скарги, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 26.05.2026. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФ у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Основний розмір пенсії позивача з 01.03.2024 становить 50 519,10 грн, однак виплату пенсії обмежено максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність 23 610,00 грн. Крім того, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 позивачу нараховано індексацію пенсії, розмір якої обмежено 1 500 грн. Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також індексації без обмеження максимальним розміром. Листом від 20.09.2024 №6270-27441/С-02/8-1000/24 ГУ ПФ у Київській області відмовлено ОСОБА_1 у виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром, в обґрунтування чого пенсійний орган послався на те, що з урахуванням юридичних позицій Конституційного Суду України виплата раніше призначених пенсій, обчислених у розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у визначених до виплати розмірах. Крім того, відповідач зазначив, що нарахування та виплати індексації пенсії здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства у сумі 1 500 грн. Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії та її індексації, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Із змісту статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон про заходи реформування пенсійної системи), який набрав чинності 01.10.2011 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача), максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічні норми закріплені у ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон; у редакції чинній на момент перерахунку пенсії позивача), за якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами. Цим актом суду конституційної юрисдикції також вирішено, що наведені нормативні приписи втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Вирішуючи питання щодо початку дії вказаного рішення Конституційного Суду України в аналогічних за змістом правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 у справі №580/7744/23 прийшов до висновку, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону про реформування пенсійної системи із змінами, що поширює свою дію на Закон із змінами, та першого речення ч. 3 ст. 67 Закону із змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 21.03.2024. При цьому у згаданій постанові Верховний Суд також підкреслив, що, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, з 21.03.2024 правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні. Водночас, як свідчать матеріали справи, здійснивши перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024 та встановивши обмеження її до виплати максимальним розміром, відповідач продовжував виплачувати таку й після визнання неконституційними відповідних положень законів України, не зважаючи на звернення пенсіонера із заявою про припинення вчинення таких дій. За таких обставин та правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів з урахуванням ч. 5 ст. 242 КАС України приходить до висновку, що, починаючи з 21.03.2024 (а не з 20.03.2024, як просить позивач) дії ГУ ПФ у Київській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, є протиправними, а відтак позовні вимоги у відповідній частині - обґрунтованими з урахуванням зміни дати, з якої така пенсія підлягає нарахуванню та виплаті без обмеження максимальним розміром. Щодо позовних вимог про обмеження індексації пенсії максимальним розміром колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із наступними змінами, застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168). Пунктом 1 цієї Постанови установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197. Згідно з п. 4 Постанови №168 з 1 березня 2023 р. розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови. При цьому абз. 3 п. 10 Постанови №168 передбачено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень. Отже, з 01.03.2023 поводиться перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197. Однак, п. 2 Постанови № 168 містить застереження про граничний розмір суми індексації. Системний аналіз вищевказаних законодавчих приписів свідчить про те, що обмеження верхньої межі індексації здійснюється для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян, а також з урахуванням того, що в умовах дії воєнного стану видатки в першу чергу спрямовуються на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану. При цьому, як нормами ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058- IV), так і положеннями ст. 67 Закону Уряду надано право визначати розмір, умови та порядок здійснення індексації пенсій. Отже, приписами Постанови № 168 визначено верхню межу розміру індексації пенсії у граничному розмірі 1500,00 грн, яку не може перевищувати сума індексації (підвищення) у разі здійснення на виконання п. 2 цієї Постанови. Тобто, це означає, що якщо сума індексації пенсії в результаті проведеного перерахунку перевищує 1500,00 грн, доплата до пенсії встановлюється у межах граничної суми - в розмірі 1500 грн. Аналогічні норми і положення закріплені у п. 6 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а також приписах п. 1, пп. 3 п. 2, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185). При цьому колегія суддів зазначає, що загальновідомим є факт введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України воєнного стану. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я. Повномасштабна війна та погіршення матеріального становища українців завдали суттєвих втрат добробуту мільйонів домогосподарств в Україні. Саме тому підтримка фінансової платоспроможності громадян, особливо пенсіонерів - тобто тих, для кого виплати від держави часто є єдиним джерелом доходів - вкрай важливою для Уряду. Саме з цією метою Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про здійснення індексації пенсій з 01.03.2023 та з 01.03.2024 з обмеженням верхньої межі індексації для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян. Так, у справі, яка розглядається, суд першої інстанції встановив, що з березня 2023 року та з березня 2024 року позивачу підвищено пенсію на коефіцієнт збільшення, установлений п. 1 Постанови № 168 та п. 1 Постанови №185, в межах граничної суми збільшення, а саме на 1 500,00 грн, у зв`язку із чим відсутні правові підстави вважати такі дії відповідача неправомірними, оскільки індексація пенсії ОСОБА_1 з березня 2023 року та березня 2024 року проведена ГУ ПФ у Київській області із дотриманням вимог чинного законодавства. Тобто, підвищення розміру пенсії ОСОБА_1 у 2023 році та у 2024 році шляхом її індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,197 та 1,0796 із обмеженням верхньої межі індексації розміром 1500,00 грн, із одночасним збереженням розміру підвищення попередніх індексацій, відповідає ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV, оскільки у своїй сукупності він не є меншим за мінімальний розмір збільшення, визначеного абз. 2 ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV. Як було встановлено раніше, на виконання Постанови № 168 та Постанови №185 ГУ ПФ у Київській області здійснило проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 і 1,0796, розмір якої визначено з урахуванням п. 10 Постанови №168 та п. 3 Постанови №185 в сумі 1500 грн. При цьому загальний розмір нарахованої до виплати з 01.03.2023 та з 01.03.2024 пенсії позивача збільшився на відповідну суму. Судова колегія звертає увагу, що відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлював правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат. ЄСПЛ не заперечує право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат. Така практика свідчить про достатньо широке "поле" для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення. ЄСПЛ визнає можливість, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи й з`ясовує, чи було законним таке втручання, чи мало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується. За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Valkov and Others v. Bulgaria» (заява N 2033/04); справа «Khoniakina v. Georgia» (заява N 17767/08)). З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність у ГУ ПФ у Київській області правових підстав для перерахунку індексації пенсії ОСОБА_1 без застосування абз. 3 п. 10 Постанови №168 та абз. 3 п. 3 Постанови №185. Аналогічна позиція щодо застосування абз. 3 п. 10 Постанови №168 висловлена Верховним Судом у постанові від 07.06.2024 у справі № 420/25804/23. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що, прийшовши до висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 призначено пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що зумовило застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, які не підлягали застосуванню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, неправильно встановив фактичні обставини справи, зробив висновки, які ним не відповідають, та у зв`язку з цим неправильно застосував норм матеріального права, що, у своїй сукупності має наслідком скасування судового рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження з 21 березня 2024 розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10; код ЄДРПОУ 22933548) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт Громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий міським відділом №2 Білоцерківського МУ ГУ МВС України в Київській області 25.12.2001) з 21 березня 2024 року пенсію без обмеження максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини першої статті 263, пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суддя-доповідач В.В. Файдюк Судді О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев Повне судове рішення складено 26 травня 2026 року.