Постанова 4818 № 638/11379/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/11379/25 Головуючий 1 інстанції: Рибальченко Л.М. Провадження №33/818/601/26 Доповідач: Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2026 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 08 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 гривень 60 копійок. Постановою встановлено, що 10 червня 2025 року о 23:05 год., в.м.Харків, вул. Клочківська, 258, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ ЗАЗ Daewoo Т13110, д.н.з. НОМЕР_1 , мав ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARJL 0305 та в медзакладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м.Харків, вул. Ахієзерів, 18А у лікаря нарколога відмовився. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м.Харків від 08 грудня 2025 року, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з обов`язковим зупиненням провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.236 КАС України до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України, а також вирішити питання про судові витрати відповідно до вимог КАС України. В обґрунтування доводів зазначає, що він з травня 2022 року по теперішній час перебуває у складі бойового підрозділу Збройних Сил України, який долучений до виконання бойової роботи на лінії бойового зіткнення, що підтверджується належними та допустимими доказами наданими до суду першої інстанції, у зв`язку з чим ним були заявлені клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.236 КАС України. Однак, суд першої інстанції, всупереч вимогам п.5 ч.1 ст.236 КАС України, безпідставно відмовив у зупиненні справи та продовжив її розгляд, що призвело до ухвалення рішення по суті за відсутності сторони, яка об`єктивно не мала можливості брати участь у судовому процесі. У судове засідання Харківського апеляційного суду від 20 травня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду його апеляційної скарги повідомлявся своєчасно та належним чином. Зокрема, розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 був призначений в Харківському апеляційному суді на 15 годину 00 хвилин 20 травня 2026 року. На адресу, яка зазначена в матеріалах справи, судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направлялась судова повістка рекомендованим листом із зворотнім повідомленням (арк.50). Про місце, день та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений в підсистемі «Електронний суд», про що свідчить відомості довідки про доставку електронного документу (арк. 50). У судове засідання Харківського апеляційного суду від 20 травня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився. 18 травня 2026 року на адресу Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 направив заяву про розгляд справи за його відсутністю, оскільки він не має можливості бути присутнім у судовому засіданні та доєднатись до засідання за допомогою відеозв`язку, тому що знаходиться в лавах Збройних Сил України, у складі бойового підрозділу НОМЕР_2 окремої бригади безплотних систем « ІНФОРМАЦІЯ_2 » і задіяний безпосередньо до виконання бойових завдань по обороні держави, в районах активних бойових дій та наразі виконує задачі на Запорізькому напрямку, а також те, що апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі. Крім того, у заяві зазначено про те, що він бажає використати своє право на захист, ознайомитись із матеріалами справи, зі змістом відеозапису з камери поліцейського, надати докази і пояснення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП за його апеляційною скаргою перебуває в Харківському апеляційному суді з 18 грудня 2025 року, тобто протягом тривалого часу, та ОСОБА_1 неодноразово подавав заяви про розгляд справи без його участі (заява від 11 лютого 2026 року, заява від 22 квітня 2026 року), однак стороною захисту не надано відповідних доказів, що протягом цього часу ОСОБА_1 виконував свої службові обов`язки та не мав змоги ознайомитись із матеріалами справи та прийняти участь у судовому засіданні Харківського апеляційного суду. Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Крім того конвенція встановлює право кожного на доступ до справедливого та безстороннього правосуддя. Однак таке право не є абсолютним, та може бути обмеженим з об`єктивних підстав, визначених законом з обов`язковим врахуванням принципу розумності строків для розгляду справи. У справі «N.B. проти України» Суд зазначив, що «розумність тривалості розгляду справи має визначатися в світлі обставин справи, а також з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника» («N.B. проти України», 3 квітня 2008 року, §40). Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо неї, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Щодо вирішення питання про можливість розгляду справи за відсутності належно повідомлених учасників справи підлягає врахуванню і правова практика Верховного суду (справа №592/9605/21) в якій зазначено, що апеляційні суди зобов`язані ретельно перевіряти не лише, чи були учасники провадження належним чином поінформовані про дату та час апеляційного розгляду, але й з`ясувати причини неприбуття цих учасників в судове засідання та вирішити питання про можливість продовження розгляду без учасників, які не з`явилися в судове засідання, або про відкладення судового розгляду, зокрема у разі визнання поважними причини їх не прибуття. При цьому поважність причин неприбуття у судове засідання має бути обґрунтованим та переконувати для стороннього спостерігача, що особа об`єктивно не може з`явитись до суду з поважних причин, навіть якщо вони стосується і різного роду захворювань. Повідомлення про відкладення має містити конкретну інформацію щодо об`єктивної неможливості з`явитися до суду а не абстрактні доводи. Саме такі обставини з огляду на вимоги чинного законодавства у їх взаємозв`язку і буде вважатися належним за змістом повідомленням про поважні причини неприбуття в судове засідання учасників провадження. Згідно ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 зазначено про те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов`язок «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь у цьому засіданні. Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Таким чином, неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. У правових висновках постанови від 12 грудня 2024 року №990SCGC/20/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи. Враховуючи наведене, а також те, що матеріали справи мають відомості щодо повідомлення учасників справи про місце, день та час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , та не містять будь-яких заяв чи клопотань сторони захисту про відкладення апеляційного розгляду цієї справи, апеляційний суд вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу ОСОБА_1 за відсутності належно повідомлених учасників процесу та провадити судовий розгляд в межах поданої апеляційної скарги та відомостей, які наявні в матеріалах справи. Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Згідно з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є обов`язком водія, а не його правом. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме:відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №358045 від 10 червня 2025 року, відповідно до якого 10 червня 2025 року о 23:05 в. м.Харкові, по вул. Клочківській, 258, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ-Daewoo Т13110, д.н.з. НОМЕР_1 , мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARJL 0305, та в медзакладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, у лікаря нарколога відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи»; «Підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи: ОСОБА_1 ); «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення»; «Тимчасово вилучені документи: посвідчення водія НОМЕР_3 ; Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав (ла): ТЗ004208; Підпис водія (особи) про отримання тимчасового дозволу»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 )» (арк.1). У матеріалах справи міститься акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія, згідно з якими ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд не проводився, у зв`язку з відмовою водія від проходження огляду (арк.4,5). З відомостей рапорту інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП, лейтенанта поліції, Бобко Володимира від 11 червня 2026 року вбачається, що 10 червня 2025 року під час патрулювання Шевченківського району в складі екіпажу КУПОЛ-1101 близько 23 години 05 хвилин за адресою: м.Харків, вул. Клочківська, буд.258, було зупинено транспортний засіб ЗАЗ-DAEWOO Т13110, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порушення комендантської години. В ході спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARJL0305, та в медичному закладі охорони здолров`я КНП ХОР «ОКНЛ», у лікаря нарколога відмовився у встановленому законом порядку, чт порушив п.2.5 ПДР України. На гр. ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, ЕПР1 358045. Вищевказаний від надання пояснень відмовився. Водія від керування транспортним засобом відсторонено. Транспортний засіб залишено на місці зупинки без порушень ПДР України (арк.6). У матеріалах справи також міститься відеозапис від 10 червня 2025 року за участю ОСОБА_1 (арк.3), з якого вбачається, що на вимогу працівників поліції автомобіль з н.з. НОМЕР_1 зупиняється на узбіччі дороги. Водій надав відповідні документи, ним виявився ОСОБА_1 , який повідомив працівників поліції, що він тільки приїхав з позицій та його побратими попросили купити 2 л кока-коли. Під час спілкування з водієм, у останнього було виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, у зв`язку з чим водію було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку та роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер, так і у відповідному медичному закладі. Водію роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Крім того, працівник поліції назвав водію причини зупинки транспортного засобу, а саме комендантська година та ознаки ДТП на бампері і ЛФП. У подальшому, після складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 оголошено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, який він підписав та отримав його копію. Водія відсторонено від подальшого керування транспортним засобом. Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об`єктивно вбачаються обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та хід спілкування останнього з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, та відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер, так і у відповідному медичному закладі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП. Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу. Щодо посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на норми КАС України та на судову практику Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та зупинення провадження у справі до звільнення з військової служби, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Застосування у даному випадку за аналогією закону, як того вимагає апелянт, положень ст.236 КАС України, якими регламентовано порядок зупинення провадження у справі, якщо сторона або третя особа перебуває у складі Збройних Сил України або інших військових формувань, переведених на воєнний стан або залучених до виконання завдань із забезпеченням оборони держави, апеляційний суд вважає неприпустимим. Так, згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що норми КАС України до сфери національного законодавства про адміністративні правопорушення у розумінні ст.2 КУпАП не віднесено. Водночас, норми КАС України, зміст та правові позиції щодо застосування яких наведено апелянтом, визначають юрисдикцію і повноваження адміністративних судів, регламентовано порядок здійснення судочинства в адміністративних судах, що у свою чергу спеціалізуються на розгляді пов`язаних із вирішенням спорів у сфері публічно-правових відносин адміністративних справ, а не справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до положень ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що суть аналогії закону полягає у застосуванні правових норм, які регулюють відносини, лише подібні до тих, що є предметом розгляду в межах конкретної правової ситуації або юридичного спору. Відтак, з огляду на суттєву відмінність характерних ознак вказаних правовідносин (предметний та суб`єктний склад) від тих правовідносин, що становлять предмет розгляду у даному провадженні, апеляційний суд відхиляє аргументи апелянта в цій частині, як нерелевантні. Більш того, належить також зазначити, що нормами чинного КУпАП, а саме ст.294 цього Закону, не передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції може скасувати оскаржувану постанову, та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цій частині також є суб`єктивною і безпідставною. Решта доводів, що наведені в апеляційній скарзі, висновки суду першої інстанції не спростовують, внаслідок необґрунтованості, оскільки спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Поряд із цим, у матеріалах справи наявна довідка інспектора ВАП УПП в Харківській області, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав посвідчення водія серії НОМЕР_4 , категорії А1,А, В1, В, С1, С (арк.2), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5. Апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 08 грудня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков