Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 349/1318/25

Справа № 349/1318/25 Провадження № 22-ц/4808/833/26 Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г. Суддя-доповідач Мальцева Є.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є. суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М., секретар Гудяк Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2026 року, ухвалене судом у складі головуючого судді Рибія М.Г. у м. Рогатин, у справі за позовом ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, у с т а н о в и в: 09 жовтня 2025 року ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» пред`явило позов до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 з вимогами визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 06.06.2025 до договору оренди землі № б/н від 10.09.2015 між ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та ОСОБА_1 ; визнати відсутнім у ФОП ОСОБА_2 права оренди земельної ділянки площею 1,2929 га, кадастровий номер 2624484300:04:001:0250, яка розташована на території Рогатинської міської ради, номер запису про інше речове право 60832506; скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,2929 га, кадастровий номер 2624484300:04:001:0250. Обґрунтовано позов тим, що 10.09.2015 року згідно з договором оренди землі ОСОБА_1 передав ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків агро» в оренду на сім років земельну ділянку площею 1,2929 га, кадастровий номер 2624484300:04:001:0250. 19.07.2018 ОСОБА_3 , ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків агро» та ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 10.09.2015 року. Згідно з цією угодою було замінено орендаря з ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків агро» на ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та продовжено строк дії договору оренди на сім років з дати підписання додаткової угоди. Семирічний строк договору оренди землі сплив 19.07.2025. Договором оренди землі встановлено, що орендар земельної ділянки після закінчення строку договору оренди має право переважне право поновлення його на новий строк, для чого повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Для реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» 10.06.2025 року надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі. ОСОБА_1 жодної відповіді на лист не надав, тобто не скористався правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа не заперечив щодо продовження договору на новий строк. Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою і вважає поновленим договір оренди землі на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі». ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» просило позов задовольнити повністю. Рогатинський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 24 лютого 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки відмовив. Не погоджуючись з таким рішенням, представник ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ухвалене без повного та всебічного з`ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанціїщодо відсутності доказів направлення повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі саме 10.06.2025 р. через відсутність дати у списку згрупованих внутрішніх відправлень та неможливості визначення дати складання на описі вкладення у цінний лист. Вказує, що суд міг витребувати дані докази на стадії дослідження доказів по справі, оскільки перевірка і оцінка доказів є обов`язком суду, а наявність листа-повідомлення та докази його направлення є ключовою обставиною, яка підлягає з`ясуванню і доказуванню. Зважаючи на наведене, суд першої інстанції під час розгляду справи не вжив усіх необхідних заходів для виконання завдання цивільного судочинства, визначеного у статті 2 ЦПК України, не надав оцінку всім зібраним доказам у сукупності щодо надіслання позивачем 10.06.2025 р. листа-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі, чим порушив вимоги статті 89 ЦПК України. Отже, висновки суду апеляційної інстанції в частині вирішення відмови в задоволенні позову є передчасними. Категорично не погоджується із встановленою судом першої інстанції обставиною, що ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» було вручено лист-повідомлення № 0250 ОСОБА_1 про те, що він не має наміру поновлювати дію договору оренди земельної ділянки площею. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази направлення відповідачем на адресу позивача своїх заперечень стосовно продовження договірних орендних правовідносин. Відсутність в матеріалах даної справи опису вкладення унеможливлює ідентифікацію вкладення та вмісту конверта. Відповідач не дотримався встановленого частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» порядку реалізації свого права на заперечення проти поновлення договору оренди землі, оскільки не направила орендарю належного листа-повідомлення про прийняте рішення у відповідь на отриманий лист із проєктом додаткової угоди та не вчинив жодних дій, спрямованих на узгодження істотних умов договору. Висновок суду першої інстанції стосовно наявності заперечень з боку відповідача щодо поновлення договору оренди землі ґрунтується на єдиному доказі і фактично не доводить факту направлення позивачу саме заперечень у продовженні договірних відносин в редакції листа, який знаходиться в матеріалах даної справи. Вказує, що позивачем було дотримано встановленого договором оренди землі № б/н від 10.09.2015 року алгоритму з метою реалізації свого переважного права на продовження орендних правовідносин. Лист-повідомлення і проєкт додаткової угоди було відправлено та належним чином вручено відповідачу. Стосовно, наявності незгоди відповідача щодо продовження орендних правовідносин, то лист-повідомлення № 0250 не може бути належним і допустимим доказом для того, щоб стверджувати, що Бартків М.Р. повідомив товариство про свою незгоду на продовження орендних правовідносин, які виникли між сторонами на підставі договору оренди землі № б/н від 10.09.2015 року. Таким чином, суд першої інстанції ухвалив формальне рішення, з порушенням процесуального закону, без належного дослідження важливих доказів у справі, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору, без аналізу таких доказів, які стосуються предмета доказування, без належного дослідження одного з основних доказів наданих відповідачем для обґрунтування своїх заперечень у продовженні договірних відносин. Просить скасувати рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2026 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідачі не скористалися своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідач ОСОБА_1 до апеляційного суду не явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Гарагуца І.Ф., який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Суд установив, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 12.10.2010, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.10.2015 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,2929 га, кадастровий номер 2624484300:04:001:0250. Копією договору оренди землі від 10.09.2015 підтверджується, що ОСОБА_1 передав ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків агро» в оренду на 7 років земельну ділянку площею 1,2929 га, кадастровий номер 2624484300:04:001:0250. Пунктом 8 договору визначено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ні за 2 (два) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. 19.07.2018 ОСОБА_1 , ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків агро» та ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 10.09.2015, що підтверджується копією цієї угоди. Згідно з додатковою угодою було замінено орендаря з ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків агро» на ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та продовжено строк дії договору оренди на 7 років з дати підписання додаткової угоди. В пункті 4.4 додаткової угоди сторони внесли умову про встановлення терміну (строку) в 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору оренди для надіслання орендарем повідомлення орендодавцю про намір продовжити дію договору оренди на підставі свого переважного права. Відомостями витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.09.2018 підтверджується реєстрація права оренди земельної ділянки 09.12.2016, орендарем зазначено ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», строк дії речового права до 19.07.2025. ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» при зверненні до суду заявила, що 10.06.2025 надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі, до якого додало два примірники додаткової угоди. У списку № 4951 згрупованих поштових відправлень не зазначено дати надання послуги, а з копії опису вкладення у цінний лист неможливо встановити дату його складення. Водночас 12.05.2025 ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» було вручено лист-повідомлення № 0250 від ОСОБА_1 про те, що він не має наміру поновлювати дію договору оренди земельної ділянки площею 1,2929 га, кадастровий номер 2624484300:04:001:0250, термін дії якого закінчується 19.07.2025, що підтверджується копіями цього листа-повідомлення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом представника ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» про його отримання. Копією інформаційної довідки від 07.10.2025 підтверджується, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про реєстрацію 21.07.2025 за ОСОБА_2 права оренди земельної ділянки площею 1,2929 га на підставі договору оренди землі від 21.07.2025, укладеного з ОСОБА_1 . Копією договору від 21.07.2025 підтверджується факт передання ОСОБА_1 в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,2929 га, кадастровий номер 2624484300:04:001:0250, на строк двадцять років. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не встановив порушення переважного права на укладення договору оренди землі, а також підстав для поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки відповідачем ОСОБА_3 спростовані твердження позивача про порушення умов договору стосовно повідомлення орендаря про намір продовжити або припинити дію договору, і суду надані відповідачем відповідні докази таких обставин. Дослідивши та перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15.03.2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження №61-550св22)). Предметом цього спору є поновлення договору оренди землі на новий строк. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. У статті 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права. Відповідно до частин першої та другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. За змістом статті 126-1 ЗК України якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк. У частині першій статті 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Цей закон є спеціальним у цих правовідносинах, його положення підлягають застосуванню і в поєднанні із загальними нормами цивільного законодавства України щодо свободи договору забезпечують право орендодавця на вільне розпорядження своєю власністю і створюють справедливий баланс для учасників договору. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Аналіз змісту цієї статті дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Отже у Законі України «Про оренду землі» ототожнено поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» і «поновлення договору оренди землі», з використанням конструкції «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність. Відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду. Наведене також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №143/591/20, відповідно до яких норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (пункт 8.26 вказаної постанови). Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.4.3. додаткової угоди від 19.07.2018 року до договору оренди землі від 10.09.2015 року, строк дії договору 7 років, сплив якого починається з моменту підписання сторонами даної угоди, але в будь-якому випадку даний договір та право оренди за даним договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. З огляду на визначені в договорі умови спливу його строку, колегія суддів вважає, що такий строк закінчився саме 19.07.2025 року. Відповідно до додаткової угоди від 19.07.2018 року сторони домовились змінити по всьому тексту договору та встановити термін (строк) в 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору оренди для надіслання орендарем повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору оренди на підставі свого переважного права. Вбачається, що ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» справді зверталося до орендодавця із листом-повідомленням про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі. Згідно з списком згрупованих відправлень та опису вкладення у цінний лист направляло відповідачу лист повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі та проект додаткової угоди до договору, які датовані 06 червня 2025 року. Проте дату направлення таких документів ОСОБА_1 з наданих до позовної заяви матеріалів встановити було неможливо. Отже висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» не довело виконання умови щодо повідомлення ОСОБА_3 у визначений строкпро свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк є правильним, таким, що відповідає встановленим обставинам. Колегія суддів відхиляє клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу листа-повідомлення, які не були подані до суду першої інстанції, оскільки в порушення вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України заявником не доведено об`єктивної неможливості подання таких до суду першої інстанції. Сама лише вказівка на наявність обставин вчасного повідомлення орендодавця не є безумовною підставою для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, які не були предметом дослідження місцевого суду. Разом з тим, зазначені докази не спростовують правильних висновків суду першої інстанції по суті спору, адже ще до отримання такого повідомлення орендодавець ОСОБА_1 висловив чітке та однозначне заперечення щодо поновлення договору оренди. Наведене підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема листом-повідомленням № 0250, факт вручення якого позивачу підтверджений рекомендованим повідомленням про вручення від 06.05.2025 року, а вручений позивачу 12.05.2025 року. Доводи апелянта про відсутність опису вкладення до поштового відправлення є безпідставними, оскільки його відсутність не спростовує факту направлення відповідачем та отримання ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» листа-повідомлення № 0250 і не ставить під сумнів його зміст, який встановлений судом на підставі сукупності інших належних та допустимих доказів. Більш того, ставлячи під сумнів зміст поштового відправлення від 12.05.2025 року (а.с.56-57), позивач не пред`явив суду іншого документу, направленого йому ОСОБА_1 , якщо такий був. На думку колегії суддів, зміст вказаного повідомлення відповідача беззаперечно свідчить про небажання продовжувати оренду землі з позивачем. Відповідач висловив своє небажання продовжувати договірні відносини з позивачем ще до закінчення строку договору оренди, що свідчить про відсутність його згоди на його поновлення. Відтак, наявність заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди виключає можливість поновлення такого договору як у порядку реалізації переважного права орендаря, так і в порядку «мовчазної згоди», передбаченому ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (чинної на час виникнення спірних правовідносин). Аргументи апеляційної скарги про порушення орендодавцем принципу добросовісності, з огляду на зазначення у листі-повідомленні про намір самостійно використовувати земельну ділянку та подальше укладення договору оренди з іншим орендарем, є безпідставними, оскільки у листі, направленому орендарю з дотримання умов договору, орендодавець повідомив про небажання продовжувати дію договору оренди з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття». Верховний Суд в постанові від 29.06.2022 року у справі № 692/531/21 (провадження № 61-2885св22) також зауважив, що за наведених обставин укладення в судовому порядку договору оренди землі за відсутності згоди власника земельної ділянки суперечить закону. Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. З матеріалів справи не вбачається будь-якої відповіді ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на вказаний лист відповідача із пропозицією сприятливих для нього умов оренди землі. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував правові висновки Верховного Суду відповідно до яких наявність заперечень орендодавця виключає можливість поновлення договору оренди землі в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а переважне право орендаря не є абсолютним. Посилання апелянта на частину 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» є безпідставними, оскільки застосування зазначеної норми можливе виключно за умови відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі як протягом строку його дії, так і протягом одного місяця після його закінчення. У спірних правовідносинах встановлено, що орендодавець висловив заперечення проти поновлення договору оренди завчасно, і такі заперечення не відкликані та залишалися чинними на момент спливу строку договору, що виключає можливість застосування вказаної норми. Те що орендодавець направив заперечення щодо поновлення договору оренди до отримання листа-повідомлення орендаря, не впливає на його юридичну силу, оскільки стаття 33 Закону України «Про оренду землі» не ставить право орендодавця на відмову у поновленні договору в залежність від послідовності обміну повідомленнями між сторонами. Вирішальним є належним чином виражене волевиявлення орендодавця про небажання поновлювати договір оренди земельної ділянки. Якщо таке волевиявлення не відкликане ним, воно є дійсним на день закінчення строку договору. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідно до принципу свободи договору орендодавець має право відмовитися від продовження договірних відносин. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже з врахуванням викладеного, можна дійти висновку, що оскаржене рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишається в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374,375,381- 384, 389-391 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» залишити без задоволення. Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Повне судове рішення складено 27 травня 2026 року. Судді Є.Є. Мальцева В.А.. Девляшевський В.М, Луганська