Постанова 4854 № 420/24605/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24605/25 Перша інстанція: суддя Вовченко О.А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А., суддів Бойка А.В., Тарновецького І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить: визнати протиправними дії, які полягають у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 15.10.2023 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078); - зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 15.10.2023 в загальній сумі 269251, 87 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі порядок №44). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проходження служби відповідач не в повному обсязі нараховував та виплачував грошове забезпечення, зокрема, індексацію грошового забезпечення, попри те, що це прямо передбачено Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ). При цьому, мотивуючи вимоги про обов`язок відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю за спірний період позивач зазначає, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці, тож в силу абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 відповідач був зобов`язаний із 01.03.2018 виплачувати фіксовану індексацію грошового забезпечення, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 15.10.2023 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Зобов`язано відповідача нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 15.10.2023 індексацію грошового забезпечення відповідно до абзацу 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 у розмірі 4146,43 грн. в місяць. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час ухвалення рішення суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відсутні підстави для зобов`язання військову частину виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за спірний період. При цьому, мотивуючи свою позицію апелянт посилається на те, що Закон №1282-ХІІ та Порядок №1078 у період спірних правовідносин не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації», а тому відсутні підстави для нарахування та виплати індексації-різниці. На переконання апелянта наведене свідчить про те, що ВЧ НОМЕР_1 діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а заявлений позов є безпідставним та задоволенню не підлягає. Позивач, своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у спірний період проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 . Наказом №303 від 15.10.2023 старший лейтенант ОСОБА_1 , командир взводу зв`язку роти зв`язку та радіотехнічного забезпечення батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення, призначений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.10.2023 № 899 на посаду начальника ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОГО ВУЗЛА ЗВ`ЯЗКУ ВЧ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , 15.10.2023 виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та вважати таким, що вибув для подальшого проходження військової служби у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_4 АДРЕСА_1 . Під час проходження служби відповідач не в повному обсязі нараховував та виплачував грошове забезпечення, а саме у період з 01.03.2018 до 15.10.2023 не нараховував та не виплачував індексацію-різницю грошового забезпечення. Представник позивача звертався до ВЧ НОМЕР_1 із запитами про надання інформації про виплачене грошове забезпечення, про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за спірний період відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, та надання копій особистих карток грошового забезпечення та наказів щодо звільнення військовослужбовця. У відповідь відповідач направив адвокатові запитувані документи, копії особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 , з яких вбачається, що позивачу виплачувалася поточна індексація, однак фіксована індексація грошового забезпечення, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу позивачу не виплачувалася. Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що позивачу у спірний період індексація-різниця грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася, а відтак суд визнав такі дії протиправними. Виходячи з положень Порядку № 1078, суд визнав, що у спірний період відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачеві щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4146,43 грн. щомісяця. Водночас, суд зауважив, що вимоги щодо проведення виплати індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 є передчасними а тому вважав, що в цій частині вимоги слід залишити без задоволення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та керуючись положеннями статті 308 КАС України, не вступає в оцінку та обговорення висновків суду в тій частині, яка сторонами не оскаржена, з огляду на таке. Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, в яких скаржник взагалі заперечує порушення права позивача на виплату індексації-різниці грошового забезпечення у спірний період, колегія суддів зазначає таке. Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі і вище - Закон №1282-ХІІ). Положення статті 1 Закону №1282-XII передбачають, що індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Перелік об`єктів індексації установлений частиною 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення). Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації. На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Згідно матеріалів справи, виникнення спірних правовідносин зумовлено нездійсненням відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу у спірний період. Оскільки матеріалами справи встановлено, що у період з 01.03.2018 по 02.11.2021 позивачу індексація не нараховувалася та не виплачувалася, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про протиправність дій ВЧ НОМЕР_5 щодо не виплати останньому індексації, оскільки це порушує державні гарантії щодо оплати праці. Досліджуючи питання обґрунтованості доводів апелянта про відсутність у позивача права на виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.10.2023, згідно положень абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів керується наступним. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі і вище - Порядок № 1078). Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Зокрема, слід звернути увагу на те, що з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Для вирішення питання наявності у позивача права на отримання індексації різниці у період з 01.03.2018 по 02.11.2021, слід встановити співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру) та суми індексації, що мала скластися в цьому місяці. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 особа має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762 грн. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Відповідно до приписів абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, даних Мінстатистики щодо індексів споживчих цін, сума індексації за березень 2018 року розраховується: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 слід помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,*253,30%/100), та становить 4 463,15 грн. Суд першої інстанції на підставі довідки про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 та з урахуванням приписи абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, здійснив розрахунок сталого щомісячного розміру індексації починаючи з березня 2018 року до 15.10.2023 та дійшов правильного висновку, що він становить 4146,43 грн. За такого правового регулювання колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дії та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, є помилковими та висновків суду першої інстанції не спростовують, та не містять аргументів яким би не була надана оцінка судом першої інстанції. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права. Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги та не вбачає підстав для її задоволення. Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України Головуюча суддя О. А. Шевчук суддя А. В. Бойко суддя І. І. Тарновецький