Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/31409/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31409/25 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П. Дата і місце ухвалення: 23.02.2026р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів : Тарновецького І.І., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2023р. №0966880-2408-1515, яким позивачу нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у сумі 50261,25 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 06.04.2023р. №0966880-2408-1515. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 23.02.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт зазначає, що згідно інформаційно комунікаційної системи «Податковий блок» за фізичною особою ОСОБА_1 станом на дату формування податкових повідомлень - рішень за податковий період 2022р. на праві власності перебуває об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації 09.06.2011р. Вказане нерухоме майно є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у відповідності до статті 266 ПК України. Керуючись ст.ст. 266 та 102 ПК України на ім`я ОСОБА_1 в автоматичному режимі згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС сформовано податкове повідомлення - рішення за податковий період 2022 року за об`єкт нерухомого майна №0966880-2408-1515 від 06.04.2023р. на суму 50 261,25 грн. Апелянт зазначає, що сама по собі наявність спеціального статусу будівлі, а саме: будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, адже законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції. Якщо фізична особа займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, але не знаходиться на обліку в органах податкової служби як підприємець, вона не має права користатися пільгою , передбаченою підпунктом «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу та повинна сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальних засадах. Для того, щоб скористатися пільгою передбаченою підпунктом «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу, потрібно подати висновок експерта , в якому буде зазначено, що можуть бути визнані нежитловими лише у тому випадку, якщо зазначені приміщення не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку в розумінні ст.266 ПК України. Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного: Як вбачається з матеріалів справи, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлове нерухоме майно, зокрема: нежитлова будівля, телятник №3, загальною площею 2577,5 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації 09.06.2011р. 06.04.2023р. Головним управлінням ДПС в Одеській області, на підставі даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прийнято податкове повідомлення-рішення №0966880-2408-1515, яким позивачу нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у сумі 50261,25 грн. Не погоджуючись з правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку. Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, виходив з того, що об`єкт нерухомості, належний позивачу на праві приватної власності, щодо якого контролюючим органом нараховані податкові зобов`язання, відноситься до групи «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» за кодом 1271, тобто належить до будівель/споруд, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Встановлені судом обставини в їх сукупності підтверджують факт зайняття позивачем фермерським господарством з метою вироблення сільськогосподарської продукції. А відтак, за висновками суду, позивач має право на пільгу зі сплати податку на підставі пп. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом. 01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно. Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 Податкового кодексу України. У розумінні ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України). Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зокрема, відповідно до пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст.30 ПК України). Застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність трьох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, третя об`єкти нерухомості не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»). До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи свідоцтва про право власності на нерухоме майно, встановила, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлове нерухоме майно, зокрема: нежитлова будівля, телятник №3, загальною площею 2577,5 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації 09.06.2011р. Отже, об`єкт нерухомості, належний позивачу на праві приватної власності, щодо якого контролюючим органом нараховані податкові зобов`язання, відносяться до групи «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» за кодом 1271, тобто належить до будівель/споруд, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Сторонами у справі, також, не заперечується, що відповідний об`єкт нерухомого майна не здається позивачем в оренду, лізинг, позичку. Що ж до статусу ОСОБА_1 як сільськогосподарського товаровиробника, то колегія суддів виходить з наступного. Визначення «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, яким є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю. Колегія суддів вважає, що в розумінні вказаних норм ОСОБА_1 являється сільськогосподарським товаровиробником, яка у 2022 році вела сільськогосподарську діяльність через засноване нею ФГ «БЕСАРАБСЬКИЙ МОЛОЧАР» (код ЄДРПОУ 36190682), яке станом на теперішній час припинено (запис від 09.05.2024р. №1 005 531 1100 09002456). Основним видом діяльності ФГ «БЕСАРАБСЬКИЙ МОЛОЧАР» (код ЄДРПОУ 36190682) було 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід. Згідно ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Відповідно до ст.20 Закону України "Про фермерське господарство" майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. Згідно рішення від 03.07.2011р. ОСОБА_1 , засновник та голова ФГ «БЕСАРАБСЬКИЙ МОЛОЧАР», передає ФГ «БЕСАРАБСЬКИЙ МОЛОЧАР» власне майно для здійснення статутної діяльності, як вклад до складеного капіталу згідно ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство», зокрема: нежитлову будівлю, телятник №3, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, смт. Суворове, вул. Лиманська, буд. 17 «Г», літ А. Загальна площа телятника № 32577,5 кв.м. Вартість 14533,75 грн. Вказаним рішенням встановлено для майна вид використання для розведення великої рогатої худоби молочних порід. З вказаного слідує, що належні позивачу на праві власності об`єкти нерухомого майна використовувались у 2022 році для сільськогосподарського виробництва. Доказів протилежного встановленим колегією суддів обставинам Головним управління ДПС в Одеській області не надано. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві приватної власності, поширюється, запроваджена пп. "ж" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, пільга, а тому вони не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Як наслідок, податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2023р. №0966880-2408-1515 Головне управління ДПС в Одеській області протиправно визначило ОСОБА_1 до сплати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік на суму 50261,25 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення від 23.02.2026р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.В. Бойко Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук